Рак носоглотки

Рак носоглотки – Злоякісна пухлина носової частини глотки. Може проявлятися закладеністю носа, безпричинними носовими кровотечами, болями в зоні носоглотки та області вуха, закладеністю вуха, шумом і дзвоном у вухах, порушенням слуху, головними болями, неврологічними розладами, порушеннями жування та ковтання. У процесі діагностики раку носоглотки враховують скарги, клінічну симптоматику, дані риноскопії, фарингоскопії, ендоскопії носоглотки, КТ, МРТ, ПЕТ-КТ, рентгенографії черепа, біопсії та інших досліджень. Лікування – променева терапія, хіміотерапія, стереотаксична хірургія, традиційні хірургічні втручання.

Рак носоглотки – злоякісна неоплазія, що походить із епітеліальних клітин верхньої частини глотки. Характеризується вираженою нерівномірністю розподілу серед людей різних рас. У середньому, за даними різних авторів, злоякісні новоутворення носоглотки становлять від 0,25 до 3% загальної кількості онкологічних поразок. При цьому на території Південного Китаю рак носоглотки є найчастіше діагностованою формою раку у чоловіків і третьою за поширеністю у жінок. Рівень захворюваності осіб, які проживають у країнах Африки та Південно-Західної Азії, а також вихідців із цих країн, що емігрували до США, становить близько 18%. Зазвичай симптоми раку носоглотки з’являються у віці старше 50 років. Лікування здійснюють фахівці у сфері онкології та отоларингології.

Причини виникнення цієї патології точно не з’ясовані. Факторами ризику, що підвищують ймовірність розвитку раку носоглотки, є куріння, зловживання алкоголем, пристрасть до гострої, пряної, солоної та гарячої їжі. Певну роль грають хронічні риносинусити. Встановлено, що на це захворювання частіше страждають пацієнти, заражені вірусом Епштейна-Барр. Наголошується на зв’язку раку носоглотки з іонізуючим випромінюванням (при проживанні в екологічно несприятливих районах, попередньої променевої терапії або багаторазових радіологічних дослідженнях), надмірною інсоляцією та тривалим професійним контактом з певними токсичними речовинами. Деякі дослідники вказують на існування спадкової схильності.

З урахуванням особливостей гістологічної будови пухлини виділяють три основні типи раку носоглотки:

• Плоскоклітинна рогівка карцинома.
• Диференційована та недиференційована неороговуюча карцинома.
• Базалоїдна карцинома.

Поряд із перерахованими новоутвореннями в області носоглотки можуть виникати саркоми, лімфоми та деякі інші види злоякісних неоплазій. Через неепітеліальне походження такі пухлини не включаються до групи раків носоглотки і розглядаються в інших розділах онкології.

У клінічній практиці використовують чотиристадійну класифікацію раку носоглотки:

• 1 стадія – Виявляється локальний вузол, що не виходить за межі носоглотки.
• 2А стадія – рак носоглотки поширюється на середню частину глотки, у процес можуть залучатися порожнина носа, мигдалики, м’яке піднебіння та корінь язика.
• 2В стадія – Виявляються метастази в лімфовузлах на стороні ураження.
• 3А стадія – виявляється ураження середньої частини глотки та двосторонні метастази у шийних лімфовузлах/рак носоглотки поширюється на навколоносові пазухи, відзначається одно- або двостороннє ураження шийних лімфовузлів/пухлина проростає зону навколо зіва, поширюється на іпсилатеральні та контрлатеральні ліми.
• 4А стадія – рак носоглотки проростає орбіту, верхню щелепу та черепні нерви, виявляється двостороннє ураження регіонарних лімфовузлів.
• 4В стадія – Виявляються метастази в надключичних лімфовузлах.
• 4С стадія – спостерігається віддалене метастазування.

На ранніх стадіях можливий безсимптомний перебіг. При прогресуванні процесу виникає клінічна картина, що включає три групи симптомів: носові, вушні і неврологічні. До списку носових симптомів, характерних для раку носоглотки, входять закладеність носа, гугнявість, носові кровотечі, неприємний запах з носа або з рота, наявність щільного пухлиноподібного утворення та болі в ділянці носоглотки, не пов’язані з інфекційним захворюванням. До вушних симптомів включають болі, порушення слуху, серозний отит, шум або дзвін у вухах. Неврологічні симптоми раку носоглотки виявляються у вигляді завзятих головних болів, порушень мови, розладів жування та ковтання, парезів та паралічів м’язів обличчя.

Виникнення неврологічних розладів при раку носоглотки обумовлено використанням неоплазії в основу черепа. Проростання ретросфеноїдального простору супроводжується ураженням II-VI черепних нервів. Можливі парез жувальних м’язів, невралгія трійчастого нерва, птоз та порушення рухів очного яблука. При поширенні раку носоглотки на область, розташовану ззаду від привушної слинної залози, виявляються ознаки ураження IX-XII черепних нервів: розлади смаку, дисфагія, сухість у роті або надмірна салівація, порушення дихання, синдром Горнера (екзофтальм, міоз, птоз та ангідроз обличчя) та слабкість м’язів язика.

