Змішана деменція

Змішана деменція – велике, стійке, зазвичай незворотне погіршення розумової діяльності, що виникла внаслідок поєднання двох або більше захворювань. Найчастіше розвивається при поєднанні хвороби Альцгеймера та судинного ураження головного мозку. Змішана деменція проявляється погіршенням пам’яті, когнітивними порушеннями, розладами поведінки, зниженням продуктивності інтелектуальної роботи та ознаками атеросклерозу чи гіпертонії. Діагноз виставляється на підставі анамнезу, поєднання симптомів, характерних для різних видів деменції та даних додаткових досліджень. Лікування – фармакотерапія.

Змішана деменція – деменція, що виникає при поєднанні двох чи кількох патологічних процесів. Зазвичай причиною розвитку стають цереброваскулярне захворювання та нейродегенеративне ураження головного мозку. Поширеність змішаної деменції невідома, припускають, що вона є різновидом деменції, що найчастіше зустрічається. За даними дослідників, у 50% пацієнтів із хворобою Альцгеймера виявляються судинні захворювання головного мозку, а у 75% хворих із судинною деменцією виявляються прояви нейродегенерації, але оцінити клінічну значущість другого патологічного процесу вдається не завжди. Лікування змішаної деменції здійснюють фахівці у галузі неврології та психіатрії.

Найчастіше змішана деменція розвивається при поєднанні судинної патології та хвороби Альцгеймера (БА), проте є публікації, що вказують на інші можливі комбінації. Іноді при такій деменції виявляється відразу три патологічні процеси, наприклад, судинна патологія, нейродегенерація та наслідки травми. Часте поєднання бронхіальної астми і судинної патології при змішаній деменції пояснюється цілою низкою обставин. Обидва патологічні процеси мають одні й ті ж фактори ризику:

Зміни в головному мозку, що виникають в результаті одного захворювання, створюють передумови для розвитку іншого, що зумовлює швидкий розвиток змішаної деменції.

У здорового мозку є резерв клітин. Цей резерв певною мірою дозволяє компенсувати порушення, що виникають після загибелі частини клітин при судинних захворюваннях. Захворювання якийсь час протікає приховано, мозок продовжує функціонувати у межах норми. Приєднання хвороби Альцгеймера викликає додаткове ураження нейронів, відсутність резерву відбувається швидка декомпенсація мозкових функцій, виникають симптоми змішаної деменції.

При бронхіальній астмі в речовині мозку і стінках мозкових судин відкладаються сенільні бляшки (скупчення бета-амілоїду). Наявність таких бляшок стає причиною розвитку ангіопатії, яка зумовлює швидке велике ураження судин при приєднанні цереброваскулярного захворювання. Імовірність виникнення змішаної деменції залежить від віку хворого. У пацієнтів середнього віку переважають деменції, зумовлені одним захворюванням. У літніх людей частіше виявляється деменція, викликана двома або більше захворюваннями.

Клінічна симптоматика визначається особливостями перебігу захворювань, які провокують змішану деменцію. Існує чотири типи взаємовідносин патологічних процесів. Перший – одне із захворювань протікає приховано і виявляється тільки при проведенні спеціальних досліджень, всі прояви деменції обумовлені другим захворюванням. Другий – симптоми захворювань при змішаній деменції підсумовуються. Третій – прояви одного захворювання посилюють симптоми іншого чи спостерігається взаємне посилення. Четвертий – симптоми конкурують одна з одною, прояви одного захворювання маскують ознаки іншого.

Найчастіше при змішаній деменції виявляються симптоми двох деменцій. Спостерігаються когнітивні розлади та порушення пам’яті, характерні для бронхіальної астми. В анамнезі виявляються гіпертонія, інсульт чи атеросклероз. Типовими проявами змішаної деменції є порушення пам’яті, труднощі при спробі сконцентрувати увагу, складності при плануванні дій, зниження продуктивності та уповільнення інтелектуальної праці. Розлади просторової орієнтації, як правило, відсутні або слабко виражені.

Діагноз змішана деменція встановлюють на підставі анамнезу, клінічної картини та результатів додаткових досліджень, що свідчать про одночасну наявність двох патологічних процесів. При цьому дані МРТ головного мозку або КТ головного мозку, що підтверджують наявність осередкових судинних уражень та ділянок церебральної атрофії, ще не є підставою для діагностики змішаної деменції. Фахівці вважають, що постановка діагнозу є обґрунтованою лише тоді, коли прояви чи динаміку перебігу деменції не можна пояснити одним захворюванням.

Насправді діагноз «змішана деменція» виставляють у трьох випадках. Перший – швидке збільшення когнітивних розладів після інсульту у пацієнта з бронхіальною астмою. Другий – прогресуюча деменція з ознаками ураження скронево-тім’яної області при нещодавно перенесеному інсульті та відсутності симптомів деменції до інсульту. Третій – одночасна наявність симптомів деменції при ХА та деменції судинного генезу у поєднанні з ознаками цереброваскулярного захворювання та нейродегенеративного процесу за даними нейровізуалізації.

При постановці діагнозу враховують, що хвороба Альцгеймера (особливо на ранніх стадіях) протікає відносно приховано, без драматичних проявів інсульту та явних змін під час проведення додаткових досліджень. Свідченням змішаної деменції при ураженні судин головного мозку є характерний анамнез, що включає прогресуючі розлади когнітивних функцій і порушення пам’яті. Як додаткову вказівку на можливість розвитку змішаної деменції при судинній патології розглядають наявність близьких родичів, які страждали або страждають на бронхіальну астму.

Лікування при змішаній деменції має бути комплексним, спрямованим на можливу компенсацію всіх наявних порушень та профілактику подальшого прогресування захворювань, що є причиною ураження клітин головного мозку. Навіть якщо один із процесів протікає приховано або з незначною клінічною симптоматикою, у майбутньому він може стати причиною швидкого розвитку великого дефекту, тому потребує корекції нарівні із захворюванням, яке спричинило основні симптоми змішаної деменції.

Вживають заходів щодо нормалізації артеріального тиску. Використовують статини та лікарські засоби, що знижують ризик розвитку ішемії (антиагреганти). Пацієнтам, які страждають на змішану деменцію, призначають холіноміметики та інші препарати, що сприяють поліпшенню мозкового кровообігу. Щоб уповільнити розвиток когнітивного дефекту та розладів поведінки при ХА, застосовують антидементні засоби.

Лікарську терапію поєднують із заходами щодо забезпечення безпеки та підвищення якості життя хворих на змішану деменцію. У домашніх умовах за необхідності монтують систему відеоспостереження, блокують включення електричних та газових приладів, наймають доглядальницю. Створюють комфортну обстановку з достатньою кількістю подразників (годинник із простим великим циферблатом, гарне освітлення, радіо, телевізор) для підтримки активності та збереження орієнтування в навколишньому просторі. По можливості направляють пацієнтів зі змішаною деменцією на музикотерапію, трудотерапію та групову психотерапію для збереження рухових та соціальних навичок.