Хвороба Мортона

Хвороба Мортона — локальне потовщення оболонки підошовного нерва лише на рівні його проходження між головками плюсневых кісток, відоме також як неврома Мортона. Утворена неврома призводить до появи болів в області плюсни і двох пальців стопи, які провокуються носінням пальці взуття, що здавлює. Діагностика здійснюється на підставі клінічних ознак, даних рентгенографії та УЗД стопи. Лікування консервативне (протизапальні, блокади, фізіопроцедури), при його неефективності – хірургічне (резекція невриноми або розтин міжплюсневої зв’язки).

Хвороба Мортона обумовлена ​​ураженням одного із загальних підошовних пальцевих нервів на рівні головок плеснових кісток, проходячи між якими, нерв може бути здавлений поперечним міжплюсневим зв’язуванням. Найчастіше має місце одностороннє ураження загального пальцевого нерва в 3-му міжпальцевому проміжку, рідше – у 2-му і вкрай рідко в 1-му або 4-му. Хворіють переважно жінки. Хвороба Мортона досить часто зустрічається у практиці фахівців у галузі неврології, травматології-ортопедії.

Історично склалося так, що захворювання зветься неврома Мортона, хоча в клінічному сенсі неврома — це новоутворення нерва, а при хворобі Мортона має місце локальне потовщення, а не пухлина нерва. Найбільш заможним терміном щодо даної патології є метатарзалгія – біль, що локалізується в ділянці головок плюсневих кісток. Поруч із використовуються назви периневральний фіброз, межплюсневая неврома, плантарна неврома.

Серед основних причин, що зумовлюють виникнення невроми Мортона, чільне місце приділяється надмірному навантаженню на передній відділ стопи. Вона може бути пов’язана з постійним носінням взуття на високих підборах, використанням занадто тісного та/або незручного взуття, неправильною ходою, надмірною масою тіла (наприклад, при ожирінні), тривалою ходьбою, роботою в положенні стоячи, спортивними навантаженнями. Неврома Мортона може розвинутися внаслідок деформації стопи, частіше при плоскостопості, Hallux valgus.

Різні травми стопи (переломи, вивихи, забиті місця) можуть провокувати формування невроми Мортона у зв’язку з безпосереднім пошкодженням нерва, його здавленням гематомою або в результаті розвитку посттравматичного поперечного плоскостопості. До інших провокуючих тригерів належать хронічні інфекції стопи, бурсит або тендовагініт стопи, облітеруючий атеросклероз або облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок, наявність ліпоми, розташованої на рівні плюсневих кісток.

Зазначені вище фактори мають подразнюючу або здавлюючу дію на загальний пальцевий нерв. Як відповідь реакції виникає локальне ущільнення і потовщення оболонки нерва, реактивне переродження його волокон, периневральне розростання сполучної тканини. Хронічна травматизація може спричинити формування запальних інфільтратів і призводити до зрощення епіневральних тканин з оточуючими кістково-м’язовими структурами.

Найбільш характерна біль у ділянці дистальних відділів стопи, частіше в 3-4-му пальцях. Біль характеризується пекучим характером, іноді супроводжується прострілами в пальці. У ряді випадків пацієнти скаржаться на дискомфорт та відчуття стороннього предмета, який нібито потрапив у взуття. На початку формування невроми Мортона больовий синдром тісно пов’язаний із носінням взуття. Пацієнти відзначають значне полегшення зі зняттям взуття. З часом зазначені симптоми можуть зникати, а потім з’являються знову. Загострення найчастіше провокується носінням тісного взуття.

Прогресування невроми Мортона призводить до трансформації больового синдрому. Біль стає постійним, посилюється при носінні будь-якого взуття, при його знятті не проходить, а лише зменшується. Виникає оніміння пальців. Спочатку періодичний характер больового синдрому сприяє тому, що пацієнти звертаються до лікарів вже у запущеній стадії невроми, коли консервативні терапевтичні методи виявляються малоефективними.

Пацієнти з невромою Мортона можуть звертатися до невролога, ортопеда, травматолога або подолога. Встановити діагноз можливо, ґрунтуючись на клінічних даних. Патогномонічним симптомом є позитивна проба зі стисненням стопи у фронтальній площині, яка характеризується наростанням болю та його іррадіацією в пальці, що іннервуються ураженим пальцевим нервом.

Для уточнення діагнозу застосовується рентгенографія стопи, яка у більшості пацієнтів виявляє наявність поздовжньо-поперечної плоскостопості. Однак рентгенографія, як і КТ стопи, не дозволяє візуалізувати невриному. При проведенні МРТ невринома Мортона визначається як нечітко відмежована ділянка підвищеної інтенсивності сигналу. Однак візуалізація невриноми за допомогою МРТ утруднена і може давати хибнонегативні результати. Оптимальним методом діагностики виступає УЗД у галузі передбачуваної локалізації невриноми. Інструментальні дослідження дозволяють виключити наявність травматичних ушкоджень, пухлин (хондроми, остеоми, ліпоми), гематом; віддиференціювати хворобу Мортона від артриту стопи та деформуючого остеоартрозу.

Консервативну терапію починають із заміни взуття на більш зручне, м’яке, вільне і не викликає навантаження передніх відділів стопи. Бажано застосування ортопедичних устілок, метатарзальних подушечок та роздільників для пальців. Пацієнту рекомендується уникати тривалого перебування у положенні стоячи та тривалої ходьби. Для усунення больового синдрому призначаються нестероїдні протизапальні фармпрепарати (ібупрофен, німесулід, диклофенак), виробляються ін’єкції місцевих анестетиків у міжпальцеві проміжки або лікувальні блокади в ділянку відповідного плюснефалангового суглоба. Активно застосовується фізіотерапія: магнітотерапія, акупунктура, лікарський електрофорез, ударно-хвильова терапія. За відсутності чи малої ефективності консервативних методів переходять до хірургічного лікування.

Щодо невроми Мортона можливе виконання двох типів операцій. Найбільш щадним є розтин поперечної межплюсневой зв’язки. Операція проводиться амбулаторно, займає трохи більше 10 хвилин. Вже за кілька годин після її проведення пацієнт може ходити, спираючись на ногу і практично не відчуваючи дискомфорту. Однак у деяких випадках після такого втручання можливий рецидив больового синдрому. Більш радикальним є висічення невроми Мортона, тобто резекція ураженого нерва. Ця операція потребує більше часу, але може проводитися в амбулаторних умовах. У післяопераційному періоді іммобілізація стопи не потрібна. Після виконання операції у пацієнта деякий час зберігається оніміння проміжку між пальцями, ніяк не впливає на опорну функцію стопи.

Профілактика невроми Мортона

Попередити формування невроми дозволяє використання зручного взуття відповідного розміру. Жінкам, які воліють високий каблук, рекомендується вечорами проводити розслаблюючі ванни для ніг і масаж стоп. Важливе значення має попередження плоскостопості, зокрема носіння взуття з супінатором або невеликим підбором. Людям з плоскостопістю або деформаціями пальців (молоткоподібні пальці стопи, Hallux valgus) слід постійно носити спеціальні устілки, ортопедичні вкладиші в взуття та коригувальні прокладки.