Коронавірусна інфекція

Коронавірусна інфекція – це гостра інфекційна патологія з переважно аерогенним механізмом зараження, що викликається РНК-містить коронавірусом. Специфічним для коронавірусів є ураження верхніх дихальних шляхів, рідше – кишечника та шлунка. Клінічно інфекція проявляється помірною лихоманкою та симптомами інтоксикації. Діагностика патологічного процесу передбачає виявлення вірусу та антитіл до збудника у сироватці крові. Лікування включає в себе етіотропні противірусні препарати та засоби симптоматичної терапії (жарознижувальні, відхаркувальні, місцеві судинозвужувальні та інші).

Коронавірусна інфекція – гостре вірусне захворювання, що поширюється повітряно-краплинним шляхом. Вперше нозологія була описана у 1965 р. у пацієнта з гострим ринітом, у 1975 р. було виділено сам коронавірус. Зараз сімейство цих вірусів включає понад 30 видів, які поширені повсюдно, і постійно поповнюється: одним із останніх у 2015 році у Південній Кореї було виділено близькосхідний коронавірус (MERS). Прийнято вважати, що цього збудника припадає до 4-15% щорічних випадків ГРВІ, найбільше випадків хвороби реєструється в зимовий і весняний час.

Відома Китай і інші азіатські країни, що вразила, в 2002-2003 р.р. епідемія атипової пневмонії, що отримала офіційну назву тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС чи SARS). У січні 2020 р. на території Китаю зафіксовано новий спалах коронавірусної інфекції.

Збудники хвороби – сімейство РНК-коронавірусів. Усередині сімейства виділяють три групи інфекційних агентів, небезпечних для людини: людський коронавірус 229 Е, людський вірус ОС-43 та кишкові коронавіруси людини. Причиною появи нового типу вірусу (збудника SARS) є спонтанна мутація. Джерелом інфекційного агента є хвора людина (або носій), шляхи передачі – повітряно-крапельний і набагато рідше – контактно-побутовий, що реалізується через контаміновані коронавірусом іграшки, предмети побуту. Факторами ризику є дитячий вік, зниження імунітету і тривале перебування в приміщеннях, що погано провітрюються, з великим скупченням людей.

Збудник нестійкий у навколишньому середовищі, гине при дії звичайних доз дезінфікуючих засобів, ультрафіолету та високих температур. ТОРС-асоційований коронавірус має більшу стабільність поза організмом і може зберігатися у зовнішньому середовищі до 4-х діб. Групами ризику захворюваності на атипову коронавірусну пневмонію вважаються діти, ВІЛ-інфіковані особи, люди похилого віку та пацієнти з тяжкими хронічними захворюваннями (ураженням легень, цукровим діабетом, онкологічними процесами), жителі комунальних квартир, гуртожитків, казарм сфери обслуговування.

Характеристика збудника COVID-2019

Штам вірусу 2019-nCoV, що спричинив спалах інфекції в січні 2020 року в Китаї, відноситься до коронавірусів. Його офіційна назва – COVID-2019. Ці збудники циркулюють серед тварин, можуть передаватися від них людям. Вірус COVID-2019 на 70% геному схожий на вірус SARS, основний резервуар у дикій природі – кажани.

Спалах коронавірусної пневмонії в 2020 р. почався в м. Ухань, провінція Хубей, Китай, де знаходиться ринок з величезним асортиментом морепродуктів, домашніх та диких тварин. В даний час випадки хвороби підтверджено більш ніж у 190 країнах, у тому числі у США, Таїланді, Японії, Південній Кореї, на о. Тайвань, у Європі (Італія, Німеччина, Франція, Великобританія та ін.), Росії, Австралії, Ірані та ін.

Передача коронавірусу відбувається повітряно-краплинним шляхом, небезпечні тривалі тісні та близькі контакти (з тваринами, у сім’ї, при догляді за хворими у медустанові). Епідеміологічна ситуація змінюється дуже швидко.

Патогенез коронавірусної інфекції вивчений недостатньо. Після потрапляння у верхні дихальні шляхи коронавіруси колонізують епітеліальні клітини носо- та ротоглотки, активно розмножуються, руйнуючи епітеліоцити. При недостатній імунній реактивності організму коронавіруси проникають у альвеолярні епітеліоцити, у цитоплазмі яких відбувається реплікація збудника. Готові віріони шляхом екзоцитозу розташовуються на зовнішній мембрані клітини, що сприяє злиттю епітеліоцитів та утворенню синцитію.

Надалі виникає надлишкове пропотівання рідини та білка у тканину легень, масивне руйнування сурфактанту та колапс альвеол з різким зниженням газообміну. Під час одужання уражені ділянки легеневої тканини заміщуються сполучною. Імунітет після перенесеної хвороби типоспецифічний, стійкий.

Симптоми ТОРС

Інкубаційний період становить 2-3 дні. Початок хвороби гострий, симптоми інтоксикації (слабкість, біль голови, безпричинна втома) виражені слабо. Температура тіла рідко досягає високих цифр, найчастіше не перевищує 38^°С. Основним проявом коронавірусної інфекції є рясне водянисте прозоре відокремлюване з носа, що змінюється на слизовий характер ринорею. Характерні утруднене носове дихання та зниження нюху. У дітей та ослаблених осіб спостерігаються першіння, біль у горлі, грубий кашель без мокротиння та збільшення шийних лімфатичних вузлів.

Коронавіруси можуть викликати лише ізольоване ураження травної системи, що супроводжується нудотою, блюванням, болями в животі (переважно в епігастрії) та рідким водянистим випорожненням. Гастроентерит зазвичай протікає доброякісно, ​​без розвитку зневоднення, хоча у разі ураження коронавірусом травної системи немовлят можливе швидке прогресування до ексикозу.

