Ієрсиніоз

Ієрсиніоз – гостра антропозоонозна кишкова інфекція, що супроводжується токсико-алергічною реакцією, що відрізняється мультиосередковістю. Для ієрсиніозу характерний фекально-оральний шлях передачі. Резервуаром інфекції виступають худоба, гризуни та собаки. Інкубаційний період ієрсиніозу триває трохи більше тижня. Клініка складається із загальнотоксичного синдрому, плямисто-папульозних висипів, диспепсичних розладів; можливі гепатоспленомегалія, артропатичний синдром, розвиток гострого апендициту, генералізована форма ієрсиніозу. Діагноз встановлюється на підставі виділення ієрсиній у різних біологічних середовищах хворого.

Ієрсиніоз – гостра антропозоонозна кишкова інфекція, що супроводжується токсико-алергічною реакцією, що відрізняється мультиосередковістю.

Ієрсініоз викликається бактерією Yersinia enterocolitica – рухомою грамнегативною факультативно-анаеробною паличкою. Ієрсинії добре переносять знижені температури, в холодильнику при 4-6 ° С здатні не тільки зберігатися, але і розмножуватися на продуктах. (Нерідко ієрсиніоз називають “хворобою холодильників”). Бактерії легко переносять заморожування та подальше відтавання, тривало зберігаються у воді, ґрунті, але при цьому чутливі до сонячного світла, висушування, кип’ятіння та хімічних дезінфектантів. Ієрсинії виділяють ентеротоксин, цитотоксини та ендотоксин.

Резервуаром і джерелом ієрсиніозу є переважно тварини: різні гризуни, худобу (в основному свині), собаки. Люди можуть поширювати інфекцію, але зараження від людини трапляється досить рідко. У містах інфекцію здебільшого розносять гризуни, саме їх скупчення формують епідемічні осередки інфекції у періоди спалахів. Ієрсиніоз передається за фекально-оральним механізмом харчовим та водним шляхом. Продукти харчування тваринного походження, недостатньо оброблені термічно, водні джерела, забруднені випорожненнями хворих тварин, сприяють реалізації шляхів зараження. У поодиноких випадках реалізується контактно-побутовий шлях передачі (як правило, пов’язаний з низькою гігієнічною культурою).

Природна сприйнятливість людини до ієрсиніозу низька. Здорові люди практично не хворіють на клінічні форми інфекції. Тяжкий і маніфестний перебіг характерний для дітей, осіб, які страждають на імунодефіцитні стани, хронічні захворювання, що сприяють вираженому ослабленню захисних властивостей організму. Епідемічні спалахи єрсиніозу досить рідкісні і найчастіше відбуваються при масовому вживанні овочів, забруднених мікробами.

Ієрсиніоз підрозділяється на гастроінтестинальну, генералізовану та вторинно-осередкову форму. До гастроінтестинальної форми відносяться гастроентерит, термальний ілеїт та гострий ієрсиніозний апендицит. Генералізована форма може протікати у вигляді сепсису, гепатиту, менінгіту, пієлонефриту, пневмонії, а також у змішаній формі.

Вторинно-осередкова форма поділяється на ієрсиніозний артрит, міокардит, ентероколіт, вузлову еритему та синдром Рейтера. Ієрсиніоз може протікати у легкій, середньоважкій та тяжкій формі, набувати гострого циклічного, хронічного та рецидивуючого перебігу.

Інкубаційний період кишкового ієрсиніозу становить 1-6 днів, клінічна картина зазвичай представлена ​​кількома синдромами. Найчастіше відзначається загальнотоксичний синдром, що проявляється у вигляді лихоманки, що досягає 38-40 ° С, ознобу, головного болю, загальної слабкості, ломоти в м’язах та суглобах. Апетит знижений, при тяжкому перебігу можуть спостерігатися розлади центральної нервової діяльності. Гарячковий період зазвичай триває 7-10 днів (значно подовжуючись у разі генералізованого ієрсиніозу). При гастроінтестинальній формі загальної інтоксикації зазвичай супроводжується диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі).

