Травми органа зору

Пошкодження органа зору посідає значне місце серед інших захворювань ока і завжди є серйозними щодо ускладнень і прогнозу.

Часто через фатальний збіг обставин людина раптово стає інвалідом, будучи повністю здоровою. Крім того, вона переходить через усі фізичні і моральні випробування, пов’язані з хворобою та лікуванням.

Пошкодження органа зору поділяють на механічні травми та опіки.

ТРАВМИ:

• контузії (контузії придатків і контузії очного яблука);
• поранення (проникні та непроникні).

Контузії наносять тупими предметами (кулак, сніжка, грудка землі, камінь тощо), а поранення – гострими, колючими або різальними (ніж, ножиці, голка, цвях тощо). Контузії переважно викликають ушкодження всіх відділів органа зору, але умовно їх поділяють на контузії придатків і контузії очного яблука. Поранення теж поділяють на поранення придатків і поранення очного яблука. Поранення очного яблука, у свою чергу, поділяють на проникні і непроникні. Проникні поранення очного яблука можуть бути із внутрішньоочним стороннім тілом, а також без нього.

ОПІКИ:

• термічні (зумовлені дією окропу, полум’я, розплавленого металу, гарячої олії); 
• хімічні (зумовлені дією кислот або лугів);
• променеві (зумовлені дією ультрафіолетових, інфрачервоних та рентгенівських променів) ;
• досить часто трапляються комбіновані ушкодження органа зору. Таким, наприклад, є опік, контузія і проникне поранення ока під час вибуху контейнера з карбідом.

Залежно від обставин, за умови яких сталася травма, їх поділяють на:      

• виробничі (промислові та сільськогосподарські); 
• побутові; 
• шкільні; 
• спортивні;
• військові; 
• кримінальні. 

Ці види травм мають свої певні особливості.

МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ ОРГАНА ЗОРУ

КОНТУЗІЇ ПРИДАТКІВ – тупі травми великої сили насамперед можуть призвести до перелому і зміщення кісток орбіти. Залежно від характеру зміщення кісткових уламків перелом кісток орбіти може супроводжуватися западанням (енофтальм) або випинанням очного яблука (екзофтальм). Якщо стискається верхня орбітальна щілина, може виникнути порушення іннервації, що проявляється обмеженням рухів очного яблука, відсутністю чутливості шкіри в ділянках іннервації трійчастого нерва, птозом, міозом, енофтальмом.

Під час пальпації країв орбіти у місці перелому виникає біль. У разі зміщення кісткових уламків пальпуються нерівності. Відповідні зміни виявляються на рентгенограмах.

За наявності переломів внутрішньої стінки орбіти з додаткових пазух під шкіру повік може потрапляти повітря (емфізема повік). Якщо уважно розпитати хворого, то виявляється, що емфізема з’явилася не безпосередньо після травми, а після того як хворий висякав носа. Під час обстеження спостерігають набряк повік, а під час їх пальпації – крепітацію повітря.

КОНТУЗІЇ ПОВІК – часто обумовлюють підшкірні крововиливи. У ділянці кісткового краю орбіти контузія може призвести до розриву шкіри. Такий розрив часто нагадує різану рану.

Лікування. У разі переломів орбіти можливі ушкодження додаткових пазух носа і головного мозку. Тому таких хворих необхідно проконсультувати у отоларинголога і нейрохірурга або невропатолога. Лікування проводять за участі цих фахівців.

Емфізема повік лікування не вимагає. Інколи накладають тиснучу пов’язку. Рекомендують не сякати носа інтенсивно.

Щоб запобігти подальшому наростанню гематоми, перші 2 год. після травми прикладають холод. Із 3-го дня з розсмоктувальною метою застосовують теплові процедури. Розрив повік у разі контузій вимагає первинної хірургічної обробки.

КОНТУЗІЇ ОЧНОГО ЯБЛУКА – контузії очного яблука можуть обумовлювати різні ушкодження. Найчастіше виникають субкон’юнктивальні крововиливи у передню камеру (гіфема) і склисте тіло (гемофтальм).  

Гіфема має вигляд смужки крові у нижній частині передньої камери з горизонтальним рівнем. Інколи гіфема може заповнювати всю передню камеру. У такому разі через порушення відтоку водянистої вологи передньої камери часто настає підвищення внутрішньоочного тиску (гіпертензія) (клініка гемофтальму описана у розділі «Захворювання склистого тіла»).

