БЕМУСТІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Бемустін

( Bemustin )

Склад:

діюча речовина:бендамустин;

1 флакон містить 100 мг бендамустину (у формі бендамустину гідрохлориду);

допоміжна речовина:маніт.

Лікарська форма Ліофілізований порошок для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла ліофілізована маса або порошок.

Фармакотерапевтична група

Протипухлинний препарат, алкілуюча сполука.

Код АТС  L01A A09.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка Бендамустину гідрохлорид є алкілуючим протипухлинним препаратом із біфункціональною алкілуючою активністю. Антинеопластичний і цитотоксичний ефект бендамустину гідрохлориду пов’язаний переважно з утворенням перехресних зшивок молекул одноланцюгової і дволанцюгової ДНК внаслідок алкілування. У результаті цього порушується матрична функція ДНК і її синтез.

Антинеопластичний ефект бендамустину гідрохлориду був підтверджений у чисельних дослідженнях іn vіtro на різних клітинних лініях пухлин (рак молочної залози, недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легенів, рак яєчників і різні види лейкозу) таіn vіvo на різних експериментальних моделях пухлин тварин та людини (меланома, рак молочної залози, саркома, лімфома, лейкоз і дрібноклітинний рак легенів).

Профіль активності бендамустину гідрохлориду проявлявся у клітинах пухлини людини та відрізнявся від такого в інших алкілуючих засобів.

Бендамустину гідрохлорид не демонструє або демонструє лише незначною мірою перехресну резистентність у людських клітинних лініях пухлин із різними механізмами стійкості, що щонайменше частково пояснюється взаємодією з ДНК, яке, порівняно з іншими алкілуючими засобами, триває довше. Крім того, у клінічних дослідженнях було виявлено, що не існує повної перехресної резистентності між бендамустином і антрациклінами або алкілуючими засобами чи ритуксимабом. Проте у рамках цих досліджень було оцінено невелику кількість пацієнтів.

Фармакокінетика

Розподіл

Тривалість періоду напіввиведення у 1-й фазі (t1/2) після внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії бендамустину в дозі 120 мг/м2 поверхні тіла становила 28,2 хвилини. Після внутрішньовенної інфузії препарату протягом 30 хвилин центральний об’єм розподілу становив 19,3 л. Після болюсного внутрішньовенного введення лікарського засобу в рівноважному стані об’єм розподілу становив 15,8 – 20,5 л.

Більше 95 % активної речовини зв’язується з білками плазми крові (головним чином з альбуміном).

Метаболізм

Бендамустину гідрохлорид метаболізується переважно у печінці. Основним шляхом виведення бендамустину гідрохлориду з організму є його гідроліз з утворенням моногідрокси- і дигідроксибендамустину. В утворенні N-десметилбендамустину та метаболіту гамма-гідроксибендамустину у печінці задіяний ізофермент СYР 1А2 цитохрому Р450. Інші значні шляхи метаболізму бендамустину включають зв’язування з глутатіоном.Іn vіtro бендамустин не інгібує СYР 1А4, СYР 2С9/10, СYР 2D6, СYР 2Е1 і СYР ЗА4.

Екскреція

Середнє значення загального кліренсу після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату 12 особам у дозі 120 мг/м2 площі поверхні тіла становило 639,4 мл/хв. Близько 20 % уведеної дози екскретувалось із сечею протягом 24 годин.

Екскретований із сечею незмінений бендамустин і його метаболіти розподілено у порядку зменшення їх кількості таким чином: моногідроксибендамустин > бендамустин > дигідроксибендамустин > окиснений метаболіт > N-десметилбендамустин.

З жовчю виводяться переважно полярні метаболіти.

Фармакокінетика при порушенні функції печінки

У пацієнтів із 30-70 % пухлинним/метастатичним ураженням органа і незначним зниженням функції печінки (сироватковий білірубін <1,2 мг/дл) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки і нирок не відзначалося значних відмінностей у показниках: максимальна концентрація бендамустину у плазмі крові (Сmах), час досягнення максимальної концентрації в крові (tmах), площа під фармакокінетичною кривою (АUС), тривалість періоду напіввиведення в бета-фазі (t1/2β), об’єм розподілу, кліренсу та екскреції.

Фармакокінетика при порушенні функції нирок

У пацієнтів із кліренсом креатиніну >10 мл/хв (у тому числі у пацієнтів, які перебувають на діалізі) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки та нирок не відзначалося значних відмінностей у показниках: Сmaх, tmах, АUС, в t1/2β об’єм розподілу та екскреції.

