Аденокарцинома шлунка

Аденокарцинома шлунка – це злоякісна пухлина шлунка, що походить із клітин залозистого епітелію. На початкових стадіях може нічим не проявляти себе, у зв’язку з чим рання діагностика скрутна. Надалі виникають та прогресують біль в епігастрії, відсутність апетиту, нудота, відрижка, втрата ваги, слабкість, апатія. Для підтвердження діагнозу проводиться ЕГДС з біопсією, визначення онкомаркерів у крові, рентгенографія шлунка та ін. Єдиним радикальним методом лікування є хірургічне видалення пухлини. Променева та хіміотерапія застосовуються як додаткові методики або за наявності протипоказань до хірургічного лікування.

Аденокарцинома шлунка – злоякісна пухлина, що походить із залозистих клітин епітелію стінки шлунка. Це захворювання становить переважну більшість випадків раку шлунка і займає перше місце серед онкопатології у багатьох країнах, у тому числі в Росії, Скандинавії, Україні, Японії. Часто саме ця патологія мається на увазі під терміном рак шлунка. Близько 40% пацієнтів звертаються до гастроентеролога вже із запущеною стадією, і в ряді випадків через супутню патологію неможливе проведення хірургічного видалення пухлини. У той самий час летальність при радикальному лікуванні становить близько 12%.

Точна етіологія аденокарциноми шлунка невідома. Причиною розвитку цієї патології вважається тривалий вплив канцерогенних агентів на фоні пригнічення секреції та порушень кровообігу. До розвитку раку шлунка привертає ряд факторів. Процеси малігнізації мають генетичну схильність, залежить від особливостей харчування, низки побутових чинників. Доведено зв’язок частоти захворювання з інфікуванням Helicobacter pylori – бактерією, що викликає гастрит та виразкову хворобу шлунка (у пацієнтів з наявністю даного мікроорганізму частота раку шлунка вдвічі вища).

Захворюваність має вікові особливості: аденокарцинома шлунка найчастіше зустрічається після 55 років. За даними фахівців у сфері клінічної онкології, чоловіки страждають на дане захворювання втричі частіше, ніж жінки. Важливу роль розвитку ракового процесу грають куріння, алкоголь. Вживання міцних алкогольних напоїв призводить до розвитку осередкових проліферативних процесів у слизовій оболонці шлунка, а згодом – раку.

Також у розвитку аденокарциноми шлунка мають значення такі чинники, як дієта з низьким вмістом харчових волокон, вітамінів, антиоксидантів, перніціозна анемія, хронічний атрофічний гастрит, аденоматозний поліп шлунка, гіперпластичний гастрит. Серед ендогенних причин не виключають роль N-нітрозосполук, що синтезуються у шлунку при різних патологічних станах. Масивний їхній синтез виникає при захворюваннях з анацидним станом.

Аденокарцинома практично ніколи не виникає у здоровому шлунку. У гастроентерології виділяють передракові (фонові) захворювання та зміни слизової оболонки шлунка. До передракових захворювань відносяться стани, які потенційно можуть призвести до розвитку раку: хронічні гастрити, поліпи, хронічні виразки, частина шлунка, що залишилася після резекції, та інші. До передракових змін слизової оболонки шлунка відносять морфологічно доведені зміни, що свідчать про розвиток процесу в напрямку малігнізації (злоякісності). Ці зміни поєднуються терміном «дисплазія».

Виділяють такі види аденокарциноми шлунка:

• виразка рак – пухлина має форму блюдця з виразкою в центральній зоні;
• скирр – патологічний процес поширюється на більшу частину органу і проникає вглиб шлункової стінки;
• поліпоїдний рак – пухлина з чіткими межами, що візуально нагадує поліп;
• псевдовиразковий рак – дана форма протягом тривалого часу нагадує прояви виразки шлунка;
• тубулярна аденокарцинома – пухлина із клітин кубічного, циліндричного епітелію;
• слизова аденокарцинома – пухлина з муцинозних (слизопродукуючих) клітин.

Згідно з класифікацією TNM, що враховує ступінь інфільтрації органу, ураження регіонарних лімфатичних вузлів та наявність метастазування у віддалені області, виділяють чотири стадії захворювання. Також існує гістопатологічна класифікація, заснована на ступені диференціювання ракових клітин (високий, середній, низький ступінь, недиференційована аденокарцинома).

Найбільш частими симптомами аденокарциноми шлунка є біль, що локалізується в епігастральній ділянці, інтенсивність якої зазвичай не пов’язана з прийомом їжі, нудота, блювання, відрижка, відсутність апетиту. Часто розвиваються порушення випорожнень – запори, діарея. Характерна втрата ваги, слабкість, апатія. Велике значення має виявлення «малих» ознак (відчуття дискомфорту в епігастрії, втрата задоволення їжі, неприємний присмак, стомлюваність, зниження працездатності, анемізація).

Симптоми захворювання залежить від локалізації пухлини, характеру її зростання, гістологічних характеристик, змін у інших органах. Зазвичай місцеві симптоми з’являються тоді, коли розміри освіти заважають нормальній роботі шлунка. За наявності пухлини в антральному (вихідному) відділі шлунка виникає клініка пілоростенозу (звуження просвіту пілоруса). Пухлина, локалізована у тілі шлунка, протягом багато часу не проявляється, оскільки обсяг шлунка досить великий. Така форма зазвичай виявляється при досягненні новоутворенням значних розмірів і першими ознаками вже можуть бути симптоми загальної інтоксикації.

