Спайкова хвороба очеревини

РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Постановка дослідження і загальна характеристика хворих.

За результатами ретроспективного дослідження вивчено особливості перебігу спайкової хвороби очеревини. Вивчені клінічні симптоми, дані додаткових методів обстеження, морфологічні особливості інтраабдомінальних спайок під час кишкової непрохідності, яка потребувала оперативного втручання та інтактних спайок, результати профілактичного амбулаторного лікувального процесу та соціально-економічні аспекти лікування СХО. На основі статистичної обробки отриманих результатів визначені закономірності протікання СХО та переваги запропонованого підходу до амбулаторного профілактичного лікування хворих на спайкову хворобу очеревини.

Проспективне дослідження в основній групі дало нам змогу провести статистичний порівняльний аналіз витрат на стаціонарне обстеження і лікування та загальні затрати на превентивне патогенетичне лікування в амбулаторних умовах, що дозволило нам провести порівняння з результатами отриманими в контрольній групі. Отримані дані дали нам змогу оцінити економічний ефект від упровадження запропонованого нами підходу до лікування хворих на спайкову хворобу очеревини.

Для більш глибокого розуміння сутності патологічних змін у інтраабдомінальних спайках під час кишкової непрохідності, яка потребувала оперативного втручання та інтактних спайках, вивчили морфологічні зміни в них. Морфологічні дослідження проводили в анатомічному залі та лабораторії патологоанатомічного бюро.

Підготовка препарату. Після 24 годин витримки в 10% нейтральному формаліні матеріал підлягав проводці в спиртах на апараті карусельного типу АТ-4М (Україна) та заливки в парафінові блоки, з яких на ротаційному мікротомі “Shandon Finesse 325” виготовлялись зрізи товщиною 6-8 мкм.

Гістологічні зрізи забарвлені гематоксилін-еозином у подальшому вивчали на світлооптичному мікроскопі фірми “MICROmed” (Китай).

Мікрофотографії отримували за допомогою цифрової системи виводу зображення «SEO Scan ICX 285 AK-F IEE-1394» (Україна).

Фарбування гематоксилін-еозином – один із найпоширеніших методів фарбування гістологічних препаратів. Цей метод широко застосовується в медицині для встановлення діагнозу, зокрема при дослідженні зразка біоптату видаленої тканини для встановлення заключного патогістологічного діагнозу.

Гематоксилін. Цей метод фарбування передбачає застосування хімічного комплексу, що формується іонами алюмінію та окисленого гематоксиліну. Даний комплекс має властивості зафарбовувати ядра клітин (а також деякі інши структури, зокрема гранули кератогіаліну) в синій колір. При фарбуванні гематоксиліном не має необхідності в наявності ДНК, оскільки він зв’язується з насиченими аргініном нуклеопротеїнами за тим же принципом що й гістонові білки.

Еозин. Після зафарбовування ядер відбувається фарбування інших структур спиртовим розчином еозину Y, завдяки якому ці структури набувають насиченого еозинофільного забарвлення – червонного, рожевого, або помаранчевого. Еозинофільні структури, як правило, складаються з внутрішньо- або зовнішньоклітинних протеїнів, до яких, зокрема, належать Тільця Леві та Тільця Меллорі. Цитоплазма також має переважно еозинофільні компоненти. Еритроцити також фарбуються в інтенсивно червоний колір. Структури, що мають нейтральний статус, тобто не мають відновних чи окислюючих властивостей, називаються базофільними, або еозинофільними. Ця термінологія базується на властивостях аффінності (константі дисоціації).

У роботі проаналізовано результати ретроспективного і проспективного лікування 203 хворих на спайкову хворобу очеревини яких розподілено на групи. Дослідження проводилось на базі хірургічних відділень Сумської МКЛ № 5 і Глухівської ЦРЛ з 2007 по 2013 рік.

Ретроспективне дослідження виконане за матеріалами аналізу історій хвороби 160 пацієнтів, які лікувались у хірургічних відділеннях. Вони надійшли до стаціонару в ургентному порядку з діагнозом: часткова спайкова кишкова непрохідність. Проведене консервативне лікування було ефективним і напад кишкової непрохідності було знято. У подальшому в стаціонарних умовах проводили дообстеження і загальноприйняте консервативне лікування. Ці хворі склали 1-шу – групу порівняння.

Проспективне дослідження проведено у 43 хворих (2-га – основна група), яким проведене профілактичне лікування в амбулаторних умовах. Враховуючи дані, які ми отримали при вивченні результатів обстеження та лікування в групі порівняння (загострення у осінній та зимовий періоди) застосували запропоновану нами програму превентивної консервативної терапії.

Враховуючи етіологію, патогенез, морфологічні зміни у спайках під час загострення хвороби, нами розроблено і застосовано тактику превентивного лікування СХО. Вона полягала в диспансерному спостереженні за пацієнтами і лікуванні з перших проявів захворювання та плановому оздоровленні у весняно-осінній період. Застосовували таку схему: спазмолітики (но-шпа, папаверин), анальгетики (анальгін, баралгін, спазмалгон), нестероїдні протизапальні (ревмоксикам, наклофен), препарати, що впливають на моторику ШКТ (прозерин, церукал), антигістамінні (димедрол, супрастин), біогенні стимулятори (алое, плазмол, скловидне тіло), пробіотики (лінекс, ентерожерміна), вітаміни (аевіт, віт. С), електрофорез із новокаїном, лідазою, калію йодидом, магнітотерапію, парафінові аплікації на передню черевну стінку, дробне харчування, виключаючи продукти що містять багато клітковини, їжу яка подразнює слизову кишечника та має алергенну дію та включали в дієту пребіотики. При перших проявах порушення пасажу по кишечнику проводили промивання шлунка та очисну чи сифонну клізму.

У порівняльному аспекті проаналізували результати загальноприйнятого стаціонарного лікування пацієнтів групи порівняння та застосування запропонованої нами програми превентивної консервативної терапії хворим основної групи та оцінили виявлену різницю.