Опісторхоз

Розвиток захворювання

Опісторхоз – захворювання, пов’язане з наявністю в організмі людини глистів з групи гельмінтів, що вражає, як правило, підшлункову залозу та печінку. Найбільш широке поширення дане захворювання отримало в районах Придніпров’я та Західного Сибіру. Основний збудник – сибірська двуустка (опісторхіс) паразитує у внутрішніх органах домашніх тварин і людини. Перш, ніж потрапити в організм людини, опісторхіс здійснює тривалий шлях. Потрапляючи разом з випорожненнями хворої тварини у воду, він опиняється в організмі равлики і починає в ньому активно розмножуватися.

Процес розмноження закінчується виходом у воду церкариев (личинок двуустки). Церкарии заковтуються населяє водойму рибою і разом з нею потрапляють в організм людини. Зараження описторхозом можливо у разі вживання в їжу сирої, погано просмажене, приготовленої з порушенням технології соління риби. Личинки паразита, що відрізняються особливою активністю, здатні швидко проникати з кишечника людини в її печінку, підшлункову залозу і жовчний міхур, де через два тижні вони досягають статевої зрілості і починають відкладати яйця. Активне розмноження личинок в організмі сприяє його інтоксикації і алергізації. Крім того, наявність опісторхіса сприяє розвитку кіст і новоутворень печінки.

Інкубаційний період захворювання триває від 2 до 4 тижнів. Про зараження може свідчити наявність таких симптомів:

• Болі в суглобах і м’язах;
• Незначне підвищення температури тіла;
• Блювання, діарея;
• Алергія;
• Збільшення і ущільнення печінки.

На більш пізній стадії розвитку захворювання з’являються:

• Часті запаморочення і головні болі;
• Біль в області правого підребер’я;
• Напади жовчних кольок;
• Зниження апетиту;
• Підвищена дратівливість, часті зміни настрою;
• Безсоння.

Іноді опісторхоз протікає в стертій формі, тобто не має яскраво вираженої симптоматики.

Діагностика

Діагностика опісторхозу на ранній стадії захворювання вельми скрутна. Яйця паразитів можуть бути виявлені в калі хворого не менш ніж через 4 тижні з моменту зараження. Тому часто діагноз встановлюється за результатами опитування. Лікар, як правило, опитує хворого про те, де він перебував останнім часом, чи вживав в їжу сиру, в’ялену, смажену рибу. Якщо погіршення самопочуття пацієнта почалися через кілька днів після вживання риби, фахівець ставить діагноз – опісторхоз.

Діагностика захворювання включає в себе проведення інструментально-лабораторних досліджень:

• Загальний аналіз сечі;
• Клінічний і біохімічний (а-амілаза крові, АСТ, АЛТ, рівень холестерину, білковий склад плазми, лужна фосфатаза) аналізи крові;
• Копрологія (аналіз калу);
• УЗД органів черевної порожнини;
• Фіброгастродуоденоскопія (ендоскопічне дослідження шлунка, стравоходу і дванадцятипалої кишки);
• Дослідження сироватки крові на наявність антитіл до опісторхіси.

Опісторхоз вимагає обов’язкового кваліфікованого лікування. Дане захворювання здатне викликати такі ускладнення, як панкреатит, запалення жовчовивідних шляхів, жовчний перитоніт, а в деяких випадках – цироз або рак печінки.

Лікування

Лікування даного захворювання – складний і тривалий процес. До того ж арсенал дійсно ефективних щодо опісторхісов препаратів досить обмежений. Хлоксил, яким ще недавно лікували опісторхоз в російських клініках, був знятий з виробництва на увазі його токсичного впливу на нирки, шлунок, печінку і серцевий м’яз. Німецький препарат Празиквантель дуже високоефективний, проте так само володіє великою токсичністю. Лікування даними лікарським засобом проводиться тільки в стаціонарних умовах. При цьому пацієнту щодня вводяться внутрішньовенні препарати, що знімають інтоксикацію. Серед побічних дій: блювота, зниження апетиту, нудота, діарея, печінкові коліки, болі в животі, некроз підшлункової залози, набряк Квінке, алергічний висип, кропив’янка.

При повторних курсах лікування опісторхозу, а також при протипоказання до застосування празіквантеля може призначатися біологічно активна добавка – популін, сприяюча активізації захисних сил організму в боротьбі з інфекцією і зазвичай добре переноситься усіма пацієнтами.

Основна мета лікування опісторхозу полягає у знищенні що влаштувався у внутрішніх органах хворого опісторхіса. Масова загибель паразита може супроводжуватися слабкістю, зниженням апетиту, нудотою, появою на шкірі алергічних висипань. Подібні реакції організму не небезпечні і свідчать про ефективність лікування.

Важливою умовою одужання є дотримання дієти, спрямованої на оберігання ШКТ від перевантажень. Дієта при опісторхозу припускає відмову від усього гострого, копченого, жирного, здобного. До вживання дозволені страви, приготовані на пару, пюре, запечені овочі, вегетаріанські супи, каші на воді, свіжі овочі та фрукти, натуральні соки, рослинні масла, мед.

Важливим етапом у лікуванні опісторхозу є виведення загиблих паразитів з організму з відтоком жовчі. Для цього призначаються: Гепатосол, Флорента, ахіллан, екорсол, Вітамікс. Тривалість одного курсу становить не менше 20 днів. При цьому враховується загальний стан і самопочуття пацієнта. Ефективність лікування в повній мірі може бути оцінена через півроку після проведення дегельмінтизації шляхом дуоденального зондування жовчного міхура. При виявленні в результаті дослідження одиничних яєць опісторхіса призначається повторний курс лікування звичним лікарським препаратом.

Оскільки зараження описторхозом відбувається через вживану рибу, рекомендується завжди дотримуватися правильний режим її приготування, не вживати в їжу рибу в сирому, слабосоленої, недовареному вигляді, обробляти куплену рибу тільки на окремій обробній дошці за допомогою спеціально відведеного для цих цілей ножа.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.