Гострий дуоденіт

Гострий дуоденіт – це запалення 12-палої кишки, що характеризується раптовим початком, яскраво вираженою симптоматикою, швидкою та повною оборотністю змін слизової оболонки. Основні клінічні ознаки: гострий біль після їди або в нічний час, нудота, блювання, діарея, метеоризм, бурчання в животі. Діагностичні заходи полягають у проведенні загального та біохімічного аналізу крові, калу, ФГДС, біопсії кишечника, рентгенографії та УЗД органів черевної порожнини. Терапія високоефективна і спрямована на усунення причин та симптомів дуоденіту, відновлення травлення та всіх функцій кишечника.

Гострий дуоденіт – гостра запальна патологія, що найчастіше захоплює слизову оболонку дванадцятипалої кишки, рідше вражає більш глибокі шари ДПК. Захворювання травної системи надзвичайно поширені серед населення. При цьому відзначається збільшення частоти патологічних процесів у дитячому віці у зв’язку із зміною способу життя, характеру харчування та екології. Запалення дванадцятипалої кишки значно впливає на роботу всього травного тракту. За перебігом процесу дуоденіт ділять на гострий та хронічний. Обидві форми значно різняться як у етіології, і по клінічним проявам. Найчастіше гострий дуоденіт перетворюється на хронічний (до 94%). Найчастіше він розвивається у чоловіків. Залежно від морфологічних змін у слизовій оболонці виділяють такі типи гострого дуоденіту: катаральний, ерозивно-виразковий та флегмонозний.

Гострий дуоденіт може розвинутись внаслідок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. У більшості випадків поява патології пов’язана з неправильним харчуванням, а саме зловживанням алкоголем, смаженими, жирними, копченими, гострими продуктами та кавою. Подібна їжа призводить до посилення секреції кислоти у шлунку, що знижує захисні властивості 12-палої кишки та підвищує її чутливість.

Виникнення гострого дуоденіту може бути спровоковане інфекцією. Найбільш поширеними збудниками є хелікобактерії, стафілококи, ентерококи, клостридії. Активне розмноження цих мікроорганізмів призводить до пошкодження слизової оболонки кишечника, появи запалення, а також виходу великої кількості рідини в просвіт 12-палої кишки, що супроводжується розвитком діареї.

На функціонування 12-палої кишки впливають інші захворювання травної системи: коліт, панкреатит, цироз печінки, гепатити, виразкова хвороба тощо. та її захисні властивості. Зниження концентрації жовчі та підшлункових ферментів призводить до порушення травлення у цій галузі кишечника.

Рефлюкс-синдром (зворотний закид вмісту кишки) також може спричинити появу гострого дуоденіту. Він пов’язаний зі спазмами та порушенням прохідності травного тракту. Токсичні речовини та сторонні предмети провокують хімічну або механічну травму слизової оболонки, яка в результаті теж переходять у гостре запалення.

Дванадцятипала кишка – це початковий відділ кишечника, який бере активну участь у процесах травлення. У просвіт кишки відкривається жовчна протока і протока підшлункової залози. 12-пала кишка відповідає за нейтралізацію шлункового соку, регуляцію вироблення ферментів та жовчі, а також рефлекторне відкриття або змикання сфінктерів у шлунку та в тонкому кишечнику. Її слизова оболонка здатна витримувати агресивну дію соляної кислоти та інших сполук.

Будь-які порушення функціонування цього відділу травної системи призводять до значних збоїв усієї роботи шлунково-кишкового тракту та появи характерних симптомів.

Гострий дуоденіт протікає з яскраво вираженими періодичними болючими відчуттями, що виникають після їжі або в нічний час (голодні болі). Крім цього, збільшується температура тіла до 38 градусів, розвивається загальна слабкість та швидка стомлюваність. Порушення травлення призводить до бродіння їжі та її гниття, тому пацієнт скаржиться на нудоту, блювання, бурчання в животі, метеоризм та діарею. Якщо просвіт кишки переповнюється, з’являється гірка відрижка і блювота з домішкою жовчі у зв’язку з закиданням вмісту в шлунок. Адекватна та своєчасна терапія гострого дуоденіту призводить до усунення симптомів за 7-10 днів, в іншому випадку гострий дуоденіт переходить у хронічний.

Гострий дуоденіт можна запідозрити на підставі скарг пацієнта та зовнішнього огляду. Гастроентеролог при пальпації визначає болючість у проекції 12-палої кишки, бурчання та здуття живота. Для уточнення діагнозу проводять додаткові методи обстеження: аналіз крові та калу, ФГДС, УЗД органів черевної порожнини, рентгенографію, дихальний тест на наявність Helicobacter pylori.

Загальний та біохімічний аналіз крові при гострому дуоденіті дозволяє визначити концентрацію ферментів та наявність ознак запалення; аналіз калу (копрограма) необхідний оцінки функції травлення та виявлення домішки крові. ФГДС (фіброгастродуоденоскопія) – найінформативніший спосіб вивчення стану слизової оболонки, нерідко він поєднується з біопсією кишечника. Рентгенографія органів черевної порожнини з контрастною речовиною призначається у разі неможливості проведення попереднього дослідження, вона дозволяє оцінити ступінь ушкодження, оскільки в дефектних ділянках активно осідає рентгенконтрастна речовина. УЗД виконують з метою виключення іншої патології.

Терапія гострого дуоденіту спрямована на усунення причини, ліквідацію запалення, запобігання хронізації процесу, відновлення функцій кишечника та нормалізацію травлення. Лікувальні заходи проводяться в домашніх умовах за дотримання режиму, дієти та регулярних фізичних навантажень. Госпіталізація у відділення гастроентерології здійснюється за підозри на новоутворення кишечника, тяжкому загальному стані, загрозу кровотеч.

Дієта – основний елемент терапії гострого дуоденіту. Вона полягає в обмеженні вживання деяких продуктів та дотриманні кількох простих правил. Необхідно приймати їжу маленькими порціями 4-6 разів на день, крім смаженого, солоного, копченого, жирного, газованих напоїв, кави, алкоголю, приправ. Рекомендується віддавати перевагу тушкованим та відвареним стравам, супам, молочним продуктам.

Якщо причиною появи гострого дуоденіту були мікроорганізми, то пацієнтам призначають дезінтоксикаційну терапію (рясне питво, внутрішньовенні розчини) та антибіотики з подальшим відновленням мікрофлори (прийом пребіотиків). Після отруєння токсинами необхідне 1-2 денне голодування, призначення інгібіторів протонної помпи та Н2-гістаміноблокаторів (препаратів, що пригнічують вироблення соляної кислоти), обволікаючих засобів (антацидів).

Якщо гострий дуоденіт розвинувся внаслідок ендокринних порушень, призначають замісну ферментну терапію, яка покращує процеси травлення (препарати панкреатину), а також прокінетики, які нормалізують рух хімусу (вміст кишечника) та спазмолітики для усунення болю. Якщо запалення викликане спайками, пухлинними процесами, призначають оперативне втручання.

Прогноз та профілактика гострого дуоденіту

У цілому нині прогноз гострого дуоденіту при адекватної терапії сприятливий. Раціональне лікування призводить до повного відновлення всіх функцій ДПК. Профілактику гострого дуоденіту слід проводити не лише з метою запобігання захворюванню, але й для попередження рецидивів патології. Для цього необхідно дотримуватись правильного способу життя, повноцінно харчуватися, нормалізувати режим дня, відмовитися від гострої та смаженої їжі, алкоголю, куріння. Корисні регулярні фізичні вправи, а також щорічні профілактичні огляди у гастроентеролога.