Пухлини стравоходу

Пухлини стравоходу – Доброякісні і злоякісні новоутворення, що виникають з різних шарів стравохідної стінки. Клінічно проявляються порушенням ковтання, блюванням та відрижкою, болями та тяжкістю за грудиною, відчуттям грудки в горлі, кашлем, схудненням, анемією. У діагностиці використовуються рентгенографія стравоходу з контрастуванням, езофагоскопія, ендоскопічна біопсія, оглядова рентгенографія органів грудної клітки, МРТ та КТ органів грудної клітки. Лікування доброякісних пухлин стравоходу лише хірургічне, злоякісних – комплексне (оперативне, променева та поліхіміотерапія).

За терміном «пухлини стравоходу» практично завжди ховається рак, оскільки доброякісні новоутворення цього органу трапляються надзвичайно рідко. У літературі з гастроентерології описано приблизно 400 випадків виявлення доброякісних пухлин стравоходу, у переважній більшості чоловіків віком близько 40 років. Злоякісні новоутворення зустрічаються набагато частіше – рак стравоходу посідає сьоме місце серед усіх пухлин, а за рівнем смертності – третє (після онкологічних захворювань легень та шлунка). Загальна поширеність захворювання – 5-6%. Середній вік виявлення онкології стравоходу становить 60-65 років. Помічено, що в країнах з високою поширеністю езофагеального раку є тенденція до омолодження цієї патології, вирівнювання відмінностей по статі (чоловіки та жінки хворіють однаково часто). В останні десятиліття в Росії відзначається деяке зниження захворюваності на новоутворення стравоходу.

Усі пухлини стравоходу поділяють на великі групи: доброякісні (менше 1%) і злоякісні (понад 99%). Доброякісні пухлини класифікують за гістологічною будовою та характером зростання. Гістологічно виділяють такі види доброякісних пухлин стравоходу: епітеліальні (поліпи, аденоми, папіломи), неепітеліальні (ліпоми, фіброми, ангіоми, міоми, нейрофіброми, хондроми, міксоми та ін.). Неепітеліальні пухлини зустрічаються набагато частіше. За характером росту пухлина стравоходу може бути внутрішньопросвітною та інтрамуральною (внутрішньостінковою).

Злоякісні пухлини стравоходу класифікують за гістологічною будовою, розташуванням, поширеністю процесу і т.д. 5% ); неепітеліальні – саркома, лімфома, меланома.

Класифікація TNM систематизує рак стравоходу за такими критеріями:

1. Анатомічна область – шийний відділ стравоходу, внутрішньогрудний відділ (верхній, середній, нижній). Якщо пухлина вражає одночасно стравохід та шлунок, то її локалізація визначається виходячи з переважного ураження органу (понад 50% освіти знаходиться у стравоході чи шлунку). У випадках, коли новоутворення рівномірно поширюється в обидві сторони, пухлиною стравоходу вважають плоскоклітинний та дрібноклітинний рак, недиференційовані пухлини; пухлиною шлунка – аденокарциному і перстневидноклітинний рак.

2. Залучення до патологічного процесу регіонарних та віддалених лімфоколекторів.

3. Первинна пухлина – які шари стравоходу уражені, чи інвазія пухлини є в сусідні органи і тканини.

4. Ступінь диференціювання – висока, середня, низька, недиференційована пухлина стравоходу.

Симптоми доброякісних пухлин стравоходу

Доброякісні пухлини стравоходу трапляються досить рідко і налічують трохи більше 1% всіх новоутворень цього органу травлення. Левова частка доброякісних новоутворень – це неепітеліальні пухлини, 70% з яких займає лейоміома стравоходу. Інтрапросвітні пухлини зазвичай є поліпами епітеліального (залізисті поліпи, папіломи, аденоми) або мезенхімального (фіброми, ліпоми, змішані поліпи) походження. В окрему групу виділяють такі пухлини, що рідко зустрічаються, як міксома, хондрома, гамартома, гемангіома.

Доброякісні новоутворення виявляються у всіх відділах стравоходу. Зазвичай це поодинокі пухлини на широкій ніжці, що мають гладку або горбкувату структуру. Враховуючи досить повільне зростання таких новоутворень, клінічний перебіг часто буває безсимптомним, а по досягненню пухлиною великих розмірів з’являються ознаки непрохідності стравоходу та здавлення органів середостіння. Однак найчастіше доброякісні пухлини стравоходу є випадковою знахідкою під час оглядової рентгенографії органів черевної порожнини.

Різні види доброякісних пухлин мають певні особливості клінічної та рентгенологічної картини. Так, поліп стравоходу то, можливо одиночним чи множинним, розташовуватися у кожному відділі органа. Він явно виступає у просвіт стравоходу, має виражену рухливість за рахунок широкої основи та ніжки. Виявляється дисфагією, що періодично виникає протягом багатьох років. Характерною ознакою при рентгенологічному дослідженні є дефект наповнення, що зміщується барієм з чіткими і рівними контурами, збережена рельєфність і перистальтика на рівні дефекту.

Папілома зазвичай має більші розміри, ніж поліп, дольчасту або бородавчасту поверхню. Схильна до малігнізації. Лейоміоми є найпоширенішими пухлинами стравоходу. Розташовуються в нижніх та середніх його відділах, інтрамурально на широкій основі. Течія зазвичай безсимптомна, першими ознаками є виразка пухлини і кровотеча. Ліпоми зустрічаються дуже рідко, немає чітких клінічних відмінностей з інших пухлин.

