Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна Невідкладні стани Гіпертензивний криз

Гіпертензивний криз

Визначення. Раптове значне підвищення систолічного чи/та ді­астолічного АТ вище індивідуальних звичайних цифр у пацієнтів, що страждають на гіпертонічну хворобу, яке майже завжди супроводжується появою або посиленням порушень з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

Діагностика

Клінічні ознаки:
  1. відносно раптовий початок (від декількох хвилин до декіль­кох годин);
  2. індивідуально високий рівень АТ;
  3. наявність церебральних, кардіальних, вегетативних симпто­мів;
  4. поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.

Залежно від ураження органів-мішеней та необхідності термінового зниження АТ розрізняють:

  1. ускладнений гіпертензивний криз;
  2. неускладнений гіпертензивний криз.

Ускладнений гіпертензивний криз характеризуються: гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней; становить пряму загрозу для життя; вимагає негайного зниження АТ — протягом 1–2 год.

Проявляється:

  • гострою гіпертензивною енцефалопатією (ГЕ): порушення свідомості, судоми, перехідні вогнищеві симптоми, головний біль різної інтенсивності, нудота, блювання, порушення зору;
  • транзиторною ішемічною атакою (ТІА);
  • інсультом (геморагічним, субарахноїдальним, ішемічним);
  • еклампсією: головний біль, запаморочення, судоми, втрата свідомості;
  • гострою лівошлуночковою недостатністю: задишка, ядуха, кашель з виділенням пінистого харкотиння, ортопное, тахіп­ное;
  • нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда (ІМ): на­пад ангінозного болю, задишка, серцебиття;
  • загрозливими для життя аритміями (пароксизмальна тахі­кардія, різні види тахіаритмій, шлуночкова екстрасистолія високих градацій);
  • розшаровуючою аневризмою аорти (біль у грудях з іррадіацією в руки, мігруючий біль, запаморочення, порушення чутли­вості);
  • АГ після операцій на серці та судинах;
  • кровотечею (в тому числі носовою).

Неускладнений гіпертензивний криз: без ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней; є потенційною загрозою для життя; вимагає повільного зниження АТ — від декількох до 24 годин.

Проявляється:

  • церебральним неускладненим кризом;
  • гіпоталамічним пароксизмом;
  • кардіальним неускладненим кризом;
  • підвищенням САТ до 240 мм рт. ст. або діастолічного АТ (ДАТ) до 140 мм рт. ст.;
  • значним підвищенням АТ в ранній післяопераційний період.

Основні принципи невідкладної допомоги

  • Вимірювання АТ, оцінка стану хворого.
  • Застосування антигіпертензивних препаратів перорально або сублінгвально.
Препарати для лікування неускладненого кризу:
  • ніфедипін короткої дії 10–20 мг перорально або сублінгвально кожні 2–3 год., початок дії через 15–30 хв.;
  • клонідин 0,075–0,3 мг перорально кожні 4 год. (показаний за кризу, що став наслідком відміни препарату);
  • каптоприл 12,5–50 мг перорально або сублінгвально, початок дії через 20–30 хв. (показаний за серцевої недостатності, перенесеного ІМ, пацієнтам похилого віку);
  • метопролол 50–100 мг перорально кожні 3 год., початок дії че­рез 30–60 хв. (показаний за тахікардії, вегетативних проявів);
  • празозин 0,5–2 мг перорально кожні 4 год., початок дії через 30 хв.;
  • фуросемід 40–120 мг перорально або 2–4 мл в/в, початок дії через 5–30 хв.;
  • торасемід 10–100 мг перорально, початок дії через 5–30 хв.
  • Моніторинг АТ в динаміці кожні 10–15 хв.
  • Застосування антигіпертензивих препаратів парентерально.
  • Госпіталізація в медичний заклад.
Лікування ускладненого кризу:
Гіпертензивна енцефалопатія (ГЕ).

Початок терапії за рівня АТ > 140/90 мм рт. ст.

