Ожиріння у дітей

Ожиріння у дітей – хронічне порушення обміну речовин, що супроводжується надмірним відкладенням жирової тканини в організмі. Ожиріння у дітей проявляється підвищеною масою тіла і привертає до розвитку запорів, холециститу, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, інсулінорезистентності, дисфункції статевих залоз, артрозу, плоскостопості, апное сну, булімії, анорексії та ін. Діагноз дитячого та підростання маси тіла, ІМТ та перевищення фактичних показників над належними (за центильними таблицями). Лікування ожиріння у дітей включає дієтотерапію, раціональне фізичне навантаження, психотерапію.

Ожиріння в дітей віком – стан, у якому фактична маса тіла дитини перевищує віковий норматив на 15% і більше, а індекс маси тіла ≥30. Дані досліджень свідчать, що надмірну масу тіла мають близько 12% російських дітей, а ожиріння – 8,5% дітей, які проживають у містах, та 5,5% – у сільській місцевості. У всьому світі відзначається епідемічне зростання поширення ожиріння серед дітей, що потребує серйозного ставлення до цієї проблеми з боку педіатрії та дитячої ендокринології. Майже у 60% дорослих, які страждають на ожиріння, проблеми із зайвою вагою почалися в дитячому та підлітковому віці. Прогресування ожиріння у дітей веде до розвитку у майбутньому серцево-судинних, ендокринних, метаболічних, репродуктивних порушень, захворювань травного тракту та опорно-рухового апарату.

Ожиріння в дітей віком має поліетиологічну природу; в його реалізації відіграє роль складна взаємодія генетичних та середовищних факторів. У всіх випадках в основі ожиріння у дітей лежить енергетичний дисбаланс, зумовлений підвищеним споживанням та зниженим витрачанням енергії.

Відомо, що за наявності ожиріння в обох батьків, ймовірність виникнення такого порушення у дитини становить 80%; за наявності ожиріння лише у матері – 50%; лише у батька – 38%.

Групу ризику розвитку ожиріння становлю діти, мають підвищену масу тіла при народженні (понад 4 кг) і надмірну щомісячну надбавку маси тіла, які перебувають на штучному вигодовуванні. У немовлят ожиріння може розвиватися на тлі перегодовування дитини висококалорійними сумішами, порушення правил введення прикорму.

Як показують анамнестичні дані, розвиток ожиріння у більшості дітей пов’язаний з порушенням режиму харчування та зниженням рівня фізичного навантаження. Зазвичай у харчуванні дітей із надмірною масою тіла та ожирінням переважають легкозасвоювані вуглеводи (хлібобулочні вироби, солодкі десерти) та тверді жири (фаст-фуд), солодкі напої (соки, газування, чаї) при недостатньому вживанні клітковини, білка, води. При цьому більшість дітей ведуть малорухливий спосіб життя (не грають у рухливі ігри, не займаються спортом, не відвідують уроки фізкультури), багато часу проводять біля телевізора або комп’ютера, відчувають інтенсивне розумове навантаження, що сприяє гіподинамії.

Ожиріння у дітей може бути не тільки наслідком конституційної схильності та аліментарних причин, а й серйозних патологічних станів. Так, ожиріння нерідко зустрічається у дітей з генетичними синдромами (Дауна, Прадера-Вілії, Лоуренса-Муна-Бідля, Коена), ендокринопатіями (вродженим гіпотиреозом, синдромом Іценко-Кушинга, адіпозо-генітальною дистрофією), ураженням ЦНС (поразка ЦНС) енцефаліту, нейрохірургічних операцій, пухлин головного мозку та ін.).

Іноді в анамнезі дітей простежується зв’язок ожиріння із зовнішніми емоційними факторами: надходженням до школи, нещасним випадком, смертю родичів тощо.

