Ливарна лихоманка

Ливарна лихоманка – це професійне захворювання, що гостро протікає, викликане вдиханням металевих пар, що утворюються при нагріванні різних металів і сплавів до стану плавлення або кипіння. Захворювання проявляється різким підвищенням температури тіла та супроводжується ознобом, головним болем, порушенням роботи дихальної системи, травного тракту. При постановці діагнозу враховуються зв’язок клінічних проявів із виконанням відповідної роботи, дані лабораторних аналізів, рентгенівське дослідження органів грудної клітки. Призначається консервативне симптоматичне лікування.

Ливарна (мідноливарна, латунна, металева, цинкова) лихоманка є професійною хворобою працівників металургійної промисловості, суднобудування. Зустрічається у робітників, які обслуговують плавильні печі, зайнятих утилізацією брухту, шліфуванням, гальванізацією, електрозварюванням та газорізанням металевих виробів. Через фізико-хімічні властивості цинку захворювання частіше піддаються працюючі з оцинкованою сталлю, виробники цинкових білил, ливарники сплавів, до складу яких входить даний метал. Описано кілька випадків важкої металевої лихоманки, спричиненої впливом газів – похідних цинку – при військових навчаннях. Останнім часом ливарна лихоманка зустрічається рідко та розвивається за порушення правил техніки безпеки.

Безпосередньою причиною хвороби є потрапляння в дихальні шляхи високодисперсного аерозолю, що утворюється при взаємодії пар металів з киснем повітря. Такий аерозоль насичений металевими частинками розмірами 04-06 мкм. Найчастіше ливарна лихоманка розвивається при вдиханні парів цинку. Цей метал здатний плавитися і закипати за порівняно низьких температур (416 і 906 градусів відповідно). Для лиття сплави, що містять цинк, нагрівають до 1000°С і більше. Цинк інтенсивно переходить у газоподібний стан і забруднює повітря, що вдихається. Спровокувати розвиток патологічного процесу також здатні пари міді, срібла, заліза, селену, кадмію та деяких інших металів.

Механізм розвитку металевої лихоманки остаточно не вивчений. Передбачається, що мікрочастинки металу завдяки своїм малим розмірам мають здатність проникати в нижні дихальні шляхи і досягати легеневих альвеол. Потрапляючи у клітини, вони викликають денатурацію білка і запускають каскад реакцій, що вивільняють пірогени. Виникає гарячковий стан асептичної протеїнової природи. Фахівці в галузі пульмонології не виключають імунних механізмів виникнення хвороби, спираючись на розвиток толерантності у працівників з великим стажем. Однак відповідних антитіл так і не було виявлено.

Перші ознаки хвороби з’являються зазвичай через 3-6 годин після шкідливого впливу. Гарячкового синдрому передує продромальний період. Спочатку з’являються солодкуватий присмак та відчуття сухості у роті. Потім приєднуються симптоми загального нездужання. Потерпілого турбує головний біль, почуття розбитості, виражена загальна слабкість, сонливість, міалгія. З боку органів дихання переважають явища фарингіту та ларинготрахеїту. З’являються першіння та садіння в горлі, осиплість голосу. Порушення травлення проявляються зниженням апетиту, тяжкістю у сфері правого підребер’я.

Незабаром виникає власне лихоманковий стан. Температура тіла піднімається до високих фебрильних та гіпертермічних значень, супроводжується сильним ознобом. Головний біль стає ще більш вираженим. Їй нерідко супроводжує затьмарення свідомості, марення. Приєднуються загрудинні болі, що посилюються при глибокому диханні, тяжкість у грудях, сухий надсадний кашель. Іноді виникає бронхоспазм. Хворий відчуває нудоту, з’являються блювання та пронос. Через 6-8 годин напад закінчується проливним потовиділенням. Температура різко знижується до нормальних цифр. Ознаки загального нездужання зберігаються протягом 2-3 діб.

