Глосарій

ЕПІЗООТОЛОГІЯ – галузь ветеринарії, яка вивчає закономірності епізоотичного процесу і розробляє заходи боротьби з епізоотіями і профілактики інфекційних хвороб тварин.

ЕПІКАНТУС – вертикальна складка шкіри півмісяцевої форми, що прикриває внутрішній кут очної щілини.

ЕПІКАНТУС ЗВОРОТНИЙ – основа складки розміщена в ділянці нижньої повіки.

ЕПІКАНТУС ПРЯМИЙ – основа складки розміщена в ділянці верхньої повіки; складка може починатися від брови і переходити на нижню повіку.

ЕПІКАРД (EPICARDIUM) – вісцеральна пластинка перикарда, яка являє собою серозну оболонку серця.

ЕПІКОНДИЛІТ – періостит надвирост ка плечової кістки. Патологічний процес спочатку має характер асептичного запалення надкісниці і сухожилко-зв’язкового апарату в ділянці…

ЕПІКОНДИЛЯРНИЙ – 1) такий, що розміщений над виростком; 2) такий, що стосується надвиростка.

ЕПІКОНУСА СИНДРОМ – симптомокомплекс, зумовлений ураженням І і ІІ крижових сегментів спинного мозку; характеризується поєднанням симетричних периферійних паралічів (парезів) ступ…

ЕПІКРИЗ – обов’язкова частина медичних облікових документів, в якій подані висновки про стан хворого, діагноз хвороби, причини її виникнення, розвитку…

ЕПІЛЕПСІЯ – хронічне захворювання, яке характеризується повторними судомними і (або) психопатологічними пароксизмами і часто – змінами особи. Для розвитку Е….

ЕПІЛЕПСІЯ АБДОМІНАЛЬНА – Е., яка переважно проявляється підсиленою моторикою кишечника; спостерігається пароксизмальний, без певної локалізації біль у животі; у продромальному…

ЕПІЛЕПСІЯ АКУСТИКОГЕННА – Е., при якій всі або більша частина нападів виникають внаслідок дії будь-яких звуків.