І за шкірним діагнозом — своя історія, а отже, і індивідуалізоване лікування. Про це Лариса Гуцол, кандидат медичних наук, лікар-гомеопат, повідомляє sutura.org.ua

Зараз фахівців турбує не тільки зростання кількості захворювань травного тракту серед дорослих та дітей, але й дивна особливість: якщо раніше гастрити та язви загострювалися посезонно, то сьогодні ці хвороби можуть нагадувати про себе цілий рік.

Пояснень тому кілька, і одна з них на перше місце серед причин захворювань травного тракту виходить психоемоційний факторякий вносити розлад у роботу нервної та ендокринної систем

До чого тут ендокринна система? Справа в тому, що травний канал є, в тому числі, і потужним ендокринним «механізмом», що виробляє безліч специфічних гормонів. Наприклад, гастрин, мотилін, глюкагон, соматостатин, секретин, холецистокінін та ін. Деякі з них тісно пов’язані з центральною нервною системою, тобто простежується нейрогуморальна регуляція процесів травлення.

ХТО КОГО НЕ РОЗУМІЄ

Дуже часто пацієнти скаржаться на те, що їх турбують абдомінальні болі та інші функціональні порушення травного тракту, але при клінічному обстеженні вони не знаходять нічого «особливого».

Хворий страждає, а лікар розводити руками або назначає ліки, які чомусь не допомагають. Навряд чи звичайний лікар стане докопуватися до психологічних причин такого стану або звертати на нього особливу увагу.

Адже саме психоемоційне походження збоїв у роботі цих органів і домінує. Тому і конституціональні гомеопатичні засоби у таких випадках виявляються ефективніше за традиційні препарати.

Пам’ятаю приклад із власної практики, вразивши навіть мене. Пацієнтка кілька років лікувалася у гастроентеролога, але це не допомогло їй позбутися болю в шлунку і в області жовчного міхура. Вона говорила своєму лікареві про те, що біль з’являється «від нервів» (чоловік п’ячить і, як вона казала, «виїдає їй печінку»), але почула у відповідь: «Не вчіть мене лікувати, а якщо у вас нерви — звертайтесь до психіатра».

Плачучи, вона розповідала мені про свої муки, і я вирішила дати їй гомеопатичний препарат вже під час прийому. За кілька хвилин жінка вигукнула: «Що це ви мені дали?». Я подумала, що їй стало погано, але виявилось, що біль, що мучив її, раптом пройшла. Тобто препарат відразу потрапив у ціль: «нервовий» шлунок відреагував на нього так, як і повинно бути.

Здавалося б, відповідь на причини цієї хвороби пацієнтки лежала на поверхні, але традиційна медицина завзято ігнорує. Те, що чує і читає зі слів пацієнта гомеопат, є ключем, що відкриває цю відповідь.

Класична медицина йде іншим шляхом, максимум може порадити хворому не хвилюватися, але це не завжди йому вдається, особливо якщо життєві обставини продовжують заганяти його в глухий угол.

Гомеопатія може допомогти організму правильно реагувати на стрес (а то й не реагувати на нього взагалі). Тим більше, що психоемоційна травма може бути набагато глибшою — і в душі пацієнта, і в годині.

Одна з моїх студенток — худорлява бліда дівчинка, що постійно скаржилася на біль у животі, нудоту та відсутність апетиту. Через постійні проноси вона пропускала лекції в медуніверситеті або часто виходила з аудиторії. Коли я спробувала поговорити з нею і поцікавилася сімейними обставинами, вона відповіла, що у сім’ї панує спокійна атмосфера.

І коли я попросила пригадати дитинство, дівчина раптом заплакала. Виявляється, коли їй було 3 річки, батько пішов із сім’ї. Дівчинка дуже переживала та постійно його чекала. Коли їй виповнилося 5 років, батько вирішив повернутися і сказав, що прийде у найближчі вихідні назавжди. Дівчинка одягла своє найкраще плаття, зав’язала улюблені банти і цілий день, тремтячи, чекала тата: а вдруге він не повернеться і вони назавжди залишатимуться з мамою одні? Батька чомусь довго не було, може просто зібравши речі, але дівчинка малювала собі жахливі картини. Коли батько повернувся, її радості не було меж.