Частим наслідком контузії ока є підвивих і вивих кришталика, а також травматична катаракта.

Зміни у сітківці у разі контузії можуть виявлятися струсом сітківки, крововиливом у сітківку і навіть її розривом. 

СТРУС СІТКІВКИ (КОМОЦІЯ СІТКІВКИ) – виявляється її набряком та зниженням гостроти зору. Набряк сітківки переважно безслідно минає через кілька днів. Крововилив у сітківку може зумовити значне зниження гостроти зору. Невеликі крововиливи здебільшого досить швидко розсмоктуються, великі можуть залишити після себе дегенеративні вогнища. Розрив сітківки призводить до її відшарування.

Особливо тяжкі контузії можуть призвести до розриву склери. Розрив склери найчастіше виникає біля лімба. Кон’юнктива у такому разі залишається цілою — субкон’юнктивальний розрив склери. За таких умов майже завжди під слизовою оболонкою з’являється крововилив, що маскує розрив склери.

Зрідка трапляється розрив зорового нерва, що призводить до повної сліпоти цього ока.

Невідкладна долікарська допомога – хворим із контузією очного яблука вводять гемостатики (В/В – 10 % розчин хлористого кальцію. В/М – дицинон, вікасол, фібриноген, кальцію хлорид, менадіон, етамзилат, тромбін, тахокомб, губку гемостатичну з амбеном), накладають пов’язку і негайно направляють до окуліста.

Лікування. Хворим із контузією очного яблука необхідно забезпечити спокій.  

Якщо потрібно, призначають постільний режим. У разі крововиливів у передню камеру, склисте тіло, сітківку призначають кровоспинні засоби, проводять розсмоктувальну терапію. За умови струсів сітківки призначають внутрішньовенні ін’єкції гіпертонічного розчину натрію хлориду, глюкози з вітаміном С.

У разі розривів сітківки проводять лазеркоагуляцію сітківки для профілактики її відшарування.

Субкон’юнктивальний розрив склери вимагає проведення ревізії рани і первинного хірургічного оброблення.

ПОРАНЕННЯ

ПОРАНЕННЯ ПРИДАТКІВ – поранення ока так само, як і контузії, поділяють на поранення придатків і очного яблука.

ПОРАНЕННЯ ПОВІК – можуть бути у вигляді різаних ран, надривів і розривів. Рани повік у внутрішньому відділі часто захоплюють нижній слізний каналець. Загоєння ран повік завдяки доброму кровопостачанню відбувається швидко, але рубець у ділянці слізних канальців може призвести до їх непрохідності та сльозотечі.

ПОРАНЕННЯ КОН’ЮНКТИВИ – не є небезпечними. Небезпека полягає в іншому: субкон’юнктивальний крововилив, що часто виникає у разі поранень слизової оболонки, може маскувати поранення склери.

Поверхневі ушкодження кон’юнктиви часто пов’язані з потраплянням у кон’юнктивальний мішок дрібних сторонніх тіл (піщинка, шматочок кори дерева, крило комахи тощо). Сторонні тіла переважно затримуються під верхньою повікою. Інколи гострі сторонні тіла, наприклад, скалка, остюк, колючка, скельце, війка, застромлюються у слизову оболонку. Такі сторонні тіла у кон’юнктиві виявити важко. Вони обумовлюють сльозотечу, світлобоязнь, виражене відчуття стороннього тіла, зокрема під час кліпання. Улюбленим місцем їх локалізації теж є слизова оболонка верхньої повіки. Тому у разі скарг на стороннє тіло в оці обов’язково треба вивернути верхню повіку і ретельно оглянути слизову оболонку.

Невідкладна допомога. За наявності ран придатків ока так само, як і ран будь-якої локалізації, хворому вводять протиправцеву сироватку. Якщо хворий не був щеплений, вводять також протиправцевий анатоксин. Рани повік промивають 2 % розчином перекису водню. В око хворого закапують антибактеріальні краплі, накладають стерильну пов’язку і направляють до окуліста.

