Пренатальний стрес

Пренатальний стрес – виражені психоемоційні переживання вагітної, що негативно впливають на актуальний стан плода та майбутнє здоров’я дитини. У матері проявляється афективною напруженістю, нестійкістю, плаксивістю, занепокоєнням, у плода – підвищеною руховою активністю. До наслідків відносяться дитячі неврози, гіперактивність, психосоматичні захворювання, розлади поведінки, РДА. Діагностика проводиться шляхом бесіди, психологічного тестування. Лікування включає когнітивно-поведінкову терапію, релаксацію, групові заняття вагітних.

Дослідження пренатального стресу, його впливу психіку плоду ведуться з початку 1970-х років минулого століття. Нині доведено негативний вплив негативних емоцій вагітної в розвитку плоду, і навіть протягом пологів. Наслідки пренатального стресу вивчаються фахівцями різних напрямів: психіатрами, психологами, сексологами, ендокринологами, імунологами. Дані про поширеність розладу відсутні. Встановлено, що дівчатка легше адаптуються до антенатальних та перинатальних негативних факторів, наслідки стресу матері у них часто слабовиражені, але різноманітні. У хлопчиків переважають легкі та помірні відхилення у розвитку, психосоматичні розлади.

Вагітні більш схильні до стресів – відбувається фізіологічна перебудова організму, змінюється гормональний фон, знижується опір зовнішнім негативним факторам. Емоційна напруга провокується невизначеністю майбутнього. Жінка переживає про перебіг вагітності та пологів, зміну звичного життєвого укладу після появи на світ малюка. До причин стресу майбутніх мам належать:

• Небажана вагітність. Виношування у першому триместрі супроводжується вираженим внутрішнім конфліктом жінки між спонуканнями зробити аборт і народити дитину. У другому і третьому триместрі виникають сумніви щодо правильності вибору, занепокоєння про майбутні взаємини з дитиною, зміну способу життя.
• Психологічні особливості. Розвитку емоційного стресу сприяє недовірливість, тривожність, вразливість, егоцентризм, істеричні риси вагітної. Ближче до третього триместру часто формуються страхи, переживання щодо болю, можливих ускладнень пологів.
• Сімейні проблеми. Конфлікти з чоловіком, його неприйняття вагітності, алкоголізм, недостатня увага до вагітної, догляд із сім’ї є потужними стресовими факторами. Переживанням також схильні жінки, які виношують дитину без чоловіка (партнера), мають серйозні фінансові проблеми, які вимушено проживають з батьками.
• Стан здоров’я. Занепокоєння, тривожність нерідко є наслідком ускладнень вагітності, загострення хронічних та розвитку гострих захворювань. Багато соматичних патологій навіть без емоційного компонента викликають зміни організму аналогічні тим, що провокуються психологічним стресом.

У період вагітності відбувається фізіологічне посилення виробництва гормонів кори надниркових залоз. Підвищений рівень глюкокортикоїдів (ГКК) стимулює метаболічні процеси, забезпечує правильну закладку та диференціювання тканин та органів плода, бере участь у запуску родової діяльності в оптимальний час. У нормі надходження цих гормонів у кров майбутньої дитини контролюється рядом сполук (ферментами, спеціальними протеїнами). При переживанні стресу матір’ю концентрація глюкокортикоїдів у кровотоку різко збільшується, нейтралізуючих факторів виявляється недостатньо, гормони надходять до організму плода. Розвиваються нейрогормональні порушення, які кваліфікуються як стрес. ГКК проникають у головний мозок, викликаючи різні дисфункції, що виявляються відразу після народження або в міру розвитку дитини (до кінця першого року, у 7-9 років). Циркулюючи в екстрагіпоталамічних структурах, вони провокують стан тривоги, занепокоєння, страху, сприяють розвитку невротичних розладів.

Центральними симптомами стресу вагітної є емоційна нестійкість та напруженість. Жінка стає плаксивою, неспокійною, гнівливою, дратівливою. Афективні реакції швидко виникають та згасають. Тривога супроводжується формуванням нав’язливих думок про можливі ускладнення, хвороби. Вночі розвивається безсоння, вдень – сонливість. Апетит знижений або підвищений, з потягом до солодких та жирних продуктів. Вегетативна симптоматика представлена ​​головними болями, запамороченнями, перепадами артеріального тиску, нападами прискореного серцебиття. Тривале нервове перенапруга призводить до втоми, швидкої стомлюваності, пригніченості. Вагітна стає апатичною, нічим не цікавиться, воліє проводити час вдома, у ліжку.

Симптом стресу плода – підвищена рухова активність. Вагітні відзначають почастішання ворушень, поштовхів безпосередньо після інтенсивного переживання і протягом наступних кількох діб. Новонароджені, які перенесли пренатальний стрес, часто мають низьку оцінку за шкалою Апгар, більше плачуть, довго залишаються невтішними. Вегетативні дисфункції виявляються частими пробудженнями, тривалим формуванням біоритмів дня і ночі, рясними відрижками, порушеннями травлення. У результаті розвитку малюка виявляються психофізіологічні особливості – низькі адаптаційні можливості організму, підвищена вразливість, вразливість, емоційна лабільність, проблеми у встановленні соціальних контактів.

