Травматичний дерматит

Травматичний дерматит (Механічний дерматит) – запальна реакція шкірних покривів, що виникає у відповідь на механічну дію (тиск, тертя). Травматичний дерматит має локальний характер і зазвичай проходить при усуненні причинного фактора. До його клінічних форм належать: водянка, потертість, омозолілість, мозоль, попрілість. Діагностика травматичного дерматиту включає огляд, дерматоскопію, бактеріологічне дослідження відокремлюваного або зіскрібка, вимірювання рН шкіри, виявлення супутніх порушень трофіки. Лікування травматичного дерматиту полягає в усуненні механічного впливу та погіршують його дію факторів, застосуванні місцевих дезінфікуючих та протизапальних засобів, проведенні необхідних гігієнічних процедур.

Поряд з актинічним дерматитом, опіками та відмороженнями травматичний дерматит відноситься до уражень шкіри, обумовлених впливом фізичних факторів. До його розвитку можуть призводити механічні шкідливі впливи на шкіру: тертя і тиск. Клінічні прояви травматичного дерматиту залежать від ступеня і часу впливу шкідливого фактора, а також від властивостей самої шкіри. Найбільш схильні до появи травматичного дерматиту люди з чутливою шкірою, особи схильні до гіпергідрозу або навпаки підвищеної сухості шкіри, пацієнти з порушенням мікроциркуляції та трофіки тканин (при цукровому діабеті, хронічній венозній недостатності, трофічних виразках, атеросклерозі та ін.).

Від інтенсивного здавлення та тертя шкіри при носінні занадто тісного взуття або одягу, в ході професійної діяльності або занять спортом може утворитися потертість або водяна мозоль. Вплив тих самих чинників і натомість підвищеної вологості шкіри призводить до утворення попрілості. Тривала, але не настільки інтенсивна, механічна дія на шкіру викликає появу мозолі або омозолілості.

Зміни шкіри при травматичному дерматиті чітко обмежені зоною впливу травмуючого фактора. Вони можуть проявлятися почервонінням і набряклістю, відшаруванням епідермісу з утворенням пухирів, утворенням ерозій, виразок і навіть некротичних ділянок. Як правило, всі ці симптоми травматичного дерматиту супроводжуються вираженою хворобливістю, особливо при дотику до ураженої ділянки шкіри. Усунення травмуючого фактора призводить до досить швидкого регресу симптомів дерматиту. У більшості випадків на шкірі не залишається жодних слідів, але при її глибокому ураженні одужання може відбуватися з утворенням гіперпігментацій чи рубців. Повторний механічний вплив знову може спричинити розвиток травматичного дерматиту.

До травматичних дерматитів сучасна дерматологія відносить: потертість, водяну мозоль, попрілість, омозолілість та мозоль. Потертість проявляється почервонінням, печінням та хворобливістю шкіри. Якщо механічна дія не усунена, в області потертості утворюються бульбашки та ерозії. Можливе вторинне інфікування з розвитком стрептодермії, піодермії, вульгарного або стрептококового імпетиго. Водяний мозоль – наповнений прозорою рідиною міхур, що часто утворюється на кистях і ступнях при інтенсивному терті взуттям, робочим інструментом або спортивним снарядом.

Попрілість має місце у людей з гіпергідрозом або при підвищеному потовиділенні через перегрівання (спекотний клімат, занадто теплий одяг). Вона може виникати при постійній мацерації шкіри сечею або каловими масами при недостатньому догляді у немовлят, пацієнтів з нетриманням сечі, калу або діареєю. Цей варіант механічного дерматиту локалізується переважно у шкірних складках. Виявляється почервонінням із нечіткими межами, появою тріщин та ерозій. Супроводжується не лише хворобливістю, а й свербінням. Окремою клінічною формою попрілості є пелюшковий дерматит.

Омозолілість і мозоль є наслідком компенсаторного гіперкератозу – підвищеного зроговіння епідермісу у відповідь на постійну механічну дію невеликої сили. Ці види механічного дерматиту зазвичай локалізуються на шкірі долонь і ступнів. Вони характеризуються локальним потовщенням епідермісу та огрубінням шкіри. При цьому омозолілість не має чітких меж, а мозоль, навпаки, є чітко відмежованим утворенням конусовидної форми і може мати корінь, що глибоко йде в шкіру.

Травматичний дерматит який завжди вимагає консультації дерматолога. Приводом до лікаря є виражена болючість, утворення ерозій чи поява ознак інфікування. При локалізації проявів травматичного дерматиту на стопі рекомендовано консультацію підлоги. Для підтвердження діагнозу травматичного дерматиту може бути проведена дерматоскопія, рН-метрія шкіри, бакпосів відокремлюваного або зіскрібка, взятого з поверхні ділянки ураження. Наявність у пацієнта супутніх захворювань, що призводять до порушення трофіки, є показанням для консультації судинного хірурга, кардіолога, невролога, флеболога та інших фахівців.

Основним є усунення механічного травмування шкіри та супутніх факторів, що сприяють розвитку травматичного дерматиту. Рекомендується дотримуватися гігієни шкіри, носити м’який одяг або взуття, що добре підходить за розміром, використовувати пластир і спеціальні підкладки під мозоль, працювати в рукавичках. При необхідності пацієнтам з травматичним дерматитом проводиться лікування трофічних порушень та терапія гіпергідрозу (ендоскопічний кюретаж та ліпосакція пахвової зони, ультразвукова деструкція). Корисні повітряні ванни.

При потертості хороший ефект мають ванни з перманганатом калію і протизапальні мазі. Лікування попрілості включає застосування підсушуючих присипок та місцевих протизапальних засобів. Мозолі та омозолелості обробляють кератолітичними препаратами і розм’якшують у содово-мильному розчині, а потім знімають надлишкові ороговілі шари шкіри. Обробка мозолі може проводитись в ході апаратного педикюру або манікюру, пілінгу стоп та інших процедур.