Стоматити

Стоматит – Запальний процес слизової оболонки порожнини рота різної етіології. Характеризується почервонінням, набряклістю слизової (катаральний стоматит), утворенням бульбашок та ерозій (афтозний стоматит), виразок (виразковий стоматит) у порожнині рота, хворобливістю та печінням, особливо при прийомі їжі. Для визначення етіології стоматиту проводять дослідження мазків, взятих із ураженої ділянки слизової оболонки. Лікування стоматиту складається з етіологічної, знеболювальної, раноочищувальної та загоює терапії. У легких випадках дотримання гігієни та санація ротової порожнини призводять до одужання. Рецидивуючий або тяжкий перебіг стоматиту говорить про наявність загального захворювання організму.

Стоматит – це запалення слизової оболонки ротової порожнини. Захворювання може виникнути з різних причин, але серед дітей молодшого віку захворюваність на стоматити в кілька разів вища.

Стоматит може виступати як самостійне захворювання та як симптом системних патологій. Так, причиною появи стоматиту як симптому може бути пухирчатка, системна склеродермія та стрептодермія. Імунодефіцитні стани в продромальний період найчастіше виявляються тривалими стоматитами, що погано піддаються лікуванню. Але найчастіше стоматит виступає як самостійне захворювання. Механічні травми сколотими зубами, твердими фрагментами їжі чи неправильно встановленими протезами є причинами травматичних стоматитів. Після усунення травмуючого фактора такі стоматити відбуваються самостійно.

Занадто гаряча їжа може викликати опік слизової оболонки, такий стоматит теж проходить без лікування. Винятком є ​​хронічне запалення слизової оболонки рота через регулярний прийом надмірно гарячої їжі. Гіперчутливість до їжі, лікарських речовин і до компонентів засобів догляду за порожниною рота може стати причиною затяжних алергічних стоматитів, що важко піддаються лікуванню.

Інфекційні стоматити, у тому числі герпетичні та кандидозні, зустрічаються у людей різних вікових груп. При цьому у дітей переважає контактний шлях зараження, а причиною інфекційних стоматитів у дорослих є супутні захворювання, такі як бронхіальна астма та цукровий діабет.

Саме з причин виникнення та класифікують стоматити. Друга класифікація ведеться за глибиною поразки, так розрізняють катаральні, виразкові, некротичні та афтозні стоматити.

Катаральний стоматит є найпоширенішою формою стоматитів. Слизова оболонка порожнини рота стає набряковою, гіперемованою та хворобливою. Пацієнти пред’являють скарги на болючість під час їди, збільшення слиновиділення, іноді на кровоточивість і неприємний запах з рота. У деяких випадках при катаральному стоматиті слизова оболонка покрита жовтувато-білим нальотом.

Виразковий стоматит може бути запущеною формою катарального стоматиту або розвиватися як самостійне захворювання. При виразковому стоматиті уражена вся слизова оболонка, тоді як при катаральному – лише її верхній шар. На початковому етапі катаральний та виразковий стоматит мають подібну симптоматику, але через 3-5 днів після початку захворювання підвищується температура тіла, та збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. Пацієнти пред’являють скарги на різку болючість під час їди, багато хто з них відмовляється від їжі. Наростають симптоми загальної слабкості, з’являється біль голови. Особливо яскраво проявляються симптоми виразкового стоматиту у дітей та ослаблених хворих.

При афтозному стоматиті слизова оболонка ротової порожнини покривається множинними або одиничними афтами – виразками овальної або округлої форми. Від здорової тканини афти відмежовані вузькою червоною облямівкою, а в центрі афтозної виразки є сірий або жовтий наліт. Афтозний стоматит починається з симптомів загального нездужання, після підвищення температури тіла слизова оболонка порожнини рота стає хворобливою, далі в областях хворобливості з’являються афти. Після загоєння на місці афтозних виразок залишаються шрами.

При інфікуванні ротової порожнини вірусом простого герпесу діагностують гострий герпетичний стоматит. Герпетичному стоматиту переважно схильні діти у закритих установах. Продромальний період відсутній, захворювання починається з різкого підвищення температури до фебрильних значень, загальне самопочуття пацієнтів теж страждає. При огляді слизова оболонка порожнини рота гіперемована, набрякла, іноді є осередки кровоточивості ясен. Більшість пацієнтів з герпетичним стоматитом скаржаться на збільшення слиновиділення і на появу неприємного запаху з рота. Через кілька днів на слизовій оболонці з’являються групки дрібних пустул і везикул і приєднуються симптоми некротичних змін епітелію.