Лікування. Поранення повік вимагає проведення первинної хірургічної обробки. Шви на повіки накладають з тонкого шовного матеріалу дуже акуратно, щоб запобігти косметичному дефекту. Особливої уваги вимагають рани з ушкодженням нижнього слізного канальця. Первинне хірургічне оброблення таких ран проводять із використанням операційного мікроскопа. Воно передбачає з’єднання і зшивання стінок слізного канальця. Якщо цього зробити не вдається, у майбутньому неминуче виникає сльозотеча.

На рану кон’юнктиви теж накладають шви, але у разі невеликих ран із гарною адаптацією шви накладати необов’язково – загоєння ран кон’юнктиви відбувається дуже добре.

Сторонні тіла кон’юнктиви і кон’юнктивального мішка необхідно видалити. Для цього користуються вологим ватним тампоном або шматочком марлі. Сторонні тіла, що застрягли у слизовій оболонці, зручніше видалити за допомогою пінцета.

Після проведення первинного хірургічного оброблення призначають антибактеріальні краплі та мазі. Рану повік періодично обробляють розчином брильянтового зеленого. Шви знімають на 5–7-й день.

ПОРАНЕННЯ ОЧНОГО ЯБЛУКА – поранення очного яблука поділяють на непроникні і проникні. Проникними пораненнями вважають такі поранення, за умови яких порушується цілісність усіх шарів фіброзної оболонки ока (рогівки або склери).

До непроникних поранень відносять сторонні тіла, ерозії, непроникні поранення рогівки. Непроникні поранення склери трапляються зрідка.

СТОРОННЄ ТІЛО РОГІВКИ – сторонніми тілами рогівки найчастіше є дрібні частинки металу, наждачного каменя, скла, що потрапляють до ока з досить великою швидкістю. Рідше – скалки дерева, колючки. Останні переважно проникають у глибокі шари рогівки і відламуються.

Наявність сторонніх тіл супроводжується рогівковим синдромом: відчуттям стороннього тіла, сльозотечею, світлобоязню. Стороннє тіло здебільшого легко виявляють під час обстеження з боковим освітленням. Якщо стороннє тіло довго знаходиться в рогівці, навколо нього може виникати інфільтрат. Навколо металевих сторонніх тіл через 2–3 дні може утворитися поясок іржі.

Ерозію рогівки обумовлюють сторонні тіла – удар гілки, соломи тощо. Для ерозії рогівки теж характерний виражений рогівковий синдром. У такому разі відчуття стороннього тіла може бути настільки реальним, що хворий часто не може повірити у його відсутність. У виявленні ерозії допомагає флуоресцеїнова проба. Після закапування флуоресцеїну ерозії забарвлюються у зеленуватий колір і їх добре бачимо на тлі незабарвленої рогівки.

Непроникні поранення рогівки трапляються порівняно рідко. У цьому випадку необхідно провести старанне обстеження за допомогою щілинної лампи, що допоможе упевнитися в тому, що поранення рогівки не наскрізне. Тут теж використовують пробу з флуоресцеїном: якщо є фільтрація водянистої вологи передньої камери через рогівкову рану, то на тлі флуоресцеїну добре бачимо її прозорий «струмочок».

Невідкладна допомога та лікування – сторонні тіла рогівки необхідно відразу ж видалити. Для цього після епібульбарної анестезії  голкою «підколують» і видаляють стороннє тіло. Рухи голки повинні бути спрямовані від центру рогівки до периферії. Якщо навколо стороннього тіла є поясок іржі, його теж треба видалити. Під час маніпуляції хворий не повинен рухати головою та оком. Повіки фіксують великим і вказівним пальцями.

Сторонні тіла з глибоких шарів рогівки може видаляти лише офтальмолог із використанням щілинної лампи або операційного мікроскопа.

Після видалення сторонніх тіл обов’язково призначають антибактеріальні краплі та мазі.

Ерозія рогівки завдяки швидкому розмноженню епітеліальних клітин загоюється самостійно, але для профілактики виникнення бактеріальних кератитів призначають антибактеріальні краплі та мазі. Інколи для стимулювання епітелізації використовують інстиляції 1 % розчину хініну. Місцеві анестетики, що інколи застосовують для зняття больового синдрому, протипоказані, оскільки вони гальмують епітелізацію.

Лікування непроникних поранень рогівки таке саме, як і травматичних ерозій. Шви на рану, як правило, не накладають.

Для попередження ускладнень у вигляді виразки рогівки за умови будь-якої травми ока необхідно впевнитися, що у хворого немає дакріоциститу, натискаючи на ділянку слізного мішка.

