Артрит гомілковостопного суглоба

Артрит гомілковостопного суглоба – це гострий або хронічний запальний процес, що стосується анатомічних структур, що утворюють зчленування кісток гомілки зі стопою. При артриті гомілковостопного суглоба з’являється біль, гіперемія, гіпертермія та набряк у ділянці суглоба, обмеження рухливості стопи. Діагноз артриту гомілковостопного суглоба заснований на даних клінічної картини, рентгенографії, УЗД, МРТ суглоба, лабораторних досліджень, діагностичної пункції та артроскопії. При артриті гомілковостопного суглоба показані спокій, протизапальні, болезаспокійливі, антибактеріальні препарати, фізіолікування; за показаннями проводиться артроскопічна синовектомія, протезування суглоба.

Артрит гомілковостопного суглоба – запально-деструктивне ураження елементів гомілковостопного суглоба різного генезу. Артрит гомілковостопного суглоба може розвиватися у будь-якому віці; переважно захворювання схильні особи чоловічої статі. Ця суглобова патологія є широко поширеною в усьому світі, багато в чому визначає якість життя пацієнтів і викликає серйозне занепокоєння фахівців у галузі ревмоортопедії.

Артрит гомілковостопного суглоба може виникати на тлі дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів (остеоартрозу), обмінних порушень, системної патології (периферичної форми хвороби Бехтерева, системного червоного вовчака) після перенесеної інфекції. Безпосередніми етіофакторами є:

• Системне запалення. Порушення імунної реактивності при системних захворюваннях призводить до того, що власні суглобові тканини сприймаються імунною системою як чужорідні та піддаються агресивному впливу антитіл. При ревматоїдному артриті в першу чергу розвивається запалення синовіальної оболонки гомілковостопного суглоба, що супроводжується її розростанням, ураженням хряща та кісткової тканини, зрощення суглобових поверхонь.
• Інфекційні антигени та алергени. Реактивний артрит гомілковостопного суглоба, що виникає після бактеріальних та вірусних інфекцій, пов’язаний із підвищеною імунною реакцією на антигени збудника. За їхньої близькості з тканинними антигенами суглобів розвивається реактивне асептичне запалення. У дітей артрит гомілковостопного суглоба часто провокують кишкові та респіраторні інфекції (дизентерія, сальмонельоз, ієрсиніоз, грип, мікоплазмова та хламідійна інфекції), а також алергічні реакції на певні подразники (харчові продукти, пилок рослин).
• Псоріаз. Псоріатичний артрит асоційований з ураженням шкірного покриву та розвивається в осіб зі спадковою схильністю.
• Подагра. Стійке порушення загального обміну речовин при подагрі призводить до надлишку і відкладення кристалів сечової кислоти в порожнині гомілковостопного суглоба з розвитком у ньому запальної реакції у відповідь і подагричного артриту.
• Трами. Посттравматичний артрит бусловлен гострою травмою суглобових тканин (суглобової капсули, хрящів, зв’язкового апарату або м’язів і сухожилля) внаслідок забитих місць, вивихів, переломів, розтягування та розриву зв’язок. Тривале фізичне навантаження на гомілковостопний суглоб і плоскостопість викликають хронічну мікротравматизацію суглоба та зв’язкового апарату стопи, також сприяючи появі артриту. Гнійний артрит зустрічається рідко, при проникаючому пораненні гомілковостопного суглоба з потраплянням у його порожнину гнійної інфекції або при її поширенні із запального вогнища лімфогенним та гематогенним шляхом.

Сприяють розвитку артриту неправильне харчування, шкідливі звички, зайва вага, стресові ситуації, несприятливі умови середовища (підвищена вологість, переохолодження, антисанітарія).

Гомілковостопний суглоб сформований великогомілкової, малогомілкової, п’яткової та таранної кістками; завдяки своїй складній структурі він має дуже велику рухливість. Блокоподібний формою, гомілковостопний суглоб забезпечує стопі функції обертання, згинання (рух убік її підошовної поверхні), розгинання (рух убік її тильної поверхні) з величиною рухливості 90°. При згинанні стопи можливе її деяке приведення та відведення. Гомілковостопний суглоб піддається колосальним навантаженням, витримуючи вагу власного тіла.

Артрит гомілковостопного суглоба може протікати в гострій та хронічній формі. Залежно від причини, розрізняють первинний (при безпосередньому ураженні суглоба) та вторинний артрит (що розвинувся на тлі позасуглобової патології). За характером запального процесу артрит гомілковостопного суглоба може бути:

Найбільш типовими формами ураження гомілковостопного суглоба є подагричний, реактивний, посттравматичний, псоріатичний і ревматоїдний артрит.

Артрит гомілковостопного суглоба може розвиватися ізольовано (моноартрит), але частіше виникає одночасно із запаленням в інших суглобах (олігоартрит, поліартрит). Поразка гомілковостопного суглоба при артриті може бути одностороннім (травма, інфекція), двостороннім (системна патологія) та мігруючим (подагра).

