Глосарій

ЕНТЕРИТ НЕКРОТИЧНИЙ КЛОСТРИДІАЛЬНИЙ – інфекційне захворювання, яке спричинюється Clostridium perfringens типу С i F; характеризується некрозом кишечника і клінічно проявляється…

ЕНТЕРО- – див.: Ентер-.

ЕНТЕРОАНАСТОМОЗ – анастомоз будь-якого порожнистого органа з тонкою кишкою.

ЕНТЕРОБІОЗ – гельмінтоз, що спричинюється Enterobius vermicularis. Джерелом інвазії є людина, хвора на ентеробіоз. Зараження відбувається в основному через руки…

ЕНТЕРОБІОПСІЯ – біопсія стінки тонкої кишки.

ЕНТЕРОБРОНХОПАНКРЕАТИЧНА ДИСПОРІЯ ВРОДЖЕНА – див.: Муковісцидоз.

ЕНТЕРОВІРУСИ (ENTEROVIRUS) – рід вірусів, які належать до родини пікорнавірусів; Е. патогенні для людини; мають здатність розмножуватися в кишечному тракті…

ЕНТЕРОВІРУСНІ ХВОРОБИ – хвороби, що спричиняються ентеровірусами Коксакі і ЕСНО, а також ентеровірусами серотипів 70 і 71. Е. х. характеризуються…

ЕНТЕРОГЕПАТИЧНИЙ СИНДРОМ – висхідна колі-інфекція печінки з явищами хронічного холангіту.

ЕНТЕРОГАСТРАЛЬНИЙ РЕ ФЛЕКС – при подразненні слизової оболонки дванадцятипалої кишки спостерігається гальмування секреції шлункового соку і евакуації вмісту шлунка; вісцеро-вісцеральний…

ЕНТЕРОГАСТРИН – гормон, що виробляється в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, верхньому і середньому відділах порожньої кишки; стимулює діяльність шлункових залоз.

ЕНТЕРОГАСТРОН – гормональний фактор, що виробляється, головним чином, слизовою оболонкою дванадцятипалої кишки і верхніх відділів порожньої кишки; гальмує секреторну і…