Спайкова хвороба очеревини

РОЗДІЛ 6 ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕТОДИК: РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Проаналізувавши статистичний аналіз стаціонарного обстеження та лікування пацієнтів, враховуючи фактори від яких залежить виникнення загострення хвороби у весняно-осінній період реалізували програму превентивної консервативної терапії СХО.

В основну групу ввійшли 43 хворих, яким ми рекомендували раз у півроку проходити профілактичне обстеження та лікування в амбулаторних умовах із застосуванням комплексної патогенетичної превентивнох терапії.

При зборі анамнезу хвороби ми з’ясували, що у 23(53,4% ± 7,6) осіб виникав періодичний біль у животі, 14(32,6% ± 7,1) – нудота та здуття живота 17(39,5% ± 7,5) хворих. А у групі порівняння основним проявом захворювання був біль у животі: переймоподібний – у 118(73,8% ± 3,5) пацієнтів, постійний – у 42(26,2% ± 3,5); нудота та блювання – у 114(71,3% ± 3,6); здуття живота – 98(61,3% ± 3,9); затримка газу та дефекації спостерігалось у 82(51,3% ± 3,9) хворих із 160 (Рис. 1.)

Рис. 1. Порівняльна характеристика виникнення клінічних симптомів при СХО.

Важливим фактором є те, що при профілактичному лікуванні хворі у поліклініку приходять самі, тільки 5(11,6% ± 4,9) осіб із повторними приступами часткової спайкової кишкової непрохідності були госпіталізовані в стаціонар за допомогою карети швидкої допомоги (КШД), а в групі порівняння переважна більшість хворих були доставлені КШД – 109(68,1% ± 3,7) осіб, що практично сприяє 60% економії на доставці пацієнтів до лікарні.

У групі порівняння у стаціонарних умовах обстеження потрібно виконувати за наступними вимогами:

• 100% хворим УЗД ОЧП;
• три оглядові рентгенографії ОЧП для кожного хворого;
• іригоскопію;
• лабораторне дослідження –при поступленні до стаціонару та при виписуванні.

У даній групі хворим виконано рентгенологічне обстеження (оглядова рентгенографія органів черевної порожнини) 154(96,25% ± 1,5) хворим, повторний рентген контроль, як пробу Шварца чи пробу Шалькова, виконали 80(62,9% ± 3,8) хворим, третій раз, тільки 43(26,9% ± 3,5). Ультразвукову діагностику провели 74 (46,3% ± 3,9). У 3(1,9% ± 1,1) хворих виникла необхідність іригоскопії.

Рекомендована схема діагностики для основної групи хворих передбачає:

• 100% хворим УЗД ОЧП;
• Однократна оглядова рентгенографія ОЧП для кожного хворого;
• лабораторне дослідження один раз ;

В умовах поліклініки 34(79% ± 6,2) хворим виконали оглядову рентгенографію органів черевної порожнини. Ультразвукову діагностику провели 43(100% ± 15,2) пацієнтам (Рис. 2.).

Рис.2. Порівняльна таблиця методів обстеження

За даними лабораторної діагностики в групі порівняння показники крові свідчили про запальний процес в організмі. У 107(66,9% ± 3,7) пацієнтів лейкоцити та паличкоядерні нейтрофіли перевищували норму, і зростали в середньому: лейкоцити – 11-18: 28(17,5% ± 3,0) хворих – 5×10⁹л, 14(8,8% ± 2,2) осіб – 7×10⁹л, 11(6,9% ± 2,0) – 8×10⁹л, 34(21,3% ± 3,2) – 911×10⁹л, 21(13,1% ± 2,7) – 12-14×10⁹л і 52(32,5% ± 3,7) – вище 14×10⁹л, паличкоядерні нейтрофіли – 9-14%. Враховуючи, на нашу думку, те що у хворих на СХО розвивається синдром ентеральної недостатності, нижче норми були показники загального білка, та становили в середньому 55-60 г/л: у 38(23,8% ± 3,4) – 68-71 г/л, 44(27,5% ± 3,5) осіб – 60-68 г/л, 58(36,3% ± 3,8) – 55-60 г/л та у 20(12,5% ± 2,6) – нижче 55 г/л. Гемоглобін та еритроцити залишились в межах норми, і склали 135 г/л і 3,7 ×10¹²л відповідно.

