Глосарій

ТОРФИ ЛІКУВАЛЬНІ – рослинні залишки, які накопичуються в болотах у процесі відмирання вищих рослин і неповного їх розкладання при надмірній вологості та нестачі кисню, які застосовуються з лікувальною метою.

ТОРУС ПІДНЕБІННИЙ – поширене доброякісне розростання кістки (остеома) по лінії зростання верхньощелепних кісток (піднебінний шов).

ТОРУЛЬОЗ – див.: Криптококоз.

ТОРТУРИ – (у судовій медицині) навмисні дії, що позбавляють людину необхідних умов до існування – їжі, води, повітря, тепла, світла та ін.

ТОРТОАНОМАЛІЯ – вроджена аномалія розвитку, яка характеризується повертанням зуба навколо своєї поздовжньої осі.

ТОРТО- – див.: Торсіон-.

ТОРТ- – див.: Торсіон-.

-ТОРСІЯ – див.: Торсіон-.

ТОРСІЯ – скручування органа або частини органа навколо його осі; закручування, перекручування (навколо осі).

ТОРСІОНО- – див.: Торсіон-.

ТОРСІОН- (торсіоно-, торт-, торто-; -торсія; лат. torqueo, tortum – обертати, скручувати; torsio, torsionis – обертання, скручування; tortilis – скручений, вигнутий) – частина складних слів, яка означає «обертання», «поворот».

ТОРСІЙНА ДИСТОНІЯ – спадкове екстрапірамідне захворювання нервової системи; у більшості випадків Т. д. успадковується за аутосомно-домінантним типом; описані також окремі сім’ї з аутосомно-рецесивним і Хзчепленим типом передачі патологічного гена; клінічно…

ТОРС – тулуб людини.

ТОРРЕ (D. TORRE) СИНДРОМ – поєднання множинних пухлин сальних залоз шкіри з злоякісними новоутворами внутрішніх органів.

ТОРПОР – заціпеніння, нечутливість, байдужість; глибоке пригнічення свідомості, яке спостерігається при багатьох захворюваннях у стадії кульмінації патологічного процесу.

ТОРПІДНІСТЬ (у психіатрії) – малорухомість, повільність у мовленні та діях.

ТОРПІДНИЙ – заціпенілий, нечутливий, млявий; такий, що не реагує.

ТОРОЧКУВАТИЙ – такий, що має ворсинки; ворсинчастий.

ТОРОЧКИ МАТКОВОЇ ТРУБИ (FIMBRIAE TUBAE) – множинні ви рос ти краю воронки маткової труби, які можуть сприяти просуванню яйцеклітини в отвір маткової труби.

ТОРОЧКА ГІПОКАМПУ (FIBRIA HIPPOCAMPI) – смужка білої речовини головного мозку, розміщена на верхньомедіальному краї гіпокампу й утворена його еферентними волокнами, які переходять у ніжки склепіння.