Синдром подразнення кишечника (СРК)

Синдром подразнення кишечника – Порушення функцій кишечника, обумовлене розладами нервової регуляції та психоемоційними розладами. Супроводжується дискомфортом і постійним ниючим або різким болем у животі, що проходить після дефекації, почуттям неповного спорожнення кишечника. Характерні імперативні позиви до дефекації, можливе виділення слизу з калом, зміна частоти випорожнень, консистенції калу. Лабораторна та інструментальна діагностика спрямована на виключення органічної патології травного тракту. Лікування синдрому включає дієтотерапію, психотерапію, прийом медикаментозних засобів.

Синдром подразненого кишечника – функціональний розлад роботи товстого кишечника, симптомокомплекс, що характеризується тривалою (до півроку) та регулярною (більше трьох днів щомісяця) появою болю в животі та порушення випорожнення (запори або проноси). СРК – функціональне захворювання, пов’язане з розладом кишкової перистальтики та перетравлення їжі. Це підтверджують нерегулярність скарг, хвилеподібний перебіг без прогресування симптоматики. Рецидиви захворювання часто провокуються стресовими ситуаціями. Втрат у вазі немає.

Серед населення розвинених країн синдром роздратованого кишечника зустрічається у 5-11% громадян, жінки страждають на нього вдвічі частіше за чоловіків. Найбільш уражає вікової групи 20-45 років. При виявленні симптоматики СРК після 60 років необхідно проводити ретельне обстеження щодо органічних патологій (дивертикулез, поліпоз, рак товстого кишечника). Синдром подразненого кишечника у цій віковій групі зустрічається більш ніж у півтора рази рідше.

В даний час причини виникнення та механізми розвитку синдрому подразненого кишечника вивчені недостатньо. Виявлено кілька факторів, що впливають на функціональний стан товстого кишечника та сприяють його подразненню. Найбільш явно простежується залежність клінічного перебігу синдрому подразненого кишечника від психологічних факторів, що дозволяє припустити психонейрогенні механізми розвитку захворювання. Відзначено, що у 32-44% випадків виникненню патології передувало сильне психоемоційне потрясіння, у багатьох хворих на СРК відзначаються депресії, іпохондрія, безсоння, різні фобії та інші невротичні розлади.

Фактори ризику

До факторів, що сприяють виникненню захворювання, фахівці в галузі сучасної проктології відносять:

• фізичні травми;
• інфекційні ураження кишечника (дизентерія, ешеріхіози, сальмонельоз та ін) в анамнезі;
• вісцеральну гіпералгезію (гіперчутливість кишечнику);
• гормональний статус (жінки схильні до виникнення нападів роздратованого кишківника в період менструації);
• генетична схильність (СРК частіше відзначається в обох близнюків в однояйцевих парах, ніж у двояйцевих).

Клінічна класифікація синдрому роздратованого кишечника ґрунтується на переважанні тих чи інших порушень дефекації: СРК з переважанням запору, проносу, змішаний та некласифікований.

Основні клінічні прояви синдрому роздратованого кишечника: біль та порушення випорожнень (запори, діарея, їх чергування). Біль у животі при СРК зазвичай локалізується в нижній частині живота, має тупий, ниючий характер, але може проявлятися і гострими переймоподібними нападами. Болючість посилюється після їди, після дефекації послаблюються, у жінок напади часто виникають безпосередньо перед і під час менструації. Нічні болі, що заважають сну, нехарактерні.

Зміна характеру дефекації може бути як у бік запорів (стілець рідше одного разу на 3 дні), так і у вигляді діареї (частий та рідкий випорожнення). Діарея зазвичай виникає вранці і рідко буває частіше 2-5 разів на день, ночами зазвичай не турбує. Найчастіше має місце чергування періодів запору з проносами. Крім того, хворі можуть відзначати почастішання позивів до дефекації, підвищене газоутворення. При синдромі подразненого кишечника загальна маса калу, що виділяється за добу, зазвичай не збільшується.

Серед позакишкових проявів СРК можуть відзначатися нудота, відрижка, блювання, біль у правому підребер’ї, дизурія, головний біль, слабкість, мерзлякуватість пальців. Іноді відзначаються порушення сну, утруднення дихання, неможливість лежати на лівому боці. У багатьох пацієнтів синдром подразненого кишечника супроводжується психоневрологічними розладами, сексуальною дисфункцією.

