Гіпотрофія у дітей

Гіпотрофія у дітей – хронічне порушення харчування, що супроводжується недостатнім приростом маси тіла дитини по відношенню до її зростання та віку. Гіпотрофія у дітей виражається відставанням дитини у вазі, затримкою у зростанні, відставанням у психомоторному розвитку, недорозвиненням підшкірно-жирового шару, зниженням тургору шкірних покривів. Діагностика гіпотрофії у дітей ґрунтується на даних огляду та аналізу антропометричних показників фізичного розвитку дитини. Лікування гіпотрофії у дітей передбачає зміну режиму, раціону та калорійності харчування дитини та матері-годувальниці; за потреби – парентеральну корекцію метаболічних порушень.

Гіпотрофія в дітей віком – дефіцит маси тіла, обумовлений порушенням засвоєння чи недостатнім надходженням поживних речовин у організм дитини. У педіатрії гіпотрофія, паратрофія та гіпостатура розглядаються як самостійні види хронічного розладу харчування у дітей – дистрофії. Гіпотрофія є найбільш поширеним і значущим варіантом дистрофії, якому особливо схильні діти перших 3-х років життя. Поширеність гіпотрофії в дітей віком у різних країнах світу, залежно від рівня їх соціально-економічного розвитку, коливається від 2-7 до 30%.

Про гіпотрофію у дитини говорять при відставанні маси тіла більш як на 10% порівняно з віковою нормою. Гіпотрофія у дітей супроводжується серйозними порушеннями обмінних процесів, зниженням імунітету, відставанням психомоторного та мовного розвитку.

До хронічного розладу харчування можуть призводити різні фактори, що діють у пренатальному або постнатальному періоді.

Внутрішньоутробна гіпотрофія у дітей пов’язана з несприятливими умовами, що порушують нормальний розвиток плода. У пренатальному періоді до гіпотрофії плода та новонародженого можуть наводити патологія вагітності (токсикоз, гестоз, фетоплацентарна недостатність, передчасні пологи), соматичні захворювання вагітної (цукровий діабет, нефропатії, пієлонефрит, вади серця, гіпертонія та ін.), нервові стрес недостатнє харчування жінки, виробничі та екологічні шкідливості, внутрішньоутробне інфікування та гіпоксія плода.

Позаутробна гіпотрофія у дітей раннього віку може бути обумовлена ​​ендогенними та екзогенними причинами. До причин ендогенного порядку відносяться хромосомні аномалії та вроджені вади розвитку, ферментопатії (целіакія, дисахаридазна лактазна недостатність, синдром мальабсорбції та ін), стан імунодефіциту, аномалії конституції (діатези).

Екзогенні фактори, що призводять до гіпотрофії у дітей, поділяються на аліментарні, інфекційні та соціальні. Аліментарні впливи пов’язані з білково-енергетичним дефіцитом через недостатнє або незбалансоване харчування. Гіпотрофія у дитини може бути наслідком постійного недогодовування, пов’язаного із утрудненням ссання при неправильній формі сосків у матері (плоскі або втягнуті соски), гіпогалактією, недостатньою кількістю молочної суміші, рясним зригуванням, якісно неповноцінним харчуванням (дефіцитом мікроелементів); До цієї ж групи причин слід віднести захворювання самого новонародженого, які не дозволяють йому активно смоктати та отримувати необхідну кількість їжі: ущелини губи та піднебіння (заяча губа, вовча паща), вроджені вади серця, родові травми, перинатальні енцефалопатії, пилоростеноз, ДЦП, синдром плода та ін.

До розвитку набутої гіпотрофії схильні діти, які хворіють на часті ГРВІ, кишкові інфекції, пневмонію, туберкульоз та ін. .

Таким чином, за часом виникнення розрізняють внутрішньоутробну (пренатальну, вроджену), постнатальну (придбану) та змішану гіпотрофію у дітей. В основі розвитку вродженої гіпотрофії лежить порушення матково-плацентарного кровообігу, гіпоксія плода і, як наслідок, порушення трофічних процесів, що призводять до затримки внутрішньоутробного розвитку. У патогенезі набутої гіпотрофії в дітей віком провідна роль належить білково-енергетичному дефіциту внаслідок недостатнього харчування, порушення процесів перетравлення їжі чи всмоктування поживних речовин. При цьому енергетичні витрати організму, що росте, не компенсуються їжею, що надходить ззовні. При змішаній формі гіпотрофії у дітей до несприятливих факторів, що діяли у внутрішньоутробному періоді, після народження приєднуються аліментарні, інфекційні чи соціальні дії.

За вираженістю дефіциту маси тіла у дітей розрізняють гіпотрофію І (легкого), ІІ (середнього) та ІІІ (важкого) ступеня. Про гіпотрофію І ступеня говорять при відставанні дитини у вазі на 10-20% від вікової норми при нормальному зростанні. Гіпотрофія ІІ ступеня у дітей характеризується зниженням ваги на 20-30% і відставанням зростання на 2-3 см. При гіпотрофії ІІІ ступеня дефіцит маси тіла перевищує 30% від належної за віком, є значне відставання у зростанні.