Ознаками ТОРС є відсутність нежитю, висока лихоманка (більше 39^°С), болісний сухий кашель і прогресуюча задишка; у частині випадків розвивається так званий респіраторний дистрес-синдром дорослих, що призводить до тяжкої дихальної недостатності.

Симптоми COVID-19

Клінічні прояви – пропасниця (88%), сухий кашель (68%), задишка, респіраторний дистрес-синдром, слабкість, біль у м’язах. В аналізах крові виявляється лейкопенія, лімфопенія, на рентгенограмах хворих визначаються двосторонні інфільтрати.

Відмінності коронавірусу 2020 від ТОРС (SARS) і БВРС (MERS), описані до теперішнього часу, складаються меншою мірою тяжкості клінічних проявів, низької летальності, малої контагіозності, відсутності нозокоміального інфікування.

При підозрі на коронавірусну інфекцію обов’язковою є консультація інфекціоніста, оториноларинголога та терапевта, пульмонолога – після появи симптомів ураження легень, гастроентеролога – за наявності гастроентериту. Діагностика нозології проводиться лабораторними та інструментальними методами, що включають:

• Клінічне та біохімічне дослідження крові. У загальному аналізі крові спостерігається лейкопенія, лімфоцитопенія та тромбоцитопенія, анемія, прискорення ШОЕ. При приєднанні вторинної бактеріальної флори утворюється лейкоцитоз. Біохімічні показники відображають підвищення активності АСТ, АЛТ, креатинфосфокінази, зниження вмісту загального білка та гіпоальбумінемію, рідко – гіпоглобулінемію.
• Виявлення інфекційних агентів. Виділити збудника з носового відділення, мокротиння, промивних вод, блювотних мас, рідкого випорожнення хворого за допомогою ПЛР вдається вже з першої доби хвороби. У динаміці (при первинному зверненні пацієнта та через 2 тижні) проводиться ІФА крові на наявність антитіл до коронавірусу. Мінімальне зростання титру антитіл для підтвердження діагнозу – дворазове. Найбільш інформативним ІФА стає через 10 днів і більше від перших клінічних проявів. З метою диференціальної діагностики застосовують бактеріологічне дослідження випорожнень та копрограму.
• Променева діагностика. З появою ознак пневмонії проводиться рентгенографія органів грудної клітини, рідше виключення подібних патологій використовується мультиспиральная комп’ютерна томографія (КТ легких). Рентгенологічна картина зазвичай характеризуються одностороннім інтерстиціальним ураженням чи двосторонньої осередковою зливною пневмонією.

Диференціальну діагностику проводять з іншими ГРВІ, грипом, лихоманкою Ку, пневмоцистозом, туберкульозом, легіонельозом, орнітозом, мікоплазмозом, бактеріальними ринофарингітами, бронхітами та пневмоніями. Слід диференціювати цю патологію з вірусними діареями, сальмонельозом, харчовими токсикоінфекціями, дизентерією, ентеровірусною інфекцією.

Терапія поза ускладненнями передбачає амбулаторне лікування. Рекомендується обмежити контакти з оточуючими, по можливості ізолювати хворого в окремій кімнаті, забезпечити щоденне вологе прибирання та провітрювання приміщення. Спеціальної дієти не розроблено; слід віддавати перевагу легким, але поживним стравам, виключити смажене, жирне, алкоголь, дотримуватися частого дробового харчування та збільшити вживання рідини, переважно кип’яченої води кімнатної температури.

Лікування передбачає етіотропну (рибавірин, препарати інтерферонів) та симптоматичну терапію (судинозвужувальні краплі в ніс, використання спреїв та розчинів для зрошення задньої стінки глотки, жарознижувальні, відхаркувальні засоби; при гастроентериті рекомендовані розчини для оральної регідратації). Не рекомендується застосування антибіотиків без клінічних проявів та бактеріологічного підтвердження. За наявності ускладнень коронавірусного захворювання перевага надається лікарським препаратам із широким спектром дії.

Виявлення чи підозра на ТОРС є показанням для госпіталізації до інфекційного стаціонару. Терапія атипової пневмонії за протоколом ВООЗ проводиться в умовах палат інтенсивної терапії з використанням комбінації антибіотиків (левофлоксацин, кларитроміцин, амоксицилін з клавулановою кислотою) з противірусним засобом (рибавірин) та глюкокортикостероїдами (метилпреднізолон). Для пацієнтів з ТОРС, серед інших, перспективними препаратами є засоби, що містять сурфактант.

За відсутності ускладнень протягом 7-10 днів настає повне одужання. Природна сприйнятливість людей до коронавірусів невисока, і зараження відбувається лише за тривалому тісному контакті (найчастіше у побуті). При тяжкому ураженні легеневої тканини (ТОРС) летальність досягає 20-38% випадків. З-поміж осіб з ТОРС, що надійшли в стаціонари на пізніх термінах хвороби або мають супутні патології та вік старше 45 років, летальність збільшується в середньому на 9,5%. Фіброзні зміни в легенях можуть спричинити подальший розвиток хронічної дихальної недостатності та постійних порушень серцевої діяльності.

Засоби специфічної профілактики коронавірусної інфекції (вакцини) не розроблені. Для запобігання захворюванню рекомендується ведення здорового способу життя, загартовування, посильне фізичне навантаження та збалансоване харчування. Важливими методами є використання в холодну пору року одноразових медичних масок, уникнення масових заходів у закритих приміщеннях, поїздок у переповненому громадському транспорті, щоденне провітрювання та регулярне вологе прибирання.