Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна Анатомія Cистема верхньої порожнистої вени

Cистема верхньої порожнистої вени

ВЕНИ ВЕЛИКОГО КОЛА КРОВООБІГУ

Вени великого кола кровообігу утворюють венозні системи: систему вен серця (див. вище розділ “Серце”), систему верхньої порожнистої вени і систему нижньої порожнистої вени, а також систему ворітної печінкової вени. Кожна з цих венозних систем має один головний стовбур, куди вливаються вени, по яких кров відтікає від визначеної групи органів та ділянок тіла. До таких стовбурів належать:

вінцева пазуха серця (про неї див. вище, розділ “Серце”); верхня порожниста вена і нижня порожниста вена, що впадають окремо в праве передсердя (цими двома венозними судинами закінчується велике коло кровообігу), а також ворітна печінкова вена.

CИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

Верхня порожниста вена (v. cava superior) є короткою судиною, завдовжки 5–8 см і діаметром 21–25 мм, у якій відсутні клапани. Вона утворюється при злитті правої і лівої плечо-головних вен позаду з’єднання правого І ребрового хряща з грудниною . Верхня порожниста вена прямує вниз, на рівні ІІ правого ребрового хряща входить в осердну порожнину, а на рівні з’єднання ІІІ правого ребрового хряща з грудниною впадає у праве передсердя. Попереду верхньої порожнистої вени розміщені загруднинна залоза і передній край правої легені, вкритий пристінковою плеврою. Праворуч до вени прилягає середостінна частина пристінкової плеври правої легені і правий діафрагмовий нерв, ліворуч – висхідна частина аорти, позаду – передня поверхня кореня правої легені, зокрема права легенева артерія. Справа у верхню порожнисту вену впадає непарна вена на рівні верхнього краю правої легеневої артерії, а зліва – дрібні середостінні і осердні вени. У верхню порожнисту вену відтікає кров від голови, шиї, обох верхніх кінцівок, а також від стінок грудної і частково черевної порожнин.

Плечо-головні вени

Права і ліва плечо-головні вени (vv. brachiocephalicae dextra et sinistra) збирають кров від відповідних ділянок голови, шиї і верхніх кінцівок. У цих судинах відсутні клапани. Кожна з плечо-головних вен утворюється на рівні верхнього отвору грудної клітки при злитті підключичної і внутрішньої яремної вен. Місце з’єднання цих судин називається венозним кутом (angulus venosus). У правий венозний кут у більшості випадків впадають права зовнішня яремна вена і права лімфатична протока, а у лівий венозний кут – ліва зовнішня яремна вена і грудна протока (лімфатична).

Права плечо-головна вена (v. brachiocephalica dextra) удвічі коротша за ліву, має довжину приблизно 3 см і діаметр 1,2–1,8 см, формується позаду правого груднинно-ключичного суглоба. Вена прямує вниз майже вертикально по внутрішній поверхні правого краю ручки груднини, прилягаючи до купола правої пристінкової плеври. На рівні з’єднання правого І ребрового хряща з грудниною права плечо-головна вена з’єднується з лівою плечо-головною веною, утворюючи верхню порожнисту вену.

Ліва плечо-головна вена (v. brachiocephalica sinistra) вдвічі довша за праву, має довжину 5–6 см і діаметр 1,5–2 см, утворюється позаду груднинно-ключичного суглоба. Вена проходить косо вниз і праворуч, позаду ручки груднини і загруднинної залози. Позаду лівої плечо-головної вени розташовані плечо-головний стовбур, ліві загальна сонна і підключична артерії, ліві блукаючий і діафрагмовий нерви. На рівні з’єднання правого І ребрового хряща з грудниною ліва плечо-головна вена майже під прямим кутом з’єднується з правою плечо-головною веною, утворюючи верхню порожнисту вену.

Притоки плечо-головних вен

  1. У кожну плечо-головну вену впадають дрібні вени, по яких відтікає кров від органів середостіння, тому вони мають однойменну назву:

–             вени загруднинної залози (vv. thymicae);

–             осердні вени (vv. pericardiacae);

–             осердно-діафрагмові вени (vv. pericardiacophrenicae);

–             середостінні вени (vv. mediastinales), по яких відтікає кров від лімфатичних вузлів і сполучної тканини середостіння;

–             трахейні вени (vv. tracheales);

–             бронхові вени (vv. bronchiales);

–             стравохідні вени (vv. oesophageales).

Крупнішими  притоками   плечо-головних   вен у цій ділянці є праві і ліві нижні щитоподібні вени і нижні гортанні вени.

По нижніх щитоподібних венах (vv. thyroideae inferiores), а таких судин може бути до трьох з кожного боку, кров відтікає від непарного щитоподібного сплетення (plexus thyroideus impar). Це венозне сплетення розташоване на передній поверхні шийної частини трахеї та нижніх ділянок щитоподібної залози, з  ним анастомозують  верхні щитоподібні, гортанні, трахейні та стравохідні вени.

По правій і лівій нижніх гортанних венах (vv. laryngeae inferiores) відтікає кров від гортані. Ці вени анастомозують з верхніми і середніми щитоподібними венами.

  1. Хребтова вена (v. vertebralis) парна – права і ліва, бере початок у потиличній ділянці біля заднього півкола  великого  отвору,  анастомозуючи з потиличною веною (v. occipitalis) і передньою хребтовою веною (v. vertebralis anterior) та збирає кров від потиличної кістки, прилеглих м’язів і шкіри. Вена заходить у поперечний отвір першого шийного хребця, опускається вниз, супроводжуючи хребтову артерію і утворюючи навколо неї венозне сплетення. У хребтову вену впадають судини від внутрішніх хребтових венозних сплетень і глибокі вени шиї.

Вийшовши із поперечного отвору VI шийного хребця (інколи VII шийного хребця), хребтова вена йде  вперед,  огинає  спереду  підключичну  артерію і впадає в початкову ділянку плечо-головної вени. Хребтова вена містить клапани.

  1. Глибока шийна  вена  (v. cervicalis profunda; v.colli profunda), яка також є парною – правою і лівою, бере свій початок в ділянці задньої дуги першого шийного хребця над підостьовим м’язом шиї від заднього зовнішнього хребтового венозного сплетення (plexus venosus vertebralis externus posterior) і підпотиличного венозного сплетення (plexus venosus suboccipitalis), анастомозуючи з потиличною веною. Вона збирає кров від м’язів і фасцій потиличної ділянки. Глибока шийна вена проходить вниз позаду поперечних відростків шийних хребців і впадає переважно в кінцевий відділ хребтової вени або в плечо-головну вену неподалік від вічка хребтової вени.
  2. Внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae), яких є дві з кожного боку, супроводжують внутрішню грудну артерію, яка розміщена між ними. Внутрішні грудні вени починаються в пупковій ділянці передньої стінки черевної порожнини парними верхніми надчеревними венами (vv. epigastricae superiores), в яких наявні клапани. Ці вени збирають кров від верхньої половини передньої стінки черевної порожнини. У пупковій ділянці внутрішні грудні вени анастомозують з нижньою надчеревною веною, що впадає в зовнішню клубову вену – в систему нижньої порожнистої вени, а також з припупковими венами, що належать до системи ворітної печінкової вени. У верхні надчеревні вени вливаються підшкірні вени живота (vv. subcutaneae abdominis). Верхні надчеревні вени йдуть вверх, огинають задню поверхню ребрової дуги і, пройшовши крізь діафрагму, входять у порожнину грудної клітки і вже називаються внутрішніми грудними венами, проходячи з обох боків внутрішньої грудної артерії вверх уздовж краю груднини.

У внутрішні грудні вени в порожнині грудної клітки впадають парні м’язово-діафрагмові вени (vv. musculophrenicae) і передні міжреброві  вени (vv. intercostales anteriores), які збирають кров із 9–10 верхніх міжребрових просторів (від м’язів, ребер, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври цих ділянок, зокрема від груді). В устях цих вен є клапани. Передні міжреброві вени анастомозують із 9–10 верхніми задніми міжребровими венами, які впадають у непарну (справа) чи півнепарну і додаткову непарну (зліва) вени. Праві і ліві внутрішні грудні вени анастомозують між собою.

Кінцеві ділянки  обох  внутрішніх  грудних  вен з кожного боку зливаються в один стовбур. Права внутрішня грудна вена впадає в праву плечо-головну вену або у верхню порожнисту вену. Ліва внутрішня грудна вена впадає у ліву плечо-головну вену.

  1. Права найвища міжреброва вена (v. intercostalis suprema dextra) збирає кров від структур трьох верхніх правих міжребрових просторів і впадає переважно в праву плечо-головну вену, інколи – в непарну вену. Від структур першого верхнього лівого міжребрового простору кров відтікає у ліву верхню міжреброву вену (v. intercostalis superior sinistra). Ця вена впадає у ліву плечо-головну вену або додаткову півнепарну вену, але й тоді вона анастомозує з лівою плечо-головною веною.