Виразково-некротичний стоматит або стоматит Венсана викликається симбіозом веретеноподібної бактерії та спірохети ротової порожнини. Гіповітамінози та зниження імунітету сприяють виникненню даного стоматиту. Клінічно виразково-некротичний стоматит характеризується появою на слизовій оболонці рота виразок та ерозій та підвищенням температури тіла до субфебрильних значень. Пацієнти пред’являють скарги на болючість і кровоточивість ясен, згодом приєднується гнильний запах із рота. Для виразково-некротичного стоматиту характерним є початок процесу з ясенного краю, далі запалення переходить на інші ділянки слизової оболонки.

Алергічний стоматит може бути будь-якого ступеня тяжкості, починаючи від катаральної форми та закінчуючи виразково-некротичною. За поширенням алергічний стоматит може бути локалізованим чи дифузним. При дії на слизову оболонку лікарськими речовинами, які і стали алергенами, алергічний стоматит зазвичай носить катаральний або катарально-геморагічний характер. Пацієнти пред’являють скарги на сухість у роті та свербіж, прийом їжі стає болючим. Слизова оболонка ротової порожнини набрякла, гіперемована, при тривало-поточному алергічному стоматиті відзначаються атрофічні зміни сосочків язика.

Клінічної картини, суб’єктивних скарг та уважного огляду стоматологом достатньо, щоб правильно поставити діагноз. Іноді вдаються до лабораторної діагностики: ПЛР-дослідження на кандидоз та герпес, бакпосів зішкріба або мазка. А при стоматитах, що не піддаються лікуванню, показано загальне обстеження для виявлення системних захворювань, які і стали основною причиною стоматиту.

Метою терапії є зменшення хворобливості та тривалості перебігу захворювання. Статистичні дані підтверджують, що стоматити рідше зустрічаються або ж проходять швидше, якщо користуватися засобами для догляду за ротовою порожниною, які не містять лауриловий сульфат натрію, саме цей компонент може спровокувати появу млявих і рецидивуючих стоматитів.

Аплікації та полоскання низьковідсотковими розчинами анестетиків допомагають знизити болючість, що особливо важливо при виразкових стоматитах. Це допомагає зберегти апетит та не допустити відмови від їжі.

Виразкові елементи змащують бензокаїном, лідокаїном, тримекаїном, а також соком алое або каланхое, ці речовини не лише знижують болючість при стоматиті, а й покривають ерозовані ділянки захисною плівкою. Слід враховувати, що анестетики підходять для короткочасного лікування, тривале використання таких препаратів є неприпустимим.

Хороший ефект мають препарати, які очищають виразки від бактеріального нальоту. При виразкових стоматитах шар бактеріального нальоту перешкоджає швидкому загоєнню елементів, тому стоматит набуває млявого або рецидивуючого характеру. Очищувальні пасти здебільшого містять перекис карбаміду і перекис водню.

Використання антибактеріальних препаратів є агресивним методом лікування стоматитів. Їх застосовують, якщо є реінфікування виразок, найчастіше застосовують препарати, до складу яких входить хлогексидину біглюконат. Тривале використання таких препаратів викликає утворення плям на зубах та пломбах, що проходять після закінчення лікування.

Противірусні мазі мають гарний ефект, якщо стоматит має вірусну природу. Використання інтерферонової, оксолінової, теброфенової та інших противірусних мазей можливе лише після призначення лікарем. Існують препарати, які створюють захисну плівку на виразках. Така плівка прискорює загоєння, запобігає реінфікуванню виразки та її травматизації. Це препарати, які містять каротолін, олію обліпихи, олію шипшини та вінілін.

Полоскання ротової порожнини розчином фурациліну, настоями і відварами звіробою, календули, ромашки, кори дуба та інших трав з антисептичною дією прискорюють процес загоєння. При катаральному стоматиті одужання можна досягти лише за рахунок частих полоскань ротової порожнини. Для лікування стоматитів застосовують фізіотерапевтичні методи: ультразвук, магнітотерапію, УФО та ін.

Лікування стоматиту травматичного характеру полягає в усуненні провокуючих факторів, симптоматична терапія проводиться за показаннями. Прогноз, зазвичай, сприятливий; лише в поодиноких випадках хронічний травматичний стоматит може спричинити лейкоплакію язика або малігнізацію клітин порожнини рота. При стоматиті алергічної природи необхідно виявити та усунути алерген, після чого симптоми стоматиту проходять. У важких випадках потрібна гіпосенсибілізуюча терапія та госпіталізація.

Профілактикою стоматитів є правильний догляд за ротовою порожниною, пропаганда здорового способу життя та навчання правилам особистої гігієни починаючи з дитячого віку.