Дисульфірамоподібна реакція

Дисульфірамоподібна реакція – токсичний ефект, що викликається одночасним прийомом лікарського препарату та алкоголю, обумовлений надлишком ацетальдегіду в крові. Виявляється нудотою, блювотними позивами, запамороченням, ознобом, слабкістю. У важких випадках розвиваються судоми, різко знижується артеріальний тиск. Діагностика проводиться за допомогою збирання анамнезу, лабораторних досліджень рівня етанолу, глюкози у крові. Лікування включає процедури детоксикації, відновлення життєво важливих функцій організму.

Термін «дисульфірамоподібна реакція» походить від назви препарату «дисульфірам», що використовується для лікування алкоголізму методом кодування. У закодованих пацієнтів етиловий спирт спричиняє різке погіршення самопочуття. З’ясувалося, що деякі ліки у поєднанні з алкоголем викликають такі самі симптоми, як і дисульфірам. Синонімічні назви дисульфірамоподібної реакції – антабусоподібний, тетурамоподібний ефект. Поширеність вища серед осіб, які зловживають алкоголем, а в їхній групі – серед жінок та людей похилого віку.

Дисульфірамоподібна реакція пов’язана із здатністю деяких ліків погіршувати метаболізм етилового спирту. У групі ризику пацієнти із захворюваннями печінки та нирок, літні люди. Симптоми інтоксикації розвиваються через випадкове або навмисне вживання алкоголю під час терапії (порушення вказівок лікаря), внаслідок самолікування без урахування рекомендацій щодо прийому препарату. Причиною дисульфірамоподібної реакції може стати прийом наступних препаратів:

• Заспокійливі. Усувають тривогу, страх, безсоння. Знижують збудливість нейронів, уповільнюючи емоційні реакції, рухові акти, мислення. Поєднання седативних засобів з алкоголем посилює гальмування центральної нервової системи, спричиняє інтоксикацію продуктами розпаду етанолу.
• Антибіотики. Блокують та гальмують зростання бактеріальних клітин. Етанол погіршує лікарські властивості антибактеріальних ліків, посилює їхню токсичність. Дисульфірамоподібні ефекти розвиваються при прийомі деяких видів антибіотиків з алкоголем як наслідок змін у роботі печінки.
• Антигістамінні. Усувають симптоми алергічних реакцій, блокують активність гістаміну. Виявляють седативний ефект, знижуючи збудження ЦНС. У поєднанні зі спиртними напоями часто викликають тахікардію, запаморочення, судоми.
• Антидепресанти. Підвищують активність серотоніну, норадреналіну та деяких інших нейромедіаторів. Зменшують симптоми депресії, підвищують рухову активність, швидкість мислення. Вживання алкогольних напоїв під час курсу антидепресантів здатне спричинити тяжкі симптоми інтоксикації.
• Анальгетики. Знеболюючі та жарознижувальні засоби впливають на процеси метаболізму в печінці. Тому одночасний прийом спиртного може спричинити дисульфірамоподібну реакцію. Особливо високий ризик у пацієнтів, які приймають препарати цієї групи, регулярно протягом декількох днів і більше.

У нормі алкоголь, потрапляючи до організму, метаболізується печінковими ферментами. Він піддається окисленню та ацетилюванню, розщеплюється до безпечних сполук. Етиловий спирт пригнічує активність ферментів, зокрема системи цитохрому Р-450, що бере участь у метаболізмі багатьох ліків. Під впливом ферментів цієї групи розпадаються анальгетики, антигістамінні, седативні засоби, антибіотики та інші препарати.

При дисульфірамоподібній реакції алкоголь знижує активність цитохрому Р-450, збільшується концентрація ліків. Посилюються його ефекти: фармакологічні, токсичні, побічні. Виявляються ознаки інтоксикації. Крім цього, знижується активність ацетальдегідрогенази – ферменту, що окислює спирти та деякі лікарські препарати. Її дефіцит призводить до підвищення активності метаболітів ліків та ацетальдегіду – проміжного метаболіту етанолу, що має токсичні властивості. Внаслідок цього з’являються симптоми дисульфірамоподібної реакції.

Клінічно антабусоподібні ефекти схожі зі звичайним алкогольним отруєнням. Перші характерні симптоми – слабкість, нудота, позиви до блювання. Поступово посилюється слабкість, з’являються запаморочення, озноб. Навіть за невеликої фізичної активності або за повної її відсутності виникає задишка. Різко знижується кров’яний тиск. Порушується координація рухів. Підвищується чутливість до світла, звуків. Погіршення самопочуття викликає страх смерті, через що тахікардія та задишка посилюються.