ПРОНИКНІ ПОРАНЕННЯ ОЧНОГО ЯБЛУКА – проникні поранення посідають особливе місце серед інших травм ока. Насамперед у разі проникних поранень може настати ушкодження дуже делікатних внутрішніх оболонок і структур ока, що призводить до тяжких ускладнень. Іншим моментом є небезпека виникнення таких тяжких ускладнень ранового процесу, як ендофтальміт, симпатичне запалення тощо. Тому своєчасна діагностика та швидке надання допомоги у разі проникних поранень очного яблука є надзвичайно важливими.

Якщо поранення проникні, хворий може спостерігати біль ока, часто — зниження гостроти зору. Ці скарги залежать від ступеня ушкодження тканин ока і значно варіюють.

Під час огляду насамперед спостерігають, власне, рану (вхідний отвір ранового каналу). Краї рани можуть бути більше або менше адаптованими. Рану рогівки дуже часто тампонує райдужка. Інколи простежують випадання райдужки через рану рогівки. Проникна рана склери переважно темного кольору, оскільки в її глибині бачимо пігмент судинної оболонки. У разі великих проникних поранень через рану може випасти і склисте тіло.

Досить часто проникне поранення супроводжується крововиливом у передню камеру (гіфема) або у склисте тіло (гемофтальм).

За умови проникних поранень рогівки передня камера через витікання з неї вологи може бути мілкою. У разі проникаючих поранень склери і втраті склистого тіла передня камера може бути поглибленою.

Часто за наявності проникних поранень рогівки можна виявити ушкодження райдужки. Ушкодження сумки кришталика призводить до виникнення травматичної катаракти.

Якщо краї проникної рани ока неадаптовані, завжди наявне зниження внутрішньоочного тиску (гіпотонія).

Особливо небезпечними є проникні поранення із внутрішньоочними сторонніми тілами. Тому у разі проникних поранень, особливо якщо є підозра на внутрішньоочне стороннє тіло, необхідно зробити прицільну рентгенографію орбіти. Варто мати на увазі, що на рентгенограмі виявляють лише рентгеноконтрастні сторонні тіла, а скло, пластмаси, дерево тощо можуть не виявлятися. У таких випадках важко переоцінити роль ультразвукової діагностики.

УСКЛАДНЕННЯ ПРОНИКНИХ ПОРАНЕНЬ ОКА – крім безпосереднього ушкодження тканин (структур) ока, які настають під час травми за ходом ранового каналу (розрив райдужки, травматична катаракта, крововиливи тощо), проникні поранення можуть призвести до низки ускладнень.

Відшарування сітківки найчастіше виникає за наявності проникних поранень склери. Для виникнення цього ускладнення необхідні дві умови — отвір у сітківці та зміни у склистому тілі, що завжди є у разі проникних поранень. Клініка захворювання описана у розділі «Захворювання сітківки».

Метальоз як ускладнення виникає за наявності проникного поранення з внутрішньоочним металевим стороннім тілом. У разі тривалого перебування в оці металеве стороннє тіло починає іржавіти. Вторинно виникають патологічні зміни в оболонках ока, ускладнена катаракта, іридоцикліт, увеїт.

ЕНДОФТАЛЬМІТ – є тяжким ускладненням, обумовленим проникним пораненням ока. Інфекція може потрапити в середину ока разом із стороннім тілом або предметом, що травмував око. Клініка описана в розділі «Захворювання судинної оболонки».

Ушкодження внутрішніх оболонок ока у разі проникних поранень завжди, навіть без додавання інфекції, обумовлює запалення судинної оболонки, або іридоцикліт.

Вираженість іридоцикліту має дуже тяжкий і затяжний перебіг. Око стає запаленим, у хворого спостерігають виражену світлобоязнь. У передній камері з’являється ексудат. Зіниця приростає до кришталика, а в її ділянці утворюється фібринозна плівка. Під час пальпації хворий відчуває виражену болючість, око м’яке. Taкий іридоцикліт називають симпатизуючим. Небезпека полягає в тому, що таке запалення може викликати аналогічний процес у здоровому оці — симпатичний увеїт.

