Розлад схеми тіла

Розлад схеми тіла – це порушення сенсомоторного синтезу, що проявляється спотвореним сприйняттям розміру, маси та форми власного тіла. Ключові симптоми – неможливість визначити межі тіла, розташування та величину його частин, здавалося б їх роздвоєння, ігнорування окремих функціональних одиниць. Для діагностики розладу використовують клінічні методи, функціональні рухові проби. Єдиного лікування немає, терапія залежить від основного захворювання.

Термін “розлад схеми тіла”, або аутометаморфопсія, був введений в медицину на початку XX століття. Першими пацієнтами були хворі на черепно-мозкові травми, контузії, паралічі. Незважаючи на тривалу історію досліджень, фізіологічні механізми синдрому повністю не з’ясовані. Схема тіла формується до 9-12 років, її розлади рідко зустрічаються у підлітковому віці. Поширеність висока серді пацієнтів 20-60 років з неврологічними захворюваннями та психічними порушеннями.

Схема тіла, будучи інтегральним утворенням психіки, необхідна виконання низки функций. Вона формує уявлення про тіло як про єдине ціле, визначає його межі, дозволяє сприймати положення та послідовність ланок, здійснювати управління рухами. Розлад схеми тіла може бути результатом наступних патологічних процесів:

1. Органічне ураження мозку. Поразка кіркових зон може статися внаслідок травм, інсультів, пухлин. Якщо зачеплена права тім’яна частка, то змінюються уявлення про розмір, форму, належність частин тіла. При пошкодженні тім’яно-скроневої сполуки виникає феномен “виходу душі” з тулуба. Поразка правих областей мозку веде до ігнорування лівої половини тіла і навпаки.
2. Втрата кінцівки. Після ампутації кінцівки більше 90% пацієнтів зазнають фантомного болю, оскільки відібрана кінцівка все ще присутня в психічній схемі. Рідше цей феномен спостерігається за відсутності вродженої ноги або руки. У деяких людей зберігається ілюзія можливості рухати втраченою кінцівкою (її образ включається хворим на процес планування дії).
3. Периферичні паралічі. Після ураження периферичних нервів і розлади рухових функцій кінцівки у схемі тіла якийсь час зберігається звичний здоровий образ (що відрізняється від реального). Порушення цілісності спинного мозку може викликати відчуття відчуження частин, що лежать нижче області ураження, але поступово цілісна схема відновлюється.
4. Псигоспи. При шизофренії розлад схеми тіла – частина ширшого порушення психосенсорного сприйняття, що включає також деперсоналізацію, дереалізацію. У хворого виникають образи зміни форми, переміщення, трансформації частин тіла. Найменш яскраві розлади можливі при біполярному афективному розладі.
5. Змінені стани свідомості. У сні, за умов сенсорної депривації, під впливом наркотиків, гіпнозу змінюється образ тіла. Він трансформується химерно – частини подовжуються, віддаляються, рухаються. Також психосенсорні розлади виникають і натомість порушення ясності свідомості внаслідок важких інфекцій, лихоманок, шокових станів. Характерно сприйняття відчуженості, роздільності, усунення частин голови, рук чи ніг.

Модель схеми тіла формується внаслідок синтезу сенсорної інформації різних модальностей (тактильної, зорової, пропріоцептивної). Тому за втрати зорового образу загальне уявлення про будову тіла зберігається. Щоб підтримувати позу, контролювати положення у просторі, виконується регуляція окремих сегментів щодо одне одного чи довкілля. Тобто єдина модель сконструйована з урахуванням проміжних репрезентацій окремих частин.

Розлад схеми тіла продовжує досліджуватись, його патогенетичні механізми до кінця не відомі. Але клінічний аналіз та відтворення синдрому в експерименті дозволило визначити локалізацію порушення у центральних апаратах. Переважне значення має сенсорна кора, тім’яно-потилична область кори та зорові горби. Дані структури відповідальні за синтез різномодальної інформації, просторову орієнтацію, рухову організацію, свідомість.

Розлад схеми тіла виявляється у порушенні уявлень, що стосуються його розмірів, форми, розташування елементів. Наприклад, пацієнту здається, що голова збільшилася і не міститься на ліжку, тулуб стиснувся, зник, а ноги починаються від шиї. Залежно від причини синдрому його симптоми зникають при підключенні зорового контролю, рідше зберігаються.

Фантомна кінцівка

Існує безліч окремих випадків розладу схеми тіла. Найбільш популярний феномен фантомної кінцівки, який представлений відчуттям наявності втраченої частини руки або ноги (рідше молочної залози, геніталій, очі). Як правило, пацієнти відчувають, що ампутована кінцівка болить. Симптом виникає відразу після процедури ампутації, що поступово зникає, але іноді проявляється протягом багатьох років.

Унілатеральна відсутність усвідомлення власного тіла

Синдром унілатерального відсутності усвідомлення ураженої сторони – неврологічно обумовлений розлад перцепції, що розвивається при ураженні тім’яної частки кори головного мозку. Хворий ігнорує половину тіла: голить одну половину обличчя, взує один черевик, зачісує волосся з одного боку голови. Зроблених помилок не помічає, якщо оточуючі не звертають уваги.

