Дизентерія у дітей

Дизентерія у дітей – Гостра бактеріальна кишкова інфекція, збудником якої є різні види шигел. Дизентерія у дітей проявляється інтоксикаційним (лихоманкою, нездужанням, слабкістю, нудотою) та колітічним синдромами (діареєю з домішкою крові та слизу, болями в животі, тенезмами). Дизентерію у дітей підтверджують дані бактеріологічного дослідження, ПЛР, ІФА, РНГА, копрограми та ректороманоскопії. У лікуванні дизентерії у дітей застосовують дієту, антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію, імунокорекцію, ферменти, пробіотики, фізіотерапію.

Дизентерія (шигельоз) – інфекційне захворювання, що характеризується ураженням слизової оболонки товстого кишечника (переважно його нижнього відділу), діареєю та загальним інтоксикаційним синдромом. Дизентерія займає одне з провідних місць серед гострих кишкових інфекцій, причому до 60-70% перехворіли на неї складають діти. Вища сприйнятливість до дизентерії спостерігається у дітей від 2 до 7 років, значно рідше захворювання зустрічається в перший рік життя дитини. Проблеми зниження захворюваності на дизентерію серед дітей, удосконалення методів діагностики, поліпшення результатів лікування та реабілітації дуже актуальні для педіатрії та інфекціології.

Дизентерію у дітей викликає велика група антропофільних ентеробактерій роду Shigella, що включає 4 види збудників (S. dysenteriae, S. flexneri, S. sonnei, S. boydii) та близько 50 серотипів. Шигелли – морфологічно схожі між собою грамнегативні, не утворюють суперечку палички, що є факультативними анаеробами і різняться за біохімічними та серологічними властивостями. Збудники дизентерії у дітей досить стійкі у зовнішньому середовищі: довго зберігаються у воді та ґрунті (до 3 міс.), продуктах харчування (15-30 днів), добре переносять низькі температури та висушування; але чутливі до нагрівання (гинуть через 30 хв. – при 60 ° C, миттєво – при 100 ° C), прямому сонячному світлу та дезінфікуючим препаратам.

Джерелом зараження служить хвора людина, часто з легким та стертим перебігом дизентерії, рідше – реконвалесцент. Діти з дизентерією заразні для оточуючих з першого дня хвороби, оскільки виділяють із фекаліями велику кількість шигел.

Механізм зараження дизентерією – фекально-оральний; передача інфекції у дітей здійснюється харчовим, водним (через водопровід, при купанні у водоймах та басейнах) та контактно-побутовим (через брудні руки, посуд, білизна, іграшки) шляхами. Ризик інфікування дизентерією у дітей зростає при вживанні продуктів, не підданих попередньої термічної обробки, з терміном придатності, що минув, немитих фруктів і овочів.

Дизентерія у дітей виникає у вигляді спорадичних випадків або епідемічних спалахів, розвитку яких сприяють аварії водопроводу та каналізації, несприятливі метеоумови (циклони, повені, повені). Типово виникнення сімейних епідемічних осередків дизентерії: від хворих членів сім’ї заражаються 40% дітей. Пік захворюваності на дизентерію серед дітей припадає на літньо-осінній період. Формування хронічної дизентерії спостерігається у дітей зі зниженим імунітетом, супутніми захворюваннями, при приєднанні інтеркурентних інфекцій (ГРВІ та ін.).

Клінічні особливості дизентерії залежать від виду збудника (Зонне, Флекснера і т.д.), характеру перебігу (гострий або хронічний), вираженості проявів (легка, середньої тяжкості або тяжка форми), обширності ураження ШКТ (гастроентерит, коліт, гастроентероколіт), преморбідного фону та імунітету дитини.

Інкубаційний період при дизентерії у дітей триває від кількох годин до тижня (зазвичай 2-3 доби) і переходить у характерний гострий початок захворювання. Вже в першу добу інфекція проявляється вираженим нездужанням, лихоманкою (від 37,5 до 40 ° С), нудотою, блюванням (одноразовим або повторним); у важких випадках – пригніченням свідомості, судомами, ціанозом, тахікардією та гіпотонією.

Кишкова дисфункція при дизентерії у дітей характеризується прискореним (від 5-8 до 10-25 разів на добу) рідким випорожненням з домішкою каламутного слизу, зелені та прожилок крові; за характером спочатку рясним та каловим, на 2-3 добу захворювання – дуже мізерним («ректальний плювок»). Відзначається бурчання по ходу товстої кишки, болючі, часто хибні, позиви на дефекацію (тенезми). Виражене та часте натужування (особливо у дітей молодшого віку) може призвести до податливості або зяяння ануса, рідше – випадання слизової оболонки прямої кишки.

У дітей першого року життя дизентерія спостерігається, як правило, при рахіті, анемії, діатезі, штучному вигодовуванні. Симптоми розвиваються поступово, стілець залишається каловим з надлишком слизу та зелені, рідко з домішкою крові; специфічний токсикоз може бути не різко виражений, тяжкість стану обумовлена ​​порушенням гемодинаміки та водно-мінерального обміну. У грудних дітей, хворих на дизентерію, є схильність до розвитку вторинної бактеріальної інфекції (пневмонії, отитів).