У поодиноких випадках при ієрсиніозі з’являється висип. Висипання плямисто-папульозні, дрібноточкові або крупноплямисті (іноді кільцеподібні), з’являються на різних ділянках шкіри, найчастіше в нижній частині кінцівок (симптом «шкарпеток» і «рукавичок»). Висипання може супроводжуватися печінням у долонях, після себе залишає ділянки лущення. При деяких формах ієрсиніозу спостерігається артропатичний синдром (артралгії). Суглоби кінцівок (кистей, стоп, ліктьові та колінні) болючі, набряклі, рухи в уражених суглобах обмежені. При генералізованому ієрсиніозі може відзначатися гепатолієнальний синдром (збільшення печінки та селезінки).

У клінічній практиці найчастіше зустрічається гастроінтестинальна форма ієрсиніозу. Захворювання протікає на кшталт інших інфекційно-токсичних уражень кишечника, характеризується переважно проявами інтоксикації та (у половині випадків) диспепсичними розладами. Інтоксикація зазвичай передує, але може розвинутись і одночасно з диспепсією. Іноді ця форма інфекції супроводжується висипаннями, катаральним чи артропатичним синдромом. Виражена інтоксикація може сприяти розвитку гепатоспленомегалії, а також іноді відзначається помірна полілімфоаденопатія (лімфовузли збільшені, але безболісні та не втрачають рухливості).

Залежно від тяжкості перебігу тривалість захворювання коливається від 2-3 днів до двох і більше тижнів. Тривалий кишковий ієрсиніоз набуває хвилеподібного характеру, з’являються ознаки дегідратації. Гострий апендицит чи термінальний ілеїт при поразці ієрсиніями не відрізняються протягом таких патологіях, викликаних неспецифічної флорою. Ці стани можуть розвинутися самостійно, так і мати вторинний характер, будучи результатом прогресування гастроінтестинальної або іншої форми інфекції.

При генералізованій формі відзначається різноманітність симптоматики. Загальнотоксичний синдром інтенсивний, лихоманка досягає критичних цифр. У переважній більшості випадків (80%) виражений артралгічний синдром, відзначаються катаральні явища (біль у горлі, риніт, кашель), на 2-3 день може відзначатися висипання на долонях та підошвах (рідше в іншій локалізації). Диспепсичні явища можуть виникати на початковому етапі і рідко зберігаються у розпал захворювання. Половина хворих відзначає біль у животі (переважно внизу з права), чверть – нудоту, блювання та діарею.

З прогресуванням інфекції збільшуються печінка і селезінка, перебіг може ставати хвилеподібним та рецидивуючим. Подібна симптоматика може супроводжувати змішану форму ієрсиніозу. У разі тривалої бактеріємії та обсіменіння мікроорганізмами різних органів та систем можуть з’являтися ознаки вторинного гепатиту, пневмонії, пієлонефриту, серозного менінгіту та (вкрай рідко) сепсису. При цьому початкова симптоматика може вщухати або зберігатися і прогресувати.

Вторично-вогнищева форма може стати наслідком будь-якої з вищеописаних форм інфекції, зазвичай вона розвивається через 2-3 тижні після початку захворювання або в більш пізні терміни. Ця форма пов’язана з формуванням патологічної реактивності та аутоімунним ураженням органів та тканин. У поодиноких випадках протікає без вираженої клініки. Найчастіше трапляється ієрсиніозний реактивний поліартрит. Уражаються зазвичай суглоби кінцівок (стоп, кистей), найчастіше несиметрично. Моноартрити рідкісні (трохи чверті випадків). Суглоби набряклі, гіперемія шкіри над ними відсутня. Течія поліартриту може стати затяжною або хронічною, в середньому тривалість його 2-3 місяці.

У 10-20% випадків ієрсиніоз протікає у вигляді вузлуватої еритеми. Підшкірні вузлики формуються на гомілках, стегнах і сідницях, болючі, великі. Кількість може змінюватись від кількох штук до двох і більше десятків. Через 2-3 тижні вузлики розсмоктуються. Синдром Рейтера – це поєднані кон’юнктивіт, уретрит та артрит. Ієрсиніозний міокардит нерідко триває по кілька місяців, але зазвичай у легкій доброякісній формі, серцево-судинна недостатність не розвивається.