Непарна і півнепарна вени

Непарна вена (v. azygos) і півнепарна вена (v. hemiazygos) збирають кров відповідно від правої і лівої половин задньобічних стінок черевної і грудної порожнин. Обидві вени починаються в нижній частині поперекової ділянки відповідно правою і лівою висхідними поперековими венами (vv. lumbales ascendentes dextra et sinistra). Витоки цих обох вен внизу анастомозують відповідно з правими і лівими загальними клубовими венами та бічними крижовими венами. Права і ліва висхідні поперекові вени йдуть вверх, розташовуючись позаду відповідного великого поперекового м’яза і попереду поперечних відростків поперекових хребців. У поперековій ділянці права і ліва висхідні поперекові вени анастомозують відповідно з дистальними частинами правих і лівих поперекових вен (vv. lumbales), які впадають у нижню порожнисту вену. Проходячи догори, обидві висхідні поперекові вени відхиляються присередньо і на рівні І поперекового хребця лягають на передньобічну поверхню його тіла.

Права висхідна поперекова вена заходить в грудну порожнину через щілину між м’язовими пучками правої ніжки поперекової частини діафрагми і там уже називається непарною веною (v. azygos). Ліва висхідна поперекова вена заходить в грудну порожнину через щілину між м’язовими пучками лівої ніжки поперекової частини діафрагми і там уже називається півнепарною веною (v. hemiazygos). Через ці щілини в діафрагмі разом з венами проходять відповідно правий і лівий великі нутрощеві нерви (симпатичні).

Непарна вена (v. azygos) прямує знизу догори по правій передньобічній поверхні тіл грудних хребців, ліворуч від неї розміщені грудна частина аорти і грудна протока (лімфатична), позаду неї поперечно проходять праві задні міжреброві артерії, а попереду – стравохід. На рівні IV–V грудних хребців непарна вена відхиляється дещо вправо і назад, проходить позаду кореня правої легені, на рівні ІІІ грудного хребця огинає зверху та спереду правий головний бронх, утворюючи дугу непарної вени (arcus venae azygi) і відразу впадає у верхню порожнисту вену. У непарній вені розміщені два клапани.

У непарну вену впадають:

–             нутрощеві вени від органів грудної порожнини: стравохідні вени (vv. oesophageales), бронхові вени (vv. bronchiales), осердні вени (vv. pericardiacae), середостінні вени (vv. mediastinales);

–             пристінкові    вени:    верхні   діафрагмові   вени

(vv. phrenicae superiores); IV–XI праві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores dextrae IV–XI) і права підреброва вена (v. subcostalis dextra), які збирають кров від структур правих IV–XI міжребрових просторів (ребер, міжребрових м’язів, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври), а також від діафрагми і м’язів живота; права верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior dextra), яка збирає кров від І–ІІ міжребрових просторів і впадає в непарну вену перед її дугою; півнепарна вена (v. hemiazygos), яка впадає у непарну вену на рівні VIII грудного хребця.

Півнепарна вена (v. hemiazygos), що є продовженням лівої висхідної поперекової вени, йде знизу догори по лівій бічній поверхні тіл грудних хребців, позаду неї поперечно проходять 4–5 нижніх лівих задніх міжребрових вен, праворуч і дещо попереду розміщена грудна частина аорти. Півнепарна вена тонша і коротша за непарну вену. На рівні ІХ–ХІ грудних хребців півнепарна вена повертає праворуч і огинає хребет косо або поперечно, розташовуючись позаду аорти, стравоходу і грудної протоки (лімфатичної). На рівні VIII грудного хребця півнепарна вена впадає у непарну вену.

У півнепарну вену впадають:

–             нутрощеві вени від органів грудної порожнини: стравохідні вени (vv. oesophageales), середостінні вени (vv. mediastinales);

–             пристінкові вени: ліві задні міжреброві вени VІІ–

XI (vv. intercostales posteriores sinistrae VII–XI) і ліва підреброва вена (v. subcostalis sinistra), які збирають кров від структур лівих VІІ–XI міжребрових просторів (ребер, міжребрових м’язів, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври), а також від діафрагми і м’язів живота; додаткова півнепарна вена (v. hemiazygos accessoria), яка утворюється при злитті 6–7 верхніх лівих задніх міжребрових вен (І–VII), іде вниз по лівій боковій поверхні тіл грудних хребців і впадає у півнепарну вену на рівні ІХ–Х грудних хребців – у місці, де вона починає повертати праворуч. Інколи додаткова півнепарна вена самостійно впадає у непарну вену.

Між непарною веною і півнепарною та додатковою півнепарною венами на передній поверхні тіл хребців утворюються численні анастомози.

Міжреброві вени

У кожному міжребровому просторі проходять передні і задні міжреброві вени. Дев’ять або десять верхніх задніх міжребрових вен у передніх відділах міжребрових просторів анастомозують з передніми міжребровими венами. Ці дві групи вен мають клапани. Завдяки цьому можливий відтік венозної крові від стінок грудної порожнини і верхніх відділів черевної порожнини назад у систему непарної і півнепарної вен, або вперед – у систему правих і лівих внутрішніх грудних вен.

Праві і ліві передні міжреброві вени (vv. intercostales anteriores dextrae et sinistrae) розташовані в передніх ділянках 9–10 верхніх міжребрових просторів і впадають відповідно у праву і ліву внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae dextra et sinistra), збираючи посегментно кров від відповідних ребер, груднини, міжребрових м’язів, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври, а також від структур передньої черевної стінки надчеревної ділянки.

Праві і ліві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores dextrae et sinistrae) проходять у всіх бічних ділянках міжребрових просторів між внутрішніми і зовнішніми міжребровими м’язами. Права і ліва дванадцяті задні міжреброві вени, що проходять під відповідним ХІІ ребром, називаються правою і лівою підребровими венами (vv. subcostales dextra et sinistra).

Кожна задня міжреброва вена разом з однойменною артерією (венозні гілки супроводжують відповідні гілки міжребрових артерій) і міжребровим нервом утворюють міжребровий судинно-нервовий пучок, що залягає у відповідній борозні ребра.

У кінцеву ділянку кожної задньої міжребрової вени впадає спинна (дорсальна) вена, або спинна (дорсальна) гілка (v. dorsalis; r. dorsalis), яка збирає кров від шкіри і м’язів відповідного сегмента спини. У кожну спинну вену переважно впадає відповідна міжхребцева вена (v. intervertebralis), що проходить через міжхребцевий отвір, по якій відтікає кров від внутрішніх і зовнішніх хребтових венозних сплетень. Ці вени можуть впадати безпосередньо у задні міжреброві вени. У кожну міжхребцеву вену впадає відповідна спинномозкова вена, або спинномозкова гілка (v. spinalis; r. spinalis), по якій відтікає венозна кров від певного сегмента спинного мозку та його оболон.

Окрім того, як вже було сказано вище, від структур декількох верхніх задньобічних ділянок міжребрових просторів венозна кров відтікає у праві і ліві верхні і найвищі міжреброві вени.

Права верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior dextra) збирає венозну кров від структур І–ІІІ міжребрових просторів і впадає у кінцеву ділянку непарної вени, перед її дугою. По правій найвищій міжребровій вені (v. intercostalis suprema dextra) відтікає кров від 2–3 верхніх правих задніх міжребрових вен у праву плечо-головну вену, а інколи – в непарну вену.

Ліва верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior sinistra) збирає венозну кров від структур І міжребрового простору і впадає у ліву плечо-головну вену. По лівій найвищій міжребровій вені (v. intercostalis suprema sinistra) відтікає кров від 3–4 верхніх лівих задніх міжребрових вен у непарну вену або півнепарну вену, утворюючи анастомоз з лівою плечо-головною веною.

Вени хребтового стовпа

Вени хребтового стовпа (vv. columnae vertebralis) утворюють навколо хребта та всередині хребтового каналу передні і задні зовнішні та внутрішні хребтові венозні сплетення, для яких характерні численні анастомози між собою. Ці сплетення розміщені вздовж усього хребтового стовпа від рівня великого отвору потиличної кістки до верхівки крижової кістки.

Переднє зовнішнє хребтове венозне сплетення (plexus venosus vertebralis externus anterior) розташоване на передньобічних поверхнях тіл усіх хребців, зокрема на зовнішній поверхні передньої дуги атланта і на тазовій поверхні крижової кістки. У це сплетення відтікає венозна кров від передніх частин тіл хребців, передньої  поздовжньої  зв’язки  хребтового  стовпа і прилеглих м’язів, зокрема глибоких м’язів шиї.

Заднє зовнішнє хребтове венозне сплетення (plexus venosus vertebralis externus posterior) розміщене на задній поверхні дуг хребців та спинній поверхні крижової кістки, обплітає остисті та поперечні відростки хребців. У це венозне сплетення притікає кров від дуг і відростків хребців, зокрема крижової кістки, їхніх зв’язок, прилеглих глибоких м’язів спини і шкіри.

Переднє і заднє зовнішні хребтові венозні сплетення з’єднані між собою на рівні кожного хребця поперечними анастомозами, що утворюють навколо хребців своєрідні венозні кільця. Окрім того, зовнішні венозні сплетення анастомозують із внутрішніми хребтовими венозними сплетеннями.