Пацієнти літнього віку

У фармакокінетичних дослідженнях брали участь пацієнти віком до 84 років. Bіковий фактор не має суттєвого впливу на фармакокінетику бендамустину гідрохлориду.

Вплив на різні раси

Безпека та/або ефективність бендамустину гідрохлориду при застосуванні різними расами не встановлені. Ґрунтуючись на перехресному дослідженні, у японських пацієнтів (n=6) концентрація препарату була в середньому на 40 % більша, ніж у неяпонських пацієнтів, яким вводили ту ж саму дозу. Значущість такої різниці щодо безпеки та ефективності бендамустину гідрохлориду у японських пацієнтів не встановлена.

Клінічні характеристики

Показання.

– Терапія першої лінії хронічної лімфоцитарної лейкемії (стадія В та С за класифікацією Binet), коли не прийнятна комбінована терапія з флударабіном.

– Монотерапія індолентних неходжкінських лімфом при прогресуванні хвороби під час або через 6 місяців після лікування ритуксимабом чи терапії, що містила ритуксимаб.
– Терапія першої лінії у комбінації з преднізоном множинної мієломи (за класифікацією Дьюрі-Сальмона – ІІ стадія із прогресуванням або ІІІ стадія) у пацієнтів віком від 65 років, для яких неприйнятна трансплантація стовбурових клітин і в яких наявна клінічна нейропатія на момент встановлення діагнозу, коли не прийнятне застосування терапії, із застосуванням талідоміду або бортезомібу.

Протипоказання.

Гіперчутливість до бендамустину гідрохлориду та/або манітолу; період годування груддю; тяжка печінкова недостатність (рівень білірубіну >3,0 мг/дл); жовтяниця; тяжке пригнічення кісткового мозку і виражені зміни кількості формених елементів у крові (зменшення кількості лейкоцитів до <3 х109/л і/або тромбоцитів <75 х109/л); хірургічне втручання менш ніж за 30 днів до початку лікування; інфекції, особливо ті, які супроводжуються лейкопенією; період вакцинації проти жовтої гарячки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не виконували дослідженняin vivo

При одночасному застосуванні препарату Бемустін із мієлосупресивними засобами дія препаратів, що впливають на кістковий мозок, може потенціюватися. Проведення будь-якого лікування, що ослаблює загальний стан пацієнта або пригнічує функцію кісткового мозку, може посилювати токсичні ефекти препарату Бемустін.

Одночасне застосування препарату Бемустін із циклоспорином або такролімусом може призводити до значної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Цитостатики можуть зменшувати продукування антитіл після вакцинації живими вакцинами та підвищувати ризик виникнення інфекції, що може призвести до летального наслідку. Ризик підвищується у пацієнтів з ослабленою імунною системою внаслідок основного захворювання.

Бендамустин метаболізується ізоферментом СYР 1А2 цитохрому Р450 (див. розділ «Фармакокінетика»). Таким чином, існує потенційна взаємодія з інгібіторами СYР 1А2, такими як флувоксамін, ципрофлоксацин, ацикловір, циметидин.

Особливості застосування.

Мієлосупресія

У пацієнтів, які застосовують бендамустин, може розвинутися мієлосупресія, тому необхідно проводити контроль рівня лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну і нейтрофілів щонайменше 1 раз на тиждень. Курс лікування препаратом Бемустін можна продовжувати при таких показниках: лейкоцити > 4х109/л і тромбоцити >100 х109/л.

Інфекції

Повідомляли про розвиток інфекцій, включаючи пневмонію та сепсис. Рідко інфекція призводила до госпіталізації, септичного шоку та летального наслідку. Пацієнти з нейтропенією та/або лейкопенією, спричиненою застосуванням бендамустину, більш чутливі до розвитку інфекцій. Пацієнтам із розвитком мієлосупресії внаслідок застосування бендамустину гідрохлориду необхідно звернутися до лікаря, якщо відзначаються прояви інфекції, зокрема гарячка або респіраторні симптоми.

Може виникати цитомегаловірусна інфекція та реактивація вірусу герпесу.

Повідомляли про реактивацію вірусу гепатиту В, що призводить до виникнення гепатиту, у т.ч. з летальним наслідком. Тому перед застосуванням бендамустину потрібно вжити відповідних превентивних заходів для попередження виникнення гепатиту В: періодично контролювати функцію печінки та визначати маркери гепатиту В, проводити відповідне лікування та/або превентивне лікування.

