Головна / unsorted / Анальний свербіж

Анальний свербіж

Анальний свербіж – це стан, що характеризується завзятим свербінням в області заднього проходу та є клінічним симптомом багатьох проктологічних захворювань. Може спостерігатися за відсутності патології товстої кишки. З метою виявлення причин анального сверблячки проводиться лабораторна (дослідження періанального зіскрібка, калу на яйця гельмінтів, глюкози крові) та інструментальна діагностика (аноскопія, ректороманоскопія). Алгоритм усунення анального сверблячки передбачає консервативне або хірургічне лікування основної патології, застосування місцевих засобів, проведення фізіотерапевтичних процедур.

Загальні відомості

Анальний свербіж – патологічне відчуття завзятого сверблячки в області заднього проходу. Може бути самостійним захворюванням або бути симптомом інших хвороб: геморою, глистних інвазій, анальних тріщин, цукрового діабету, дисбактеріозу та ін. Доставляє фізичний та психологічний дискомфорт, викликає порушення сну та звичного способу життя. Приводить до розчісування, виникнення анальних тріщин та приєднання інфекції. У занедбаних випадках спостерігається утворення виразок, кровотечі, перехід захворювання на хронічну форму. Анальний свербіж може мати досить стійкий характер і вилікувати його непросто.

Анальний свербіж

Причини

Причиною подразнення області заднього проходу та появи анального сверблячки може бути підвищена сухість шкіри (нерідкий стан у людей похилого віку, а також – характерна при зневодненні). Схильність до підвищеної вологості (і відповідно, подразнення та анального свербіння) буває в осіб, які страждають на зайву пітливість, а також при частих проносах і у разі нетримання калу.

Стійкий анальний свербіж може викликати регулярне застосування жорсткої мочалки, їдких засобів для миття, грубого туалетного паперу, мила, що погано змивається. Роздратування шкіри навколо ануса можуть викликати деякі антигемороїдальні засоби, протизаплідні свічки та гелі місцевого застосування. Сверблячка може виникнути у любителів гострої пряної їжі як наслідок подразнення її компонентами слизової оболонки. Недостатня особиста гігієна, зокрема області ануса, також веде до подразнення шкіри. Іноді анальний свербіж є наслідком видалення волосся у цій зоні.

Багато захворювань супроводжуються цим клінічним симптомом: проктологічні (геморой, анальна тріщина, сфінктерит, проктит), гінекологічні (запалення зовнішніх статевих органів), інфекції вірусні (гострі кондиломи), грибкові (актиномікоз, молочниця) і бактеріальні, глини, инва ; дерматологічні (псоріаз, себорея, запалення потових залоз, атопічна екзема, плоский лишай), хвороби, пов’язані з порушенням обміну (цукровий діабет, печінкова недостатність, панкреатит та ін.).

Крім того, анальний свербіж може бути наслідком неврозу (нейрогенний) і виникати в результаті вживання деяких медикаментів (ятрогенний). Коли не вдається виявити явну причину патології, говорять про ідіопатичний свербіж і припускають, що він пов’язаний зі зниженням скорочувальної функції сфінктера і подразненням шкіри слизом, що виділяється з прямої кишки.

Варто звернути увагу, що хронічний проктосигмоїдит може протікати потай, єдиним клінічним симптомом при цьому буде анальний свербіж, що виникає в результаті різкої зміни кислотно-лужного балансу прямої та сигмовидної кишки, присутності в калі протеолітичних ферментів, що сприяє зростанню в навколоанальній зоні кількості залишкового азоту безпосередньо подразнюють нервові рецептори.

Класифікація

У клінічній проктології розрізняють первинний та вторинний анальний свербіж. Первинний (істинний, ідіопатичний, криптогенний, суїгенний, есенціальний, нейрогенний) являє собою свербіж, що не має видимої причини (тої чи іншої патології кишечника, яка може супроводжуватися анальним свербінням).

Вторинний анальний свербіж виникає при геморої, хронічній анальній тріщині, глистних інвазіях, запаленнях термінальних відділів кишечника (проктит, проктосигмоїдит), запальних захворюваннях геніталій, грибковому ураженні анальної області та промежини, опіках, механічних травмах зони заднього проходу. На ранніх стадіях діабету одна з його клінічних ознак – свербіж шкіри – може обмежуватися зоною анального отвору. Крім того, анальний свербіж підрозділяється на гострий та хронічний.

Симптоми анального сверблячки

Сверблячка в області анального отвору – як правило, єдина скарга пацієнта. Може виникати ночами і сприяти безсонню. При тривалому перебігу шкіра навколо заднього проходу покривається саднами, червоніє, згодом грубіє або стоншується і стає легкоушкоджуваною. Глибокі виражені гребінці можуть інфікуватися.