Стрес, що переживається майбутньою матір’ю, може призвести до гіпоксії, аномалій формування нервової системи плода, передчасних пологів. Діти наслідками стають гіперактивність, дефіцит уваги, імпульсивність, невротичні розлади, психопатії, ранній дитячий аутизм, психосоматичні хвороби. Порушення проявляються в ранньому дитинстві і продовжуються протягом усього життя. Нерідко спостерігаються обсесивно-компульсивні розлади, страхи, фобії, енурез, алергія, бронхіальна астма, нейродерміт, мовні порушення, відхилення сексуального розвитку. Діти відчувають труднощі соціалізації, відрізняються залежністю, нестійкою самооцінкою, уразливістю, підвищеною потребою у визнанні, любові.

Діагностика пренатального стресу проводиться під час вагітності, наслідки виявляються у будь-який період життя дитини. Результати дозволяють визначити тактику лікування та скласти прогноз. У дослідницьких цілях використовуються фізикальні та лабораторні методи, на практиці найбільш поширене клінічне обстеження та психодіагностика:

• Опитування. У розмові з майбутньою мамою з’ясовуються стресові обставини: готовність до вагітності, особливості стосунків із чоловіком (партнером), наявність ускладнень, соматичних захворювань, умови праці та проживання. При діагностиці наслідків стресу у дитини лікар-психіатр розпитує про особливості пренатального періоду, ускладнення під час пологів, стосунки батьків, їх бажання чи небажання мати дітей, очікування щодо статі дитини.
• Психодіагностичне обстеження вагітної. Використовуються опитувальники, що визначають наявність та вираженість стресу: методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги (ПЕН), тест самооцінки стресостійкості С. Коухена та Г. Вілліансона, шкала ситуативної тривожності Ч. Д. Спілбергера та інші. Проводиться комплексне дослідження емоційно-особистісної сфери, що дозволяє встановити рівень дезадаптації, риси, що сприяють розвитку емоційних порушень.
• Психологічне обстеження дитини. Методики підбираються залежно від клінічної картини. Вони орієнтовані виявлення неврозів, характерологічних порушень, патологій розвитку, психосоматичних захворювань. Особлива увага приділяється дослідженню дитячо-батьківських відносин. Застосовуються опитувальники (Патохарактерологічний діагностичний опитувальник О. Є. Личко, Опитувач батьківського відношення А.Я. Варга, В.В. Століна), проективні методики, особливо малювальні тести (Малюнок людини, людини під дощем, сім’ї).

Стрес, отриманий у пренатальному періоді, у дорослих лікується методами глибинної психотерапії, що дозволяє виявити несвідомі переживання. Застосовується гіпноз, психоаналіз, телесноорієнтована терапія. У дитячому віці використовуються методи, орієнтовані усунення наслідків – неврозів, психосоматичних хвороб, поведінкових відхилень. Найбільшого поширення набула когнітивно-біхевіоральна та сімейна психотерапія, групові тренінги.

Допомога вагітним, які переживають стрес, ведеться у двох напрямках: перше націлене зниження інтенсивності чи усунення етіологічних чинників, друге – на оволодіння способами управління власним емоційним станом. Причинами переживань можуть бути ситуації, котрі не піддаються корекції – відсутність майбутнього батька, хронічне захворювання. Тому зусилля психотерапевтів сконцентровані на зміні особистісних та емоційних реакцій жінки. Застосовуються:

• Когнітивно-поведінкова психотерапія. На консультації виявляються, обговорюються негативні настанови, думки, страхи вагітної. Методами переконання, логічної переробки вони замінюються більш адаптивні, відповідні ситуації. На поведінковому етапі жінка вчиться розпізнавати та аналізувати стресові фактори, переживати їхню дію з мінімальною емоційною напругою.
• Релаксаційні методи. Техніки розслаблення, емоційного заспокоєння дозволяють знизити негативний вплив стресу, що актуально переживається, на фізіологічному рівні – зняти м’язову напругу, відновити баланс гормонів і надходження кисню. Психотерапевт навчає пацієнтку дихальним та руховим розслаблюючим вправам, експрес-прийомам самомасажу, аутотренінгу.
• Групова терапія. На спільних зустрічах психотерапевт проводить заняття, що сприяють прийняттю вагітності, ролі матері, усунення страхів, пов’язаних з можливими ускладненнями, болем та ризиком смерті під час пологів. Застосовуються техніки арт-терапії, казкотерапії, музикотерапії. Окреме заняття може бути присвячене ситуації пологів – освоєння спеціального дихання, способів переживання фізичного болю.

Прогноз пренатального стресу та його наслідків визначається тривалістю та інтенсивністю переживань вагітної. За своєчасної психотерапевтичної допомоги результат сприятливий, дитина народжується здоровою, розвивається без відхилень. Профілактичні заходи спрямовано підтримку емоційної стабільності майбутньої мами. Необхідно дотримуватись правильного режиму дня: виділяти достатньо часу для сну, активного відпочинку на свіжому повітрі, не перевантажувати організм на роботі, при погіршенні самопочуття звертатися до лікарів. Важливо знайти джерело позитивних емоцій – хобі, зустрічі із друзями, прогулянки.