Зловживання амфетаміном

Зловживання амфетамінами – Залежність від похідних фенілалкиламіну (амфетаміну та його аналогів). Препарати цієї групи мають стимулюючий вплив на ЦНС. При вживанні спостерігається бадьорість, зростання настрою, підвищення активності, зниження стомлюваності, поліпшення концентрації уваги, зменшення потреби уві сні та їжі. Відзначається підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу та дихання. При передозуванні можуть виникати судоми та втрати свідомості. При постійному вживанні розвиваються порушення з боку різних органів прокуратури та систем. Можливі амфетамінові психози.

Зловживання амфетаміном – досить поширена залежність. Страждають переважно пацієнти молодого віку. Амфетаміни користуються популярністю в клубній культурі і нерідко розглядаються студентами як засіб підвищення працездатності в період підготовки до іспитів. Поширенню психоактивної речовини сприяє відносно невисока ціна та простота придбання – молоді люди нерідко незаконно купують похідні фенілалкіламіну через Інтернет.

Бадьорість та активність при вживанні амфетаміну стимулюються штучним шляхом за рахунок внутрішніх резервів. Через війну при постійному прийомі пацієнт виснажується як фізично, і психічно. Зловживання амфетамінами може викликати психози, зниження маси тіла та виражену слабкість. Можливе зниження імунітету, порушення роботи печінки та нирок. Збільшується ризик розвитку геморагічного інсульту. Амфетамін особливо небезпечний для людей, які страждають на серцево-судинні захворювання, гіпертиреоз і глаукому. Лікування залежності від амфетаміну здійснюють фахівці у галузі наркології.

Амфетамін – стимулятор ЦНС. Ефекти даного засобу обумовлені його впливом на нейротрансмітери, здатністю стимулювати викид катехоламінів та перешкоджати їхньому зворотному захопленню. Амфетамін було вперше синтезовано наприкінці ХІХ століття. Протягом деякого часу широко використовувався як препарат для розширення бронхів. У 1927 році були відкриті психостимулюючі властивості амфетаміну, і його стали застосовувати для зниження апетиту, лікування накролепсії та гіперкінезії. Під час Другої світової війни американці почали давати цей препарат військовим, щоб підвищити пильність, зменшити втому та потребу уві сні. У післявоєнний час епідемія амфетаміноманії поширилася спочатку в Японії, потім в Америці та Європі. У Росії її зловживання амфетамінами стало актуальною проблемою у 80-90 роках минулого століття.

Через деякий час після відкриття психостимулюючих властивостей амфетаміну з’ясувалося, що препарат спричиняє залежність та збільшує ймовірність розвитку деяких соматичних захворювань. Після цього застосування стали обмежувати, проте повністю не заборонили. У США цей засіб досі входить до складу аптечок співробітників деяких спецпідрозділів. Поруч із амфетаміном наркозалежні широко використовують метамфетамін. У Росії метамфетамін внесено до списку наркотичних речовин, яке обіг заборонено.

Незважаючи на обмеження продажу та застосування амфетаміну, його продовжують незаконно використовувати як стимулятор в обставинах, що потребують високої розумової та фізичної працездатності. Препарат вживають студенти, бізнесмени, спортсмени, водії-дальнобійники і т. д. Разом з тим останніми роками в США, Європі та Росії відзначається деяке зниження популярності цієї психоактивної речовини. У 1985 році з’явилася нова форма метамфетаміну – речовина з кристалічною структурою, призначена для куріння (лід). Спочатку препарат сприйняли несерйозно, але потім з’ясувалося, що його прийом може спричинити тяжкі наслідки, а летальність при курінні льоду вища, ніж при прийомі креку.

На підпільному ринку амфетамін реалізують у вигляді таблеток, капсул, порошку, кристалічної речовини для куріння, розчинів для вживання та внутрішньовенного введення. Чистота речовини залежить від умов синтезу та може сильно варіювати. Колір може бути білим, жовтуватим, коричневим, рожевим і навіть фіолетовим. Неприємний запах свідчить про велику кількість органічних розчинників, які не видалені в процесі переробки препарату.

При зловживанні амфетамінами спостерігається характерний циклічний прийом. Після вживання виникає виражений, але дуже короткий ефект. Через кілька хвилин (після ослаблення ефекту) вводять нову дозу, потім ще й ще. В цілому цикл прийому може виглядати наступним чином: вживання щогодини протягом 2-3 діб, потім період виходу із зміненого стану протягом 6-10 годин, а потім тривалий сон протягом доби та більше. Описано також цикли із вживанням через кожні 3-4 години.

Час початку дії амфетаміну визначається способом введення психоактивної речовини в організм. При внутрішньовенному введенні амфетамін починає діяти протягом кількох секунд (на голці). При курінні помітний ефект помітний протягом 1-2 хвилин, при вдиханні через ніс – протягом 5-15 хвилин. При вживанні зміна стану виникає після всмоктування достатньої дози препарату (протягом 30 і більше хвилин). Речовина швидко потрапляє в кров, розподіляється по всіх органах та транспортується до головного мозку. Розщеплення амфетаміну відбувається у печінці. Метаболіти виводяться нирками і можуть бути виявлені у сечі. Період напіввиведення становить 8-12 годин, в окремих випадках близько доби.