Від зовнішніх хребтових венозних сплетень кров відтікає в задні міжреброві, поперекові і крижові вени (vv. intercostales posteriores, lumbales et sacrales), а також безпосередньо в непарну, півнепарну і додаткову півнепарну вени (vv. azygos, hemiazygos et hemiazygos accessoria). На рівні шийного відділу хребтового стовпа вени від зовнішніх хребтових венозних сплетень впадають у хребтові і потиличні вени (vv. vertebrales et occipitales), а також анастомозують на рівні великого отвору потиличної кістки з підпотиличним венозним сплетенням (plexus venosus suboccipitalis), основним сплетенням (plexus basilaris) і потиличною пазухою (sinus occipitalis) твердої оболони головного мозку.

Переднє і заднє внутрішні хребтові венозні сплетення розміщені поздовжньо в порожнині хребтового каналу між спинномозковою твердою оболоною і окістям хребців.

Переднє внутрішнє хребтове венозне сплетення (plexus venosus vertebralis internus anterior) складається з крупних вен, що проходять переважно вздовж задньої поверхні тіл хребців від рівня великого отвору потиличної кістки до верхівки крижової кістки. У це сплетення притікає венозна кров від губчастої речовини тіл кожного хребця по основно-хребцевих венах (vv. basivertebrales), а також від задньої поздовжньої зв’язки хребтового стовпа.

Заднє внутрішнє хребтове венозне сплетення (plexus venosus vertebralis internus posterior) складається з поздовжньо розташованих вен, що проходять по передній поверхні дуг усіх хребців – від рівня великого отвору потиличної кістки до верхівки крижової кістки, але ці вени менші за діаметром, ніж судини переднього внутрішнього венозного сплетення. У це сплетення збирається венозна кров від дуг хребців, їхнього окістя, жовтих зв’язок.

Переднє і заднє внутрішні хребтові венозні сплетення з’єднані між собою на рівні кожного хребця поперечними анастомозами, що утворюють своєрідні венозні кільця. Окрім того, ці сплетення за допомогою судин, що проходять через міжхребцеві отвори, анастомозують відповідно з переднім і заднім зовнішніми хребтовими венозними сплетеннями. На рівні великого отвору потиличної кістки внутрішні венозні сплетення анастомозують з основним сплетенням (plexus basilaris) і потиличною пазухою (sinus occipitalis) твердої оболони головного мозку. У ці сплетення збирається венозна кров від спинномозкової твердої оболони. Від переднього і заднього внутрішніх хребтових венозних сплетень кров відтікає по міжхребцевих венах (vv. intervertebrales), що проходять через однойменні отвори, які впадають: у шийному відділі хребта – у хребтові вени (vv. verterbrales); у грудному відділі – у спинні гілки (rr. dorsales) задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores), або безпосередньо у непарну, півнепарну і додаткову півнепарну вени (vv. azygos, hemiazygos et hemiazygos accessorius); у крижовому відділі – у бічні крижові вени (vv. sacrales laterales).

Від спинного мозку венозна кров спочатку відтікає по численних дрібних венах у венозне сплетення спинномозкової м’якої оболони. У цій оболоні, вздовж по передній і задній поверхнях спинного мозку, посередині проходять передня і задня спинномозкові вени (vv. spinales anterior et posterior). У ці вени посегментно впадають відповідно передні і задні центральні вени (vv. centrales anterior et posterior), по яких відтікає венозна кров від центральних ділянок відповідних сегментів спинного  мозку. Від венозного сплетення спинномозкової м’якої оболони посегментно відтікає кров у праві і ліві передні та задні корінцеві вени (vv. radiculares anteriores et posteriores), які проходять вздовж однойменних спинномозкових корінців і в ділянці міжхребцевих отворів зливаються в одну спинномозкову вену (v. medullae spinalis). Спинномозкові вени впадають у відповідні міжхребцеві вени (vv. intervertebrales), а також анастомозують з внутрішніми хребтовими венозними сплетеннями.

Вени голови і шиї

Вени голови і шиї (vv. capitis et colli), які є парними, впадають у два великі венозні колектори, що розташовані у передній шийній ділянці, – праву і ліву внутрішні яремні вени. З кожного боку внутрішня яремна вена зливається з підключичною веною, утворюючи відповідно праву і ліву плечо-головні вени. Останні дві вени з’єднуються і утворюють верхню порожнисту вену.

Внутрішня яремна вена

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) є великою судиною, в яку стікає венозна кров від органів голови і шиї. Ця вена є безпосереднім продовженням сигмоподібної пазухи твердої оболони головного мозку, вона починається на рівні яремного отвору основи черепа. У яремному отворі вена займає більшу частину його заднього відділу, попереду розташовані язико-глотковий (ІХ), блукаючий (Х), додатковий (ХІ) черепні нерви, а також оболонна гілка блукаючого нерва та задня оболонна артерія. Початковий відділ внутрішньої яремної вени має розширення – верхню цибулину яремної вени (bulbus superior venae jugularis), що містить яремний клубок (glomus jugulare). Спочатку внутрішня яремна вена опускається вниз позаду внутрішньої сонної артерії, а потім збоку від неї, а нижче – позаду загальної сонної артерії. Від рівня верхнього краю щитоподібного хряща і донизу внутрішня яремна вена проходить разом із загальною сонною артерією та блукаючим нервом у спільній фасціальній піхві, утворюючи судинно-нервовий пучок шиї. У цьому пучку вена розташована збоку, загальна сонна артерія – присередньо, а блукаючий нерв розміщений між ними позаду. Пучок залягає на глибоких м’язах шиї, а попереду прикритий груднинно-ключично-соскоподібним м’язом. Кінцевий відділ внутрішньої яремної вени знову розширюється, утворюючи нижню цибулину яремної вени (bulbus inferior venae jugularis). У верхній частині нижньої цибулини яремної вени і в місці її злиття з підключичною веною розташовані клапани. З’єднавшись на рівні груднинно-ключичного суглоба, ці дві вени утворюють з правого і лівого боків відповідну плечо-головну вену. Права внутрішня яремна вена переважно більша за діаметром, ніж ліва вена.

Усі притоки внутрішньої яремної вени поділяють на дві групи – внутрішньочерепні та позачерепні.

Внутрішньочерепні  притоки внутрішньої яремної вени

Через сигмоподібну пазуху, від якої починається внутрішня яремна вена, венозна кров відтікає із системи пазух твердої оболони головного мозку, куди впадають поверхневі і глибокі вени великого мозку, вени стовбура головного мозку і мозочка, вени губчатки, випускні вени, а також очні вени і вени лабіринту.

 Пазухи твердої оболони головного мозку

Пазухи твердої оболони головного мозку (sinus durae matris encephali) є своєрідними венозними судинами, які вистелені зсередини, як і інші кровоносні судини, ендотелієм. Їхні стінки утворені листками твердої оболони, що побудовані зі щільної волокнистої сполучної тканини і містять еластичні волокна. Стінки пазух міцно натягнуті і не спадаються. На поперечному перетині більшість пазух твердої оболони мають трикутну форму, клапани в пазухах відсутні, але в порожнині пазух між їхніми стінками натягнуті численні тонкі волокнисті перекладки, вкриті ендотелієм. Така конструкція пазух твердої оболони забезпечує безперешкодний відтік венозної крові від головного мозку незалежно від коливань внутрішньочерепного тиску .

Верхня стрілова пазуха (sinus sagittalis superior) йде вздовж верхнього краю серпа великого мозку, залягаючи в однойменній борозні кісток склепіння черепа, від рівня сліпого отвору лобової кістки до ділянки внутрішнього потиличного виступу, де вливається у стік пазух (confluens sinuum) – стік Герофіла, або у праву поперечну пазуху. На поперечному перетині просвіт верхньої стрілової пазухи має трикутну форму. Від верхньої стрілової пазухи ліворуч і праворуч відходять численні бічні затоки (lacunae laterales). У просвіт цієї пазухи та її заток виступають множинні павутинні зернистості (granulationes arachnoideae) – зернистості Пахіоні павутинної оболони головного мозку, через які спинномозкова рідина відфільтровується у венозне русло. У просвіт верхньої стрілової пазухи відкриваються вени твердої оболони головного мозку, поверхневі вени великого мозку, вени губчатки і випускні вени.

Нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior) проходить у товщі нижнього вільного краю серпа великого мозку спереду назад. На рівні переднього краю намета мозочка задній кінець нижньої стрілової пазухи впадає у пряму пазуху. На поперечному перетині просвіт цієї пазухи має трикутну або овальну форму. У нижню стрілову пазуху впадають вени серпа великого мозку та прилеглих до нього ділянок твердої оболони головного мозку. Ця пазуха коротша і вужча за верхню стрілову пазуху.