Гострий анальний свербіж починається раптово та інтенсивно, має постійний характер, в області ануса виявляється мацерація (зволоження) шкіри, її подразнення, зміни за типом вологої шкіри. Можуть відзначатися сліди розчісування. Хронічний свербіж розвивається повільно, поступово посилюється. Шкіра навколо заднього проходу зазвичай схильна до сухості (іноді відзначається витончена суха шкіра типу пергаментного паперу). Може бути характерна для цієї галузі пігментація. Расчесов, зазвичай, немає.

Існуючий тривалий час анальний свербіж призводить до виражених гребінців, може сприяти бактеріальному ураженню шкіри, екземі, виразки та кровоточивості. Ускладнення вторинної сверблячки пов’язані з основною патологією, симптомом якої він є. Слід пам’ятати: після виявлення захворювання необхідно звернутися до лікаря, а не ігнорувати симптоматику та не займатися самолікуванням. Анальний свербіж може бути клінічною ознакою серйозних патологій.

Діагностика

Безпосередня діагностика анального сверблячки здійснюється лікарем-проктологом на підставі скарг та відсутності інших клінічних ознак. Однак, виявлення захворювання вимагає встановити його ймовірну причину, у разі вторинного характеру виявити основну патологію. Тому при анальному свербежі застосовують широкий спектр інструментальних та лабораторних досліджень. Встановленню ймовірної причини може сприяти характер та особливості сверблячки: чи пов’язаний він з дефекацією, вживанням спиртних напоїв чи гострої їжі, час виявлення, тривалість існування, інтенсивність.

Під час огляду відзначають ознаки запалення, беруть зіскрібок. Всім хворим проводиться триразовий аналіз калу на яйця глистів. Для виключення інфекцій статевих органів проводиться консультація гінеколога із забором мазків. За наявності ознак порушень випорожнень виробляють бактеріологічне дослідження калу. Для виявлення запальних захворювань кишківника виробляють ректороманоскопію (обстежують пряму кишку) іригоскопію, колоноскопію. Колоноскопія дозволяє виявити запальні зміни слизової стінки кишечника протягом товстого кишечника.

Кров досліджують на вміст цукру та виявлення обмінних порушень, що супроводжуються шкірним свербінням. Для визначення функціональної недостатності анального сфінктера використовують сфінктероманометрію. З метою виявлення патології верхніх відділів травного тракту, що супроводжуються регулярними проносами або запорами, виробляють гастроскопію та УЗД органів черевної порожнини. Чоловікам може бути рекомендовано УЗД простати.

Лікування анального сверблячки

Лікування може представляти певні труднощі та бути досить тривалим. Ключовим моментом у терапії анального сверблячки є виявлення причини його виникнення та її викорінення. Крім того, застосовують місцеві засоби для полегшення сверблячки. У разі вторинного характеру хвороби терапія спрямована на порятунок від основної патології. При інфекційних захворюваннях призначається антибіотикотерапія чи фунгіцидні засоби (при грибковій інфекції). Антигельмінтні препарати застосовують для лікування глистяної інвазії.

При запальних захворюваннях товстого кишківника показаний повний курс відповідного лікування. Деякі хвороби вимагають як терапевтичних засобів, так і, за показаннями, хірургічного втручання. При геморої проводиться гемороїдектомія, здійснюється лігування латексними кільцями та інші операції. За наявності відповідної патології проводиться висічення анальної тріщини. Іноді свербіж є клінічним симптомом серйозних хвороб (цукровий діабет, сифіліс, гепатити, цироз печінки), лікування таких захворювань може бути досить тривалим і складним.

Для місцевого застосування як засоби, що знижують дискомфорт і зменшують свербіж, рекомендовані мазі з преднізолоном, декспантенолом і лідокаїном, а також мікроклізми (з 3-відсотковим коларголом або протарголом, відварами трав, маслами). Для усунення стійкого больового синдрому може застосовуватися електротранквілізація. Найбільш важко лікувати анальний свербіж, причина якого не виявлена. У таких випадках залишаються лише заходи симптоматичної терапії, заспокійливі засоби, ретельна (але не надмірна) гігієна та обмеження в дієті продуктів, здатних дратувати слизову та шкіру анальної зони (перець, цитрусові, шоколад, чай, кола, алкоголь, гострі приправи).

Прогноз та профілактика

Прогноз безпосередньо залежить від етіології та патогенезу анального сверблячки, раннього виявлення та своєчасного початку терапевтичних дій. Якщо анальна сверблячка не є наслідком невиліковного захворювання, результат при строгому дотриманні лікарських призначень сприятливий. Профілактичні заходи попередження рецидивів та погіршення перебігу захворювання полягають у дотриманні рекомендацій щодо дієти та гігієни анальної зони.