Вторинно-вогнищева форма може протікати у вигляді ентероколіту (зазвичай розвивається в осіб із кишковими інфекціями в анамнезі). Поразка локалізується переважно у верхніх відділах кишечника, нерідко поєднується з іншими варіантами інфекції (артрити, екзантема, катаральний синдром), може супроводжуватись астенічною симптоматикою (астенією) та підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр. До рідкісних симптомів при єрсиніозі можна віднести різноманітні лімфоаденопатії, піодермії, остеомієліт. Загальною рисою реактивних поліорганних патологій при ієрсиніозі є хвилеподібний перебіг та схильність до вегетосудинних розладів.

Ускладнення ієрсиніозу через поліморфність проявів і схильність до формування аутоімунних реакцій досить різноманітні. Це можуть бути запальні захворювання органів (міокардит, гепатит, холецистит, панкреатит), хірургічні патології (спайкова хвороба, кишкова непрохідність, апендицит, перфорація стінки кишечника та перитоніт), захворювання нервової системи (менінгоенцефаліт), сечовидільного (гломерулонено-гломерулонено артрити, остеомієліти) апарату.

Виділення збудника можливе з фекалій, крові, жовчі, сечі, ліквору хворих, крім того, може бути здійснений бакпосів змивів зі слизової оболонки зіва, мокротиння. Збудник виявляється у змивах з об’єктів довкілля, предметів, з харчових продуктів. Проте бактеріологічна діагностика потребує значного часу (нерідко до 30 днів). Як експрес-аналіз застосовують реакції для визначення антигенів збудника в біологічних рідинах (за допомогою РКА, РЛА, РНІФ, ІФА).

Чутливість РКА підвищується при тяжкому перебігу та хронізації процесу. З 6-7 дня захворювання стають позитивними РА та РІГА, через 5-7 днів роблять повторний замір титру антитіл. Пацієнту з ієрсиніозом може знадобитися консультація гастроентеролога, кардіолога, нефролога чи невролога. При розвитку ускладнення показано проведення ЕКГ, Ехо-КГ, УЗД органів черевної порожнини та ін.

У сучасній клінічній практиці ієрсиніоз лікують стаціонарно, призначаючи пролонговані етіотропні засоби навіть за легких форм захворювання. Така тактика обумовлюється частотою хронізації інфекції та розвитку рецидивуючого характеру перебігу. Етіотропна терапія включає курс антибіотиків та фторхінолонів, тривалістю на весь гарячковий період і 10-12 днів після. Пізніше призначення препаратів (після 3 днів клінічної симптоматики) не гарантує попередження ускладнень та хронізації інфекції. Генералізовану форму лікують комплексно (призначають препарати різних груп антибактеріальних засобів парентерально), для профілактики рецидивів змінюють антибіотики протягом курсу.

Комплекс неспецифічних терапевтичних заходів вибирається в залежності від стану хворого та перебігу захворювання. За показаннями призначають дезінтоксикаційні розчини (декстран, колоїдні та кристалоїдні суміші), антигістамінні препарати, протизапальні групи нестероїдних засобів, а при необхідності – преднізолон (нерідко використовують гормональні протизапальні засоби для місцевого застосування). Хворим може бути показана вітамінотерапія, травні ферменти, пробіотики для корекції кишкового біоценозу, а також засоби підвищення імунного захисту (імуномодулятори, людський імуноглобулін).

Незважаючи на різноманітність ускладнень і форм захворювання, перебіг ієрсиніозів зазвичай доброякісний, летальні наслідки вкрай рідкісні. Несприятливим прогнозом відрізняється ієрсиніозний сепсис, що закінчується смертю у половині випадків.

Профілактика ієрсиніозу має на увазі дотримання особистої гігієни, у тому числі гігієни харчування, а також санітарно-епідемічний контроль лікувально-профілактичних установ та підприємств громадського харчування та харчової промисловості. Значною мірою є контроль за станом водних джерел. Одним із профілактичних заходів є дератизація населених пунктів та сільськогосподарських угідь.