Глосарій

БІФІДУМБАКТЕРИН – препарат з живих ліофілізованих біфідобактерій. Б. має пригнічуючу дію на гнильну і умовно патогенну флору. Принцип дії полягає…

БІФОКАЛЬНІ СКЕЛЬЦЯ – оптичні лінзи, верхня частина яких має одну оптичну силу, а нижня – іншу.

БІФОНЕНДОСКОП – див.: Стетофонендоскоп.

БІФУРКАЦІЯ – поділ трубчастого органу на два відгалуження однакового перерізу.

БІХЕВІОРИЗМ – напрям у психології; в основі лежить розуміння поведінки людини і тварин як сукупності рухових актів, а також вербальних…

БІХЕВІОРАЛЬНІ НАУКИ – науки, спільним для яких є вивчення поведінки людини (антропологія, соціологія, педагогіка).

БІХРОМАТИ – солі двохромової кислоти; найважливішими є Б. калію і натрію (хромпіки), які застосовують як окислювачі.

БІХРОМАТОМЕТРІЯ – метод кількісного аналізу, за якого основним реагентом є титрований розчин біхромату калію. Ai Біхроматометрія (або також біохроматометрія) –…

БІЦЕПС (M. BICEPS BRACHII) – двоголовий м’яз; м’яз передньої ділянки плеча; згинає передпліччя в ліктьовому суглобі, супінуючий передпліччя, бере участь…

БІЦЕПС-РЕФЛЕКС – згинання передпліччя, яке викликається перкусією сухожилка двоголового м’яза; згасання рефлекса свідчить про ураження сірої речовини спинного мозку, передніх…

БІШАР – подвійний шар орієнтованих амфіпатичних ліпідних молекул, в яких вуглецеві хвости повернуті всередину Б. і утворюють неперервну неполярну фазу….

БЛАНТА (W. P. BLOUNT) ХВОРОБА – деформуючий остеохондроз великогомілкової кістки, який проявляється варусним викривленням її проксимального кінця. В основі Б.х….