Зубна гранульома

Зубна гранульома – обмежене запалення періодонта, що є невеликим округлим утворенням, розташоване в області зубного кореня. Характеризується тривалим безсимптомним перебігом. Під впливом різних факторів, що провокують, зубна гранульома загострюється з виникненням яскравої клінічної картини гострого запального процесу: виражений біль у зубі, припухлість і почервоніння ясна. Діагностика зубної гранульоми проводиться переважно по рентгенологічному знімку ураженої області або на підставі візіографії. Лікувальна тактика може бути як консервативною, і оперативної. Вибір методу лікування залежить від розмірів гранульоми, ступеня руйнування кореня зуба та наявності ускладнень.

Зубна гранульома може мати різне розташування по відношенню до кореня зуба, але найчастіше гранульоми зустрічаються в області верхівки зубного кореня. Прихований перебіг зубної гранульоми таїть у собі певну небезпеку, оскільки дозволяє вчасно діагностувати і лікувати захворювання. У зв’язку з цим у стоматології нерідкі випадки, коли гранульома виявляється вже у занедбаному стані. Адже вона, незважаючи на свій невеликий розмір, може стати джерелом цілого ряду тяжких ускладнень.

Найчастіше утворення зубної гранульоми є ускладненням пульпіту і обумовлено поширенням інфекційного процесу від зуба запаленого нерва, що проходить в корені. Другою причиною зубної гранульоми може бути запалення навколишніх зубів тканин — періодонтит. Перелом зуба та інші травми є джерелом інфікування і можуть призвести до розвитку зубної гранульоми. Причиною інфікування може стати і недотримання правил асептики і антисептики при видаленні пульпи зуба чи лікуванні зубних каналів.

До факторів, що провокують розвиток гострих клінічних проявів зубної гранульоми, належать переохолодження, перенесена застуда, стресові ситуації, різка зміна клімату, фізична перенапруга.

Зубна гранульома є обмеженим запальним утворенням, що має тонку стінку. В області гранульоми відбувається інтенсивне розростання грануляційної тканини, яка заміщає собою загиблі внаслідок запального процесу клітини. Це розростання зумовлює поступове збільшення гранульоми у розмірах. Поки зубна гранульома не досягне значних розмірів, її існування може бути непомітним для пацієнта і навіть для стоматолога. Часто виявлення таких гранульом відбувається лише під час проведення рентгенографії зуба чи ортопантомограммы. При збільшенні гранульоми з’являється біль та припухлість ясен.

Можливе нагноєння зубної гранульоми. У таких випадках виникає гострий зубний біль, припухлість та почервоніння ясен. Спостерігається потемніння зуба. Можлива поява гнійних виділень, що виходять між зубом та ясною. Нагноєння зубної гранульоми може супроводжуватися розвитком одонтогенного періоститу (флюсу). При цьому можливе підвищення температури тіла та порушення загального стану пацієнта: головний біль, нездужання та ін.

При хронічному безсимптомному перебігу зубна гранульома може трансформуватися в щелепну кісту. Відбувається її відмежування від навколишніх тканин з утворенням щільної капсули, усередині якої знаходяться некротичні маси та загиблі бактерії.

Зростання зубної гранульоми може супроводжуватися руйнуванням кореня зуба в області верхівки, що в свою чергу може призвести до втрати зуба. Поширення запального процесу з гранульоми на м’які тканини, що оточують її, може викликати формування обмеженого гнійника — навколощелепного абсцесу або розвиток розлитого гнійного ураження — флегмони. Залучення до процесу кісткової тканини призводить до остеомієліту щелепи.

Оскільки зубна гранульома є хронічним вогнищем інфекції, то її можливі ускладнення виходять далеко за межі стоматології. Поширення інфекційних агентів гематогенним шляхом може спричинити розвиток гаймориту, пієлонефриту, інфекційного міокардиту та навіть сепсису.

Профілактичний стоматологічний огляд не завжди дозволяє виявити гранульому, особливо при її невеликих розмірах та відсутності будь-яких проявів. Запідозрити зубну гранульому можна за наявності клінічних симптомів, що свідчать про її розростання або нагноєння. Поставити точний діагноз дозволяє рентгенографічний знімок зуба, де в області верхівки зуба виявляється обмежена округла ділянка затемнення. Радіовізіографія також дозволяє діагностувати зубну гранульому.

Незважаючи на те, що сьогодні існує кілька ефективних способів лікування зубної гранульоми, зберегти зуб вдається не завжди. Вибір між консервативною та оперативною методикою лікування здійснюється на підставі оцінки розмірів зубної гранульоми, стану тканин зуба, наявності/відсутності ускладнень, існуючого плану протезування або імплантації.

Консервативні методи лікування зубної гранульоми полягають у заповненні її порожнини різними пломбувальними матеріалами, що вводяться через кореневий канал. Для усунення інфекції проводиться антибіотикотерапія.

Хірургічне лікування зубної гранульоми донедавна полягало лише у видаленні зуба. На сьогоднішній день можливе проведення більш щадних операцій, що полягають у резекції верхівки кореня або гемісекції зуба. При розвитку одонтогенного періоститу або навколощелепного абсцесу проводиться його розтин та дренування.

Зберегти зуб неможливо у випадках, коли зубна гранульома супроводжується вертикальною тріщиною кореня, непрохідністю кореневих каналів, множинними перфораціями кореня значного розміру, вираженим руйнуванням зуба, яке є прогностично несприятливим для його відновлення.

Профілактика зубної гарнулеми полягає у проходженні регулярних профілактичних оглядів та професійної гігієни порожнини рота; своєчасне звернення до стоматолога при виникненні будь-яких симптомів з боку зубощелепної системи та лікування захворювань, які можуть викликати розвиток гранульоми (пульпіт, періодонтит).