Таким чином, з урахуванням причин виникнення розрізняють дві форми ожиріння у дітей: первинне та вторинне. У свою чергу, первинне ожиріння у дітей поділяється на екзогенно-конституційне (пов’язане зі спадковою схильністю) та аліментарне (пов’язане з похибками у харчуванні). При конституційному ожирінні дітьми успадковується не сама надмірна вага, а особливості перебігу обмінних процесів в організмі. Аліментарне ожиріння найчастіше виникає у дітей у критичні періоди розвитку: ранньому дитячому віці (до 3-х років), дошкільному віці (5-7 років) та періоді статевого дозрівання (від 12 до 16 років).

Вторинне ожиріння у дітей є наслідком різних вроджених та набутих захворювань. Найбільш частим видом вторинного ожиріння служить ендокринне ожиріння, що супроводжує захворювання яєчників у дівчаток, щитовидної залози, надниркових залоз у дітей.

Критерії визначення ожиріння в дітей віком досі залишаються предметом обговорення. Гайворонська А.А. на підставі перевищення маси тіла дитини нормальних для даного віку та зростання значень виділяє 4 ступені ожиріння у дітей:

• Ожиріння І ступеня – Маса тіла дитини перевищує норму на 15-24%
• Ожиріння II ступеня – Маса тіла дитини перевищує норму на 25-49%
• Ожиріння III ступеня – Маса тіла дитини перевищує норму на 50-99%
• Ожиріння IV ступеня – Маса тіла перевищує допустиму вікову норму більш ніж на 100%.

У 80% дітей виявляють первинне ожиріння І-ІІ ступеня.

Основною ознакою ожиріння у дітей є збільшення шару підшкірно-жирової клітковини. У дітей раннього віку ознаками первинного ожиріння можуть бути малорухливість, затримка формування рухових навичок, схильність до запорів, алергічних реакцій, інфекційної захворюваності.

При аліментарному ожирінні у дітей є надлишкові жирові відкладення в ділянці живота, тазу, стегон, грудей, спини, обличчя, верхніх кінцівок. У шкільному віці у таких дітей відзначається задишка, зниження толерантності до фізичного навантаження, підвищений артеріальний тиск. До пубертатного віку у чверті дітей діагностується метаболічний синдром, що характеризується ожирінням, артеріальною гіпертензією, інсулінорезистентністю та порушенням ліпідного обміну (дисліпідемією). На тлі ожиріння у дітей нерідко розвивається порушення обміну сечової кислоти та дисметаболічна нефропатія.

Вторинне ожиріння у дітей протікає на тлі провідного захворювання та поєднується з типовими симптомами останнього. Так, при вродженому гіпотиреозі діти починають пізно тримати голівку, сидіти та ходити; у них зсуваються терміни прорізування зубів. Придбаний гіпотиреоз найчастіше розвивається у період статевого дозрівання внаслідок йодного дефіциту. І тут, крім ожиріння, в дітей віком відзначається стомлюваність, слабкість, сонливість, зниження успішності у шкільництві, сухість шкіри, порушення менструального циклу в дівчат.

Характерними ознаками кушінгоїдного ожиріння (при синдромі Іценка-Кушинга у дітей) служать жирові відкладення в області живота, обличчя та шиї; при цьому кінцівки залишаються худими. У дівчаток у пубертатному періоді спостерігається аменорея та гірсутизм.

Поєднання ожиріння у дітей із збільшенням молочних залоз (гінекомастією), галактореєю, головними болями, дисменореєю у дівчат може вказувати на наявність пролактиноми.

Якщо крім надмірної ваги дівчину турбує жирна шкіра, вугрі, надмірне зростання волосся, нерегулярні менструації, то з високим ступенем ймовірності можна припустити у неї синдром полікістозних яєчників. У хлопчиків з адипозогенітальною дистрофією має місце ожиріння, крипторхізм, гінекомастія, недорозвинення пеніса та вторинних статевих ознак; у дівчаток – відсутність менструацій.

Наявність ожиріння в дітей віком є ​​риск-фактором раннього розвитку низки захворювань – атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, стенокардії, цукрового діабету 2 типу. З боку травної системи може відзначатись формування хронічного холециститу та ЖКБ, панкреатиту, запорів, геморою, жирового гепатозу, а надалі – цирозу печінки. У дітей з надмірною вагою та ожирінням частіше виникають розлади харчування (анорексія, булімія) та порушення сну (хропіння та синдром сонних апное).