Пряма пазуха (sinus rectus) проходить у серединній стріловій площині спереду назад вздовж лінії з’єднання заднього відділу серпа великого мозку з наметом мозочка і є його похідною, а її просвіт на поперечному перетині має чотирикутну форму. У передній кінець прямої пазухи, окрім нижньої стрілової пазухи, впадає велика вена великого мозку (v. magna cerebri) – вена Ґалена, яка збирає кров від глибоких ділянок мозку. Задній кінець прямої пазухи відкривається переважно у великий венозний колектор – стік пазух (confluens sinuum) – cтік Герофіла, що розташований в ділянці внутрішнього потиличного виступу. Інколи ця пазуха впадає у праву або ліву поперечну пазуху. Отже, пряма пазуха з’єднує задні кінці верхньої і нижньої стрілових пазух.

Потилична пазуха (sinus occipitalis) проходить поздовжньо в серединній стріловій площині у товщі краю серпа мозочка по лінії його прикріплення до внутрішнього потиличного гребеня. Верхній кінець потиличної пазухи відкривається в стік пазух, а нижній її кінець в ділянці заднього краю великого отвору потиличної кістки роздвоюється на праву і ліву крайові пазухи (sinus marginales dexter et sinister). Крайові пазухи оточують позаду та з боків великий отвір потиличної кістки і впадають у кінцевий відділ відповідної сигмоподібної пазухи, а інколи безпосередньо у верхню цибулину внутрішньої яремної вени. Отже, потилична пазуха виконує функцію прямого венозного шунта між стоком пазух та правою і лівою сигмоподібними пазухами (а інколи безпосередньо з верхньою цибулиною правої та лівої внутрішніх яремних вен).

Стік пазух (confluens sinuum) – cтік Герофіла – є своєрідною цибулиною твердої оболони головного мозку (він добре виражений тільки у 30–35 % людей), в яку притікає венозна кров від верхньої і нижньої стрілових пазух, великої вени великого мозку і потиличної пазухи.

Із стоку пазух венозна кров відтікає у праву і ліву поперечні пазухи (sinus transversae dexter et sinister). Кожна поперечна пазуха (sinus transversus) залягає в однойменній борозні потиличної луски вздовж заднього краю намета мозочка, її просвіт на поперечному розтині має трикутну форму. Пазуха прямує вбік і на рівні соскоподібного кута тім’яної кістки переходить у сигмоподібну пазуху. У поперечну пазуху з кожного боку впадають поверхневі верхні і нижні потиличні вени великого мозку, потилична і задня скронева вени губчатки, вени прилеглих ділянок твердої оболони головного мозку.

Сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus) парна – права й ліва, залягає в однойменній борозні на внутрішній поверхні тім’яної кістки, потиличної луски і соскоподібного відростка скроневої кістки. Її просвіт на поперечному перетині має трикутну форму. Сигмоподібна пазуха прямує вперед, вниз і присередньо, S-подібно звиваючись, а в ділянці яремного отвору в основі черепа переходить у верхню цибулину внутрішньої яремної вени. З кожного боку у початковий відділ сигмоподібної пазухи впадає верхня кам’яниста пазуха, а в її нижній відділ – виросткова випускна вена. В цю пазуху також відкриваються вени твердої оболони, що збирають кров від її прилеглих ділянок.

Печериста пазуха (sinus cavernosus) – пазуха Рідлея, парна – права й ліва, розміщена на внутрішній основі черепа з боків від турецького сідла. Вона має характерну конструкцію – в її порожнині містяться численні сполучнотканинні перетинки, вкриті ендотелієм, надаючи пазусі печероподібного вигляду з різноманітними лабіринтами. Просвіт кожного такого лабіринту на поперечному перетині має трикутну або овальну форму. При перетині всієї печеристої пазухи у лобовій площині вона має трикутну форму з основою, оберненою догори. Крізь кожну пазуху проходить печериста частина внутрішньої сонної артерії, яку оточує нервове симпатичне печеристе сплетення та відвідний нерв (VI). У бічній стінці печеристої пазухи проходять послідовно зверху донизу наступні черепні нерви: окоруховий (ІІІ), блоковий (ІV) нерви; очний нерв (перша гілка) і верхньощелепний нерв (друга гілка) трійчастого нерва (V).

Права і ліва печеристі пазухи з’єднані між собою передньою і задньою міжпечеристими пазухами (sinus intercavernosi anterior et posterior)  –  пазухами Рідлея, які проходять у товщі діафрагми сідла відповідно попереду і позаду лійки нейрогіпофіза, утворюючи своєрідне замкнуте венозне кільце. В передній відділ кожної печеристої пазухи впадають клино-тім’яна пазуха і верхня очна вена.

Клино-тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis) також парна, розміщена вздовж заднього вільного краю малого крила клиноподібної кістки між листками твердої оболони, що прикріплюються до цього краю. Ця пазуха відкривається в передній відділ печеристої пазухи.

Верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior) – парна, проходить в однойменній борозні вздовж верхнього краю кам’янистої частини скроневої кістки, сполучаючи печеристу пазуху з початковою ділянкою сигмоподібної пазухи. У верхню кам’янисту пазуху впадає вена водопроводу присінка (v. aqueductus vestibuli), яка збирає кров від півколових проток і маточки внутрішнього вуха. Ця вена виходить з кам’янистої частини скроневої кістки через водопровід  присінка.

Нижня кам’яниста пазуха (sinus petrosus inferior) – парна, проходить в однойменній борозні вздовж заднього краю кам’янистої частини скроневої кістки, сполучаючи задню частину печеристої пазухи з верхньою цибулиною внутрішньої яремної вени (інколи впадає в сигмоподібну пазуху). Нижня кам’яниста пазуха анастомозує з основним сплетенням. У нижню кам’янисту пазуху впадають вени лабіринту (vv. labyrinthi), які збирають кров від завитки внутрішнього вуха, стінок внутрішнього слухового ходу і присінково-завиткового нерва (VIII черепний нерв). Ці вени виходять з кам’янистої частини скроневої кістки через внутрішній слуховий отвір та отвір канальця завитки.

Венозне основне сплетення (plexus basilaris) розміщене в ділянці схилу основної частини потиличної кістки позаду спинки сідла клиноподібної кістки і залягає між листками твердої оболони. Це сплетення, побудоване з переплетених між собою венозних судин, анастомозує з правою і лівою печеристими пазухами, з правою і лівою нижніми кам’янистими пазухами, а внизу, в ділянці великого отвору потиличної кістки, з’єднується з переднім і заднім внутрішніми хребтовими венозними сплетеннями.

Вени  губчатки

Вени губчатки (vv. diploicae) містяться в каналах губчатки кісток склепіння черепа, збираючи від них венозну кров. Це тонкостінні, досить широкі вени різноманітної форми, що з’єднуються між собою, вони не мають клапанів. Більша частина вен губчатки, пройшовши через отвори у внутрішній пластинці кісток черепа, впадає в пазухи твердої оболони головного мозку і вени твердої оболони. Інші вени губчатки через випускні вени сполучаються з венами зовнішніх покривів голови. Отже, через систему вен губчатки і випускних вен пазухи твердої оболони головного мозку сполучаються із зовнішніми венами голови. Це має клінічне значення, бо через ці анастомози при деяких патологічних станах інфекційні збудники ззовні потрапляють у пазухи твердої оболони, викликаючи запалення оболон головного мозку – менінгіт.

Найкрупнішими парними венами губчатки є наступні:

–             лобова вена губчатки (v. diploica frontalis), що міститься в товщі губчатки лобової луски поблизу серединної лінії, впадає у верхню стрілову пазуху і частково через випускні вени у надочноямкову вену (притока лицевої вени);

–             передня скронева вена губчатки (v. diploica temporalis anterior) збирає кров від передньої ділянки лускової частини скроневої кістки і впадає в крило-тім’яну пазуху, а через випускні вени кров може відтікати в глибоку скроневу вену (притока занижньощелепної вени);

–             задня скронева вена губчатки (v. diploica temporalis posterior),  що  збирає  кров  від  тім’яної і скроневої кісток, впадає в поперечну пазуху, а частина крові може відтікати через соскоподібну випускну вену в задню вушну вену (притока зовнішньої яремної вени);

–             потилична вена губчатки (v. diploica occipitalis) збирає кров від потиличної луски і впадає в поперечну пазуху твердої оболони, а через потиличну випускну вену частина крові може відтікати в потиличну вену (притока внутрішньої яремної вени).

Випускні вени

Випускні вени (vv. emissariae) проходить через отвори в кістках черепа, сполучаючи пазухи твердої оболони головного мозку із зовнішніми венами голови. Отже, через ці своєрідні венозні анастомози венозна кров частково може відтікати з пазух твердої оболони у зовнішні вени покриву голови, або, навпаки, від зовнішніх вен у пазухи твердої оболони головного мозку. Як було сказано вище, через такі венозні анастомози інфекційні збудники можуть проникати ззовні у пазухи твердої оболони, викликаючи їх запалення – менінгіт.

