Плевра (pleura)– серозна оболонка, що утворює в грудній клітці два окремих, ізольованих серозних мішки, в кожному з яких розміщується окремо права та ліва легеня (мал. 197). Плевра поділяється на нутрощеву плевру (pleura visceralis) та пристінкову плевру (pleura parietalis). Щілиноподібний простір між ними називається плевральною порожниною (cavitas pleuralis). У грудній клітці є дві порожнини плеври права та ліва. Кожна плевральна … Докладніше
Трахея (trachea) є продовженням гортані і розміщена по серединній лінії. Починається на рівні верхнього краю тіла VII шийного хребця і з’єднується з гортанню за допомогою персне-трахейної зв’язки (lig. сricotracheale). Закінчується трахея на рівні верхнього краю тіла V грудного хребця, де вона роздвоюється на правий і лівий головні бронхи. Це місце називається роздвоєнням трахеї (bifurcatio tracheae). Довжина трахеї у дорослої людини коливається від 8,5 см до 15 см, найчастіше вона дорівнює 10–11 см.
Гортань (larynx) розташовується в передній дiлянцi шиї. Скелетотопiя: гортань розмiщена на рiвнi IV – VI шийних хребцiв. Синтопiя: спереду вiд гортанi розташовуються пiдпiд’язиковi м’язи (груднинно-пiд’язиковий, груднинно-щитоподібний, щито-пiд’язиковий) ззаду вiд гортанi – гортанна частина глотки, з бокiв – судинно-нервовий пучок шиї (загальна сонна артерiя, внутрiшня яремна вена, блукаючий нерв) та частки щитоподiбної залози, вгорi гортань пiдвiшена до пiд’язикової кістки, внизу вона продовжується в трахею.
До органів дихальної системи (systema respіratorium) належать: ніс, носова частина глотки, ротова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, легені.
Процес еволюційного розвитку внутрішніх органів підтверджує спільність їх походження. У зародка на ранніх стадіях ембріонального розвитку утворюються зяброві дуги та щілини, з яких потім формуються інші органи.
Печінка (hepar) – найбільша залоза тіла людини, їі маса у дорослих дорівнює в середньому 1500 г, приблизно 1/50 від маси всього тіла. У новонародженого печінка займає більшу частину черевної порожнини і становить 1/20 від маси тіла.
Товста кишка (intestinum crassum) діаметром майже в два рази більша за тонку, а довжина її від клубового сосочка до відхідника – 1,5 – 2 м. Товста кишка поділяється на три основні частини: сліпу кишку, ободову кишку і пряму кишку (мал. 148).
онка кишка (intestinum tenue) починається від виходу зі шлунка і закінчується в місці впадання її в товсту кишку. Це найдовша частина травного каналу. Довжина тонкої кишки у мертвої людини, внаслідок втрати тонусу м’язової оболонки становить 5 – 7 м, у живої – 2,5 – 4,5 м.
Шлунок (gaster, ventriculus, stomachus) найбільш розширений відділ травного каналу, розташований між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. Форми, розміри та місткість шлунка значно коливаються в різниї людей. Це залежить від його функціонального стану, а також від віку та статі.
Стравохід є трубкою, що йде від глотки до шлунка. Довжина стравоходу залежить від статі, віку, положення голови (при згинанні – коротшає, при розгинанні – подовжується), і становить в середньому 23-24 см у жінок і 25-26 см у чоловіків. Починається на рівні VI шийного хребця, закінчується на рівні XI грудного хребця .
Їжа з порожнини рота через зів потрапляє у глотку (pharynx). Крім того, з порожнини носа через хоани і глотку повітря проходить у гортань і навпаки. Глотка розташована в передній ділянці шиї. Починається вона від зовнішньої основи черепа, розміщена спереду від тіл шийних хребців, а на рівні VI шийного хребця переходить у стравохід.
Травна система складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок, печінки, підшлункової залози.