ДИЗЕНТЕРІЯ – загальна інфекційна хвороба людини, що характеризується ознаками інтоксикації організму, переважним функціональним і морфологічним ураженням товстої кишки. Збудниками Д. є група мікроорганізмів роду Shigella. Розрізняють 4 види шигел: 1) Sh. Dysenteriae, куди ввійшли бактерії Григор’єва – Шиги, Штутцера – Шмітца і Лардж-Сакса; 2) Sh. Flexneri з підвидом Ньюкастл; 3) Sh. Boydi i 4) Sh. sonnei. Резервуаром та джерелом інфекції є людина. Механізм передачі фекально-оральний. У патогенезі гострої Д. велике значення має токсемія. Захворювання може виникнути лише при проникненні шигел із просвіту кишки в товщу тканин, тому що токсини не всмоктуються із просвіту шлунково-кишкового тракту. За клінічними проявами Д. поділяють на такі форми: 1. Гостра Д: а) з типовим перебігом (колітична), б) атипова (гастроентероколітична), залежно від тяжкості вони поділяються на легкі, середньотяжкі та тяжкі форми, в) субклінічна форма. 2. Хронічна Д.: а) рецидивуюча, б) неперервна (або затяжна). 3. Постдизентерійні дисфункції кишечника. При гострій Д. в більшості хворих виявляються ознаки запалення слизової оболонки дистальних відділів товстої кишки. Вони можуть бути різної вираженості: а) катаральні, б) катарально-геморагічні, в) ерозивні, г) виразкові, д) фібринозні (крупозні та дифтиретичні). При хронічній Д. спостерігаються атрофічні зміни слизової оболонки кишечника, запалення виражене нерізко і зустрічається в окремих ділянках товстої кишки.