Дизентерія Зонне у дітей частіше має субклінічну, стерту течію з гастроентеритичним ураженням ШКТ, без деструктивних змін слизової оболонки. Для дизентерії Флекснера в дітей віком характерно інтенсивніше ураження кишечника і тяжкий перебіг.

При неускладненому перебігу дизентерії у дітей клінічне одужання настає зазвичай через 2-3 тижні, але повне морфо-функціональне відновлення шлунково-кишкового тракту триває до 2 -3 місяців і більше; є ризик загострення у разі порушення дієти.

Тяжкі випадки дизентерії у дітей можуть ускладнитися формуванням токсичного мегаколону, перфорацією товстої кишки, перитонітом; у поодиноких випадках – розвитком гемолітико-уремічного синдрому, ниркової та серцевої недостатності, токсико-інфекційного шоку, летального результату.

Хронічна дизентерія у дітей нерідко протікає при задовільному загальному стані, слабкій інтоксикації, наявності рідкого або напіврідкого випорожнення калового характеру, іноді зі слизом та прожилками крові. Тривалий перебіг дизентерії послаблює дітей, призводить до гіпотрофії, авітамінозу, анемії.

Діти з підозрою на дизентерію мають бути ізольовані, оглянуті педіатром та інфекціоністом. Діагноз дизентерії в дітей віком ставлять виходячи з епідеміологічного анамнезу, клінічної картини, лабораторних даних.

Збудника кишкової інфекції ідентифікують шляхом бактеріологічного дослідження калу та блювотних мас з обов’язковим визначенням чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків. У сумнівних випадках для виявлення шигел та специфічних антигенів у фекаліях та крові використовують ПЛР та серологічні методи (РНГА, РКА, ІФА). Результати копрограми та ректороманоскопії при діагностиці дизентерії у дітей мають допоміжне значення.

Дизентерію у дітей необхідно диференціювати від інфекційних колітів, ентероколітів та гастроентеритів іншої етіології: сальмонельозу, ентеропатогенного ешеріхіозу, ієрсиніозу, амебіазу, вірусної діареї, а також ексудативної ентеропатії, неспецифічних виразкових колітів.

Лікування дизентерії у дітей визначається формою та тяжкістю захворювання, віком та загальним станом пацієнта та залежно від цього може проводитися в стаціонарі або амбулаторно. Комплексне лікування дітей з дизентерією включає режим, лікувальне харчування, антимікробну та дезінтоксикаційну терапію, імунокорекцію, відновлення функції травної системи.

У гострий період дизентерії діти повинні дотримуватися постільного режиму. Дієта призначається відповідно до віку дитини: у перші 1-3 доби харчування дробове із зменшенням добового обсягу їжі та збільшенням кратності прийому. У дітей до року, які перебувають на штучному вигодовуванні, вводять кисломолочні продукти (кефір, біолакт). Дітям старше року показано механічно та хімічно щадна їжа (рисова та манна каші, овочевий відвар, овочеве пюре, м’ясний фарш, киселі, слизові супи, сир).

При токсикозі та зневодненні легкого ступеня дитині дають пити сольові розчини; у тяжких випадках показана інфузійна терапія. Больовий синдром купірують спазмолітичними засобами (дротаверин, папаверин).

При важких і середньоважких формах дизентерії у дітей застосовують антибіотики (ампіцилін, гентаміцин, поліміксин М, налідіксова к-та), нітрофурани (фуразолідон) з урахуванням чутливості штамів, що циркулюють у даній місцевості. Доцільним є призначення полівалентного дизентерійного бактеріофага.

Антидіарейні засоби при дизентерії у дітей грудного та раннього віку не використовують. Для відновлення функції та біоценозу кишечника при дизентерії у дітей показані ферменти (пенкреатин), пробіотики та пребіотики. У реабілітаційному періоді дітям, які перенесли дизентерію, рекомендовані препарати, що підвищують імунітет, вітаміни А, С, В, фітозбори, фізіо- та санаторно-курортне лікування.

Затяжні та хронічні форми дизентерії у дітей лікуються як гострий процес. Дизентерія у дітей вважається вилікуваною після нормалізації клінічної картини та негативного результату контрольного бактеріологічного дослідження, але ще протягом 1 місяця необхідне спостереження з боку дитячого лікаря-інфекціоніста.

У разі проведення повноцінної терапії дизентерія у дітей повністю виліковується. При тяжкому перебігу дизентерії у дітей та високому рівні токсемії висока ймовірність ускладнень.

Попередити дизентерію у дітей можна за обов’язкового дотримання правил особистої гігієни; суворий контроль джерел водопостачання, норм зберігання, приготування та реалізації харчових продуктів; виявленні хворих у дошкільних та шкільних закладах, серед працівників молочних кухонь, підприємств громадського харчування; проведення карантинних та санітарних заходів.