Різана рана

Різана рана – це рана, нанесена гострим предметом (бритвою, лезом, ножем). Має гострі кути, рівні краї та лінійну форму, сильно кровоточить, зяє. Довжина ранового каналу переважає його шириною. Може бути поверхневою або супроводжуватися пошкодженням м’язів, нервів, судин та внутрішніх органів. За своєчасної адекватної обробки є найбільш сприятливою у плані загоєння. Причиною ушкодження стають нещасні випадки у побуті чи виробництві, і навіть кримінальні інциденти. Діагноз виставляється на підставі анамнезу та клінічних симптомів. Лікування хірургічне.

Різана рана – рана, нанесена ріжучою зброєю з невеликою вагою та гострим лезом (бритвою, ножем, скальпелем, рідше – осколком скла або загостреним шматком металу). Лікування поверхневих різаних ран, а також ран із пошкодженням невеликих та середніх судин та нервів здійснюють лікарі-травматологи. Лікуванням ран із ушкодженням великих судин займаються судинні хірурги, з ушкодженням великих нервових стовбурів – нейрохірурги, із ушкодженням внутрішніх органів – торакальні хірурги, абдомінальні хірурги чи урологи.

Причиною різаних ран стають нещасні випадки у побуті чи виробництві, і навіть кримінальні інциденти. Здебільшого виявляється в осіб працездатного віку, чоловіки страждають частіше за жінок, що зумовлено як більш високою фізичною активністю при здійсненні професійної чи побутової діяльності, так і вищою ймовірністю участі в кримінальних інцидентах. Рани, отримані внаслідок нещасного випадку, зазвичай поодинокі. При кримінальних інцидентах зустрічаються як поодинокі, і множинні поранення.

Рана утворюється під дією ковзання та тиску гострого леза. Характерними особливостями є прямолінійний напрямок, веретеноподібна форма рани, переважання довжини над глибиною та шириною, клиноподібний перетин (по краях глибина ранового каналу менша, ніж у центрі), гладкі та рівні краї та рясна кровотеча. Ступінь прямолінійності рани залежить від форми леза та напряму його руху по відношенню до тканин.

На закругленій частині тіла можуть утворюватись лінійно-дугоподібні рани. При розрізі зібраної в складку або зморшкуватої шкіри іноді виникають зигзагоподібні або зубоподібні різані рани. При контакті з кісткою або захисним рухом потерпілого напрямок розрізу може змінюватись. Через еластичність тканини з боків рани скорочуються, тому на місці прямолінійного розрізу виникає поріз веретеноподібної форми (овал із загостреними кутами).

Ступінь розходження країв залежить від напрямку розрізу по відношенню до напрямку м’язів та еластичних волокон. Якщо різана рана, м’язи та еластичні волокна розташовані паралельно один до одного – зяяння незначне, якщо перпендикулярно – краї порізу широко зяють. При цьому навіть при значному зяянні кути рани залишаються гострими. Рівність і гладкість країв розрізу, а також мінімальна кількість пошкоджених тканин у стінках ранового каналу обумовлені гостротою леза.

При огляді виявляється порушення цілісності шкірних покривів і тканин, що підлягають. Різані рани в більшості випадків сильно кровоточать, що пояснюється несприятливими умовами для утворення тромбів у порівнянні з рубаними і, особливо, забитими або розмозженими ранами. Тяжкість і результат крововтрати визначаються безліччю чинників, зокрема – видом пошкоджених судин (артерії, вени, капіляри), швидкістю і обсягом крововтрати, загальним станом організму хворого, його статтю і віком, і навіть умовами довкілля.

При нещасних випадках з виробництва чи побуті переважають різані рани кистей рук. При спробах самогубства порізи в більшості випадків розташовуються на внутрішній стороні передпліччя, рідко – в області ліктьового згину або передньовнутрішньої поверхні стегна. Рани, нанесені в ході кримінальних інцидентів, частіше локалізуються в області передньої черевної стінки, грудної клітки, а також передній та бічній поверхні шиї. Для захисних поранень характерне розташування по тильній та ліктьовій (з боку мізинця) стороні передпліччя.

Більшість ран не проникають глибше шкіри та підшкірної клітковини. Однак при застосуванні дуже гострої зброї та додатку великої сили можливе пошкодження глибоко розташованих анатомічних утворень. Особливо небезпечні рани з пошкодженням судин (інтенсивна зовнішня кровотеча, висока ймовірність крововтрати та розвитку гіповолемічного шоку), пошкодженням нервів (порушення чутливості, парези та паралічі) та внутрішніх органів (масивна внутрішня кровотеча, висока ймовірність розвитку травматичного шоку та тяжких ускладнень, наприклад, при ушкодженні органів черевної порожнини). Хрящі та окістя пошкоджуються досить рідко, цілісність кісток практично ніколи не порушується.