Після вживання амфетаміну пацієнт відчуває покращення настрою, відчуття бадьорості та припливу сил. Людина може довго не спати і немає, виконувати важку розумову чи фізичну роботу, не відчуваючи втоми. Поєднання позитивного емоційного ефекту з підвищенням загальної активності та працездатності стимулює повторне вживання. Після прийому хворі танцюють ніч безперервно в клубах, готуються до іспитів, напружено працюють і т.д.

Психічна залежність розвивається через 2-3 тижні регулярного вживання. Продуктивна діяльність без використання стимулятора стає скрутною. Питання виникнення фізичної залежності при вживанні амфетаміну поки що залишається відкритим. Одні фахівці вважають, що голод, депресія, сонливість та занепад сил при відміні препаратів є ознаками фізичної залежності. Інші вважають, що перелічені симптоми розвиваються внаслідок тривалого перевтоми та виснаження організму.

Стимулююча дія амфетамінів включає підйом настрою, відчуття бадьорості, підвищену активність і працездатність. Негативний вплив на ЦНС полягає у порушенні сну та апетиту, підвищеної дратівливості та емоційної нестійкості. Спостерігається підвищення артеріального тиску, розширення зіниць, почервоніння або збліднення шкіри, почастішання пульсу та дихання. При прийомі великої дози відзначається поколювання шкіри обличчя, запаморочення та скрегіт зубів. При подальшому збільшенні дози з’являється тремтіння кінцівок, серцебиття, біль у грудях, спазми в животі, підвищення температури, нудота, блювання, тривожність та агресивність. Може виникати параноїдальна поведінка та напади паніки. Іноді спостерігаються деліріозні стани із вираженим збудженням. При серйозному передозуванні можливий серцевий напад.

Припинення вживання веде до розвитку абстинентного синдрому, що супроводжується апатією, занепадом сил та постійною сонливістю. Можливі депресивні розлади. Спостерігається дезорієнтація та погіршення сприйняття. У розвитку абстиненції виділяють три фази. У першій фазі (триває від кількох годин до 4 днів) превалює виражена потреба прийняти нову дозу амфетаміну, щоб позбавитися неприємних симптомів. У другій фазі (від 1 до 10 тижнів) патологічна потяг до амфетаміну слабшає, але не зникає. Сон нормалізується, зберігається певна тривога чи пригніченість. У третій фазі (від 2,5 до 6 місяців) бажання прийняти амфетамін поступово повністю згасає.

При тривалому вживанні спостерігаються характерні зміни. Хворі на амфетаміноманію виглядають худими, виснаженими. Шкіра бліда, щоки запалі. Через зниження імунітету пацієнти часто страждають на інфекційні захворювання. Може спостерігатись зниження зору. Свідомість залишається ясним, проте хворих турбує постійна втома та занепад сил при високому рівні внутрішньої напруги. Виникає занепокоєння та порушення сну. Багато хворих страждають від депресій та субдепресій.

Внаслідок тривалого вживання або одноразового прийому великої дози іноді розвиваються амфетамінові психози. Свідомість пацієнта залишається ясним, у своїй виникають виражене збудження, тривога, напруга, зорові і слухові галюцинації. Формується марення відносини чи переслідування. Іноді хворому здається, ніби його тілом повзають дрібні комахи (маячний паразитоз). Клінічна картина гострого психозу при зловживанні амфетаміном нагадує гостру фазу шизофренії.

При передозуванні пацієнта терміново госпіталізують у наркологічне відділення та фіксують до ліжка, щоб він не завдав шкоди собі чи іншим людям. Для усунення збудження вводять внутрішньовенно діазепам, рідше – дроперидол або галоперидол. При значному підвищенні температури тіло хворого охолоджують, використовуючи вологі простирадла та грілки з холодною водою. У разі потреби переливають сольові розчини, проводять симптоматичну терапію, спрямовану на нормалізацію артеріального тиску, усунення аритмії тощо.

Планове лікування також здійснюють у стаціонарних умовах. Психоактивну речовину скасовують одномоментно. При вираженому збудженні наркологи застосовують препарати із групи бензодіазепінів, при появі психотичної симптоматики використовують антипсихотичні засоби. Надалі проводять тривалу психотерапію, спрямовану усунення психологічного потягу до наркотику, пошук нових життєвих пріоритетів, вироблення правильного режиму, у якому пацієнт нічого очікувати відчувати потреба вживати стимулятори підвищення працездатності тощо.

Прогноз, залежно від амфетаміну, відносно несприятливий через високу ймовірність виникнення рецидивів навіть через довгий час після остаточного відміни препарату. В даний час не існує офіційно схвалених лікарських засобів, що усувають або зменшують потяг до амфетаміну, і пацієнту доводиться боротися із залежністю лише на тлі психотерапевтичної підтримки.

При продовженні вживання психічного та інтелектуального зниження зазвичай не спостерігається, проте можливі психози (у тому числі затяжні) та порушення у роботі внутрішніх органів. Доведено, що амфетамін може впливати на серотонінергічні та дофамінергічні нейрони, що може проявлятися зниженням активності, втратою почуття внутрішнього задоволення від пізнавальної діяльності, психічною інертністю та труднощами при переключенні уваги. Смертельні результати при передозуванні спостерігаються рідко. За наявності серцево-судинних захворювань ризик смерті через передозування збільшується.