Час появи та вираженість перерахованих симптомів раку носоглотки можуть різнитися залежно від розташування, швидкості та напрямки зростання новоутворення. При достатньому збільшенні розмірів раку носоглотки виявляється синдром Троттера, що включає в себе односторонній біль у вусі, мові та нижній щелепі, односторонню приглухуватість і порушення рухливості м’якого піднебіння внаслідок здавлення нижньощелепного нерва. При лімфогенному метастазуванні раку носоглотки виявляється одно-або двостороннє збільшення задній і глибоких шийних лімфовузлів, в подальшому в процес залучаються надключичні лімфовузли.

На момент постановки діагнозу лімфогенні метастази виявляються у 80% хворих на рак носоглотки. У половині випадків ураження лімфовузлів має двосторонній характер. У 30-35% пацієнтів спостерігається віддалене метастазування. При розмірі первинної пухлини більше ніж 6 см ймовірність виявлення віддалених метастазів зростає до 70%. Зазвичай при раку носоглотки уражаються кістки, легені та печінка. На пізніх стадіях виникають виснаження, ознаки ракової інтоксикації та порушення функцій різних органів.

Діагноз рак носоглотки виставляється на підставі скарг, історії захворювання, даних огляду, пальпації, неврологічного дослідження та додаткових діагностичних процедур. При пальпації шиї виявляють збільшені лімфовузли (у разі метастазування лімфогенного). При проведенні риноскопії та фарингоскопії виявляють пухлиноподібну освіту. При переважно ендофітному зростанні раку носоглотки візуальні зміни в області первинного вогнища можуть бути незначними навіть при проростанні сусідніх анатомічних структур, наявності регіонарних та віддалених метастазів, тому для оцінки поширеності пухлини потрібне поглиблене обстеження.

Обстеження при підозрі на рак носоглотки включає біопсію, рентгенографію черепа, КТ і МРТ голови і шиї. Перераховані методики дозволяють встановити тип пухлини, оцінити її поширеність, а також ступінь залучення твердих та м’якотканних структур голови та шиї. При проведенні неврологічного огляду визначають рівень ураження черепних нервів та виявляють загальні неврологічні розлади, що свідчать про наявність віддалених метастазів у головному мозку.

Крім того, для виявлення вторинних вогнищ раку носоглотки призначають рентгенографію грудної клітки, УЗД, КТ або МРТ печінки та сцинтиграфію кісток скелета. Диференціальну діагностику раку носоглотки проводять з назофарингітом, гіперплазією лімфатичного глоткового кільця та збільшенням лімфовузлів, обумовленим іншими патологічними станами (деякими запальними ураженнями ЛОР-органів, інфекціями волосистої частини голови, гострим лейкозом), лімф.

Проведення радикальних оперативних втручань при раку носоглотки часто неможливе, оскільки при спробі резекції новоутворення зазвичай не вдається повністю видалити злоякісні клітини, розташовані біля основи черепа. Методом вибору є променева терапія. Західні онкологи при раку носоглотки використовують поєднання радіотерапії та хіміотерапії, проте, згідно з результатами досліджень, проведених у країнах Азії (зоні найбільшого поширення раку носоглотки), комбінована терапія первинного вогнища не має переваг порівняно з ізольованим використанням променевої терапії. Поруч із класичною променевою терапією нині дедалі частіше застосовують стереотаксичну хірургію (сучасний метод високоточного опромінення).

При лімфогенних метастазах раку носоглотки також здійснюють променеву терапію. При недостатній ефективності опромінення (відсутності зменшення або незначному зменшенні лімфовузлів) виконують лімфаденектомію. За наявності віддалених метастазів радіотерапію поєднують із хіміотерапією. Призначення хіміопрепаратів дозволяє майже вдвічі покращити показники п’ятирічного виживання на пізніх стадіях раку носоглотки, проте багато пацієнтів не можуть отримати лікування в достатньому обсязі через яскраво виражені побічні ефекти. При місцевих рецидивах досить ефективна променева терапія, при обмеженому рецидивному ураженні лімфовузлів показано хірургічне втручання.

Прогноз при раку носоглотки визначається поширеністю первинного онкологічного процесу (особливе прогностичне значення має ступінь інвазії пухлини в основу черепа), наявністю, розміром та кількістю метастазів у лімфовузлах, віком пацієнта (вік старше 50 років розглядається як несприятливий прогностичний фактор) та гістологічно. Середня п’ятирічна виживання при раку носоглотки першої стадії становить 90%, другої – 80%, третьої – 70%, четвертої – 50%.