Критерії, що вказують на органічний характер проблеми, включають: літній вік пацієнтів, онкологічно ускладнений сімейний анамнез, пропасницю, зміни внутрішніх органів при фізикальному обстеженні (гепато- та спленомегалія), виявлення патологічних маркерів при лабораторних дослідженнях, нічим не обґрунтовану втрату маси тіла ночами. Якщо відзначаються ці ознаки, необхідно запідозрити якесь органічне захворювання товстого кишечника і провести всебічне обстеження щодо його виключення.

Обстеження здійснюється спеціалістом-проктологом. Поряд із клінічною симптоматикою та даними фізикального обстеження, як діагностичні заходи при підозрі на синдром подразненого кишечника застосовуються лабораторні та інструментальні дослідження, спрямовані в першу чергу на виключення або виявлення інших хронічних органічних патологій травного тракту, які можуть виявлятися подібною симптоматикою.

Лабораторні методи дослідження представлені загальним та біохімічним аналізом крові, аналізом калу на приховану кров, стеаторею, копрограмою, бакпосівом калу. Зміни нормальних показників при лабораторній діагностиці говорять про органічний характер патологічного процесу, при СРК результати аналізів у нормі.

До інструментальних методів діагностики, які застосовуються при синдромі подразненого кишечника, відносяться УЗД черевної порожнини, КТ кишечника, рентгенографічні обстеження (ірригоскопія, рентгенографія кишечника), ендоскопічні дослідження (колоноскопія, ректороманоскопія). Дані цих досліджень також виключають органічні ураження кишківника, підтверджуючи функціональний характер розладу. Крім обстеження травного тракту, жінкам показано консультацію гінеколога. Пацієнтам із СРК необхідно проконсультуватися із психотерапевтом.

Лікування пацієнтів із синдромом роздратованого кишечника утруднене у зв’язку з недостатньо вивченими механізмами його виникнення та розвитку. На сьогоднішній день єдиної ефективної схеми лікування не вироблено. Варто відзначити високий відсоток ефективності плацебо при лікуванні цієї патології, що свідчить про значну залежність її перебігу психологічних установок. Значна роль психо-емоційного чинника передбачає участь у лікуванні психотерапевта.

До комплексу терапевтичних методик при лікуванні синдрому подразненого кишечника входять дієтичне харчування, активний спосіб життя, вплив на емоційний стан пацієнта та при необхідності лікарська терапія для полегшення клінічної симптоматики. Рекомендації щодо дієтичного харчування різняться залежно від переважання в клініці запорів і проносів, але всім хворим з СРК необхідно відмовитися від продуктів, що подразнюють слизову оболонку кишечника, сприяють надмірному продукуванню шлункового соку та жовчі, а також грубої їжі, здатної механічно пошкодити кишкову стінку. При діареях з раціону також видаляються продукти, що містять рослинну клітковину, рекомендовані в’яжучі засоби, у той час як при переважанні запорів в раціон вводяться злаки, овочі, хліб з висівками і виключаються продукти, що ускладнюють проходження харчового соку.

Хворим із синдромом подразненого кишечника рекомендована фізична активність, прогулянки, аеробіка. Нерідко призначаються курси лікувальної фізкультури. Крім того, бажано нормалізувати режим дня, відмовитися від діяльності, багатої на стресові ситуації, намагатися уникати емоційних навантажень і переживання. Рекомендовано психотерапевтичні методики.

Для відновлення та нормалізації природної кишкової флори хворим із синдромом подразненого кишечника прописані препарати кишкових бактерій. Крім цього, лікарські засоби можуть застосовуватися для полегшення болю (спазмолітичні препарати), усунення діареї (лоперамід) та вирішення запору (проносні засоби рослинного походження – лактулоза). У разі виражених неврологічних симптомів можуть призначатися заспокійливі засоби (валеріана, собача кропива та ін.), легкі снодійні. Показано рефлексотерапію, нейроседативний масаж, електросон, релаксуючі ароматичні ванни та фітовані з валеріаною. Транквілізатори, антидепресанти, нейролептики призначаються лише за показаннями після консультації із психіатром.

Як профілактичні заходи для синдрому роздратованого кишечника варто відзначити нормалізацію харчування та способу життя (збалансована дієта, регулярні прийоми їжі, уникнення гіподинамії, зловживання алкоголем, кава, газованими напоями, гострими та жирними продуктами), підтримання позитивної емоційної обстановки, прийом лікарських засобів свідченням.

Синдром подразненого кишечника не відноситься до прогресуючих захворювань, незважаючи на тривалий перебіг, він не схильний до ускладнень. У 30% випадків має місце лікування. Іноді проходить самостійно у зв’язку із зміною психологічної обстановки та її нормалізацією. Прогноз сприятливий, лікування багато в чому залежить від корекції супутніх нервово-психічних проявів.