Спотворене сприйняття частин тіла

Спотворення сприйняття форми та/або розміру частин тіла можливе при мігрені, шизофренії, розвитку епілептичної аури, прийомі ЛСД. Хворий може відчувати, що нога збільшується чи деформується, ніс витягується, ступні стискаються. Подібні симптоми можуть зрідка виникати у здорових людей під час засинання, пробудження, втоми. Усі спотворення тіла усвідомлюються як нереальні, крім випадків, викликаних шизофреніей.

Інші розлади схеми тіла

При феномені подвоєння виникає відчуття роздвоєності тіла або якоїсь його частини (дві ліві руки, дві голови). Сенестопатичні стани характеризуються локалізованими спотвореннями соматичного усвідомлення, наприклад, ніс відчувається як зроблений із вати.

Гемісоматогнозис відноситься до рідкісних варіантів розладу, проявляється почуттям втрати кінцівки. Симптом розвивається при геміпарезі, іноді хворі заперечують наявність руки/ноги, навіть якщо її бачать.

Соматоагнозія при геміплегії характеризується нездатністю хворого усвідомити, що половина тіла паралізована. В образі схеми тіла уражені рука і нога не втрачають функцій, тому пацієнт заперечує наявність хвороби, навіть коли хтось із оточуючих вказує на нездатність рухати кінцівками. При аутотопагнозії виникає неможливість розпізнавати, називати і вказувати (згідно з проханням) частини свого/чужого тіла.

Розлад схеми тіла сприяє погіршенню рухової активності. Без проведення реабілітаційних заходів втрачаються навички, які потребують координації та узгодженості моторики: лист, використання ручних інструментів, спортивного інвентарю. У важких випадках порушується здатність ходити, утримувати рівновагу у статичних позах.

p align=”justify”> Основним ускладненням для психічної сфери є втрата можливості ідентифікувати себе зі своїм тілом. Образ «Я», як сукупність фізичних та психологічних характеристик, стає нестійким. Це викликає тривогу, депресію, прагнення усамітнення. Хворий починає почуватися іншою людиною, зауважує, що змінилося його світовідчуття, емоції, ставлення до близьких. Нерідко розвивається соціальна дезадаптація з відмовою від спілкування, звільненням із роботи.

За підозри на розлад схеми тіла хворого обстежують лікар-невролог та психіатр. У процесі діагностики визначається спотворення уявлень про належність, форму, розміри та положення частин тіла, хибне відчуття зміненості рухів. За допомогою комплексного психоневрологічного дослідження оцінюється характер розладу, його виразність та причини. Використовувані методи:

• Первинне опитування. Психіатр та невролог збирають дані анамнезу, що дозволяє припустити причину розладу. З’ясовують характер симптомів, тривалість, збереження критичного ставлення до них.
• Неврологічний огляд. У ході обстеження лікар отримує інформацію про збереження чутливості та рефлексів, стан тонусу м’язів, координацію рухів. Визначає наявність ознак осередкового чи дифузного ураження мозку.
• Функціональні проби. Розлади образу тіла неврологічного характеру діагностують за допомогою рухових та мовних тестів. Наприклад, пацієнта просять вказувати на звані частини, підняти руку, щоб визначити, чи є ігнорування.
• Клінічна розмова. Психіатр оцінює збереження мислення та інтелекту, наявність симптомів психозу чи зміненої свідомості. Виявляє такі феномени як відчуття відчуженості, роздвоєності кінцівки, змінене сприйняття навколишнього простору, синдром дереалізації та деперсоналізації.

Диференційна діагностика

Передбачає розрізнення розладів схеми тіла з ілюзіями та галюцинаціями. Відмінна риса ілюзорного сприйняття в тому, що один об’єкт представляється як щось інше (наприклад, замість долоні з пальцями – павук). При порушенні схеми тіла є відносна адекватність відображення дійсності (рука змінюється зовні, але залишається рукою). При галюцинаціях формуються образи об’єктів, що не існують, і пацієнт не може відрізнити їх від реальності.

Специфічного лікування немає. Терапія визначається основним захворюванням, через яке змінилося сприйняття людини. Так, у хворих на шизофренію позитивний ефект дає лікування нейролептиками – препаратами антипсихотичної дії. При епілепсії допомагає адекватний підбір антиконвульсантів: що менше нападів, то рідше проявляється симптом.

У людей із травматичними, геморагічними, ішемічними та іншими ураженнями ЦНС при загальній редукції органічної симптоматики відбувається поступове згасання порушень схеми тіла. Щоб прискорити процес відновлення, використовуються програми реабілітації, які включені заняття лікувальної фізичної культурою, масажі. Виконання вправ відбувається з участю візуального контролю, з цілеспрямованим усвідомленням виконуваних дій.

За відсутності лікування розлад схеми тіла найчастіше призводить до ускладнень: втрати рухових навичок, психічної та соціальної дезадаптації. У випадках коли основне захворювання не прогресує, відбувається поступова редукція всіх симптомів. Наприклад, феномен ампутованої кінцівки часто відбувається самостійно протягом 1 року після операції.

Профілактика зводиться до правильного лікування захворювання, що спричинило розлад сприйняття. До інших заходів відноситься відмова від вживання наркотиків, алкоголю, психотропних препаратів (без призначення лікаря).