Серед необов’язкових симптомів – шлункові спазми, кольки, головний біль. В окремих випадках виникають судоми, дихання стає утрудненим, з’являється тремор кінцівок. Ознаки дисульфірамоподібної реакції проявляються протягом 20-30 хвилин після вживання етанолу. Симптоми поступово посилюються, досягаючи піку через 8-12 годин. Люди нерідко плутають їх з алкогольним отруєнням, тому намагаються вживати інші напої (якісніші) через кілька діб.

Дисульфірамоподібна реакція найважче протікає у людей із хронічними хворобами серця, печінки, нервової системи нирок. Підвищення ацетальдегіду в крові та посилення токсичних, побічних ефектів ліків здатні призвести до порушення функцій дихання та серцебиття, а без невідкладної медичної допомоги – до коми та смерті. Ускладнення можуть розвинутись навіть при вживанні неміцних алкогольних напоїв.

Первинне обстеження пацієнтів із підозрою на дисульфірамоподібну реакцію часто проводять лікарі бригади швидкої допомоги, лікарі-наркологи, терапевти. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу та огляду пацієнта. Під час опитування підтверджується факт одночасного вживання спиртного та лікарського засобу. Уточнюється тривалість лікування препаратом, кількість та якість алкоголю. З’ясовується вік пацієнта, наявність хронічних та гострих захворювань.

У ході огляду та фізикального обстеження оцінюється активність життєвих функцій, стан свідомості, безпека орієнтування, активність дихання. При дисульфірамоподібній реакції визначається пригнічення функцій нервової системи, ознаки печінкової недостатності. Від пацієнта виходить запах спиртного. Шкіра обличчя гіперемована, дихання поверхневе. Визначається задишка, тахікардія. Зіниці не звужені, реакція світ збережена. Можливе блювання. З розвитком симптомів артеріальний тиск стає низьким. Підтвердити діагноз дозволяють лабораторні дослідження:

1. Біохімічний аналіз крові та сечі. Показники загального та прямого білірубіну, загального білка, глюкози, сечовини, креатиніну дозволяють визначити збереження функцій печінки та нирок, а також загальний стан організму. Результати дозволяють припустити наявність алкоголізму.
2. Тест на алкоголь. Визначається високий рівень етанолу в плазмі (1,5-5 ‰) та в сечі (1-4 ‰ і більше). Результат дозволяє оцінити тяжкість сп’яніння, підтвердити дані опитування.
3. Тести на ліки. Лабораторне визначення препаратів та їх метаболітів необхідне, коли пацієнт не в змозі повідомити про них, коли є підозри на умисне приховування інформації про речовини, що вживаються. Результати інтерпретуються у комплексі з даними клінічного та фізикального обстежень.

Для усунення патологічного стану використовують методи терапії отруєння алкоголем. Залежно від самопочуття пацієнти прямують до стаціонару або отримують рекомендації щодо амбулаторного лікування. Показаннями для госпіталізації є розлади свідомості, гіпоглікемія, дихальна недостатність, вмісту етанолу в крові більше 2,5‰. Терапія включає три компоненти:

1. Відновлення гемодинаміки та дихання. Для усунення проблем вентиляції легень застосовуються оксигенотерапія, ШВЛ. Методи підбираються залежно форми порушення дихання. З метою відновлення та підтримання нормальної гемодинаміки проводиться інфузійна терапія. Процедури необхідні заповнення обсягу циркулюючої крові, поліпшення її реологічних властивостей.
2. Посилення детоксикації. Пацієнту проводиться промивання шлунка, очищення кишківника. Надалі призначаються процедури гемодіалізу, форсованого діурезу з олужнення сечі. У легких випадках рекомендується посилений питний режим.
3. Відновлення гемостазу. Проводиться корекція водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Використовуються глюкозні, кристалоїдні та колоїдні розчини. Для корекції метаболічного ацидозу використовують лужні розчини. Також призначаються вітаміни групи, вітамін С.

У пацієнтів без хронічних патологій дисульфірамоподібна реакція відбувається протягом кількох діб. Швидкість відновлення організму залежить кількості випитого алкоголю, загального стану здоров’я, віку. Основний профілактичний захід – повна відмова від спиртного в період прийому ліків. Також важливо враховувати швидкість виведення препаратів: після завершення терапії має пройти від 1 до 7-10 діб, щоб залишкові активні речовини разом із етанолом не викликали інтоксикації.