Шкірні реакції

Відзначалися реакції з боку шкіри, включаючи висипання, токсичні шкірні реакції та бульозну екзантему. Деякі реакції виникали при застосуванні бендамустину гідрохлориду у комбінації з іншими протипухлинними засобами, тому причинно-наслідковий зв’язок чітко встановити не було можливості. Шкірні реакції, що виникли, можуть прогресувати при продовженні лікування, а їх прояви – посилюватися. При прогресуванні шкірних реакцій слід утриматися від застосування рибомустину. При тяжких шкірних реакціях, коли підозрюється причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням бендамустину, слід відмінити застосування препарату.

Серцеві розлади

Під час застосування препарату слід контролювати рівень калію в крові та застосовувати препарати калію, якщо його рівень <3,5 ммоль/л, а також проводити електрокардіографічний моніторинг.

Під час лікування бендамустином відзначалися випадки інфаркту міокарда та серцевої недостатності з летальним наслідком. Пацієнтам із захворюваннями серця або з наявністю захворювань серця в анамнезі слід перебувати під ретельним медичним наглядом.

Нудота, блювання

Для симптоматичного лікування нудоти та блювання слід застосовувати протиблювальні лікарські засоби.

Синдром лізису пухлини

У клінічних дослідженнях повідомляли про синдром лізису пухлини. Як правило, він виникає протягом 48 годин після застосування першої дози препарату і без лікування може призвести до гострої ниркової недостатності та летального наслідку. Превентивні заходи включають адекватну гідратацію, контроль біохімічних показників крові, особливо рівня калію та сечової кислоти. Протягом перших 2 тижнів терапії препаратом Бемустін можна розглянути можливість застосування алопуринолу, однак застосування алопуринолу не є обов’язковим. Проте при одночасному застосуванні бендамустину та алопуринолу повідомляли про декілька випадків синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

Анафілаксія

Інфузійні реакції на бендамустин часто виникали у клінічних дослідженнях. Симптоми зазвичай були помірними та включали гарячку, озноб, свербіж та висипання. Рідко виникали тяжкі анафілактичні та анафілактоїдні реакції. Після першого циклу терапії пацієнта необхідно опитати щодо наявності у нього в анамнезі симптомів, характерних для інфузійних реакцій. Для пацієнтів, у яких у минулому виникали інфузійні реакції, слід розглянути можливість вжиття заходів для попередження даних реакцій, включаючи застосування антигістамінних лікарських засобів, антипіретиків та кортикостероїдів.

Пацієнтам, у яких відзначалися алергічні реакції ІІІ ступеня або вище, не слід повторно призначати препарат.

Контрацепція

Бендамустину гідрохлорид чинить тератогенну та мутагенну дію. Жінкам слід використовувати ефективні методи контрацепції для запобігання вагітності протягом лікування препаратом. Пацієнтам-чоловікам рекомендується застосовувати ефективні методи контрацепції під час терапії і протягом 6 місяців після застосування препарату. До початку лікування бендамустином гідрохлоридом рекомендується розглянути питання щодо консервації сперми через імовірність розвитку необоротної безплідності.

Екстравазація

У разі екстравазації інфузію слід терміново припинити. Після короткої аспірації слід вийняти голку. Ділянку екстравазації слід охолодити; підняти руку, де відбулась екстравазація. Застосування кортикостероїдів, як і допоміжного лікування, не дає значного покращення.

Інші новоутворення

Існують повідомлення про виникнення вторинних пухлин, у т.ч. про мієлодиспластичний синдром, мієлопроліферативні розлади, гостру мієлоїдну лейкемію та карциному бронхів. Зв’язок з бендамустином не визначений.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Недостатньо даних щодо застосування бендамустину у період вагітності. У доклінічних дослідженнях бендамустин чинить ембріо-/фетолетальну, тератогенну та генотоксичну дію. Вагітним не слід призначати препарат, крім випадків застосування за життєвими показаннями. Жінку потрібно проінформувати про потенційний ризик для майбутньої дитини. При настанні вагітності під час лікування необхідна генетична консультація.

Контрацепція

Перед та під час лікування препаратом рекомендується використовувати ефективні методи контрацепції.

Пацієнтам-чоловікам рекомендується уникати батьківства під час терапії і протягом
6 місяців після застосування препарату. Через імовірність розвитку необоротної безплідності рекомендується консервація сперми до початку лікування бендамустином гідрохлоридом.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає бендамустин у грудне молоко, тому призначення бендамустину гідрохлориду у період годування груддю протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Якщо виникає необхідність у застосуванні бендамустину гідрохлориду у період лактації, годування груддю потрібно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Під час лікування із застосуванням бендамустину повідомляли про атаксію, периферичну нейропатію та сонливість (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів необхідно попередити, що у разі виникнення даних реакцій слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Призначений для внутрішньовенного введення протягом 30-60 хвилин.