Виділяють такі крупні парні випускні вени:

–             тім’яна випускна вена (v. emissaria parietalis) проходить крізь тім’яний отвір однойменної кістки, сполучаючи верхню стрілову пазуху твердої оболони із поверхневою скроневою веною (притока занижньощелепної вени);

–             соскоподібна випускна вена (v. emissaria mastoidea) проходить через соскоподібний отвір скроневої кістки, сполучаючи сигмоподібну пазуху твердої оболони з потиличною веною (притока внутрішньої яремної вени) або із задньою вушною веною (притока зовнішньої яремної вени);

–             виросткова випускна вена (v. emissaria condylaris) проходить у виростковому каналі потиличної кістки, вона сполучає сигмоподібну пазуху твердої оболони з глибокою шийною веною (притока плечо-головної вени) і анастомозує з переднім та заднім зовнішніми хребтовими венозними  сплетеннями;

–             потилична випускна вена (v. emissaria occipitalis) проходить крізь отвір у потиличній лусці. На зовнішній поверхні права і ліва потиличні випускні вени анастомозують між собою, утворюючи навколо зовнішнього потиличного виступу своєрідне венозне кільце. Обидві потиличні випускні вени сполучають поперекові пазухи твердої оболони і стік пазух з відповідною потиличною веною (притока внутрішньої яремної вени).

До випускних вен належать венозні сплетення, що оточують судини і нерви в отворах основи черепа, а саме:

–             венозне сплетення каналу під’язикового нерва (plexus venosus canalis nervi hypoglossi) оточує під’язиковий нерв (ХІІ черепний нерв) в однойменному каналі потиличної кістки. Вени цього сплетення сполучають верхню цибулину внутрішньої яремної вени з переднім зовнішнім хребтовим венозним сплетенням;

–             венозне сплетення овального отвору (plexus venosus foraminis ovalis) оточує в ділянці овального отвору клиноподібної кістки нижньощелепний нерв – третю гілку трійчастого нерва (V черепний нерв) і випускну вену, сполучаючи печеристу пазуху твердої оболони з крилоподібним венозним сплетенням;

–             внутрішнє сонне венозне сплетення (plexus venosus caroticus internus) оточує кам’янисту частину внутрішньої сонної артерії в сонному каналі скроневої кістки, воно сполучає печеристу пазуху твердої оболони з крилоподібним венозним  сплетенням;

–             ворітні вени гіпофіза (vv. portales hypophysiales) є своєрідними випускними венами, по яких венозна кров разом з гормонами гіпофіза відтікає в печеристі і міжпечеристі пазухи твердої оболони головного мозку.

Вени твердої оболони головного мозку (vv. meningeae encephali) попарно супроводжують відповідні оболонні артерії, у них відсутні клапани. Оболонні вени анастомозують між собою і відкриваються в найближчі пазухи твердої оболони головного мозку. Найкрупнішою є парна середня оболонна вена (v. meningea media), яка супроводжує однойменну артерію і анастомозує з клино-тім’яною пазухою. Вийшовши з порожнини черепа через остистий отвір клиноподібної кістки, впадає в крилоподібне венозне сплетення.

Очноямкові вени

До очноямкових вен (vv. orbitale) належать дві крупні вени – верхня і нижня очні вени, які клапанів не мають. Притоки цих вен збирають кров від структур носової і лобової ділянок, очного яблука, решітчастої кістки, додаткових структур ока, зокрема, від сльозового апарату, повік, кон’юнктиви, зовнішніх м’язів очного яблука.

Верхня очна вена (v. ophthalmica superior) крупніша за нижню очну вену. Вона проходить від присереднього кута ока назад по верхньому краю присередньої стінки очної ямки, супроводжуючи надочноямкову артерію (гілка очної артерії). Приблизно на рівні середини очної ямки верхня очна вена повертає вбік, проходячи над верхнім прямим м’язом очного яблука, потім повертає назад і через верхню очноямкову щілину заходить в середню черепну ямку, де відкривається в передній відділ печеристої пазухи твердої оболони.

Притоками верхньої очної вени є наступні судини:

–             носо-лобова вена (v. nasofrontalis) збирає кров від тканин ділянок надперенісся і верхньої частини кореня носа. В ділянці присереднього кута ока носо-лобова вена анастомозує з початковими гілками лицевої вени – кутовою, надочноямковою і надблоковими венами. Ці анастомози мають велике клінічне значення, оскільки при різних патологічних процесах у носовій ділянці інфекційний збудник може потрапити по очних венах у печеристі та інші пазухи твердої оболони головного мозку, викликаючи їх запалення – менінгіт;

–             решітчасті вени (vv. ethmoidales), які збирають кров від структур решітчастої кістки та її слизової оболонки, заходять в очну ямку через однойменні отвори в її присередній стінці і відразу впадають у верхню очну вену;

–             сльозова вена (v. lacrimalis) збирає кров від сльозової залози і бічного прямого м’яза очного яблука;

–             надбілковооболонкові вени (vv. episclerales) утворюються при злитті повікових вен (vv. palpebrales) і сполучнооболонкових вен (vv. conjunctivales), по яких відтікає венозна кров від повік і сполучної оболонки ока (кон’юнктиви);

–             м’язові вени (vv. musculares) збирають кров переважно від верхнього і присереднього м’язів очного  яблука.

Від структур очного яблука кров відтікає у декілька вен, а саме у такі судини:

–             передні війкові вени (vv. ciliares anteriores) збирають кров від війкового м’яза, а також в них впадають  білковооболонкові вени (vv. sclerales), по яких відтікає кров із венозної білковооболонкової пазухи (sinus venosus sclerae) – пазухи Шлемма – Ляута. Вийшовши з білкової оболони ока (склери), передні війкові вени зливаються з надбілковооболонковими венами, що збирають кров від повік і сполучної оболонки ока (кон’юнктиви), і впадають у вени зовнішніх м’язів ока, а вони – у верхню і нижню очні вени;

–             завиткові вени (vv. vorticosae), яких є 4–6, формуються у товщі судинної оболонки очного яблука і виходять з нього вздовж екватора. В ці вени збирається венозна кров від власне судинної оболонки, війкового тіла і райдужки. Завиткові вени впадають у верхню і нижню очні вени, а вони відкриваються у печеристі пазухи твердої оболони і утворюють численні анастомози з гілками лицевої вени;

–             задні війкові вени (vv. ciliares posteriores) збирають кров від задніх відділів очного яблука;

–             центральна вена сітківки (v. centralis retinae) складається з двох  частин –  з внутрішньоочної частини (pars intraocularis) і позаочної частини (pars extraocularis). Усі венозні притоки центральної вени сітківки супроводжують розгалуження центральної артерії сітківки, збираючи кров від її структур. Центральна вена сітківки разом з однойменною артерією проходять у товщі зорового нерва (ІІ черепний нерв). Вийшовши з нього в порожнині середньої черепної ямки, центральна вена сітківки впадає у верхню очну вену або безпосередньо у печеристу пазуху твердої оболони головного мозку.

Нижня очна вена (v. ophthalmica inferior) формується у нижньоприсередньому куті переднього відділу очної ямки із вен, що збирають кров від сльозового мішка і зовнішніх м’язів очного яблука. Вена проходить назад уздовж нижнього прямого м’яза очного яблука, анастомозуючи з верхньою очною веною. У задньому відділі очної ямки нижня очна вена розгалужується на дві гілки: одна гілка через верхню очноямкову щілину заходить в середню черепну ямку і впадає у печеристу пазуху твердої оболони, друга гілка повертає вбік, виходить через нижню очноямкову щілину в підскроневу ямку і відкривається в глибоку вену лиця (гілка лицевої ямки).

Вени головного мозку

Вени головного мозку (vv. encephali) поділяють на поверхневі і глибокі вени великого мозку, вени стовбура головного мозку і вени мозочка.

Поверхневі вени великого мозку (vv. superficiales cerebri) складаються з верхніх вен великого мозку, середніх поверхневих вен великого мозку і нижніх вен великого мозку. Вони збирають кров від верхньобічної, нижньої і присередньої поверхонь кожної півкулі великого мозку.

Верхні вени великого мозку (vv. superiores cerebri) формуються у верхніх ділянках верхньобічної поверхні півкулі великого мозку із венозної сітки м’якої оболони, пронизують в різних місцях павутинну оболону і впадають переважно у верхню стрілову пазуху твердої оболони головного мозку. До верхніх вен великого мозку належать наступні судини, які збирають кров від однойменних ділянок верхньобічної поверхні півкулі великого мозку:

–             передлобові вени (vv. prefrontales);

–             лобові вени (vv. frontales);

–             тім’яні вени (vv. parietales);

–             скроневі вени (vv. temporales);

–             потиличні вени (vv. occipitales).

Нижні вени великого мозку (vv. inferiores cerebri) формуються у нижніх ділянках верхньобічної та нижньої поверхонь кожної півкулі великого мозку із венозної сітки м’якої оболони, пронизують павутинну оболону і впадають переважно в різні місця поперечної пазухи твердої оболони головного мозку. До нижніх вен великого мозку належать судини, які збирають кров від однойменних ділянок півкулі великого мозку:

–             гачкувата вена (v. uncalis);

–             очноямкові вени (vv. orbitae);

–             скроневі вени (vv. temporales).