Протягом гіпотрофії у дітей виділяють початковий період, етапи прогресування, стабілізації та реконвалесценції.

При гіпотрофії І ступеня стан дітей задовільний; нервово-психічний розвиток відповідає віку; може мати місце помірне зниження апетиту. При уважному огляді виявляється блідість шкірних покривів, зниження тургору тканин, стоншення товщини підшкірно-жирового шару на животі.

Гіпотрофія II ступеня в дітей віком супроводжується порушенням активності дитини (збудженням чи млявістю, відставанням моторного розвитку), поганим апетитом. Шкірні покриви бліді, лущиться, в’ялі. Відзначається зниження м’язового тонусу, еластичності та тургору тканин. Шкіра легко збирається до складок, які потім погано розправляються. Підшкірно-жировий шар зникає на животі, тулубі та кінцівках; на обличчі – збережено. У дітей часто виявляється задишка, артеріальна гіпотонія та тахікардія. Діти з гіпотрофією II ступеня часто страждають на інтеркурентні захворювання – отитом, пневмонією, пієлонефритом.

Гіпотрофія III ступеня у дітей характеризується різким виснаженням: підшкірно-жировий шар атрофується на всьому тулубі та на обличчі. Дитина млява, адинамічна; практично не реагує на подразники (звук, світло, біль); різко відстає у зростанні та нервово-психічному розвитку. Шкірні покриви блідо-сірого кольору, слизові оболонки сухі та бліді; м’яз атрофічний, тургор тканин повністю втрачений. Виснаження та зневоднення призводять до западання очних яблук і джерельця, загострення рис обличчя, утворення тріщин у кутах рота, порушення терморегуляції. Діти схильні до зригування, блювоти, проносів, ушкодження сечовипускання. У дітей із гіпотрофією ІІІ ступеня часто відзначаються кон’юнктивіти, кандидозний стоматит (молочниця), глосит, алопеція, ателектази у легенях, застійні пневмонії, рахіт, анемії. У термінальній стадії гіпотрофії у дітей розвивається гіпотермія, брадикардія, гіпоглікемія.

Внутрішньоутробна гіпотрофія плода, як правило, виявляється при УЗД-скринінгу вагітних. У процесі акушерського УЗД визначаються розміри головки, довжина та передбачувана маса плода. При затримці внутрішньоутробного розвитку плода акушер-гінеколог направляє вагітну стаціонар для уточнення причин гіпотрофії.

У новонароджених дітей наявність гіпотрофії може бути неонатологом відразу після народження. Придбана гіпотрофія виявляється педіатром у процесі динамічного спостереження дитини та контролю основних антропометричних показників. Антропометрія у дітей включає оцінку параметрів фізичного розвитку: довжини, маси, кола голови, грудей, плеча, живота, стегна, товщини шкірно-жирових складок.

При виявленні гіпотрофії проводиться поглиблене обстеження для уточнення можливих причин її розвитку. З цією метою організуються консультації дитячих фахівців (дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого гастроентеролога, інфекціоніста, генетика) та діагностичні дослідження (УЗД черевної порожнини, ЕКГ, ЕхоКГ, ЕЕГ, дослідження копрограми та калу на дисбактеріоз, біохімічне).

Лікування постнатальної гіпотрофії І ступеня у дітей проводиться амбулаторно, гіпотрофії ІІ та ІІІ ступеня – в умовах стаціонару. Основні заходи включають усунення причин порушення харчування, дієтотерапію, організацію правильного догляду, корекцію метаболічних порушень.

Дієтотерапія при гіпотрофії у дітей реалізується у 2 етапи: уточнення переносимості їжі (від 3-4 до 10-12 днів) та поступове збільшення обсягу та калорійності їжі до фізіологічної вікової норми. Реалізація дієтотерапії при гіпотрофії у дітей базується на дробовому частому годуванні дитини, щотижневому розрахунку харчового навантаження, регулярному контролі та корекції лікування. Годуванням дітей із ослабленим смоктальним чи ковтальним рефлексами проводиться через зонд.

Медикаментозна терапія при гіпотрофії у дітей включає призначення ферментів, вітамінів, адаптогенів, анаболічних гормонів. При гіпотрофії тяжкого ступеня дітям проводиться внутрішньовенне введення білкових гідролізатів, глюкози, сольових розчинів, вітамінів. При гіпотрофії в дітей віком корисні масаж з елементами ЛФК, УФО.

При своєчасному лікуванні гіпотрофії І та ІІ ступеня прогноз для життя дітей сприятливий; при гіпотрофії ІІІ ступеня смертність сягає 30-50%. Для запобігання прогресу гіпотрофії та можливих ускладнень, діти повинні щотижня оглядатися педіатром з проведенням антропометрії та корекції харчування.

Профілактика пренатальної гіпотрофії плода повинна включати дотримання режиму дня та харчування майбутньої мами, корекцію патології вагітності, виключення впливу на плід різних несприятливих факторів. Після народження дитини важливе значення набуває якість харчування матері-годувальниці, своєчасне введення прикормів, контроль динаміки наростання маси тіла дитини, організація раціонального догляду за новонародженим, усунення супутніх захворювань у дітей.