Підвищене навантаження на кістково-м’язову систему зумовлює розвиток у дітей із ожирінням порушень постави, сколіозу, артралгій, артрозу, вальгусної деформації стоп, плоскостопості. Ожиріння у підлітків нерідко спричиняє депресію, глузування з боку однолітків, соціальну ізоляцію, девіантну поведінку. У жінок і чоловіків, які страждають на ожиріння з дитинства, є підвищений ризик розвитку безпліддя.

Клінічна оцінка ожиріння та ступеня його виразності у дітей включає збирання анамнезу, з’ясування способу вигодовування у грудному віці та особливостей харчування дитини в даний час, уточнення рівня фізичної активності. При об’єктивному обстеженні педіатр здійснює антропометрію: реєструє показники росту, маси тіла, кола талії, обсягу стегон, індекс маси тіла. Отримані дані зіставляються зі спеціальними центильними таблицями, виходячи з яких діагностується надлишкова маса тіла чи ожиріння в дітей віком. У деяких випадках, наприклад, при масових оглядах, використовується методика вимірювання товщини складки, визначення відносної маси жирової тканини методом біоелектричного опору.

Для з’ясування причин ожиріння діти з надмірною масою тіла мають бути проконсультовані дитячим ендокринологом, дитячим неврологом, дитячим гастроентерологом, генетиком. Доцільним є додаткове дослідження біохімічного аналізу крові (глюкози, глюкозо-толерантного тесту, холестерину, ліпопротеїнів, тригліцеридів, сечової кислоти, білка, печінкових проб), гормонального профілю (інсуліну, пролактину, ТТГ, Т4 св., кортизолу. За показаннями виконується УЗД щитовидної залози, РЕГ, ЕЕГ, МРТ гіпофізу дитині.

Обсяг медичної допомоги дітям, які страждають на ожиріння, включає зниження маси тіла, лікування супутніх захворювань, підтримання досягнутого результату та профілактику набору зайвої ваги.

У першу чергу, дитині з ожирінням підбирається індивідуальна дієта, яка передбачає зменшення добового калоражу за рахунок тваринних жирів та рафінованих вуглеводів. Рекомендується 5-разовий (іноді 6-7-разовий) режим харчування, проводиться навчання батьків розрахунку норми добових кілокалорій. Одночасно з корекцією харчування проводиться організація раціонального рухового режиму: для дітей молодшого віку рекомендуються прогулянки та рухливі ігри, а починаючи з дошкільного віку – спортивні заняття (плавання, їзда велосипедом та ін.). Дієтотерапія здійснюється під керівництвом педіатра чи дієтолога; контроль за харчуванням та руховою активністю дітей, які страждають на ожиріння, покладається на батьків.

При ожирінні дітям може проводитися голкорефлексотерапія, ЛФК, гідротерапія, психотерапія. За наявності супутніх захворювань дитині потрібна допомога дитячого ендокринолога, дитячого гастроентеролога, дитячого гінеколога, дитячого кардіолога, дитячого ортопеда, нейрохірурга, дитячого психолога.

Попередження епідемії ожиріння серед дітей – це завдання, яке потребує інтеграції зусиль батьків, представників медичної спільноти та сфери освіти. Першим кроком на цьому шляху має стати розуміння батьками важливості раціонального харчування у дитячому віці, виховання правильних харчових уподобань у дітей, організація режиму дня дитини з обов’язковим включенням прогулянок на свіжому повітрі.

Іншим важливим моментом профілактики ожиріння у дітей є прищеплення інтересу до фізичної культури, доступність занять спортом у школі та за місцем проживання. Важливо, щоб батьки були прикладом здорового способу життя, а не авторитарно вимагали його дотримання від дитини. Необхідна розробка скринінгових програм з виявлення ожиріння та його ускладнень серед дітей та підлітків.