Халязіон (Градина)

Халязіон – це доброякісне пухлиноподібне ущільнення (градина) у товщі століття, що розвивається на тлі закупорки та хронічного запалення мейбомієвої залози. Халязіон проявляється наявністю вузлика та припухлості на віку, тиском на очне яблуко, подразненням оболонок ока, іноді – нагноєнням та мимовільним розтином. Діагностика халязіону зазвичай вимагає проведення додаткових інструментальних досліджень, і грунтується на зовнішньому огляді століття. Лікування халязіону може бути консервативним (інстиляції лікарських засобів, закладання мазей, ін’єкції в освіту) або хірургічним (видалення халязіону).

Халязіон (від грец. – Вузличок, градинка) характеризується хронічним проліферативним запаленням століття навколо мейбомієвої залози, що розвивається при закупорці її вивідного каналу і скупченні в ній секрету. У клінічній офтальмології халязіон є поширеною проблемою і становить загальної структурі патології вік 7,4%. Захворювання може вражати людей різного віку, проте частіше зустрічається серед дорослих осіб, переважно у віці 30-50 років.

Причиною розвитку халязіону є закупорка протоки мейбомієвої (сальної) залози століття. Нерідко формування халязіону відбувається на тлі попереднього ячменю, особливо у випадках неповного лікування або рецидиву останнього. До розвитку халязіону привертають:

Сприяючими факторами можуть бути стреси, переохолодження, ГРВІ, гіповітамінози, потрапляння інфекції в око при порушеннях правил особистої гігієни, некоректному поводженні з контактними лінзами.

Мейбомієві залози розташовані в товщі хряща, мають трубчасту будову і відкриваються своїми вихідними протоками на внутрішню поверхню століття. У кожному столітті знаходиться близько 50-70 залоз, які виробляють зовнішній (ліпідний) шар слізної плівки. Функція мейбомієвих залоз полягає у збереженні зволоженості очного яблука та запобіганні випаровуванню сльози з поверхні ока.

В результаті обтурації мейбомієвої залози ліпідний секрет, що утворюється, не має відтоку назовні і накопичується в просвіті вивідної протоки. Цей механізм призводить до запалення тканин навколо залози, інкапсуляції вогнища та утворення доброякісного вузликового ущільнення на віку. Мікроскопічно халязіон утворений грануляційною тканиною та великою кількістю епітеліоїдних та гігантських клітин.

При розвитку халязіону під шкірою нижньої або верхньої повіки з’являється щільне округле утворення. Цей вузлик розташований у товщі хряща, не спаяний зі шкірою, безболісний при пальпації. Освіта схильна до повільного збільшення може досягати розміру 5-6 мм. У міру збільшення халязіон стає помітним з боку шкіри, утворюючи припухлість і видимий косметичний дефект. З боку кон’юнктиви при огляді виявляється ділянка локальної гіперемії із центральною зоною сірого кольору. Можливе утворення кількох халязіонів одночасно на верхньому та нижньому столітті.

У деяких випадках халязіон супроводжується свербінням та сльозотечею, підвищеною чутливістю до дотику. Зростаючий халязіон може натискати на рогівку, викликаючи астигматизм та спотворення зору. Не розкрився халязіон, що існує тривалий час, перетворюється на кісту зі слизовим вмістом.

Перебіг халязіону може ускладнюватися абсцедуванням та формуванням флегмони століття. При нагноєнні халязіону з’являються симптоми запалення: місцеве почервоніння шкіри, набряк, пульсуючий біль, розм’якшення вузлика. Можливе підвищення температури тіла та розвиток блефариту. Халязіон може спонтанно розкриватися на поверхню кон’юнктиви з виділенням гнійного секрету. При цьому утворюється норковий хід, навколо якого розростаються грануляції. Шкіра повік стає сухою, почервонілою, покритою засохлими скоринками відокремлюваного.

Розпізнавання халязіону проводиться лікарем-офтальмолог при зовнішньому огляді видозміненого століття. Основними ознаками освіти є виявлення ущільнення в товщі повік розміром з просяне зерно або невелику горошину, не спаяного з навколишніми тканинами. При вивертанні століття відзначається локальна гіперемія кон’юнктиви. При русі уражена повіка відстає від здорового і рідше здійснює миготливі рухи.

Проведення інструментальної діагностики при халязіоні, як правило, не потрібне. Рецидивні та швидкорослі халязіони вимагають диференціальної діагностики з аденокарциномою мейбомієвої залози. З цією метою може знадобитися проведення гістологічного дослідження біоптату освіти.

Консервативна терапія

На ранніх стадіях халязіону застосовуються консервативні методи. Призначаються інстиляції дезінфікуючих очних крапель, закладання за повіку ртутної мазі. Для лікування халязіону можуть використовуватися сухі теплові компреси, УВЧ-терапія, масаж століття та закупореної залози. Протипоказанням до проведення теплових процедур є запалення халязіону, оскільки прогрівання може сприяти поширенню запалення на прилеглі тканини з розвитком абсцесу або флегмони століття.

Хороший лікувальний ефект мають ін’єкції в халязіон кортикостероїдних препаратів (бетаметазону, триамцинолону). Кортикостероїди вводяться в порожнину халязіону тонкою голкою і призводять до поступового розсмоктування новоутворення.

Хірургічне лікування

Радикальне лікування халязіону проводиться хірургічним шляхом. Операція має амбулаторний характер, проводиться під місцевою анестезією через транскон’юнктивальний або шкірний розріз. У ході операції халязіон вилущують разом із капсулою. При утворенні нориці операційний розріз виконується по всій його довжині, після чого змінені тканини січуться. Після видалення халязіону на повіку накладають шви, а на око – тугу пов’язку, що давить. У післяопераційному періоді протягом 5-7 днів рекомендується застосування протизапальних очних крапель або мазей.

Альтернативою класичного хірургічного методу служить лазерне видалення халязіону. У цьому випадку проводиться розтин капсули лазером, видалення вмісту халязіону з подальшим випаром капсули лазерним випромінюванням. Лазерне видалення халязіону є менш травматичним, не вимагає накладання швів і дозволяє виключити рецидив захворювання. Для запобігання травмуванню рогівки післяопераційним рубцем протягом декількох днів пацієнту рекомендують носити м’яку контактну лінзу.

Результат захворювання зазвичай сприятливий. Після неповного видалення капсули халязіону можливий рецидив захворювання. Для недопущення розвитку халязіону необхідне проведення повного обсягу лікування мейбоміїту, блефариту, дотримання вимог гігієни під час використання контактних лінз, підвищення загальної реактивності організму.