Мезотеліома очеревини

Мезотеліома очеревини – злоякісна пухлина, що виходить із клітин мезотелію серозного покриву черевної порожнини. Клінічно мезотеліома очеревини проявляється абдомінальними болями, нудотою, блюванням, схудненням, асцитом. Діагностика мезотеліоми ґрунтується на даних УЗД та МСКТ черевної порожнини; вирішальним діагностичним критерієм є виявлення атипових клітин в асцитичній рідині або біоптаті, отриманому в ході діагностичної лапароскопії. Лікування мезотеліоми очеревини може проводитися хірургічним способом за допомогою променевої терапії або хіміотерапії. Прогноз при мезотеліомі несприятливий.

Мезотеліома (ендотеліома, карциносаркома) є первинною пухлиною, що росте з мезотеліальних клітин, присутніх у серозних оболонках, що вистилають порожнини тіла. Залежно від локалізації розрізняють мезотеліому очеревини, мезотеліому плеври, рідше – мезотеліому перикарда. Серед пухлин цього типу мезотеліома очеревини становить 10-20% випадків. Розвивається мезотеліома очеревини переважно у чоловіків віком понад 40 років.

Вважається, що розвиток мезотеліоми очеревини та інших локалізацій безпосередньо пов’язаний із тривалим та інтенсивним контактуванням людини з азбестом. Азбест – тонковолокнистий мінерал класу силікатів, що часто використовується у будівельній галузі, метало-, скло-, автопромисловості та інших галузях виробництва. Асбестовий пил дуже небезпечний; її вдихання може спричинити розвиток раку легень, азбестозу, мезотеліоми та інших захворювань. При цьому від моменту контакту з матеріалами, що містять азбест, до початку хвороби можуть пройти десятки років. Серед інших факторів не виключається вплив іонізуючого випромінювання, вірусної інфекції, контакту із силікатами, парафінами.

Залежно від типу росту мезотеліома очеревини може мати локалізовану (вузлову) або дифузну форму. У першому випадку мезотеліома має вигляд обмеженого вузла, що виходить із парієтального або вісцерального листка очеревини. При дифузній формі мезотеліома має інфільтративне зростання без чітких меж і поширюється на всій поверхні очеревини. Дифузні мезотеліоми очеревини становлять близько 75% всіх спостережень і характеризуються більш злоякісним перебігом.

Прогресування мезотеліоми очеревини зазвичай супроводжується накопиченням серозного або геморагічного ексудату в черевній порожнині та розвитком асциту. При мезотеліомі плеври виявляється плеврит, мезотеліома перикарда – перикардит.

За гістологічною будовою виділяють епітеліоїдну (50-70%), саркоматоїдну (7-20%) та змішану (20-35%) форму мезотеліоми очеревини. До рідкісних типів мезотеліоми відноситься мультикістозна форма, яка зустрічається у жінок і вражає тазову очеревину, головним чином області дугласового простору. З урахуванням локалізації мезотеліоми її лікування може проводитись фахівцями-онкологами в галузі пульмонології (торакальної хірургії), кардіології, гастроентерології, гінекології.

У початкових стадіях прояви мезотеліоми очеревини малоспецифічні. Можуть відзначатися дискомфорт і біль у черевній порожнині, які мають чіткої локалізації, слабкість, схуднення. З’являються диспепсичні порушення: нудота, втрата апетиту, блювання, переносні проноси та запори. Надалі, у міру накопичення ексудату в черевній порожнині, спостерігається збільшення розмірів живота, задишка, набряки. При вузловій мезотеліомі очеревини під час пальпації може визначатися рухоме пухлинне утворення. У деяких випадках мають місце ознаки часткової кишкової непрохідності.

Для мезотеліоми очеревини та інших локалізацій характерний постійний субфебрилітет, артралгії – біль у дрібних суглобах летючого характеру. Мезотеліома очеревини швидко дисемінує лімфогенним, контактним, імплантаційним шляхом. Метастази мезотеліоми очеревини можуть виявлятися в регіонарних лімфовузлах, серці, легені, печінці, кишечнику, головному мозку, кістковому мозку.

Для встановлення діагнозу необхідне комплексне інструментальне обстеження та лабораторне підтвердження мезотеліоми очеревини. Гастроентеролога або онколога завжди повинен насторожувати анамнез життя пацієнта, що вказує на контакт з азбестом (робота на будівництві, проживання в районі азбестоцементних заводів, наявність в будинку матеріалів з азбесту тощо).

При підозрі на мезотеліому очеревини виконується УЗД черевної порожнини, МСКТ, що дозволяють виявити наявність асциту та ознаки пухлинного процесу. Для точного підтвердження діагнозу необхідно проведення лапароцентезу з метою забору та дослідження асцитичної рідини. Якщо злоякісні клітини в ексудаті не виявляються, вдаються до діагностичної лапароскопії (лапаротомії) та забору біоптату з його подальшим морфологічним дослідженням. Визначення гістологічного типу мезотеліоми очеревини має важливе значення для прогнозу та підбору протипухлинного лікування.

Оптимальним методом лікування вузлових форм мезотеліоми очеревини є радикальне видалення хірургічного пухлини. З метою евакуації асцитичної рідини проводять процедури лікувального парацентезу.

При дифузних процесах показано променеву терапію, хіміотерапію або їх поєднання. Хіміотерапевтичні препарати у різних поєднаннях (доксорубіцин, метотрексат, цисплатин, винорелбін та ін.) вводяться як внутрішньовенно, так і безпосередньо в черевну порожнину – внутрішньоперитонеально. Променева терапія може проводитися як самостійне лікування, паліативна допомога, допоміжне лікування після операції для придушення росту пухлинних клітин.

Для запобігання розвитку мезотеліоми очеревини рекомендується уникати контакту з азбестом на виробництві та вдома.

Прогноз при виявленні мезотеліоми очеревини несприятливий через швидку дисемінацію пухлини. Зазвичай після встановлення діагнозу пацієнти живуть трохи більше 1-2 років. Найкращий прогноз спостерігається при епітеліоїдному типі мезотеліоми очеревини; найгірший – при саркоматозному та змішаному.