Бемустін застосовувати тільки під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії. Під час лікування препаратом слід суворо дотримуватися інструкції щодо його застосування.

Пригнічення функції кісткового мозку пов’язане з підвищенням гематологічної токсичності хіміотерапії. Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо в периферичній крові кількість лейкоцитів <3х109/л і/або кількість тромбоцитів < 75х109/л (див. розділ «Протипоказання»).

Монотерапія хронічної лімфоцитарної лейкемії

Препарат вводити у дозі 100 мг/м2 площі поверхні тіла у 1-й та 2-й день курсу; курс повторювати кожні 4 тижні.

Монотерапія індолентних неходжкінських лімфом, рефрактерних до ритуксимабу

Вводити у дозі 120 мг/м2 площі поверхні тіла у 1-й та 2-й день курсу; курс повторювати кожні 3 тижні.

Множинна мієлома

Застосовувати у дозі 120-150 мг/м2 площі поверхні тіла у 1-й та 2-й день курсу, в дозі
60 мг/м2 площі поверхні тіла щодня з 1-го по 4-й день курсу з преднізоном внутрішньовенно або перорально; курс повторювати кожні 4 тижні.

Лікування препаратом необхідно припинити, якщо у периферичній крові кількість лейкоцитів <3х109/л і/або кількість тромбоцитів <75 х109/л. Лікування можна продовжити при підвищенні кількості лейкоцитів до > 4х109/л та тромбоцитів до >100 х109/л.

Зниження лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів, як правило, спостерігається на 14‒20-й день, відновлення – через 3-5 тижнів. Під час терапії препаратом рекомендовано проводити контроль показників крові (див. розділ «Особливості застосування»).

При негематологічній токсичності зниження дози повинно базуватися на погіршенні загальних критеріїв токсичності при попередньому курсі лікування. Рекомендовано зменшити дозу на 50 % при третьому рівні загальних критеріїв токсичності, припинити застосування препарату – при четвертому рівні загальних критеріїв токсичності.

У разі необхідності зниження дози слід проводити індивідуально в 1-й та 2-й день курсу лікування.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки

На підставі фармакокінетичних даних немає необхідності у корекції дози для пацієнтів з помірно зниженою функцією печінки (рівень білірубіну в сироватці крові <1,2 мг/дл).

Рекомендується зниження дози препарату на 30 % для пацієнтів із середнім ступенем печінкової недостатності (рівень білірубіну в сироватці крові 1,2‒3 мг/дл). Немає даних щодо застосування препарату пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (рівень білірубіну у сироватці крові >3 мг/дл) (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок

На підставі фармакокінетичних даних немає необхідності у корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну >10 мл/хв. Обмежений досвід застосування пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій.

При приготуванні розчину органи дихання, шкіра та слизові оболонки медичного персоналу повинні бути захищені (одягнути рукавички та захисний одяг). При попаданні препарату на шкіру та слизові оболонки необхідно промити їх водою з милом, при попаданні в очі – промити фізіологічним сольовим розчином. Якщо можливо, рекомендовано користуватися одноразовими спеціальними засобами захисту з водонепроникною абсорбуючою поверхнею. Вагітним жінкам не слід розводити цитостатики.

Для приготування розчину у флакон, що містить 100 мг бендамустину гідрохлориду, додати 20 мл води для ін’єкцій, після чого флакон струсити. Ліофілізований порошок має повністю розчинитися протягом 5-10 хвилин. У 1 мл відновленого розчину міститься 5 мг бендамустину. Якщо у отриманому розчині наявні механічні включення (частки), розчин не можна застосовували.

Асептично відібрати необхідний об’єм відновленого розчину, виходячи з розрахунку
5 мг/мл. Відібраний об’єм відновленого розчину одразу розвести 0,9 % розчином натрію хлориду, при цьому кінцевий об’єм розчину в інфузійному пакеті повинен бути близько 500 мл. Після приготування готового до застосування інфузійного розчину необхідно добре перемішати вміст інфузійного пакета.

Кінцева концентрація бендамустину гідрохлориду у приготованому інфузійному розчині має становити 0,2-0,6 мг/мл.

Розводити препарат можна тільки 0,9 % розчином натрію хлориду, інші розчини для ін’єкцій застосовувати не слід.

Необхідно дотримуватися правил асептики.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Передозування.

Максимальною переносимою дозою було 280 мг/м2 у вигляді 30-хвилинної інфузії 1 раз кожні 3 тижні.

Серцеві явища загальних критеріїв токсичності II ступеня проявлялися ішемічними змінами на ЕКГ та оцінювалися як пограничні дози.