Гострий артрит гомілковостопного суглоба розвивається раптово, частіше у нічний час. Хворобливість, що різко виникла, супроводжується швидкою появою гіперемії і набряклості, місцевим підвищенням температури в області м’яких тканин суглоба, значним обмеженням рухливості стопи, труднощами пересування. Для гнійного артриту гомілковостопного суглоба характерна загальна інтоксикація; озноб, лихоманка, слабкість, біль голови.

Хронічна форма захворювання розвивається поступово. Гіперемія та набряклість гомілковостопного суглоба виражені слабо; відзначаються ранкова скутість та хворобливі відчуття при русі, максимальному згинанні та розгинанні суглоба, при одяганні та знятті взуття.

Вирізняють кілька стадій розвитку артриту.

• На I стадії болю в гомілкостопі з’являються тільки при русі і припиняються у спокої; скутість та зменшення рухливості стопи – незначні.
• ІІ стадія артриту гомілковостопного суглоба проявляється постійним вираженим болем, що не проходить у спокої, посиленням больової реакції «на погоду», помітним зниженням мобільності стопи.
• На III стадії артриту через різку втрату рухливості гомілковостопного суглоба хворий може пересуватися тільки за допомогою палиці або милиць. Стопа сильно деформується, набуває неприродного становища, розвивається анкілоз, що призводить до інвалідизації хворого.

Клінічна картина артриту гомілковостопного суглоба може змінюватись в залежності від причини запалення. Ревматоїдний артрит гомілковостопного суглоба характеризується симетричним ураженням із постійним больовим синдромом, а при залученні до запального процесу зв’язкового апарату супроводжується нестабільністю гомілкостопа з частими підвивихами та вивихами. Розвитку реактивного артриту гомілковостопного суглоба завжди передує перенесена сечостатева, кишкова або респіраторно-вірусна інфекція. При синдромі Рейтера артрит гомілковостопного суглоба супроводжується ураженням очей (кон’юнктивітом), інфекцією сечовивідних шляхів (уретритом, простатитом).

Діагноз артриту гомілковостопного суглоба заснований на даних опитування хворого; клінічній картині, результатах рентгенографії, УЗД, КТ та МРТ гомілковостопних суглобів, лабораторних досліджень:

• Рентген. Рентгенографія при артриті гомілковостопного суглоба дозволяє виявити ознаки остеопорозу, наявність рідини або гною в порожнині суглоба; ерозії, кісти, деструктивні зміни кісткової речовини, сплощення суглобових поверхонь, зменшення суглобової щілини, анкілоз.
• МРТ. МРТ гомілковостопного суглоба більш інформативна, тому що виявляє навіть незначні відхилення від норми не тільки кісткової тканини, а й суглобового хряща, зв’язок та м’яких тканин.
• Аналізи. З лабораторних методів обстеження виконується загальний та біохімічний аналіз крові та сечі, ІФА, РНГА, дослідження ревматоїдного фактора, посів крові на стерильність.
• Додаткова діагностика. При необхідності проводиться діагностична пункція із дослідженням синовіальної рідини або артроскопія із біопсією тканин суглоба.

Лікування артриту гомілковостопного суглоба здійснюється ревматологом-артрологом або травматологом-ортопедом і включає комплексну медикаментозну та немедикаментозну терапію. При артриті гомілковостопного суглоба показаний режим з мінімальним навантаженням на стопу: повний спокій або іммобілізація за допомогою еластичної пов’язки, при ходьбі користування тростиною; дотримання дієти з винятком жирної, солоної, гострої, копченої, консервованої їжі.

• Медикаментозна терапія. В рамках фармакотерапії застосовуються НПЗЗ, анальгетики, глюкокортикостероїди (у вигляді внутрішньосуглобових ін’єкцій, періартикулярних блокад, системної терапії), антибактеріальні препарати широкого спектра дії (при інфекційному генезі), вітаміни.
• Ортопедична корекція. Рекомендується носити ортопедичні вставки у взуття («біопротезування») або спеціально виготовлене взуття.
• Фізіотерапія. При артриті гомілковостопного суглоба поза загостренням призначаються фізіопроцедури (УФО, лікарський електрофорез, парафінолікування, грязелікування), масаж, лікувальна гімнастика та санаторно-курортне лікування.
• Ортопедичні операції. При гнійному артриті виконується артроскопія з дренуванням порожнини гомілковостопного суглоба. При стійкому рецидивному перебігу ревматоїдного артриту показана артроскопічна синовектомія. При тяжких деформуючих формах захворювання потрібне проведення артроскопічного артродезу гомілковостопного суглоба або ендопротезування.

Артрит гомілковостопного суглоба схильний до тривалого рецидивуючого перебігу. Прогноз визначається причиною розвитку артриту: при реактивній формі він сприятливіший; при ревматоїдному та псоріатичному ураженні, що призводить до важкої деформації та втрати рухової активності гомілковостопного суглоба, – більш серйозний. Профілактика запально-деструктивного ураження суглоба включає корекцію способу життя, раціону харчування, маси тіла; відмова від шкідливих звичок, посильну рухову активність, своєчасне лікування інфекційних захворювань та травм.