Середня поверхнева вена великого мозку (v. media superficialis cerebri) формується із венозної сітки м’якої оболони на верхньобічній поверхні півкулі великого мозку у верхньому відділі центральної борозни, анастомозуючи з верхньою стріловою пазухою. По цій борозні вена прямує вниз до бічної борозни і по ній іде вперед до бічної ямки великого мозку, виходить на нижню поверхню півкулі великого мозку і впадає в печеристу пазуху або клино-тім’яну пазуху твердої оболони. У середню поверхневу вену великого мозку вливаються вени з прилеглих ділянок мозку.

Середня поверхнева вена великого мозку за допомогою нижньої і верхньої сполучних вен анастомозує з нижніми та верхніми венами великого мозку, а також пазухами твердої оболони. Нижня сполучна вена (v. anastomotica inferior) – вена Лаббе, опускається вниз на верхньобічній поверхні півкулі великого мозку по межі між скроневою та потиличною частками, анастомозуючи з нижніми венами великого мозку, і впадає в поперечну пазуху твердої оболони. Верхня сполучна вена (v. anastomotica superior) прямує догори, анастомозуючи з верхніми венами великого мозку, і впадає у верхню стрілову пазуху твердої оболони.

Глибокі вени великого мозку

До глибоких вен великого мозку (vv. profundae cerebri) належать такі крупні судини: права і ліва основні вени  і велика вена великого мозку, які мають численні притоки. Вони збирають венозну кров від білої речовини півкуль великого мозку та їхніх основних ядер, стінок шлуночків і їх судинних сплетень.

Основна вена (v. basalis) – вена Розенталя, є парною судиною – правою і лівою. Ця вена формується на нижній поверхні лобової частки півкулі великого мозку в ділянці передньої пронизаної речовини, збираючи кров від сірого горба та сочевицеподібного ядра, і прямує назад. Її початковими притоками є передня вена великого мозку і середня глибока вена великого мозку. Передня вена великого мозку (v. anterior cerebri) бере свій початок у передньому відділі поздовжньої щілини великого мозку, збираючи кров з присередньої поверхні лобової частки півкулі, супроводжуючи однойменну артерію, йде назад і разом із зоровим трактом огинає ззовні ніжку мозку. На рівні сосочкових тіл ця вена вливається в основну вену. На нижній поверхні великого мозку права і ліва передні вени великого мозку з’єднуються між собою передньою сполучною веною (v. communicans anterior). Середня глибока вена великого мозку (v. media profunda cerebri) бере свій початок у глибині заднього відділу бічної борозни півкулі великого мозку, йде вперед, вниз і присередньо, збираючи кров від прилеглих ділянок півкулі великого мозку. Крупнішими притоками цієї вени є острівцеві вени (vv. insulares), які збирають кров від однойменної частки півкулі великого мозку. На рівні сосочкових тіл середня глибока вена великого мозку вливається в основну вену. Вийшовши на верхню поверхню пластинки покрівлі середнього мозку попереду верхніх горбків, права і ліва основні вени впадають у велику вену великого мозку.

Крупнішими притоками основної вени є наступні судини, що збирають кров від однойменних структур:

– нижні таламо-смугасті вени (vv. thalamostriatae inferiores);

–             вени нюхової звивини (vv. gyri olfactorii);

–             нижня шлуночкова вена (v. ventricularis inferior), що збирає кров від стінок скроневого рогу бічного шлуночка;

–             нижня вена судинного сплетення (v. choroidea inferior), по якій відтікає кров з нижньої частини судинного сплетення бічного шлуночка;

–             ніжкові вени (vv. pedunculares).

Велика вена великого мозку (v. magna cerebri) – вена Ґалена, має довжину приблизно 1 см, утворюється при злитті правої та лівої основних вен. Вона прямує назад, розташовуючись у поперечній щілині великого мозку між нижньою поверхнею валика мозолистого тіла (зверху) та пластинкою покрівлі середнього мозку (знизу) і впадає в пряму пазуху твердої оболони головного мозку.

Найкрупнішими притоками великої вени великого мозку є права і ліва внутрішні вени великого мозку (vv. internae cerebri dextra et sinistra), які з’єднуються між собою попереду верхніх горбків середнього мозку, утворюючи велику вену великого мозку.

Кожна внутрішня вена великого мозку (v. interna cerebri) формується в ділянці міжшлуночкового отвору (отвору Монро); вона прямує назад між двома листками судинного прошарку третього шлуночка, приймаючи численні притоки.

Від бічної стінки бічного шлуночка півкулі великого мозку, а також від хвостатого ядра, смугастого тіла і таламуса венозна кров збирається у верхню таламо-смугасту вену, або кінцеву вену (v. thalamostriata superior; v. terminalis). Ця вена залягає в проміжній борозні між хвостатим ядром і таламусом, іде вперед у товщі межової смуги, повертає присередньо і назад, огинаючи попереду таламус, і в ділянці міжшлуночкового отвору впадає у внутрішню вену великого мозку. У верхню таламосмугасту вену послідовно впадають задня, поперечні і передня вени хвостатого ядра (vv. nuclei caudati posterior, transversae et anterior). У кінцевий відділ цієї вени відкриваються верхня вена судинного сплетення (v. choroidea superior), а неподалік від міжшлуночкового отвору – передня вена прозорої перегородки (v. anterior septi pellucidi). Остання вена проходить у товщі прозорої перегородки спереду назад, збираючи кров від присередньої стінки і дна лобового (переднього) рога бічного шлуночка.

Окрім того, у велику вену великого мозку послідовно впадають такі вени, що збирають кров від відповідних  структур  мозку:

–             задня вена прозорої перегородки (v. posterior septi pellucidi);

–             верхні вени таламуса (vv. superiores thalami);

–             бічна вена бічного шлуночка (v. lateralis ventriculi lateralis);

–             присередня вена бічного шлуночка (v. medialis ventriculi lateralis);

–             бічні прямі вени (vv. directae laterales), що збирають кров від таламуса;

–             задня вена мозолистого тіла, або тильна вена мозолистого  тіла  (v.  posterior  corporis  callosi; v. dorsalis corporis callosi), яка збирає кров від валика мозолистого тіла.

Вени стовбура головного мозку

До вен стовбура головного мозку (vv. trunci encephali) належать середньомозкові вени, вени мосту і вени довгастого мозку.

Середньомозкові вени (vv. mesencephalicae) збирають венозну кров переважно від структур середнього мозку, до них належать такі вени:

–             мосто-середньомозкова вена (v. ponto-mesencephalica) парна – права і ліва. Вона формується на вентральній поверхні мосту і в ділянці його заднього краю анастомозує з передньобічною веною довгастого мозку. Йде вперед збоку від основної артерії, на рівні переднього краю мосту заходить  на  присередню  поверхню  ніжки мозку, приймаючи міжніжкові вени (vv. interpedunculares), і впадає в основну вену;

–             бічна середньомозкова вена (v. mesencephalica lateralis) формується в ділянці переднього краю мосту, де анастомозує з бічною веною мосту, йде вперед по бічній поверхні ніжки мозку і впадає в основну вену;

–             міжгорбкова вена (v. intercollicularis) формується на бічній поверхні ніжки мозку, йде дорсально між нижнім і верхнім горбками пластинки покрівлі середнього мозку, збираючи від цих структур венозну кров, і впадає у велику вену великого мозку.

До  складу  вен  мосту  (vv.  pontis),  що  збирають кров від нього, належать такі судини:

–             передньосерединна вена мосту (v. pontis anteromediana) проходить по вентральній поверхні мосту збоку від основної артерії, внизу вона анастомозує з передньосерединною веною довгастого мозку, а попереду – з мосто-середньомозковою веною і впадає в систему основної вени. Збоку від неї проходить передньобічна вена мосту (v. pontis anterolateralis), яка анастомозує з іншими венами мосту;

–             бічна вена мосту (v. pontis lateralis) проходить по передньовентральній поверхні верхньої і середньої мозочкових ніжок збоку від трійчастого нерва (V черепний нерв), збираючи кров від структур мосту. Вверху вона анастомозує з верхньою веною мозочка та бічною середньомозковою веною, внизу впадає в кам’янисту вену, що відкривається в нижню кам’янисту пазуху твердої оболони. В цю систему впадають поперечні вени мосту (vv. pontis transversae).

До вен довгастого мозку (vv. medullae oblongatae) належать:

–             передньосерединна вена довгастого мозку (v. medullae anteromediana), яка проходить вздовж його передньої серединної щілини і переходить внизу у передню спинномозкову вену, а вверху анастомозує з венами мосту;

–             передньобічна вена довгастого мозку (v. Medullae anterolateralis) проходить в його передньобічній борозні. В ці обидві вени впадають поперечні вени довгастого мозку (vv. medullae transversae);

–             тильні вени довгастого мозку (vv. medullae dorsales) проходять вздовж його задньобічних борозен, анастомозуючи з нижніми венами мозочка і задньою спинномозковою веною;

–             задньосерединна вена довгастого мозку (v. medullae posteromediana) проходить вздовж його задньої серединної борозни, внизу вена переходить у задню спинномозкову вену, а вверху анастомозує з венами мозочка і моста;

–             вена  бічного  закутка  четвертого   шлуночка (v. recessus lateralis ventriculi quatri) збирає кров від стінок цього закутка, виходить на задньовентральну поверхню середньої мозочкової ніжки і впадає в кам’янисту вену, яка відкривається в нижню кам’янисту пазуху твердої оболони головного мозку;

–             вена мозочково-мозкової цистерни (v. cisternae cerebellomedullaris) збирає венозну кров з дорсальної ділянки довгастого мозку і нижньої ділянки мозочка в межах цієї великої цистерни, вона внизу анастомозує із задньою спинномозковою веною, а вверху – з іншими венами мозочка і мосту.