У подальшому дослідженні при проведенні 30-хвилинної інфузії в 1-й та 2-й день курсу кожні 3 тижні максимальна переносима доза була 180 мг/м2. Дозолімітуючою токсичністю була тромбоцитопенія IV ступеня. У цій схемі лікування серцева токсичність не була дозолімітуючою токсичністю.

При передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій.

Лікувальні заходи

Специфічного антидоту немає. Для корекції гематологічних побічних ефектів може виникнути потреба у трансплантації кісткового мозку і трансфузійній терапії (тромбоцити, еритроцитарна маса) або застосуванні гематологічних факторів росту. Бендамустину гідрохлорид або його метаболіти при проведенні діалізу видаляються незначною мірою.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями бендамустину гідрохлориду є гематологічні побічні реакції (лейкопенія, тромбоцитопенія), шкірна токсичність (алергічні реакції), конституційні симптоми (гарячка), шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання).

Побічні реакції зазначені за частотою проявів: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко(>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними).

Інфекції та інвазії:

дуже часто: інфекції;

рідко: сепсис;

дуже рідко: первинна атипова пневмонія.

Новоутворення доброякісні, злоякісні:

часто: сидром лізису пухлини.

З боку крові і лімфатичної системи:

дуже часто: лейкопенія, тромбоцитопенія;

часто: кровотечі, анемія, нейтропенія;

дуже рідко: гемоліз.

З боку імунної системи:

часто: реакції гіперчутливості;

рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція;

дуже рідко: анафілактичний шок.

З боку нервової системи:

часто: безсоння;

рідко: сонливість, афонія;

дуже рідко: порушення смаку, парестезія, периферична сенсорна нейропатія, антихолінергічний синдром, неврологічні розлади, атаксія, енцефаліт.

З боку серця:

часто: кардіальна дисфункція, зокрема відчуття серцебиття, стенокардія, аритмія;

нечасто: випіт у порожнину перикарда;

дуже рідко: тахікардія, інфаркт міокарда, серцева недостатність.

З боку судин:

часто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія;

рідко: гостра циркуляторна (судинна) недостатність;

дуже рідко: флебіт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

часто: легенева дисфункція;

дуже рідко: фіброз легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто: нудота, блювання;

часто: діарея, запор, стоматит;

дуже рідко: геморагічний езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку шкіри і підшкірної жирової клітковини:

часто: алопеція, шкірні розлади;

рідко: еритема, дерматит, свербіж, висипання (включаючи макулопапульозні), гіпергідроз.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз:

часто: аменорея;

дуже рідко: безпліддя.

Гепатобіліарні розлади:

частота невідома: печінкова недостатність.

Загальні розлади та зміни у місці введення:

дуже часто: запалення слизових оболонок, слабкість, пірексія;

часто: біль, гарячка, дегідратація, анорексія;

дуже рідко: поліорганна недостатність.

Дослідження:

дуже часто: зниження гемоглобіну, підвищення креатиніну та сечовини;

часто: підвищення активності аланінамінотрансферази/аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, рівня білірубіну, гіпокаліємія.

Зафіксовано декілька випадків синдрому Стівенса‒Джонсона або токсичного епідермального некролізу у пацієнтів, які одержували терапію бендамустином гідрохлоридом у комбінації з алопуринолом та/або ритуксимабом.

Спостерігалося зниження кількості лімфоцитів. Можливе зниження співвідношення СD4/СD8. У пацієнтів з імуносупресією може підвищуватися ризик інфекцій (наприклад, оперізувального лишаю).

Були окремі повідомлення про некроліз, токсичний епідермальний некроліз, синдром лізису пухлини та анафілаксію після випадкового введення препарату поза судину.

Повідомляли про виникнення вторинних пухлин, у т. ч. про мієлодиспластичний синдром, мієлопроліферативні розлади, гостру мієлоїдну лейкемію та карциному бронхів. Зв’язок із застосуванням препарату не визначений.

Можливі пригнічення функції кісткового мозку; кропив’янка; місцеве подразнення та тромбофлебіт; некроз м’яких тканин після випадкового введення препарату поза судину; панцитопенія; головний біль; запаморочення; фібриляція передсердь; реактивація вірусу гепатиту В.

Термін придатності. 24 місяці.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність. Лікарський засіб Бемустін не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім розчинника, зазначеного у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. По 100 мг порошку у флаконах з темного скла, закритому гумовою кришкою та алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовим диском. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Панацея Біотек Фарма Лтд./Panacea Biotec Pharma Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Малпур, Бадді, Техсіл Налагарх, Район Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія/Malpur, Baddi, Tehsil Nalagarh, District Solan, Himachal Pradesh, 173205, India