Симпатичний увеїт виникає не раніше ніж через 2 тиж. після проникного поранення, але загроза його залишається впродовж багатьох років після травми. Запалення має перебіг у вигляді хронічного фібринозно-пластичного іридоцикліту з періодичними загостреннями. Незважаючи на інтенсивне лікування, симпатичний іридоцикліт часто призводить до зрощення і зарощення зіниці, вторинної глаукоми, ускладненої катаракти, помутніння склистого тіла і, зрештою, – до сліпоти.

Невідкладна допомога. Хворих із проникними пораненнями ока необхідно терміново направити до офтальмологічного травматологічного центру. Для цього використовують машину швидкої допомоги або машину підприємства, де стався нещасний випадок.

Хворому закапують антибактеріальні краплі і накладають бінокулярну пов’язку. Транспортування хворого здійснюють у положенні лежачи на спині. Його повинен супроводжувати фельдшер або медична сестра.

Лікування. У травматологічному центрі після рентгенографії в ургентному порядку проводиться хірургічне лікування. Операція насамперед передбачає первинне хірургічне оброблення рани. Якщо випала райдужка, її заправляють. У разі випадання склистого тіла його відсікають. Якщо проникне поранення склери розміщене далі ніж за 6 мм від лімба, навколо нього проводять кріопексію для профілактики відшарування сітківки. У разі проникних поранень із внутрішньоочним стороннім тілом останнє необхідно видалити. Магнітне стороннє тіло (сталь, залізо тощо) можна видалити за допомогою магніту. Якщо у хворого є травматична катаракта, переважно одномоментно проводять її екстракцію.

Лікування ускладнень проникного поранення проводять відповідно до нозологічних форм (гіфема, гемофтальм, травматична катаракта, помутніння склистого тіла, відшарування сітківки, іридоцикліт, ендофтальміт), воно описане у попередніх розділах.

Приділяти особливу увагу необхідно профілактиці і лікуванню симпатичного увеїту. Єдиним методом профілактики цього тяжкого ускладнення є енуклеація пораненого ока. Тому якщо після проникного поранення розвивається тяжкий іридоцикліт із гіпотонією та значним запаленням ока, це є показанням до енуклеації такого ока. Ці показання стають майже абсолютними, якщо поранене око є незрячим, але коли симпатичне запалення уже розвинулося, енуклеація не допомагає. Іноді поранене око, у якому зберігся зір, у майбутньому може стати єдинозрячим. Тому енуклеацію після того, як сталося симпатичне запалення, не виконують.

Лікування симпатичного запалення таке саме, як і увеїту. Особливий акцент робиться на високих дозах кортикостероїдів, що призначають як місцево, так і загально.

ОПІКИ

Залежно від тяжкості опіки поділяють на легкі, середньої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі (відповідно І, II, III і IV ступенів).

За умови опіків легкого ступеня спостерігають гіперемію і набряк шкіри повік, кон’юнктиви, ерозії епітелію рогівки.

У разі опіків середньої тяжкості на шкірі повік з’являються пухирі. У кон’юнктиві, крім набряку і гіперемії, спостерігають ділянки ішемії та поверхневого некрозу. Рогівка тьмяна, забарвлюється флюоресцеїном. Ушкоджений не тільки епітелій, але й поверхневі шари строми рогівки.

Якщо опіки тяжкі, спостерігають некроз шкіри повік, ділянок кон’юнктиви і поверхневих шарів рогівки. Рогівка має вигляд матового скла.

У разі особливо тяжких опіків може бути повний некроз повік, кон’юнктиви, ділянок склери і рогівки. Рогівка біла, як фарфорова пластинка.

Термічні, хімічні й променеві опіки мають певні особливості. Найтяжчі опіки обумовлюються лугами (наприклад, нашатирним спиртом, аміачною водою). Це пояснюється властивістю кислот викликати коагуляційний некроз, що перешкоджає подальшому проникненню опікового агента в тканини. Луги ж викликають колікваційний некроз – розм’якшення тканин. У такому разі луг продовжує проникати щоразу глибше і пошкоджувати тканини. Опіки ультрафіолетовими променями (електроофгальмія) описані у розділі «Захворювання кон’юнктиви». Щодо іншого, то незалежно від причини опіки мають подібну клінічну картину і перебіг.

Опіки І–II ступенів мають сприятливий прогноз. Під впливом лікування запальні явища швидко проходять, тканини регенерують, а функції відновлюються. У рогівці можуть залишитися поверхневі хмаркоподібні помутніння.