Обсяг обстеження на час вступу в травмпункт чи відділення травматології та ортопедії залежить від особливостей і локалізації різаної рани. При поверхневих ушкодженнях із видимим дном рани досить візуального огляду. При підозрі пошкодження великої судини досліджують пульс на периферичних артеріях, призначають консультацію судинного хірурга. При підозрі на ушкодження нерва оцінюють чутливість та рухи, призначають консультацію нейрохірурга чи невролога, за потреби виконують електроміографію та інші дослідження. При пошкодженні небезпечних зон (грудної клітини, черевної стінки, ділянці нирок і т. д.) може знадобитися рентгенографія грудної клітини, МРТ, УЗД, артроскопія, лапароскопія та інші дослідження.

Рану промивають проточною водою. Шкіру навколо порізу очищають, використовуючи марлевий тампон, краї рани обробляють антисептиком, а потім закривають асептичною розв’язкою. При рясній капілярній або венозній кровотечі використовують давить пов’язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут на плече або стегно (накладення джгута на передпліччя та гомілку нераціонально навіть при низькому розташуванні рани). Хворого у всіх випадках, включаючи відносно невеликі порізи без великої кровотечі, слід якнайшвидше доставити до медичного закладу, оскільки рання обробка дозволяє зменшити кількість інфекційних ускладнень.

Різані рани давністю менше доби за відсутності ознак запалення підлягають первинній хірургічній обробці. Залежно від локалізації та розміру пошкодження ПХО може проводитись під місцевою анестезією чи загальним наркозом. Рану рясно промивають розчином перекису та фурациліну, досліджують щодо пошкодження м’язів, сухожиль, нервів і судин. За наявності ушкоджень м’язи вшивають кетгутом, на сухожилля накладають первинні шви (тільки за давності травми трохи більше 6 годин), дрібні судини перев’язують, нерви зшивають.

Стінки та краї січуть, рану повторно промивають перекисом і фурациліном, пошарово ушивають і дренують, використовуючи гумовий випускник, напівтрубку або трубку з грушею. При необхідності (у разі пошкодження великих м’язів, сухожилля тощо) здійснюють іммобілізацію кінцівки пластиковою або гіпсовою лонгетою. Після операції призначають знеболювальні та антибіотики, проводять перев’язки. Дренаж видаляють на 2-3 дні. При сприятливому перебігу рана гоїться на 7-10 день, після чого лікар знімає шви. Подальша тактика лікування та реабілітації залежить від наявності або відсутності ушкоджень сухожиль, м’язів та інших анатомічних утворень.

Тактика консервативних заходів визначається станом хворого та обсягом крововтрати. При втраті менше 1 літра, систолічному тиску понад 90 мм рт. ст. та пульсі менше 100 уд/хв внутрішньовенні інфузії не потрібні. При крововтраті менше 1 літра у поєднанні з нижчим тиском і частим пульсом, а також при крововтраті до 1,5 літра здійснюють переливання крові та плазмозамінників. При тяжкій і масивній крововтраті проводять переливання великих доз плазмозамінників, крові та різних розчинів. У ході лікування стежать за діурезом, при необхідності проводять стимуляцію фуросемідом та еуфіліном.

На різані рани давністю понад добу шви не накладають, такі пошкодження гояться повторним натягом. Рану регулярно промивають, при необхідності дренують, розкривають гнійні затіки і т. д. Пацієнту призначають анальгетики та антибіотики. Час одужання залежить від особливостей травми та вираженості гнійного процесу. Усі операції з відновлення сухожиль, нервів і судин проводять у плановому порядку, після повного загоєння рани.

При пошкодженні внутрішніх органів виконують відповідні хірургічні втручання: при пошкодженні легені – торакотомію, при пошкодженні органів черевної порожнини – лапаротомію тощо. чи резекція його частини). Операційний розріз пошарово ушивають і дренують. У післяопераційному періоді призначають антибіотики та анальгетики, здійснюють перев’язки.

Прогноз при різаних ранах залежить від їхньої локалізації, давності травми, обсягу крововтрати, наявності чи відсутності ушкоджень внутрішніх органів, судин, нервів та сухожиль, а також від загального стану організму хворого, супутніх травм та соматичних захворювань. Найчастіше нові різані рани гояться первинним натягом.

Слід враховувати, що деякі хвороби (наприклад, цукровий діабет) негативно впливають протягом ранового процесу і можуть стати причиною великих нагноєнь навіть внаслідок подряпин або невеликих порізів, тому в подібних випадках потрібно особливо уважне спостереження, ретельне дотримання правил асептики та антисептики та проведення спеціальних лікувань заходів. Профілактика полягає у проведенні заходів щодо зниження рівня травматизму.