Ішемічний спинальний інсульт (інфаркт спинного мозку)

Ішемічний спинальний інсульт – гостре омертвіння ділянки тканини спинного мозку, внаслідок припинення його кровопостачання. Відбувається через закупорку судини тромбом, атеросклеротичною бляшкою або здавлення артерії ззовні. Характеризується розвитком парезів та паралічів кінцівок, розладом функцій сечового міхура та прямої кишки. Діагноз встановлюється на підставі клінічних проявів та підтверджується на КТ або МРТ спинного мозку. Консервативне лікування спрямоване на покращення кровопостачання ділянки у зоні інсульту, а також на усунення причин, що спричинили порушення кровотоку. При неефективності використовуються хірургічні методи.

Ішемічний спинальний інсульт – порушення кровообігу в спинному мозку, що гостро розвинулося, в основі якого лежить припинення надходження крові по судинах, що його живлять. Характеризується стійкими неврологічними симптомами. У своїй практиці зі спинальними інсультами невролог стикається досить рідко, оскільки на них припадає лише близько 1% від кількості гострого порушення кровообігу в центральній нервовій системі.

Ішемічний спинальний інсульт може вражати пацієнтів різних вікових категорій; нерідкі випадки, коли патологічний процес має місце у молодих людей віком 30—35 років. Чоловіки та жінки хворіють приблизно з однаковою частотою.

Усі причини ішемічного спинального інсульту можна розділити на 3 категорії: ураження серця та судин – зустрічається у 20% випадків; здавлення судини ззовні – спостерігається у 75% хворих; ускладнення медичних маніпуляцій – у 5% пацієнтів.

Поразка серця та судин представлена ​​вродженими аномаліями будови серцево-судинної системи та набутими ураженнями судин. Вроджене порушення може бути пов’язане з недорозвиненням спинномозкових судин, аневризмами, аномаліями будови аорти, варикозним розширенням вен. Отримані ураження – атеросклероз стінок судин; закупорка просвіту артерії тромбом, емболом; низький тиск у кровоносних судинах, які живлять спинний мозок, внаслідок тяжкої серцевої недостатності, інфаркту міокарда.

Компресія ззовні може здійснюватися за рахунок здавлення аорти і кровоносних судин, що відходять від неї, будь-яким утворенням у грудній або черевній порожнині. Це може бути вагітна матка, збільшені скупчення лімфатичних вузлів, які метастазувала пухлина, або уражені лімфогранулематозом. Здавлення корінцево-мозкових артерій відбувається при хребетній грижі, пухлинах спинного мозку, травмах з переломами хребців.

Ішемічний спінальний інсульт може розвинутися як наслідок порушення техніки виконання операцій на хребті або навколишніх тканинах, коли для запобігання кровотечі артерії на довгий час перетискаються хірургічним затискачем. Також причиною гострого порушення кровообігу можуть стати спинномозкова анестезія, блокада корінців спинальних нервів при радикуліті.

Клінічні прояви ішемічного спинального інсульту у розвитку проходять 4 етапи: це стадія провісників; розвиток інсульту; зворотний розвиток; стадія залишкових явищ.

Стадія провісників

Цей етап може бути як дуже коротким – кілька хвилин, так і триватиме тривалий час – кілька місяців. Коротка стадія характерна для раптової закупорки судини тромбом або емболом, а також перетискання артерії при травмі хребта. Тривалий період провісників спостерігається у тому випадку, якщо припинення кровообігу відбувається поступово, наприклад, при зростанні пухлини або збільшенні атеросклеротичної бляшки.

До провісників ішемічного спинального інсульту відносяться: кульгавість, що перемежується; біль у процесі хребта; біль або неприємні відчуття (повзання мурашок, оніміння) по ходу розгалуження спинномозкових корінців. Переміжна кульгавість – так у неврології називається стан, для якого характерна поява слабкості та оніміння в ногах при тривалому стоянні або тривалій ходьбі. Пов’язано воно з виникненням кисневого голодування в ділянці спинного мозку, відповідальному за рух нижніх кінцівок, через недостатнє надходження крові судинами.

Розвиток інсульту

Швидкість розвитку ішемічного спинального інсульту залежить від причини, що спричинила припинення кровопостачання спинного мозку. Якщо виною цьому ембол або тромб, що відірвався, але клінічні ознаки розвиваються протягом декількох хвилин. В інших випадках може спостерігатись наростання симптомів протягом декількох годин.

Картина захворювання залежить від того, за якою саме судиною припинилося надходження крові до спинного мозку. Так, наприклад, при закупорці передньої спинномозкової артерії розвивається параліч кінцівок, порушення функції сечового міхура та прямої кишки, пропадає шкірна чутливість на симетричних ділянках рук та ніг. При знаходженні вогнища інсульту в шийному відділі спинного мозку розвивається млявий (зі зниженим м’язовим тонусом) параліч у руках та спастичний (з підвищеним м’язовим тонусом) параліч у ногах. Якщо уражені грудні відділи спинного мозку, розвивається спастичний парез обох ніг, а при локалізації вогнища в попереково-крижових сегментах – млявий парез нижніх кінцівок, затримка калу та сечі.

