Підошовна бородавка

Підошовна бородавка – тверде і плоске утворення на шкірі стопи, що трохи піднімається над її рівнем і покрите шаром епітелію, що ороговіло. Основний метод діагностики підошовної бородавки – дерматоскопія. Розташування бородавки на підошві призводить до її постійного травмування та виникнення хворобливості під час ходьби. З цієї причини підошовна бородавка часто вимагає лікування, хоча може пройти самостійно. До методів видалення відносяться кріотерапія, електрокоагуляція, видалення радіохвильовим апаратом або лазером.

Підошовна бородавка відноситься до доброякісних новоутворень шкіри і становить приблизно 34% від усіх бородавок. Діагностуванням та лікуванням бородавок займається дерматологія. Застосування народних методів позбавлення бородавок і самолікування вкрай небажане. Підошовна бородавка має корінь, що глибоко йде в шкіру, і його неповне видалення призведе до нового зростання бородавки, а зайве пошкодження навколишніх тканин — до появи бородавок на інших ділянках тіла.

Папіломи, кондиломи та всі види бородавок (звичайні, плоскі, ниткоподібні, підошовні) мають однакову природу – зараження організму вірусом папіломи (ВПЛ). Вірус поширюється серед людей через інфіковані клітини шкіри (контактним шляхом). Найбільш сприятливим для нього є вологе та тепле середовище. Тому зараження ВПЛ часто відбувається у басейнах, саунах, лазнях та спортивних залах. При досить сильній роботі імунітету ВПЛ в організмі людини перебуває у латентному стані та не дає клінічних проявів. Збій в імунній системі призводить до активації вірусу та появи на шкірі вищевказаних утворень.

Розвитку підошовної бородавки може сприяти надмірна пітливість (гіпергідроз) або сухість шкіри стоп; незручне взуття, що викликає здавлення або тертя шкіри стопи; різні деформації стопи (плоскостопи, деформуючий остеоартроз, артрити дрібних суглобів стопи); захворювання, що призводять до порушення трофіки тканин стопи (цукровий діабет, варикоз нижніх кінцівок, атеросклероз та ін.), ушкодження шкіри стопи.

Підошовна бородавка є твердим чітко відмежованим ущільненням на підошві. Найчастіше вона має овальну або округлу форму та розмір близько 1-2 см. Освіта на 1-3 мм виступає над загальним рівнем шкірного покриву. Колір шкіри в області підошовної бородавки зазвичай не змінений, але може бути світло-коричневим або рожевим.

Поверхня бородавки на початку її утворення гладка. З часом вона покривається нашаруваннями ороговілого епідермісу, стає шорсткою і набуває сіро-жовтого відтінку. Іноді у центрі підошовної бородавки відзначається кратероподібне заглиблення. Чорно-коричневі крапки, які нерідко можна побачити на поверхні бородавки, зумовлені тромбуванням поверхневих капілярів.

Як правило, підошовна бородавка має одиничний характер. Поява дочірніх бородавок свідчить про високу активність вірусу. Множинні бородавки надають мозаїчний малюнок ураженій ділянці підошви, за що й назвали «мозаїчними бородавками».

Може спостерігатись самостійне зникнення підошовної бородавки. У такому разі на шкірі стопи не залишається жодного сліду. Але найчастіше, через постійне травмування, самодозвіл бородавки не відбувається. Не болюча сама по собі, вона починає завдавати пацієнтові значного дискомфорту і навіть різкого болю, пов’язаного з тертям і тиском бородавки про підошву взуття.

За своїм зовнішнім виглядом підошовна бородавка часто нагадує мозоль або ділянку шкірного гіперкератозу. Відрізнити її від цих утворень може лише професійний дерматолог. І тому проводиться дерматоскопія. Щоб краще дослідити освіту, лікар попередньо здійснює зіскоблювання верхніх шарів ороговілого епітелію. Відсутність шкірного малюнка на поверхні освіти та виявлення характерного симптому «тромбованих капілярів» говорять на користь підошовної бородавки. Позитивні результати ПЛР-діагностики на ВПЛ підтверджують інфікованість пацієнта.

Для визначення глибини проростання підошовної бородавки пацієнту призначається УЗД шкірного утворення. За підозри на злоякісний характер освіти проводиться консультація дерматоонколога. При виявленні деформацій та захворювань стопи необхідна консультація підлоги.

Підошовну бородавку диференціюють з кератодермією підошв та долонь при синдромі Райтера. Найменші розміри освіти, не конічна, а плоска форма, симптом «тромбованих капілярів» та відсутність запальних змін навколо ороговілих нашарувань дозволяють відрізнити підошовну бородавку від кератодермії. Долонно-підошовні сифілоїди мають деяку подібність із підошовною бородавкою. Від останньої їх відрізняють множинний характер, безболісність та характерне розташування у вигляді кілець чи дуг, позитивний RPR-тест на сифіліс.

Видалення підошовної бородавки ускладнене її глибшим, проти іншими видами бородавок, проростанням у дерму. З цієї причини електрокоагуляція, наприклад, не завжди підходить для позбавлення бородавки. Її застосування можливе лише у разі неглибокого розташування підошовної бородавки та часто ускладнюється утворенням рубця.

Хороші результати дає кріодеструкція бородавки. Її результат залежить від досвідченості лікаря, оскільки надто глибокий вплив може призвести до загоєння ранки з утворенням рубця, а надто поверхневий – до рецидиву бородавки. Після обробки рідким азотом на місці бородавки залишається пухир, який не можна травмувати до моменту його загоєння (близько 7 днів). Видалення лазером дає найкращий косметичний результат і дозволяє регулювати глибину впливу найбільш оптимальним чином. Видалення бородавок лазером проводиться швидко та безболісно, ​​а загоєння займає кілька днів.

Для видалення підошовної бородавки може бути застосований радіохвильовий метод, при якому бородавка вирізається радіоножем. Одночасно відбувається припікання судин, що запобігає кровотечі та потраплянню вірусу з бородавки в кров. Хірургічне висічення підходить для підошовних бородавок великого розміру. Воно проводиться звичайним скальпелем під місцевим знеболенням та може ускладнитися утворенням рубця.

Первинна профілактика появи підошовної бородавки полягає у запобіганні інфікуванню ВПЛ. Особливу увагу при цьому слід приділити обов’язковому носінню індивідуального взуття у громадських душових, басейнах та лазнях. Важливе значення, особливо для людей із захворюваннями стоп, має правильний догляд за шкірою стопи: регулярний педикюр, пілінг стоп та їх обробка засобами, що розм’якшують.

Пацієнтам із деформацією стоп необхідно користуватися ортопедичними устілками, ортезами, розвантажувальними коректорами. При підвищеній пітливості ступнів важливо підбирати взуття з натуральних матеріалів і використовувати засоби, що підсушують. При сухості та тріщинах на шкірі підошв необхідні живильні та зволожуючі креми, лікувальні ванни для ніг.

Вторинна профілактика підошовної бородавки полягає у призначенні пацієнту поряд з видаленням бородавки противірусних препаратів та імунокоректорів.