Мета — зниження середнього АТ на 25% упродовж 8 год.

  1. Лабеталол 4–16 мл (20–80 мг) в/в струминно із швидкістю 0,4 мл/хв. (2 мг/хв.) або 50–300 мг на 200 мл 0,9% р-ну NaCl в/в кра­пельно, початок дії через 10–15 хв., тривалість дії 4–8 год.
  2. Фуросемід 2% 4–8 мл (40–80 мг) в/в струминно, початок дії через 5–30 хв., тривалість дії 6–8 год.
  3. Сульфат магнію 5–20 мл 25% р-ну в/в струминно, початок дії через 5–30 хв., тривалість дії 6–8 год.
Гострий коронарний синдром.

Початок терапії за рівня систолічного АТ (САТ) > 160 або ДАТ 100 мм рт. ст.

Мета — зниження середнього АТ на 20–30%.

  1. Нітрогліцерин 50–100 мкг/хв. на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапель­но зі швидкістю 2–6 крап./хв., початок дії через 2–5 хв., тривалість дії 3–5 хв.
  2. Лабеталол 4–16 мл (20–80 мг) в/в струминно із швидкістю 2 мг/хв., або 50–300 мг на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапельно, початок дії через 5–10 хв., тривалість дії 4–8 год. або пропранолол 2–5 мг на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапельно зі швидкістю 0,1 мг/хв., початок дії через 10–20 хв., тривалість дії 2–4 год.).
Гостра недостатність лівого шлуночка.

Початок лікування за рівня АТ > 140/90 мм рт. ст. Мета — зниження середнього АТ на 20–30%.

  1. Нітрогліцерин.
  2. Фуросемід.
  3. Еналаприлат 1,25–5 мг на 50 мл 5% р-ну глюкози або 0,9% NaCl в/в струминно повільно, не швидше 5 хв., початок дії через 15–30 хв., тривалість дії 6 год.
  4. Урапідил 25 мг (5 мл 0,5% р-ну) на 20 мл 0,9% NaCl в/в повільно струминно протягом 5 хв. під контролем АТ, за неефективності через 2 хв. повторюють в/в введення, після чого підтримуюча доза — 50 мл (250 мг) препарату розчиняють у 500 мл 0,9% р-ну NaCl) в/в крапель­но, початкова швидкість введення не вище 4,4 мл/хв. (88 крап./хв.).

Коментар. Урапідил (ебрантил) може застосовуватися у разі більшості видів ускладнених гіпертензивних кризів.

Еклампсія.
  1. Сульфат магнію та лабеталол.
  2. Ніфедипін сублінгвально.
Розшарування аорти.

Початок терапії за САТ > 120 мм рт. ст., за САТ 100–120 мм рт. ст. бажане ЧСС < 60 за хв.

  1. β-адреноблокатори — один з перелічених:
    • лабеталол,
    • метопролол 5–10 мг на 20 мл 0,9% NaCl в/в струминно, поча­ток дії через 3–5 хв.
  2. Нітропрусид натрію 0,25–10 мкг/кг/хв. (50–100 мг) на 250–500 мл 5% р-ну глюкози в/в крапельно, початок дії негайний, три­валість дії 1–3 хв.) + β-адреноблокатор.
  3. У разі неефективності застосовуються препарати другого ряду: еналаприлат, урапідил.
Гострий ішемічний інсульт.

Мета — зниження та підтримання САТ < 180 мм рт. ст. та ДАТ < 105 мм рт. ст. упродовж 24 год., якщо тромболітична терапія не проводиться. Під час проведення тромболітичної терапії знижен­ня середнього АТ на 15–25% упродовж 24 год.

Геморагічний інсульт.

Початок терапії за САТ > 180 мм рт. ст. або середньому АТ 130 мм рт. ст. Зниження САТ до 140 мм рт. ст. вважається безпеч­ним.

  • Лабеталол
  • Урапідил
Ansiktsbehandlinger fra zo skin health.