Діагностика та лікування доброякісних пухлин стравоходу

Під час проведення рентгенографії стравоходу з контрастуванням виявляються дефекти наповнення, деформація просвіту стравохідної трубки, зміни рельєфу слизової оболонки. За рентгенологічною картиною можна виділити пухлини, що повністю перебувають у просвіті органу; що ростуть як у просвіт, так і інтрамурально; що поширюються з внутрішніх шарів стравоходу назовні і здавлюють його ззовні. Відмінністю доброякісних неепітеліальних пухлин від раку є збережений рельєф слизової оболонки та еластичність стінок стравоходу на рівні розташування новоутворення. Діагноз підтверджується гістологічно.

Диференціальна діагностика проводиться з такими захворюваннями, як стороннє тіло, варикозне розширення вен, злоякісні новоутворення стравоходу. Для встановлення правильного діагнозу в умовах стаціонару проводиться езофагоскопія та хромоскопія стравоходу, ендоскопічна біопсія тканин пухлини з подальшим гістологічним дослідженням, оглядова рентгенографія грудної порожнини та рентгенографія стравоходу з контрастуванням. При труднощі діагностики показано проведення магнітно-резонансної або комп’ютерної томографії органів грудної клітки.

Слід звертати увагу на такі несприятливі прогностичні ознаки, як швидке зростання пухлини, виразка, нетипова форма пухлинного вузла, зміна рельєфу слизової оболонки та еластичності стінок стравоходу в місці локалізації новоутворення. Дані симптоми можуть говорити про малігнізації доброякісної пухлини і вимагають від гастроентеролога обов’язкового призначення езофагоскопії з біопсією.

Лікування лише хірургічне, видалення доброякісних пухлин стравоходу може проводитися ендоскопічним чи порожнинним методом. У післяопераційному періоді призначається спеціальна дієта, інгібітори протонного насоса тривалим курсом (якщо пухлина супроводжувалася явищами езофагіту, недостатності кардії).

Симптоми злоякісних пухлин стравоходу

Злоякісні пухлини стравоходу в переважній більшості представлені раком. Це новоутворення підступно тим, що виявляється вже на пізніх стадіях, у зв’язку з чим частка операбельних пухлин становить трохи більше 30%, а летальність перевищує 15%. Досить часто трапляються множинні злоякісні пухлини стравоходу. За гістологічною структурою частіше виявляється плоскоклітинний неороговуючий рак, рідше базальноклітинний і ороговіючий, вкрай рідко – аденокарцинома та інші злоякісні новоутворення. Найчастіше злоякісні новоутворення локалізуються у середній частині стравоходу, а розташування пухлини у дистальних відділах зазвичай пов’язані з її поширенням зі шлунка. Зростаюча пухлина може вражати трахею, великі артерії та вени, корінь легені, лімфатичну протоку, печінку та діафрагму. Метастази при раку стравоходу виявляються у 60% випадків.

Злоякісні пухлини стравоходу мають характерну клініку: дисфагія, що повільно прогресує, біль при ковтанні, відрижка, слинотеча. Часто відзначається огида до м’яса. На пізніх стадіях розвиваються симптоми пухлинної інтоксикації, гнійний медіастініт. Безсимптомний перебіг злоякісних новоутворень можливий лише на початкових етапах розвитку пухлини.

Саркома стравоходу може відбуватися із сполучної, м’язової, судинної, нервової, пігментної тканин; також зустрічаються змішані та дисембріопластичні пухлини. Найчастіше діагностуються лейоміосаркоми. За характером зростання виділяють інфільтруючі пухлини та поліпоподібні. Рентгенологічні ознаки сарком неспецифічні, нагадують доброякісні пухлини. Відмінною рисою може бути множинність пухлинних вузлів.

Злоякісні лімфоми стравоходу зазвичай розвиваються при генералізованих онкологічних захворюваннях лімфатичної тканини. Виділяють пухлинну, інфільтративну та комбіновану форми лімфом. Рентгенологічно дані новоутворення дуже схожі з езофагеальним раком, відрізняє їх менш виражений стеноз стравоходу, висока частота виразок із розривом стравоходу, формуванням свищів. Також для лімфом характерне збереження перистальтики стравохідної стінки над пухлиною.

Діагностика та лікування злоякісних пухлин стравоходу

Діагностування злоякісних пухлин стравоходу зазвичай включає езофагоскопію з біопсією, контрастну рентгенографію стравоходу, МРТ і комп’ютерну томографію. Ознаки, що говорять на користь злоякісного новоутворення: нетипова зміна рельєфності слизової оболонки; нерівномірність контурів стравохідної стінки або дефект наповнення, що супроводжується відсутністю перистальтики на цьому рівні; нерівномірність просвіту стравоходу, стеноз стравоходу з розширенням просвіту над пухлинним вузлом, підриті контури стінки стравоходу на межі здорової тканини та пухлини. Комп’ютерна томографія дозволяє з великою ймовірністю визначити можливості оперативного лікування, скласти прогноз для одужання та життя пацієнта.

Лікування злоякісних пухлин стравоходу є складним завданням. Враховуючи тип пухлини, стадію та поширеність процесу, може використовуватися оперативне лікування (резекція, екстирпація стравоходу з наступною езофагопластикою), променева та поліхіміотерапія у різних комбінаціях. На пізніх етапах захворювання терапія паліативна (гастростомія).

Прогноз пухлин стравоходу

При доброякісних пухлинах стравоходу прогноз є сприятливим, проте пацієнти вимагають довічного диспансерного спостереження через високу частоту рецидивів. При злоякісних новоутвореннях прогноз залежить від термінів виявлення та початку лікування пухлини. За наявності метастазів прогноз для одужання та життя несприятливий. Специфічної профілактики пухлин стравоходу немає.