Галактофоріт

Галактофоріт один з варіантів маститу, при якому запальний процес локалізований у протоках молочних залоз. Проявляється болем у уражених грудях, серозно-гнійними або гнійними виділеннями із соска, підвищенням температури до субфебрильних та фебрильних цифр. Для постановки діагнозу використовують цитологічне та мікробіологічне дослідження виділень із молочної залози, контрастну дуктографію. Схема лікування галактофориту передбачає призначення антибактеріальних, протизапальних, антигістамінних, антимікотичних, імунокоригуючих препаратів та гормонотерапії. У резистентних випадках проводять лаваж проток та селективну дуктолобектомію.

Галактофорит (інтраканалікулярний або інтрадуктальний мастит) зустрічається переважно у пацієнток віком до 45-47 років. Його клінічні прояви відрізняються залежно від належності хворої до певної вікової групи. У жінок від 18 до 35 років переважає лактаційний та постлактаційний варіант запалення проток грудей з більш гострою симптоматикою. Пацієнтки віком від 35 років частіше страждають затяжним нелактаційним галактофоритом, що виник на тлі сецернації грудної залози. У таких випадках провідною причиною захворювання стає секреторна мастопатія, яка виявляється у 30-40% жінок із запальним процесом у молочних протоках.

Інтрадуктальне запалення грудних залоз у більшості випадків викликано розмноженням патогенної мікрофлори в просвіті молочних проток і навколишньої сполучної тканини. Основними збудниками захворювання є мікроорганізми із групи стафілококів. Рідше з вогнища ураження висівають стрептококів, кишкову паличку, протеї, гриби, бактероїди. Асептичні варіанти галактофориту спостерігаються дуже рідко. Запальний процес у протоках молочної залози зазвичай розвивається при поєднанні кількох передумов — наявності у просвіті секрету, порушенні його відтоку та обсіменінні тканин патологічною флорою. Сприятливими факторами захворювання є:

• Лактостаз. Молоко, що застоялося в молочних протоках лактуючої жінки, є сприятливим поживним середовищем для розвитку золотистого стафілококу та інших мікроорганізмів. Супутні метаболічні розлади запускають механізми місцевого запалення тканин. Галактофорит при лактостазі зазвичай швидко перетворюється на інші форми лактаційного маститу.
• Сецернувальна молочна залоза. Мікроорганізми можуть розмножуватися у грудному молоці, а й у інших видах секрету. Продукція та скупчення серозної рідини та молозивоподібних виділень спостерігаються при гіперпролактинемії, секреторній мастопатії, внутрішньопротокових папіломах, злоякісних новоутвореннях грудей, прийомі оральних контрацептивів.
• Подовження або здавлювання дрібних проток. Імовірність застою секрету грудних залоз підвищується у жінок з аномально довгими або звивистими протоками. Причинами порушення відтоку виділень також може стати передавлювання молочних ходів об’ємними новоутвореннями – кістами, фіброаденомами, вузлами при фіброзно-вузловій мастопатії та іншими неоплазіями.
• Хронічні запальні захворювання. При нелактаційних формах галактофориту патологічні мікроорганізми надходять у тканини молочної залози гематогенним або лімфогенним шляхом з осередків гострої чи хронічної інфекції. У пацієнток з інтрадуктальним маститом часто виявляють вугровий висип, хвороби ЛОР-органів, сечостатевої сфери, шлунково-кишкового тракту тощо.
• Зниження імунітету. До виникнення та затяжного перебігу запальних реакцій більш схильні хворі з імунодефіцитними станами. Погіршення захисних реакцій організму спостерігається при хронічній перевтомі, стресах, тривалих соматичних захворюваннях, прийомі імуносупресорних препаратів та радіаційних впливах.
• Бактеріальне забруднення довкілля. Джерелом зараження є безсимптомні носії так званих госпітальних інфекцій, від яких збудники через предмети навколишнього оточення, білизну, медичні інструменти та інвентар потрапляють до організму жінки. Особливо важливу роль цей чинник грає у розвитку лактаційних галактофоритів.

Застій молока та патологічного секрету молочних залоз провокує розвиток асептичної запальної реакції. У зоні ураження відзначається підвищена проникність судин, ознаки метаболічного ацидозу, накопичення позаклітинної рідини. При нелактаційному галактофориті ситуація посилюється прогресуючим склерозуванням та гіалінізацією сполучної тканини уражених ділянок. Відбувається здавлювання та деформація залозистих часточок, що призводить до посилення застійних явищ та формування кіст. Мікробне забруднення тканин супроводжується наростанням процесів альтерації внаслідок дії бактеріальних токсинів, десквамацією протокового епітелію, подальшим підвищенням проникності стінок молочних ходів та поширенням інфекційного процесу на перидуктальну клітковину.

При систематизації клінічних форм галактофориту враховують безпосередні фактори, що спровокували виникнення інтрадуктального маститу, швидкість розвитку та вираженість патологічної симптоматики. Для вибору оптимальної лікарської тактики фахівці у сфері мамології виділяють такі варіанти інтраканалікулярного запалення грудей:

• Лактаційний галактофорит. Форма захворювання, характерна для періоду грудного вигодовування. Відрізняється гострішими клінічними проявами та швидким переходом в інші варіанти лактаційного запалення молочної залози.
• Нелактаційний галактофорит. Виникає внаслідок причин, не пов’язаних із лактацією. Схильний до затяжної та хронічної течії з менш вираженою клінічною симптоматикою. Найчастіше запальний процес немає тенденції до поширення.