З цих пір батьківщина жила спокійно, але дівчинка почала хворіти, їй ставили різні діагнози, лікувати амбулаторно і в стаційарі, але хвороби травного тракту не відступали, хоч і протікали «мляво». Стан різко погіршився після того, як її покинув коханий хлопець.

Через місяць лікування гомеопатичними препаратами у неї вже не було скарг на травний тракт. Хоча лікування ми продовжили і надалі.

Ці приклади — лише підтвердження теорії щодо психосоматичного походження хвороб травного тракту. Гомеопатія основує свій підхід до лікування хворих саме на цьому аспекті ось уже понад 200 років. Здається, починають розуміти це і в сучасному світі, але суто теоретично: у практику класичної медицини це поки що не вносити жодних коррективів.

Тому, наприклад, хвороби печінки, які часто виникають через побічні дії фармпрепаратів, знову лікують засобами хімічного походження, викликаючи ще більше навантаження на орган і створюючи замкнутий круг.

А враховує медична статистика, скільки пацієнтів із хворобами кишечника (і не тільки із синдромом роздратованого кишечника) мають неврози та інші психосоматичні розлади? Та зовсім, тому і лікують їх за класичною схемою!

Але навіть звичайні запори часто мають психогенне або неврогенне походження (у зв’язку із змінами функції вегетативної нервної системи). Гомеопат це неодмінно врахує. Нарешті такий підхід підказує звичайна логіка.

Напевно, кожен з вас мав неприємний досвід «ведмежої хвороби» у якихось екстремальних ситуаціях, принаймні, «синдром роздратованого кишківника» — сьогодні дуже популярний діагноз, який встановлюють методом виключення інших хвороб. А його традиційне лікування — настільки ж клопітне і малоефективне. Хоча досвідчений класичний лікар неодмінно порадити хворому з таким діагнозом звернутися до психотерапевта або гомеопата. І буде правий. Гомеопатичне лікування цієї недуги (точніше, стану) дуже ефективно.

ЯК «ПЕРЕВАРИТИ» БІДУ

У народі часто кажуть: я це не переварю, дістали до самої печінки, мене нудити від нього, я проглотнувши образу. Підсвідомо ми вказуємо на тісний взаємозв’язок наших емоцій та реакцій на них з боку травного тракту.

Своєї години німецький філософ Йоганн Хайнрот, який першим увів термін «психосоматика», в одній зі своїх книг писав, що якби наші органи черевної порожнини могли розповісти історію своїх страждань, ми з подивом дізналися б, з якою силою душа може зруйнувати тіло. Так, часто ми самі собі стаємо ворогами — через «поганий» характер, невміння покладатися на волю Творця, образи на оточуючих, надмірних амбіцій тощо.

Представники психосоматичної медицини вважають, що травний тракт дуже чутливий до психологічних конфліктів, бо це закладено у нашій підсвідомості: всі ми були дітьми, а відчуття ситості та захищеності у дитини нерозривне. Якщо руйнується впевненість у тому, що тобі люблять, що тобі комфортно, — це б’є по «суміжній» ланцюжці травлення.

Дуже велику роль відіграє і характер людини. Зокрема, вважається, що язва шлунка — це розплата ідеальних виконавців і людей з високим почуттям обов’язку, які відрізняються підвищеною тривожністю, вразливістю, стидливістю, деякою невпевненістю в собі та надмірною вимогливістю до себе. Вони намагаються звалити на собі більше, ніж реально можуть витримати. Це призводить до стану безперервної напруги, що може спричинити спазми гладких м’язів і судин органів травлення, погіршення їх кровопостачання, ішемію і, як наслідок, виникнення виразки шлунка.