При ураженні кардіального відділу шлунка (його верхньої частини) розвиваються наростаючі ознаки дисфагії – хворому важко ковтати, необхідно ретельно пережовувати їжу та рясно запивати. При значних розмірах пухлини утруднено проходження рідкої їжі. При проростанні пухлини шлунка до сусідніх органів, розвитку віддалених метастазів клініка може бути різноманітною та залежить від локалізації ураження.

При підозрі на аденокарциному шлунку проводиться поглиблене з’ясування анамнезу життя та захворювання. Детальне виявлення специфічних симптомів, і навіть «малих» критеріїв дозволяє припустити злоякісне поразка. Анамнез цього захворювання зазвичай короткий, характеризується швидким прогресуванням симптомів. При об’єктивному обстеженні лікар-онколог ретельно обстежує зони найчастішого метастазування раку шлунка: ділянку шиї, печінку, легені, пупок, яєчники. Для уточнення діагнозу, проведення диференціальної діагностики застосовуються:

• Гастроскопія. Дозволяє візуалізувати патологічне вогнище, взяти зразки тканини з підозрілих ділянок для проведення гістологічного та цитологічного дослідження.
• Рентгенографія шлунка. Дозволяє оцінити порушення анатомії внутрішньої стінки шлунка. Визначаються характерні раку ознаки: дефект заповнення, зміна контурів.
• Ендосонографія. Для визначення ступеня проникнення раку в стінку шлунка, прилеглі органи, лімфатичні вузли призначається ультразвукове ендоскопічне дослідження. В ході цього тесту можливе проведення тонкоголкової біопсії підозрілої ділянки (біопсія з ультразвуковим наведенням).
• Аналізи крові. Загальний аналіз крові підтверджує наявність анемії. Проводиться дослідження крові на онкомаркери: РЕА (раковий ембріональний антиген), СА (раковий антиген).
• Гістологічне дослідження. Виявлення в біоптаті ракових клітин є достовірною діагностичною ознакою. Визначення типу клітин, ступеня диференціювання дозволяє визначити форму захворювання, спрогнозувати перебіг та скласти оптимальну схему лікування.

Комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) при раку шлунка дозволяють виявити пухлину, але головним призначенням даних методів є визначення ураження довколишніх органів, метастазів у регіонарні, віддалені групи лімфатичних вузлів, печінка, легені та інші органи. Томографія дає можливість визначити, який метод лікування в даному випадку буде найефективнішим. Диференціальна діагностика аденокарциноми шлунка проводиться з гастритом, виразкою (особливо колізною), а також поліпами шлунка.

Основним та єдино радикальним методом лікування є операція. Променева та хіміотерапія при даній патології як самостійні методики застосовуються виключно у випадках протипоказання до хірургічного втручання, а також при четвертій стадії.

Операція може бути проведена у двох варіантах: гастректомія (видаляється весь шлунок з регіонарними лімфовузлами, частиною стравоходу, тонкого кишечника, інших прилеглих до пухлини тканин) або субтотальна резекція (видаляється частина органу з пухлиною та невелика ділянка навколишніх тканин). Вибір тактики визначається розмірами, локалізацією пухлини, її гістологічними характеристиками.

Якщо під час стандартної операції освіта може бути повністю видалено, але перекриває шлунок, викликаючи суттєві порушення травлення, можна застосовувати такі методики:

• Ендолюмінальне стентування – введення в шлунок стенту (трубки), що дозволяє зберегти просвіт органу. Проводиться з метою забезпечення можливості пацієнта самостійно харчуватись.
• ендолюмінальна лазерна терапія – метод ендоскопічного лазерного впливу, у якому ракові клітини видаляються променем лазера як ножем.

Хіміотерапія при аденокарциномі шлунка є високоефективним методом. Застосовується перед хірургічним лікуванням з метою зменшення розмірів освіти та покращення результату лікування або у разі протипоказань чи недоцільності проведення операції для покращення стану пацієнта. Як ад’ювантне лікування, призначається в поєднанні з променевою терапією після резекції з метою знищення клітин пухлини, що залишилися.

Променева терапія також застосовується як самостійний метод. Використовується у поєднанні з оперативним лікуванням, при протипоказаннях до нього – з хіміотерапією. Застосовується зменшення симптоматики (больового синдрому) як паліативний метод.

Прогноз при аденокарциномі шлунка визначається стадією захворювання, локалізацією пухлини. Аденокарциноми нижньої частини шлунка, кардіального відділу зазвичай мають кращий прогноз, оскільки через особливості розташування симптоми виявляються раніше, на ранніх стадіях, коли можливе проведення радикального лікування. Також прогноз залежить від гістологічних характеристик раку: що вищий ступінь диференціювання клітин, то кращий результат лікування може бути досягнуто.

Найчастіше аденокарцинома шлунка діагностується на пізніх стадіях, на ранніх виявляється лише в 20% хворих. Пізня діагностика значно погіршує прогноз захворювання. Тому кожен пацієнт, який перебуває на лікуванні у відділенні гастроентерології, при виявленні потенційно небезпечних симптомів повинен пройти необхідне обстеження для виключення раку. Профілактика раку шлунка полягає в раціональному харчуванні, відмові від куріння та вживання міцних спиртних напоїв, обмеження продуктів, що містять консерванти, барвники.