Опіки III і особливо IV ступеня характеризуються тяжким і тривалим перебігом. Часто виникає супутній іридоцикліт, додається бактеріальне запалення, настає порушення трофіки рогівки. Процес переважно закінчується формуванням васкуляризованого більма. Досить часто між кон’юнктивою повік і склери утворюються спайки –симблефарон. Особливо тяжкі опіки, що пошкоджують внутрішні оболонки ока, можуть призвести не тільки до сліпоти, але й до атрофії очного яблука.

Невідкладна долікарська допомога. У разі термічних опіків у кон’юнктивальний мішок закапують антибактеріальні краплі та закладають антибактеріальну мазь.

Якщо опіки хімічні, дуже важливо негайно промити око. Бажано у разі опіків лугами промивати око 2 – 3 % розчином борної кислоти, а опіків кислотами – 2 % розчином натрію гідрокарбонату.  Якщо ж готового розчину немає, не варто витрачати час на його приготування, набагато важливіше промити око негайно. Для промивання найзручніше використовувати гумову грушу. Якщо в кон’юнктивальну порожнину потрапили тверді речовини (вапно, цемент, калію перманганат тощо), необхідно старанно видалити всі частинки вологим ватним тампоном. Для цього вивертають нижню і верхню повіки, а у верхнє склепіння вводять вологий ватний тампон, накручений на скляну паличку. Така процедура інколи дуже болюча. Тому перед цим у око закапують анестетики, іноді застосовують ін’єкції аналгетиків. Після промивання і видалення опікових агентів закапують антибактеріальні краплі та закладають антибактеріальну мазь.

Лікування. За умови опіків легкого ступеня призначають антибактеріальні краплі й мазі з метою профілактики вторинного бактеріального запалення. Регенерація рогівкового епітелію і запальні явища проходять самостійно.

Хворого з опіками середнього і тяжкого ступенів направляють до окуліста. У такому разі, крім антибактеріальних препаратів, для поліпшення трофіки призначають вітамінні краплі, солкосерилову мазь; для поліпшення епітелізації – 1 % розчин хініну; із дезінтоксикаційною метою використовують тривалі інстиляції (через крапельницю) 3 % розчину глюкози, вітамінів, антисептиків. На певних стадіях опікової хвороби застосовують кортикостероїди.

Із фізпроцедур використовують фонофорез антибактеріальних препаратів, зокрема олійного розчину хлорофіліпту.

У деяких випадках за умови тяжких хімічних опіків в ургентному порядку проводять операцію трансплантації рогівки.

Якщо опіки особливо тяжкі, що призвели до некротизації усіх шарів рогівки, з метою збереження ока проводять операцію блефарорафії (зшивання повік). Пізніше – через 6 – 12 міс., якщо внутрішні оболонки зберегли свої функції, проводять низку пластичних операцій, формуючи кон’юнктивальну порожнину, і кератопротезування. Значний внесок у розроблення цих операцій зробили вчені Одеського інституту очних хвороб ім. академіка В. П. Філатова.

Особливості обстеження хворих із травмами ока

Травми органа зору дуже часто поєднуються з ушкодженнями інших частин тіла. Тому у разі травм ока треба обов’язково звернути увагу на загальний стан хворого і провести обстеження всіх органів та систем. У дорослих, крім того, беруть кров для дослідження на вміст алкоголю. Необхідно з’ясувати всі деталі травм (у побуті чи на роботі, в який час, за яких обставин). Обов’язково перевіряють гостроту зору як травмованого, так і здорового ока. Це в майбутньому може мати значення для встановлення ступеня втрати працездатності.

Огляд ока у разі його пошкодження треба проводити дуже делікатно, щоб не завдати додаткової травми.

Для визначення характеру травми (контузія чи поранення, проникне чи непроникне поранення, ймовірність внутрішньоочного стороннього тіла) велике значення має анамнез. Про наявність внутрішньоочного стороннього тіла запідозрюють у разі травми, пов’язаної з ударом металу об метал (наприклад, молотком чи зубилом по металу). Саме за таких умов може відлетіти дрібний металевий уламок, який має достатню кінетичну енергію, щоб пробити оболонки ока.