А вісь виразка двенадцятипалої кишки — це наслідок конфлікту між бажанням людини відчувати занепокоєння, опіку та одночасно бути ні від кого не залежним. Тому ця недуга більше вражає чоловіків, які страждають від дефіциту тепла в детстві та еволюційної жаги свободи у зрілому віці, або «ділових» жінок, які просто змушені бути лідерами, а за своєю природою тягнуться «під чиєсь крило».

Болі кишечника — ще більш психозалежні. На цьому рівні зазвичай реалізуються сімейні та родові конфлікти. Ще стародавні греки побачили зв’язок між сумом і станом «згущення жовчі», адже недарма слово «меланхолія» у перекладі з грецького означає «чорна жовч».

Песимістичний погляд на життя – шлях до захворювань жовчних шляхів. Накопичення негативних емоцій може виявитися утворенням жовчних каменів. А ось у китайській та індійській медицині хвору печінку вважали місцем скупчення стримуваного гніву.

Гастрит зазвичай виникає у людей, невпевнених у своєму майбутньому або, наоборот, упевнених у тому, що нічого доброго попереду не чекає.

Психосоматичною причиною виникнення печії вважається страх або агресія, «загнані» всередину, коли обставини або оточують хворого люди насправді не влаштовують його, але він намагається переконати себе в тому, що все чудово.

Нарешті, цей перелік можна продовжити і винести з нього хороші уроки для профілактики згаданих недуг. У цьому також може допомогти профілактичне гомеопатичне лікування, підібране суто індивідуально. Але якщо вже вразила хвороба, головне її пролікувати.

ПЕРША СКРИПКА

Недарма кажуть: якщо не можеш змінити обставини, зміни ставлення до них. Але як змінити характер, який і диктує часом неправильне ставлення до життя?

Гомеопат не «ламатиме» вашу сутність, він підбере до неї ключі, означивши так званий конституційний препарат. Саме це ліки стане вашим спасінням від ста хвороб. У гомеопатії це – не рідкість, а правило. Тому що причина багатьох недуг людини може бути єдиною.

Підбір гомеопатичних препаратів здійснюється з урахуванням історії життя пацієнта, його психічних та фізичних особливостей, поведінки, а також особливих симптомів захворювання, що «вимальовують» індивідуальну картину.

Наприклад, якщо терапевт запитає вас, де болити і як сильно, то гомеопат неодмінно поцікавиться найдрібнішими подробицями. Тому що на кожен портрет болю в гомеопатії — окремі ліки. Наприклад, біль може посилюватись на холоді або в теплі, або хворий на неї реагує роздратуванням або плаксивістю; важливо й ті, о котрій годині ця біль виникає, коли стихає, куди «віддає» і яку «площа» займає — подібних нюансів у живильнику гомеопату дуже багато. І вони є тією першою скрипкою, яка визначає тактику лікування.

Головне завдання гомеопатії — активізувати сили організму на боротьбу із хворобою.

Як приклад — у мене є кілька пацієнтів літнього віку, які страждають на хронічний вірусний гепатит С. Оскільки у них багато супутніх захворювань, які є протипоказаннями для традиційної протиірусної терапії (не витримає серце або інші системи), доводиться назначати їм гомеопатичні однокомпонентні препарати, підібрані індивідуально — вони значно зменшують процес руйнування печінки, стримують прогресування хвороби, покращують якість життя хворих.

Наведене порівняння зі скрипкою не випадково, оскільки гомеопатія — це не просто метод лікування, це мистецтво пізнання організму, його слабких і сильних позицій, мистецтво встановлення гармонії, що забезпечує здоров’я.

Матеріали мають ознайомлювальний характер. Пам’ятайте, самолікування небезпечне для життя, за консультацією щодо застосування будь-яких лікарських препаратів та методів лікування, звертайтеся до лікаря.