До системи вен мозочка (vv. cerebelli), що збирають від нього кров, належать такі парні судини:

–             верхня вена черв’яка (v. superior vermis), яка проходить уздовж верхньої частини черв’яка мозочка, спереду вона впадає у верхню мозочкову вену, що відкривається у велику вену великого мозку, а позаду анастомозує з нижньою веною черв’яка;

–             нижня вена черв’яка (v. inferior vermis) оточує черв’як мозочка позаду і знизу. Позаду і зверху ця вена анастомозує з верхньою веною черв’яка і нижньою веною мозочка, яка впадає в поперечну пазуху твердої оболони. Внизу нижня вена черв’яка з’єднується з веною мозочково-мозкової цистерни та іншими венами мозочка і відкривається через ці вени у нижню кам’янисту пазуху твердої оболони;

–             верхні вени мозочка (vv. superiores cerebelli) збирають венозну кров від верхніх ділянок кожної півкулі мозочка, анастомозують з іншими венами мозочка, відкриваються в пряму пазуху твердої оболони і велику вену великого мозку;

–             нижні вени мозочка (vv. inferiores cerebelli) збирають венозну кров від нижніх ділянок кожної півкулі мозочка, анастомозують з іншими венами мозочка, довгастого мозку і мосту, відкриваються в поперечну пазуху і нижню кам’янисту пазуху твердої оболони;

–             передцентральна вена (v.  precentralis  cerebelli) збирає кров від центральної часточки мозочка і вливається у верхню вену мозочка, а вона відкривається у велику вену великого мозку. Окрім цього, передцентральна вена анастомозує з бічною веною мосту і бічною середньомозковою веною;

–             кам’яниста вена (v. petrosa) утворюється на вентральній поверхні середньої мозочкової ніжки при злитті бічної вени мосту, вени бічного закутка четвертого шлуночка, поперечних вен мосту, нижніх вен черв’яка і мозочка. Вона впадає у нижню кам’янисту пазуху твердої оболони головного мозку.

Отже, венозна кров від мозочка переважно збирається у верхні і нижні вени черв’яка і мозочка, які анастомозують між  собою.  Верхні  вени  впадають у пряму пазуху твердої оболони і велику вену великого мозку (вену Галена), а нижні вени – у поперечну і нижню кам’янисту пазухи твердої оболони головного мозку.

Позачерепні притоки внутрішньої яремної вени

Позачерепні притоки внутрішньої яремної вени – парні. Збирають венозну кров від ділянок лицевого черепа, м’яких тканин голови, органів, м’язів і шкіри шиї. Зокрема, в ділянках шиї у внутрішню яремну вену впадають послідовно наступні венозні судини.

Глоткові вени (vv. pharyngeae) є безклапанними судинами, по них відтікає кров від глоткового сплетення (plexus pharyngeus), що розташоване на задній і бічних поверхнях глотки. Ці вени беруть початок від різних ділянок глотки, йдуть вниз по її бічній поверхні, супроводжуючи висхідну глоткову артерію, і впадають у внутрішню яремну вену або в інші її притоки.

У глоткове сплетення відтікає кров від глотки і м’якого піднебіння, а також впадають: вена водопроводу завитки (v. aqueductus cochleae), вени слухової труби (vv. tubae auditive) і оболонні вени (vv. meningeae), які збирають кров від потиличної частини твердої оболони головного мозку. Глоткове сплетення анастомозує з крилоподібним і хребтовими венозними  сплетеннями.

Язикова вена (v. lingualis) формується в ділянці кореня язика з таких судин:

–             спинкових вен язика (vv. dorsales linguae), які збирають кров із підслизового венозного сплетення спинки язика;

–             глибокої вени язика (v. profunda linguae), яка має два стовбури, що супроводжують однойменну артерію;

–             під’язикової вени (v. sublingualis), яка збирає кров із підслизового венозного сплетення верхівки і краю язика, а також від під’язикової та піднижньощелепної слинних залоз;

–             супровідної вени під’язикового нерва (v. comitans  nervi  hypoglossi),  часто   ця   вена   впадає в під’язикову вену.

Усі ці вени мають клапани; зливаючись разом, вони утворюють стовбур язикової вени або впадають окремо у внутрішню яремну вену чи лицеву вену.

Язикова вена супроводжує однойменну артерію від кореня язика до рівня переднього краю під’язиково-язикового м’яза. Потім вона відхиляється вбік від язикової артерії, проходить по зовнішній поверхні під’язиково-язикового м’яза, огинаючи великий ріг під’язикової кістки, і впадає у внутрішню яремну вену або у лицеву вену.

Верхня щитоподібна вена (v. thyroidea superior) містить клапани, переважно починається двома гілками, що супроводжують однойменну артерію, збираючи кров із венозного сплетення верхньої частини прищитоподібної залози. Ця вена впадає у внутрішню яремну вену, а інколи – в лицеву чи язикову вени.

У початковий відділ верхньої щитоподібної вени впадає верхня гортанна вена (v. laryngea superior), а  також  груднинно-ключично-соскоподібна   вена (v. sternocleidomastoidea), які збирають кров від відповідних структур. Інколи одна із щитоподібних вен йде вбік і самостійно впадає у внутрішню яремну вену, таку судину називають середньою щитоподібною веною (v. thyroidea media).

Лицева вена (v. facialis) є найдовшою притокою внутрішньої яремної вени; вона, як і її численні гілки, містить клапани. Лицева вена починається в ділянці присереднього кута  ока  кутовою веною (v. аngularis), яка тут анастомозує з носо-лобовою веною, що є притокою верхньої очної вени, а вона впадає у печеристу пазуху твердої оболони головного мозку. Необхідно пам’ятати, що через цей венозний анастомоз інфекційний збудник при деяких патологічних станах може потрапляти в пазухи твердої оболони, викликаючи їх запалення – менінгіт.

Лицева вена прямує косо згори донизу і вбік, проходячи позаду лицевої артерії під виличними м’язами. Досягнувши нижнього краю тіла нижньої щелепи, вона огинає його на рівні переднього краю жувального м’яза, проходить назад по зовнішній поверхні піднижньощелепної слинної залози. Потім лицева вена пронизує поверхневу пластинку шийної фасції і на рівні кута нижньої щелепи зливається з занижньощелепною веною. У межах сонного трикутника кінцевий відділ лицевої вени проходить донизу і назад, попереду і збоку зовнішньої сонної артерії, а на рівні під’язикової кістки вона впадає у внутрішню яремну вену.

У лицеву вену послідовно впадають наступні венозні судини:

–             надблокові вени (vv. supratrochleares),  які представлені 2–3 гілками, що збирають кров від структур  лобової  ділянки,  брів,  спинки  носа і повік. Ці вени прямують вниз і в ділянці кореня носа впадають у кутову вену, а також анастомозують зі скроневими венами і протилежними однойменними венами;

–             надочноямкова вена (v. supraorbitalis) бере початок в ділянці бічного кута ока, йде присередньо дещо вище від надочноямкового краю і прикрита коловим м’язом ока. У ділянці присереднього кута ока надочноямкова вена впадає в кутову вену, збираючи кров з прилеглих ділянок;

–             верхні повікові вени (vv. palpebrales superiores) збирають кров з однойменної структури, впадаючи в кутову вену;

–             зовнішні носові вени (vv. nasales externae) збирають кров від спинки і крила носа і впадають у початковий відділ лицевої вени;

–             нижні повікові вени (vv. palpebrales inferiores) збирають кров від нижньої повіки і венозного сплетення, що оточує носо-сльозову протоку; вони йдуть вниз  та  присередньо  і  впадають в лицеву вену;

–             верхня губна вена (v. labialis superior) збирає кров від відповідної половини верхньої губи, анастомозуючи з гілками протилежної  однойменної вени, йде назад та вбік і впадає у лицеву вену дещо вище рівня кута рота;

–             нижні губні  вени  (vv.  labiales  inferiores),  яких є переважно декілька, збирають кров від відповідної половини нижньої губи, анастомозуючи з протилежними однойменними венами. Потім ці вени йдуть назад і вниз, зливаючись переважно в один стовбур, який впадає у лицеву вену дещо вище рівня нижнього краю тіла нижньої щелепи;