Зворотний розвиток

Зворотний розвиток симптомів починається приблизно через 1 місяць із моменту виникнення інсульту спинного мозку. Воно пов’язане з частковим відновленням кровопостачання в пошкодженій ділянці за рахунок припливу крові артеріями з інших великих кровоносних судин, а також з відновленням функцій нейронів, які зуміли вижити в осередку інсульту. Зворотний розвиток характеризується поступовим зниженням рівня розладу чутливості, поверненням певної частини довільних рухів у кінцівках та нормалізацією роботи тазових органів.

Швидкість зворотного розвитку та ступінь відновлення втрачених функцій безпосередньо залежить від місця розташування вогнища ішемічного інсульту у спинному мозку та його розмірів.

Стадія залишкових явищ

У цю стадію хворий переходить приблизно через 2 роки з моменту виникнення захворювання. Для неї характерна наявність стійких неврологічних порушень, які не мають вираженої динаміки.

Діагностувати ішемічний спінальний інсульт досить важко, оскільки він за своїм проявом нагадує такі захворювання, як поліомієліт, сирингомієлію, спінальну форму розсіяного склерозу, ураження мозочка. Дуже важливим є детальне вивчення провісників та швидкості розвитку клінічних проявів. Разом взяті вони дозволяють припустити причину розвитку порушення спинномозкового кровообігу.

Знання того, який сегмент спинного мозку відповідає за довільні рухи та чутливість у певних ділянках тіла, допомагає встановити передбачувану локалізацію вогнища інсульту. Підтвердити діагноз дозволяють інструментальні методи: ангіографія; КТ та МРТ спинного мозку; спондилографія, мієлографія; електрофізіологічні дослідження.

Ангіографія дає можливість побачити, просвіт якоїсь кровоносної судини звузився або закупорився. Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографії дозволяють точно встановити, на якому рівні спинного мозку знаходиться осередок інсульту. Спондило- та мієлографія незамінні при підозрі на здавлення кровоносної судини ззовні пухлиною спинного мозку, міжхребцевою грижею, уламками хребців після травми. Електрофізіологічні дослідження (ЕМГ та ЕНГ) необхідні для уточнення порушення іннервації м’язів.

При лікуванні ішемічного інсульту ставляться такі: поліпшення кровопостачання спинного мозку у зоні інсульту; усунення факторів, що спричинили порушення струму крові; відновлення втрачених спинномозкових функцій. Поліпшення кровопостачання забезпечується рахунок збільшення припливу крові сусідніми артеріям. Для цього призначаються судинорозширюючі засоби, що покращують плинність крові (антиагреганти), венотонізуючі та протинабрякові лікарські препарати. В обов’язковому порядку призначаються ліки, що сприяють підвищенню стійкості тканини спинного мозку до кисневого голодування.

Усунення факторів, що спричинили порушення струму крові, проводиться консервативним та оперативним шляхом. Вибір методу лікування залежить від причини розвитку спинального інсульту. Якщо просвіт кровоносної судини перекритий тромбом, то призначаються антиагреганти (ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол) та антикоагулянти (гепарин). Якщо причиною спинального інсульту стало перетискання артерії міжхребцевою грижею, то в цьому випадку відновити кровообіг допоможе носіння ортопедичних корсетів, лікувальну фізкультуру, фізіопроцедуру.

При неефективності консервативного лікування показано проведення хірургічного втручання. Воно також необхідне при стисканні кровоносних судин пухлинами хребта та спинного мозку. Відновлення втрачених спинномозкових функцій проводиться на стадії зворотного розвитку і включає мануальну терапію, масаж, фізіопроцедури, ЛФК, санаторно-курортне лікування.

Прогноз при ішемічному спінальному інсульті залежить від площі пошкодженої ділянки спинного мозку та його розташування. У 50% випадків за своєчасно наданої медичної допомоги та грамотно проведеної реабілітації очікується практично повного одужання пацієнта або значного відновлення втрачених функцій.

В інших випадках у хворих, які перенесли спінальний інсульт, спостерігаються стійкі неврологічні порушення (парези, паралічі, розлади сечовипускання та дефекації), які спричиняють визнання людини інвалідом. Смертельні наслідки, як правило, спостерігаються при великих неоперабельних пухлинах хребта, тяжких ушкодженнях аорти, а також при приєднанні ускладнень з боку серця (інфаркт міокарда) та сечової системи (уросепсис).

Профілактика ішемічного спинального інсульту проводиться у таких напрямках: раннє виявлення та лікування захворювань серця та судин; контроль рівня холестерину крові та недопущення розвитку атеросклерозу; профілактика та своєчасне лікування остеохондрозу хребта, у тому числі таких його ускладнень, як протрузія та грижа міжхребетного диска; негайне звернення до лікаря з появою хоча б одного провісника спинального інсульту; рухливий спосіб життя та боротьба з ожирінням.