Низька концентрація цукру в крові та тканинах мозку виявилася статистично пов’язана з високою ймовірністю розвитку гліоми — злоякісної опухоли нервної тканини, йдеться у статті, опублікованій у журналі Scientific Reports, передає sutura.org.ua

“Діабет і високий рівень глюкози в крові збільшують ймовірність розвитку раку відразу в декількох органах і тканинах, таких як пряма кишка, молочні залози і сечовий міхур. Однак опухоли частіше виникають у мозку у людей, у яких спостерігається нормальний рівень цукру, ніж у діабетиків і людей з високою частиною глюкози в крові”, – розповідає Джудіт Шварцбаум (Judith Schwartzbaum) з університету штату Огайо в Коламбусі (США).

Гліома – один з найпоширеніших типів раку головного або спинного мозку. Її “родоначальниками” не є нервні клітини, а так звана глія — сполучна тканина мозку, що захищає нейрони від пошкоджень та інфекцій і постачає їх питательними речовинами. Як правило, подібні форми раку невиліковні – фактично всі носії гліоми вмирають через рік-два після виявлення опухоли.

Діабет забирає у людини приблизно дев’ять років життя

Зараз у науковців немає згоди щодо того, з яких причин розвивається гліома і що цьому сприяє чи заважає. Деякі вчені пов’язують її з дієтою з низьким вмістом витамину С та інших антиоксидантів, а інші — з генетичними факторами та зараженням цитомегаловірусом.

Шварцбаум та її колеги виявили ще один потенційний фактор розвитку гліоми — нестача цукру в крові. До такого висновку вони дійшли, вивчивши дані за майже 15 років спостережень за здоров’ям близько мільйона жителів Швеції та Австрії. Ці проекти, як відзначають вчені, були спрямовані на виявлення зв’язку неправильного харчування та діабету з раком та іншими тяжкими хворобами.

Гліома та інші форми раку мозку розвиваються досить рідко — за годину спостережень їх виявили у восьми сотень людей. Вчені порівняли дієти цих людей і спробували зрозуміти, що могло сприяти розвитку раку. Результати виявилися дуже суперечливими.

Як і очікували вчені, високий рівень цукру в крові безпосередньо перед виявленням раку виявився пов’язаний зі значною вірогідністю розвитку гліоми. Але коли автори статті відмотали годину на рік тому, картина різко змінилася: учасники проекту з високим рівнем цукру та діабетом у майбутньому набагато рідше страждали від гліоми, ніж шведи чи австрійці з нормальним чи низьким рівнем глюкози у крові.

Нічого подібного не спостерігалося для інших типів раку, що змусило Шварцбаум та її колег задуматися про те, як міг виникнути такий парадокс.

Ця дивина, вважає Шварцбаум, пов’язана з головним рушійним фактором діабету – змінами у роботі інсуліну. Інсулін не тільки регулює рівень цукру в крові, але і є найпотужнішим гормоном зростання. У мозку людей, які страждають від діабету або високого рівня цукру, інсуліну має бути менше, ніж у здорових людей, і це може замедлювати зростання опухоли та полегшувати імунній системі боротьбу з гліомою на перших стадіях її розвитку.

Коли опухоль успішно “окопується” у мозку, вона починає споживати більше питних речовин і кислорода, що може пояснювати, чому рівень цукру в крові учасників спостережень з уже наявними рак був вищий.

Все це, на думку Шварцбаума, слід враховувати при діагностиці та боротьбі з раком мозку, а також при розробці таких видів хіміотерапії та способів попередження розвитку опухоли, які мешали б раковим клітинам отримувати цукор вже після формування гліоми і не давали шансів на їх появу ще в здорового мозку.