–             глибока вена лиця (v. profunda faciei) формується в ділянці підскроневої ямки, збираючи кров від слизової оболонки і стінок верхньощелепної пазухи, задніх зубів верхньощелепної зубної дуги, задньої частини коміркового відростка верхньої щелепи та ясен, що його вкривають. У цій ділянці глибока вена лиця анастомозує з нижньою очною веною, з гілками занижньощелепної вени та крилоподібним сплетенням. Прямуючи вперед і дещо вбік, глибока вена лиця огинає знизу виличний відросток верхньої щелепи, проходить по зовнішній поверхні щічного м’яза і відкривається в лицеву вену дещо вище від місця впадіння верхньої губної вени;

–             привушні вени, або привушні гілки (vv. parotideae; rr. parotidei), що збирають кров від привушної слинної залози та жувального м’яза, йдуть донизу і впадають у лицеву вену в ділянці сонного трикутника;

–             зовнішня піднебінна  вена  (v.  palatina  externa), в яку впадають велика і малі піднебінні вени, збирає кров від венозного сплетення піднебінного мигдалика, бокової стінки глотки і м’якого піднебіння, йде вниз і назад, супроводжуючи висхідну піднебінну артерію (гілка лицевої артерії), а на рівні під’язикової кістки впадає в лицеву вену;

–             підпідборідна вена (v. submentalis) збирає кров від м’язів та слизової оболонки дна ротової порожнини, під’язикової слинної залози, підборідних та піднижньощелепних лімфатичних вузлів, а також шкіри в ділянці піднижньощелепного трикутника. Вона йде спереду назад вздовж нижнього краю тіла нижньої щелепи і впадає в лицеву вену в ділянці зовнішньої поверхні піднижньощелепної слинної залози.

Занижньощелепна  вена   (v.  retromandibularis) є крупною судиною і безпосереднім продовженням поверхневої скроневої вени – її першою притокою. Вона йде донизу попереду вушної раковини, пронизує привушну слинну залозу, далі проходить позаду гілки нижньої щелепи і збоку від зовнішньої сонної артерії. На рівні кута нижньої щелепи занижньощелепна вена повертає вперед і впадає в лицеву вену або у внутрішню яремну вену.

Притоками занижньощелепної вени є наступні судини:

–             поверхнева скронева вена (v. temporalis superficialis) збирає кров від м’яких тканин верхньобічної поверхні склепіння черепа – тім’яної та скроневої ділянок голови. Численні притоки цієї вени зливаються в один стовбур, який прямує вниз позаду однойменної артерії та попереду вушної раковини і безпосередньо переходить у занижньощелепну вену. У цьому місці вена містить клапани. Поверхнева скронева вена анастомозує з протилежною однойменною веною, надблоковою і задньою вушною венами, а також у цю вену відкривається тім’яна випускна вена;

–             середня скронева вена (v. temporalis media) формується у товщі скроневого м’яза, збираючи від нього кров, йде спереду назад під скроневою фасцією, проходить над виличною дугою, пронизуючи скроневу фасцію, і відкривається в занижньощелепну вену або у поверхневу скроневу вену. Ця вена має клапани. Середня скронева вена анастомозує з глибокими  скроневими венами, вилично-скроневою і надочноямковою венами;

–             поперечна вена лиця (v. transversa faciei) збирає кров від м’яких тканин бокової поверхні лиця, анастомозуючи з іншими венами, переважно вона має дві початкові гілки. Вена прямує спереду назад між привушною протокою і виличною дугою, супроводжуючи однойменну артерію, на цьому рівні вона впадає у занижньощелепну вену;

–             верхньощелепні вени (vv. maxillares)  представлені 2–3 судинами, що містять клапани. Вони збирають венозну кров від крилоподібного сплетення, йдуть майже горизонтально назад позаду шийки нижньої щелепи, супроводжуючи однойменну артерію, і відкриваються у занижньощелепну  вену.

У верхньощелепну вену або у крилоподібне сплетення відкривається нижня коміркова вена (v. alveolaris inferior), що супроводжує однойменну артерію, збираючи кров від зубів і структур нижньої щелепи.

Крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus) міститься в ділянці підскроневої ямки і розташоване на поверхні бічного і присереднього крилоподібних м’язів. У це венозне сплетення притікає кров від крилоподібних, жувальних і щічних м’язів, від слизової оболонки і стінок носової порожнини. Окрім того, у крилоподібне сплетення відкриваються такі судини:

–             середні оболонні вени (vv. meningeae mediae), яких є декілька, мають клапани, вони супроводжують однойменну артерію і збирають венозну кров від твердої оболони головного мозку середньої черепної ямки;

–             глибокі скроневі вени (vv. temporales profundae), яких є переважно 3–4, збирають венозну кров з глибоких відділів скроневого м’яза, проходять вниз між ним і глибокою пластинкою скроневої фасції;

–             вени крилоподібного каналу (vv. canalis pterygoidei) – вени Відія, збирають кров від структур в ділянці рваного отвору;

–             передні вушні вени (vv. auriculares anteriores), яких є декілька, збирають кров від передньої поверхні вушної раковини і стінок зовнішнього слухового ходу;

–             привушні вени (vv. parotideae), яких є декілька, збирають кров із привушної слинної залози;

–             суглобові вени (vv. articulares), яких є декілька, відводять кров з венозного сплетення, що оточує скронево-нижньощелепний суглоб, а також від барабанної перетинки і стінок зовнішнього слухового ходу;

–             барабанні вени (vv. tympanicae) збирають кров від стінок і слизової оболонки барабанної порожнини;

–             шило-соскоподібні вени (vv. stylomastoidea) супроводжують однойменну артерію, виходять на зовнішню основу черепа з каналу лицевого нерва через шило-соскоподібний отвір. Вони збирають кров від слизової оболонки і стінок барабанної порожнини, слухових кісточок, комірок соскоподібного відростка і ділянки твердої мозкової оболони.

Крилоподібне сплетення анастомозує з печеристою пазухою твердої оболони головного мозку через венозні судини внутрішнього сонного венозного сплетення і венозного сплетення овального отвору. Окрім того,  крилоподібне  сплетення  з’єднується з лицевою веною через занижньощелепну вену.

Зовнішня яремна вена (v. jugularis externa) формується в ділянці під вушною раковиною біля переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза на рівні кута нижньої щелепи при злитті двох її крупних приток – передньої і задньої. Передньою притокою є анастомоз із занижньощелепною веною, що впадає у внутрішню яремну вену, а задньою притокою є задня вушна вена, яка анастомозує з потиличною веною, що переважно впадає в хребтову вену.

Зовнішня яремна вена прямує донизу по передній поверхні груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і прикрита підшкірним м’язом шиї. Приблизно на рівні IV шийного хребця зовнішня яремна вена відхиляється дозаду і йде донизу по задньому краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза. Не доходячи до ключиці, вена пронизує передтрахейну пластинку шийної фасції і впадає в кінцевий відділ внутрішньої яремної вени або у венозний кут, що утворюється при злитті підключичної і внутрішньої яремної вен. Інколи ця вена впадає в підключичну вену. Зовнішня яремна вена має дві пари клапанів: одну – на рівні середини шиї, другу – в ділянці її вічка.

У зовнішню яремну вену впадають такі судини:

–             задня вушна вена (v. auricularis posterior) збирає кров від м’яких тканин соскоподібної  ділянки та ділянки, що розташована позаду вушної раковини, а також від її задньої поверхні. На рівні кута нижньої щелепи вона вливається у зовнішню яремну вену. Задня вушна вена анастомозує з потиличною веною і соскоподібною випускною  веною;

–             передня яремна вена (v. jugularis anterior) формується з дрібних вен, що збирають кров від м’яких тканин підборідної ділянки, йде вниз по зовнішній поверхні щелепно-під’язикового м’яза, а нижче – по передній поверхні груднинно-під’язикового м’яза. Потім передня яремна вена пронизує передтрахейну пластинку шийної фасції і заходить у міжфасційний надгруднинний простір, повертає вбік і позаду груднинно-ключично-соскоподібного м’яза впадає у кінцевий відділ зовнішньої яремної вени або в підключичну вену. Інколи права і ліва передні вени зливаються, утворюючи серединну вену шиї, яка переважно впадає у ліву плечо-головну вену.

У надгруднинному просторі права і ліва передні яремні вени з’єднуються між собою поперечним звивистим анастомозом, який називається яремною венозною дугою (arcus venosus jugularis);

–             надлопаткова вена (v. suprascapularis) формується  у  верхній  частині  лопаткової  ділянки і супроводжує однойменну артерію. Спочатку вона має дві гілки (як і кожна з їх приток), які потім зливаються в одну судину. Надлопаткова вена збирає кров від надостьового і підостьового м’язів і впадає в кінцевий відділ зовнішньої яремної вени або в підключичну вену;

–             поперечні   вени   шиї   (vv.   transversae   cervicis; vv. transversae colli), яких переважно є 2–3, супроводжують однойменну артерію. Вони збирають кров від глибоких м’язів шиї, м’яза-підіймача лопатки, ремінного м’яза шиї і ромбоподібних м’язів, а також від шкіри цих ділянок. Поперечні вени шиї впадають у кінцевий відділ зовнішньої яремної вени або у підключичну вену.

Learner permit uk.