Як уже зазначалося вище, особливо важливою є діагностика проникних поранень ока. Для їх установлення розрізняють прямі і непрямі ознаки. Прямими ознаками проникного поранення є, власне, рана, особливо якщо через неї випали внутрішні оболонки ока, пошкодження райдужки або кришталикової капсули за ходом ранового каналу, внутрішньоочне стороннє тіло. Непрямими ознаками є гіпотонія, зміна глибини передньої камери, травматична катаракта.

Дуже важливим за наявності проникних поранень ока є рентгенологічне обстеження. У всіх випадках із найменшою підозрою на внутрішньоочне стороннє тіло проводять прицільну рентгенографію орбіти. Щоб стороннє тіло на плівці було видно чіткіше, рентгенографію проводять у положенні обличчям униз – ближче до касети з плівкою. Для того щоб на проекцію очного яблука не нашаровувалися тіні лобної, основної та верхньощелепної кісток, голова хворого повинна бути у такому положенні, за якого підборіддя і кінчик носа торкаються стола.

Однак часто на рентгенівських плівках трапляються дрібні тіні (артефакти), що можуть симулювати сторонні тіла. Тому для виключення ймовірних помилок проводять так звану поліграму: на одній плівці роблять два знімки. Під час першого знімка хворому пропонують дивитися вниз, під час другого – догори. Якщо у хворого є внутрішньоочне стороннє тіло, на рентгенограмі буде не одна, а дві симетричні тіні – зверху і знизу.

Для успішної операції видалення внутрішньоочного стороннього тіла необхідно точно визначити його місцезнаходження. Для цього використовується протез Комберга – Балтіна. Протез виготовлений з м’якого металу і має чотири свинцеві мітки. Протез накладають на око так, щоб мітки точно знаходилися на меридіанах 12-ї, 3-ї, 6-ї і 9-ї годин. Рентгенографію проводять у передньозадній і боковій проекціях. Орієнтуючись на тіні від піщинок свинцю, за допомогою спеціальних схем можна точно встановити, в якому меридіані й на якій відстані від лімба залягає стороннє тіло.

Для діагностики внутрішньоочних сторонніх тіл часто використовують ультразвукове обстеження.

Щодо опіків дуже важливо відразу оцінити їх тяжкість. У такому разі треба знати, що термічний опік середньої тяжкості на наступний день може стати легшим, опік лугом, навпаки, наступного дня завжди стає тяжчим. Тому хворих із опіками лугами, навіть якщо вони мають вигляд опіків І ступеня, завжди треба направляти до окуліста.

Особливо тяжкі опіки ока обумовлює нашатирний спирт. Нашатирний спирт часто дають нюхати хворим, що знепритомніли. Бувають випадки, що хворий через різкий запах мимоволі відштовхує флакончик і рідина потрапляє в око. Тому треба пам’ятати, що давати нюхати хворому необхідно змочену у нашатирному спирті і віджату ватку, яку підносять до носа (але не над оком!).

Профілактика очного травматизму. Зважаючи на все вищенаведене, стає зрозумілим, що травми ока завжди є дуже серйозними і часто призводять до сліпоти. Крім того, травми органа зору трапляються в найбільш працездатному віці, що має велике соціальне значення. Тому профілактика очного травматизму є дуже важливою.

До профілактики очного травматизму насамперед відносять додержання техніки безпеки на виробництві (використання захисних окулярів, щитків тощо). Про кожен випадок травми необхідно повідомляти адміністрацію виробництва.

У школах, дитячих садках профілактика очного травматизму передбачає дисциплінованість дітей. Дітям необхідно пояснювати, наскільки небезпечну травму можна завдати у разі необережного поводження з такими предметами, як ножиці або шило, а також граючись вибуховими речовинами. Батькам теж необхідно пояснювати, що травмам ока у дітей можна запобігти, вчасно припинивши пустощі з гострими предметами, сніжками, камінням, стрілянням із лука, «експериментами» з вибуховими та хімічними речовинами.

Догляд за хворими. Хворі з травмами ока потребують серйозного ставлення до них. За умови легких поверхневих поранень і опіків після надання першої допомоги хворі можуть лікуватися амбулаторно. У разі тяжких травм і опіків хворого необхідно обслужити позачергово і якнайшвидше направити до окуліста.

Також дуже уважного догляду вимагають хворі з проникним пораненням ока. їх негайно транспортують до офтальмологічного травматологічного центру, а після операції доглядають, як за хворими після екстракції катаракти.