Зазвичай ливарна пропасниця протікає сприятливо і без наслідків. Працездатність повністю відновлюється за 3-7 днів. Постраждалий набуває короткочасного імунітету. Іноді багаторазові повторні епізоди захворювання провокують виникнення хронічного бронхіту. Вдихання газоподібного хлориду цинку, що застосовується у військових діях та під час навчань, призводить до розвитку важкої цинкової лихоманки. Вона ускладнюється респіраторним дистрес-синдромом і часто закінчується смертю постраждалого.

За підозри на наявність професійного захворювання обстеженням хворих займається профпатолог. Діагностичний пошук розпочинається з опитування, уточнення професійного маршруту. Необхідно встановити часовий інтервал від моменту шкідливого впливу до виникнення гарячкового стану. Це допоможе диференціювати металеву лихоманку від грипу, гострої бактеріальної інфекції, малярії. Остаточний діагноз виставляється на підставі:

• Огляд. Спостерігається почервоніння шкіри обличчя, гіперемія зіва. Можлива наявність уртикарних висипів на тілі. Склери хворого ін’єктовані, є ознаки кон’юнктивіту. Нерідко виявляються ознаки неврологічних порушень – тремор, широкі зіниці, підвищені рефлекси.
• Фізичне обстеження. Ливарна лихоманка характеризується варіабельністю фізикальних даних. Пальпаторно визначається збільшення печінки. У легень вислуховуються сухі та (або) вологі різнокаліберні хрипи, іноді – шум тертя плеври. При аускультації серця виявляється тахікардія, перебої серцевого ритму.
• лабораторних аналізів. При дослідженні периферичної крові відзначається нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули у бік паличкоядерних клітин, пізніше з’являється лімфоцитоз. Підвищується рівень глюкози, лактатдегідрогенази. Для виключення малярії виконується дослідження крові на малярійний плазмодій. В аналізі сечі визначаються протеїнурія, лейкоцитурія, гематопорфірин, уробілін.
• Рентгенографії грудної клітки. При виконанні променевого дослідження у перші години захворювання спостерігається гостра легенева емфізема. Пізніше з’являються нечіткі розмиті дрібновогнищеві двосторонні тіні. Якщо ливарна лихоманка ускладнюється пневмонією, виявляються більші ділянки інфільтрації легеневої тканини з одного або обох сторін.
• Функціональні методи діагностики. При металевій лихоманці показники спірометрії можуть бути нормальними. Проте найчастіше визначаються змішані порушення функції зовнішнього дихання. Спостерігається зниження форсованої життєвої ємності легень та обсягу форсованого видиху за 1 секунду. Ці зміни є тимчасовими. Показники швидко відновлюються до нормальних значень після одужання.

Терапія гарячкового стану, викликаного вдиханням парів металів, здійснюється посиндромно. В якості першої допомоги рекомендується солодке питво, теплі ванни і дотримання постільного режиму. Показані великі дози аскорбінової кислоти внутрішньо або внутрішньовенно на розчині глюкози. Застосовуються антигістамінні препарати першого покоління, нестероїдні протизапальні засоби. При явищах ларингіту, трахеїту, бронхіту призначаються лужні інгаляції. При вираженій дихальній недостатності використовують киснедотерапію, кортикостероїдні гормони. Розвиток пневмонії є показанням до застосування антибактеріальних засобів.

Найчастіше прогноз сприятливий. Ливарна лихоманка закінчується повним одужанням, хронізації процесу немає. Описані поодинокі випадки тяжкого перебігу хвороби з розвитком гострої дихальної недостатності та летальним кінцем. Для попередження хвороби робочі місця мають бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією. Ризик розвитку професійної патології знижує наявність сучасного обладнання (електричні печі плавильні), механізація процесів розливу розплавленого металу. Для особистої профілактики необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, приймати теплий душ після завершення роботи.