Гнійний менінгіт

Ознаки

Гнійний менінгіт – гнійне запалення оболонок головного мозку, викликане стрептококами, пневмококами, стафілококами, синьогнійної паличкою, мікробами кишкової групи і т.д.

Захворювання гнійним менінгітом зустрічається у людей різного віку. До факторів ризику відносяться: куріння, інсоляція, часті стреси, переохолодження організму, надмірне вживання алкоголю, захворювання фарингітом, ангіною, ГРЗ. Інфекція потрапляє в головний мозок, як правило, гематогенним шляхом (через кров) і призводить до розвитку важкого запального процесу.

Відрізнити гнійний менінгіт від інших захворювань можна по наявності деяких яскраво виражених характерних для даного захворювання ознак:

• Різке підвищення температури, озноб;
• Наростання головного болю;
• Нудота, часта блювота;
• Поява судом та епілептичних припадків;
• Розеолезная, гемморагіческая висип на слизових оболонках і шкірі хворого;
• Сонливість, занепокоєння, втрата свідомості, боязнь світла;
• Ригідність потиличних м’язів (напруга м’язів, неможливість згинання голови);
• Розвиток симптому Брудзинського (мимовільне згинання колінного і тазостегнового суглобів), симптому Керніга (неможливість повного розгинання нижніх кінцівок);

Іноді гнійне запалення оболонок мозку може супроводжуватися ураженням внутрішніх органів (виразка, цистит, пієліт) і суглобів. При відсутності лікування хворий може впасти в кому.

У дітей грудного віку менінгіт протікає трохи інакше. Початок захворювання супроводжується сильним плачем і неспокійним сном. Дитина часто тягнеться руками до голови, у нього спостерігаються часті судоми, відзначається розлад стільця, блювота. Основним симптомом гнійного менінгіту у немовлят є напруга або западання великого джерельця. Гнійний менінгіт у новонароджених дітей може набувати затяжного характеру, захворювання триває не менше тижня, в кінці якої за відсутності лікування настає летальний результат.

Попередниками менінгіту у дітей можуть бути наступні захворювання: пневмонія, бронхіт, кон’юнктивіт, отит. Первинний осередок інфекції зазвичай локалізується в легенях, бронхах, носоглотці, ротовій порожнині, кістках і т.д.

При пневмококової менінгіті, який може бути як первинним, так і вторинним, у хворого спостерігаються часті втрати свідомості, геміпарез (неповний параліч тіла), судоми. Менінгіт, викликаний збудниками роду сальмонел, синьогнійної паличкою, стрептококами відзначається вкрай рідко.

Лікування

Результат лікування гнійного менінгіту в більшій мірі залежить від часу початку терапії. Дане захворювання прогресує, як правило, дуже швидко. Тому при появі найперших його ознак необхідно звернутися за допомогою в медичний заклад. Самостійне лікування менінгіту не допускається. Рано почате медикаментозне лікування дозволяє не тільки позбавити пацієнта від серйозних наслідків захворювання, але і врятувати йому життя.

При вторинному менінгіті відзначається невелике підвищення температури, відсутні основні ознаки захворювання. Вторинний менінгіт найчастіше розвивається на тлі пневмонії, остеомієліту, сепсису, перенесеного хірургічного втручання.

Діагностика захворювання включає в себе: обстеження у окуліста (на наявність застійних явищ на очному дні), взяття люмбарной пункції (введення спеціальної голки в простір спинного мозку), неврологічне обстеження на наявність симптомів Брудзинського та Керніга, лабораторний аналіз крові (відзначається підвищена ШОЕ, високий лейкоцитоз, рідко – лейкопенія).

Лікування гнійного менінгіту в чому залежить від основного збудника захворювання. Чим раніше воно розпочато, тим сприятливіші результат. Менінгіт лікується, як правило, в інфекційному відділенні поліклініки за допомогою ударної дози антибиотических препаратів з групи пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів. В якості основного препарату призначається оксацилін, ампіцилін, метицилін. При неможливості виявити основного збудника захворювання пацієнтові призначається лікування ампіциліном, оскільки даний антибіотик володіє широким спектром дії. Для лікування легкої форми менінгіту можуть призначатися антибіотики тетрациклінового ряду і сульфаніламідні препарати. Комбіноване лікування призначається у випадку підозри на гнійний менінгіт, викликаний стафілококами. Курс лікування антибіотиками зазвичай не перевищує 7 днів. Прийом, або внутрішньовенне введення лікарських засобів припиняється у разі:

• Покращення загального стану пацієнта;
• Пониження температури тіла до оптимального стану;
• Нормалізації рівня лейкоцитів у крові.

Допоміжні засоби

В якості допоміжних засобів призначаються сечогінні і гормональні препарати, внутрішньовенне вливання неокомпенсана, гемодезу, альбуміну, глюкози. Процес лікування менінгіту контролюється з боку окуліста, лор-спеціаліста, пульмонолога, терапевта. Після одужання пацієнт протягом деякого періоду часу перебуває під наглядом невролога. Найбільшу небезпеку дане захворювання становить для новонароджених дітей, у яких воно розвивається найчастіше блискавично і протягом трьох днів призводить до летального результату. Організм дорослої людини здатний боротися із запаленням оболонок мозку протягом місяця. У людей похилого віку захворювання розвивається досить повільно, з основних симптомів відзначається тільки наявність епілептичних припадків.

Серед основних ускладнень менінгіту: порушення слуху та зору, гідроцефалія, ураження внутрішніх органів, сепсис. До найбільш частих наслідків захворювання відносяться порушення зору і слуху, у дітей може відзначатися затримка психомоторного розвитку. Однак важких наслідків можна уникнути, звернувшись до фахівця. При наданні своєчасної і правильної медичної допомоги результат захворювання дуже сприятливий.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.