В основній групі показники клінічного та біохімічного аналізів крові залишались в межах допустимих норм і становили лейкоцити-6-8×10⁹л та паличкоядерні нейтрофіли – 4-5%, загальний білок в середньому 65-77 г/л.

У групі порівняння у хворих спостерігалось підвищення артеріального тиску: 50(31,3% ± 3,7) – 120/80 мм.рт.ст., у 87(54,3% ± 3,9) – 130-160/90-100 мм.рт.ст. і 23(14,4% ± 2,8) пацієнта знаходились у стаціонарі із артеріальним тиском вище 160/100 мм.рт.ст. На відмінну від основної групи, де артеріальний тиск залишався переважно в межах норми, не перевищуючи 120/80 мм.рт.ст. Тільки у 7(16,3% ± 5,6) хворих було незначне підвищення показників – 130-140/90 мм.рт.ст.

Незважаючи на застосовану нами терапію 6(13,9% ± 5,3) хворих із основної групи були повторно госпіталізовані до стаціонарного відділення з явищами гострої спайкової кишкової непрохідності: 2(4,7% ± 3,2) прооперовані, а 4(9,3% ± 4,4) – вдалося усунути симптоми ГСКН консервативно.

Враховуючи етіологію, патогенез, морфологічні зміни у спайках під час загострення хвороби застосовували таку схему: спазмолітики (но-шпа, папаверин), анальгетики (анальгін, баралгін, спазмалгон), нестероїдні протизапальні (ревмоксикам, наклофен), препарати, що впливають на моторику ШКТ (прозерин, церукал), антигістамінні (димедрол, супрастин), біогенні стимулятори (алое, плазмол, скловидне тіло), пробіотики (лінекс, ентерожерміна), вітаміни (аевіт, віт. С), електрофорез із новокаїном, лідазою, калію йодидом, магнітотерапію, парафінові аплікації на передню черевну стінку, дробне харчування, виключаючи продукти що містять багато клітковини, їжу яка подразнює слизову кишечника та має алергенну дію та включали в дієту пребіотики.

Щоквартально методом дворових обходів, або телефонного опитування ми з’ясовували стан та якість життя після проведеної комплексної патогенетичної превентивної терапії, та з’ясували, що у диспансерній групі покращилась якість життя за рахунок практично повної відсутності симптомів СХО. Тільки у 9(20,9% ± 6,2) хворих виникав періодичний біль та здуття живота. А це значить, що запропонована нами терапія ефективна, та може застосовуватись як основний метод комплексного превентивного патогенетичного лікування.

Також нам вдалось з’ясувати економічний ефект від запропонованої нами терапії.

В умовах поліклініки 34 хворим виконали оглядову рентгенографію органів черевної порожнини. Дані витрати склали 30,84 грн. на 1 дослідження, 1048,56 в цілому.

Ультразвукову діагностику провели 43 пацієнтам. Витрати склали на 1 дослідження 32,36. грн., а в сумі 1391,48 грн.

Лабораторна діагностика коштувала 39,68 грн. на 1 пацієнта, або 1706,24 грн. в цілому.

Проведено консервативну терапію з використанням нестероїдних протизапальних препаратів, спазмолітинів, препаратів алоє, вітамінів, пробіотиків та пребіотиків, електрофорезу з лідазою та магнітотерапію.

Витрати на одного хворого склали 21,36 грн. і 918,48 грн.

Загальна сума витрат на діагностику і стаціонарне лікування хворих основної групи склала 5064,76 грн.: із них 918,48 грн. за лікування і 4146,28 грн. склала сума за додаткові методи обстеження, відповідно 18,3% і 81,7%.

При плановому профілактичному обстеженні даної категорії хворих та своєчасного амбулаторного лікування, витрати на надання медичної допомоги склали 6474,02 грн., або 150,6 грн. на одного хворого у порівнянні зі стаціонарним лікуванням (за 8.2 ліжко днів воно склало 7909,85 грн., або 183,95 грн. на один ліжко день). А це суттєво знижує затрати коштів: на 1435,83 грн., або на 33,39 грн. на одного хворого(рис. 3.).

Завдяки проведеному статистичному аналізу витрати на амбулаторне обстеження і лікування 43 пацієнтів основної групи, нами визначені загальні затрати та затрати на одного пацієнта в умовах амбулаторного лікування. Це дало нам змогу оцінити економічний ефект від упровадження запропонованого підходу до лікування хворих на спайкову хворобу застосовуючи запропоновану нами комплексну патогенетичну превентивну терапію.