Клінічні прояви лактаційного внутрішньопротокового маститу мають типову для таких запалень симптоматику. Пацієнтка відчуває сильний біль у грудях на стороні ураження, у неї підвищується температура до +38 ° С і більше, відзначається почервоніння шкіри над запаленою протокою. На відміну від інших видів маститу при галактофориті немає помітного набряку та інфільтрації тканин грудей. У деяких жінок уражений чумацький хід промацується у вигляді округлого або циліндричного різко болючого ущільнення. З розвитком захворювання може з’явитися симптоматика інших форм лактаційного запалення молочних залоз до ознак гнійного маститу.

Основний симптом нелактаційного галактофориту – наявність патологічних виділень із грудей у ​​поєднанні з помірно вираженою локальною хворобливістю, субфебрилітетом. Виділення з ураженої протоки зазвичай жовті гнійні. У пацієнток нерідко спостерігається серозне фонове, рідше молозивне відокремлюване з інших проток (слідова постлактаційна галакторея). Разом з тим, якщо запальний процес ускладнює перебіг інших захворювань, секрет може бути коричневим (за наявності кіст і раку грудей) або зеленуватим (у хворих на мастопатії).

При несвоєчасній або неадекватній терапії галактофорит може поширитись на залозисту тканину та перейти у генералізовані форми запалення грудей. Поширення інфекції найчастіше спостерігається при лактаційних варіантах інтрадуктального маститу. Іноді галактофорити, що тривало протікають, викликають деформацію грудей. Серйозним ускладненням затяжних та хронічних форм запалення на тлі дисгормональних процесів є глибока дистрофія тканин молочної залози та поява на цьому тлі вогнищ атипової проліферації. Подібний стан підвищує ризик малігнізації тканин з розвитком протокового раку грудей.

Основним завданням діагностичного етапу є раннє виявлення галактофориту для запобігання його переходу в поширені форми запалення та профілактики онкопатології. Постановку діагнозу ускладнює відсутність специфічної симптоматики та мізерність клінічних проявів при хронічному перебігу захворювання. У діагностичному плані найінформативніші:

• Цитологія мазка із соска. Про інтракдуктальне запалення свідчить виявлення в секреті молочної залози макрофагів, полінуклеарів, плазматичних та опасистих клітин, злущеного протокового епітелію.
• Мікробіологічний аналіз секрету із соску. Збудник може визначатися як при мікроскопії мазка, так і в результатах посіву на живильні середовища. Баки дослідження дозволяє визначити чутливість флори.
• Дуктографія. Порівняно з мамографією і сонографією контрастна галактографія добре візуалізує патоморфологію процесів, що відбуваються в чумацькому протоці і дренованої ним частці грудної залози.

Для уточнення причин, що призвели до виникнення галактофориту, додатково призначають аналіз крові на вміст статевих гормонів (естрадіолу, прогестерону, ФСГ, ЛГ, пролактину), УЗД молочних залоз, мамографію у двох або трьох проекціях, цитологічне дослідження біоптату. Захворювання диференціюють з іншими формами лактаційних та нелактаційних маститів, ектазією молочних проток, мастопатією, внутрішньопротоковим папіломатозом та іншими інтрадуктальними пухлинами грудей, хворобою Педжета. У складних діагностичних випадках до встановлення діагнозу залучають гінеколога, хірурга, ендокринолога, онколога, інфекціоніста.

Основними терапевтичними завданнями при виявленні інтраканалікулярного маститу є санація вогнища інфекції та усунення причин, що спровокували розвиток захворювання. Рекомендовано комплексне лікування з призначенням лікарських засобів у комбінації з фізіотерапевтичними методами та, при необхідності, дренуванням молочних проток. Схема лікування включає такі групи препаратів:

• Антибіотики. Грамотний вибір антибактеріальних засобів з урахуванням чутливості мікроорганізмів дозволяє швидко придушити запалення у уражених протоках.
• Протизапальні препарати. Призначення НПЗЗ спрямоване на пригнічення секреції медіаторів запалення, зменшення хворобливих відчуттів.

Для профілактики можливих ускладнень антибіотикотерапії рекомендовано антигістамінні та протимікотичні засоби, еубіотики. На більш швидке досягнення терапевтичного результату позитивно впливає призначення імунокоректорів та вітамінно-мінеральних комплексів. При лактаційному галактофориті медикаментозну терапію доповнюють зціджуванням молочної залози, нормалізацією режиму годування, фізіотерапевтичними процедурами (УФО, ультразвуком, масляно-мазевими пов’язками). Оскільки хронічні нелактаційні форми запалення зазвичай розвиваються за гормональних розладів, за наявності подібної патології підбирають відповідний варіант гормонотерапії. У лікуванні таких пацієнток ефективна лазеро- та озонотерапія.

Наполегливі випадки перебігу запального процесу є підставою для використання більш радикальних процедур та оперативних втручань. За відсутності ефекту від комплексної медикаментозної терапії пацієнткам із секреторною мастопатією виконують лаваж проток модельованими катетерами із хлорвінілу. Протокове русло зазвичай санують розчином димексиду. У разі деформуючого та неодноразово рецидивуючого галактофориту показана селективна дуктолобектомія, що дозволяє запобігти деформації молочних залоз та розвитку злоякісних неоплазій.

Прогноз сприятливий. Призначення комплексного консервативного лікування забезпечує повне лікування у 90-92,5% пацієнток. Навіть при резистентному перебігу галактофориту проведення селективної дуктолобектомії забезпечує стійкий терапевтичний результат. Для профілактики інтрадуктального маститу рекомендовано дотримання техніки та режиму годування дитини, санація вогнищ хронічної інфекції перед пологами, дотримання правил особистої гігієни породіллю, норм асептики та антисептики в акушерських стаціонарах. Щоб запобігти лактостазу у первородящих, застосовується розціджування молочної залози. Пацієнтки з грудьми, що сецернують, повинні обстежитися у мамолога для своєчасної терапії захворювання, що викликало патологічну секрецію.