А

АБЕРАЦІЯ ХРОМОСОМНА – відхилення в будові хромосоми внаслідок її розриву з наступним перерозподілом, втратою або частковим подвоєнням генетичного матеріалу.

АБЕТАЛІПОПРОТЕЇНЕМІЯ (abetalipoprote in anemia; a– + бета-ліпопротеїни + грец. haima – кров) – комплекс вроджених аномалій (успадкування за аутосомнорецесивним типом): порушення всмоктування та транспорту жирів, при якому не синтезуються ліпопротеїни,…

АБЕТАЛІПОПРОТЕЇНЕМІЯ НОРМОГЛІЦЕРИДЕМІЧНА – абеталіпопротеїнемія, що характеризується наявністю аполіпопротеїну (апо) В-48 та відсутністю апо В-100; при цьому хіломікрони утворюються, а ліпопротеїни низької густини – ні, що призводить до часткового всмоктування жирів.

АБІОГЕНЕЗ (а + грец. βιοζ bios –життя + грец. γενεοιζ genesis – зародження, походження, розвиток) – учення про виникнення живого з речовин неживої природи; утворення органічних сполук, які поширені в…

АБІОГЕНЕТИЧНИЙ – 1) такий, що виник з неорганічної речовини; 2) такий, що стосується самозародження чи здатності до нього;

АБІОГЕННИЙ або Абіогенетичний. Абіогенний – це термін, що вказує на походження чи утворення якої-небудь речовини, живого організму чи структури без участі живих організмів або біологічних процесів. Цей термін часто використовується…

Абіоз (від грец. а — “без” + bios — “життя”) — це термін, який має два основні значення: Приклади використання: Висновок: Абіоз має два значення, залежно від контексту — це…

АБДУКТОР (лат. abduco, abductum – відводити; musculus abductor) – відвідний м’яз.

АБДУКЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН – звуження зіниці при інтенсивному відведенні ока; ознака деяких уражень ц.н.с.

АБДУКЦІЯ (лат. abductio, від abduco, abductum – відводити) – відведення, віддалення від середньої лінії тіла.

АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ (аб + грец. εμβρυον embryon – зародок) – такий, що розміщений напроти місця формування ембріона; віддалений від ембріона.

АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПОЛЮС – полюс бластоцисти, протилежний полюсові, з якого формується тіло зародка.

АБЕРАНТНИЙ (лат. aberrans, aberrantis – відхильний) – такий, що має відхилення від нормальної будови, розміщення або стану.

АБЕРАЦІЯ (лат. aberratio – відхилення) – 1) індивідуальне відхилення від норми в будові або функції будьчого; 2) у морфології – відхилення в будові та функціях від типового зразка; 3) у…

АБЕРАЦІЯ АКСЕЛЕРАЦІЄЗАЛЕЖНА – А., що спричинена порушенням внутрішньошлуночкової провідності, коли скорочення серця досягають характерної критичної частоти.

АБЕРАЦІЯ БРАДИКАРДІЄЗАЛЕЖНА – див.: А. децелеративнозалежна.

АБЕРАЦІЯ ВНУТРІШНЬОШЛУНОЧКОВА – порушення провідності в міокарді шлуночків серця, які виникають в надшлуночковій ділянці; електрокардіографічно проявляється неправильним, переважно розширеним, комплексом QRS.

АБЕРАЦІЯ ДЕЦЕЛЕРАТИВНОЗАЛЕЖНА – А., що спричинена порушенням внутрішньошлуночкової провідності після довгих пауз чи сповільнення частоти скорочення серця до критичних значень.

АБЕРАЦІЯ ДІОПТРИЧНА – див.: А. сферична.

АБЕРАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНА – нечітке зорове сприйняття віддалених об’єктів.