Харчування матерів впливає на харчові звички потомства

Молоді миші, чиї матері їли занадто калорійну їжу, самі вважають за краще їсти жирне і сладке.

Ожиріння нерідко переходити з покоління в покоління: якщо у батьків були проблеми із надмірною вагою, то ті ж проблеми виникають і у дітей. Одна з причин тут може бути суто генетичною. Обмін речовин залежить від генів, і в цих генах можуть бути мутації, які сприяють накопиченню жиру. Гени передаються від батьків до нащадків, у яких починається спадкове ожиріння.

Проте діти можуть товстіти не лише через батьківські гени, а й просто через те, що батьки неправильно харчувалися. Дослідники з Корнельського університету кормили самок мишей особливо жирною їжею протягом кількох тижнів перед спаровуванням. Іншу групу самок кормили такою ж жирною їжею під час вагітності; ще одних самок кормили жирним, поки вони самі кормили молоком своїх дитинчат. Для порівняння була четверта група самок, які їли звичайний, нежирний корм.

Після того, як самки переставали годувати дитинчат, мішенятам починали давати звичайний корм. При цьому у молодих мишей була нормальна маса, нормальний рівень глюкози в крові і т.д., тобто в них не було жодних ознак порушеного обміну речовин. Але через деяку годину після того, як миші досягали полового дозрівання, їм давали спробувати шкідливу їжу з великим вмістом цукру та жиру. І виявилося, що у мишей, чиї матері їли жирне, прокидався інтерес до жирного і сладкого — маючи у розпорядженні звичайний корм і висококалорійний корм із жирами та сахарозою із сукралозою, молоді миші воліли інший. Причому у них у прямому сенсі змінювався смак: у смакових сосочках у молодих мишей сильніше активувалися гени, що кодують білки рецепторів сладкого смаку.

Тобто надлишкові калорії, які поглинали миші-матері, впливали на смакові переваги потомства. (Швидше за все, джерело калорій тут не дуже важливе: матері їли жирну їжу, а дитинчата полюбили і жирне, і сладке.) матері їли звичайну їжу. Зміни у сприйнятті смаку можуть бути однією з причин тяги до надто калорійної їжі — принаймні у мишей.

Активність генів залежить від того, в яких умовах їм доводиться працювати. Постійно налягаючи на якусь їжу, можна закріпити налаштування активності на певному рівні. Те, що такі налаштування виявлятимуться постійно працюючими, призводить до різних проблем. (Причому сама послідовність генетичного тексту в ДНК не змінюється, там не з’являється жодних мутацій — це епігенетичні зміни, що відбуваються як би поверх генетичного коду під дією умов середовища.)

І, що найголовніше, зміни в налаштуваннях можуть передаватися з покоління в покоління — тобто відбувається епігенетичне успадкування. Можливо, що зміна у смакових відчуттях у молодих мишей відбувається саме через таке вісь успадкування генетичних налаштувань, збитих у матерів неправильним харчуванням.