Глосарій

АНТИТІЛА НОРМАЛЬНІ – А. вроджені або такі, що розвиваються після народження, спрямовані проти ізоантигенів і утворюють з ними ізосерологічні групові…

АНТИТІЛА ОРГАНОСПЕЦИФІЧНІ – А. проти антигенів, специфічних для клітин відповідного органа.

АНТИТІЛА ПОЛІВАЛЕНТНІ – А., у молекулах яких міститься не менше двох антидетермінант ідентичної будови; до них належить більшість природних антигенів.

АНТИТІЛА ПОВНІ – А., які зумовлюють при взаємодії з антигеном видимі серологічні реакції аглютинації, преципітації, зв’язування комплементу.

АНТИТІЛА ПРЕЦИПІТУЮЧІ – А., здатні преципітувати розчинні антигени.

АНТИТІЛА ТРОМБАГЛЮТИНУЮЧІ – А., які зумовлюють агрегацію тромбоцитів при додаванні їх до сироватки крові.

АНТИТІЛА ЦИТОТОКСИЧНІ – А. проти поверхнево розміщених клітинних антигенів, які здатні в присутності комплементу викликати необоротні пошкодження мембрани клітини-мішені.

АНТИТІЛА ЦИТОФІЛЬНІ – А., які мають високу подібність до клітин, макрофагів та ін.

АНТИТІЛОУТВОРЕННЯ – утворення специфічних імуноглобулінів, індуковане антигеном; відбувається в зрілих плазматичних клітинах, у плазмобластах та лімфобластах.

АНТИТОКСИНИ – специфічні антитіла, які утворюються в організмі людини та тварин під дією токсинів мікробів, отрут рослин та тварин і…

АНТИТОКСИЧНА ОДИНИЦЯ – одиниця активності антитоксину, яка здатна нейтралізувати визначену кількість токсину.

α-АНТИТРИПСИН – фізіологічний антикоагулянт; є інгібітором тромбіну, факторів ІХа, ХІа, ХІІа, плазміну, калікреїну.