Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Хронічний безкам’яний холецистит
Визначення. Хронічний безкам’яний (некалькульозний) холецистит — це хронічне запалення жовчного міхура (переважно в ділянці шийки), що перебігає з функціональними порушеннями його мускулатури, сфінктерного апарату, циркуляції жовчі з фізико-хімічними та біохімічними змінами її властивостей.
Етіологія. Хронічний безкам’яний холецистит можуть спричинятися такими факторами:
- умовно патогенною флорою (ешерихією, стрептококом, стафілококом, рідше протеєм, ентерококом, синьогнійною паличкою);
- паразитарними інвазіями (лямблії, опісторхії, стронгілоїди, клонорхії);
- пошкодженням стінки жовчного міхура панкреатичними ферментами, які надходять у результаті рефлюксу панкреатичного секрету;
- травмами живота, опіками, порушеннями кровообігу в стінці жовчного міхура.
Патогенез. У розвитку цього захворювання відіграють роль такі механізми [23]:
1. Мікроби та паразитарні збудники потрапляють у жовчний міхур гематогенним, лімфогенним та висхідним шляхом з кишечнику по загальній жовчній та міхуровій протоці. Запалення жовчного міхура спричиняють застій у ньому жовчі і зміни її фізико-хімічних властивостей.
2. Під впливом мікроорганізмів відбувається запалення жовчного міхура, ущільнення його стінок з наступним виникненням атрофії слизової оболонки та утворенням поліпоподібних складок.
3. Запальні процеси в жовчному міхурі призводять до утворення дрібних лімфомакрофагальних інфільтратів з втягненням у патологічний процес сегментоядерних і еозинофільних лейкоцитів.
4. Хронічне запалення жовчного міхура може бути катаральним, флегмонозним і гангренозним.
5. Зміни в жовчному міхурі нерідко призводять до втягнення в патологічний процес інших органів травлення (печінки, підшлункової залози).
6. Інфекція потрапляє до жовчного міхура трьома шляхами:
- висхідним — із кишечнику (сприяє гіпо- і ахлоргідрія, пошкодження сфінктера Одді, дискінезія жовчного міхура за гіпотонічно-гіпокінетичним типом, дуоденостаз);
- низхідним (гематогенним) — із великого кола кровообігу по печінковій артерії або із кишечнику по ворітній вені;
- лімфогенним — при апендициті, запальних захворюваннях жіночої статевої системи, пневмонії та гнійних процесах у легенях.
Класифікація хронічного холециститу
1. За клінічними особливостями:
- з переважанням запального процесу;
- з переважанням дискінезії;
- з наявністю каменів (калькульозний).
2. За перебігом:
- рідко рецидивуючий;
- часто рецидивуючий;
- постійний (монотонний) перебіг;
- переміжний (з періодами загострення).
3. За стадією захворювання:
- загострення;
- ремісії (стійкої, нестійкої).
4. За ступенем тяжкості:
- легкий;
- середньої тяжкості;
- тяжкий.
Приклад формулювання діагнозу: хронічний безкам’яний холецистит, рецидивуючий перебіг, фаза загострення.
Клініка та діагностика безкам’яного холециститу наведені в алгоритмі 4.20.
Алгоритм 4.20. Критерії діагностики безкам’яного холециститу Клінічні синдромні критерії: 1. Больовий синдром — постійний ниючий біль у правому підребер’ї або під мечеподібним паростком, який іррадіює в праву лопатку, шию, ключицю, плече, посилюється після вживання жирної, гострої їжі, спиртних напоїв, а також трясучої їзди, психоемоційного перевантаження, переохолодження. 2. Диспептичний синдром — гіркота в роті, нудота, блювання, здуття кишечнику, закреп або пронос. 3. Інтоксикаційний синдром при сильному загостренні: підвищення температури тіла, загальна слабкість, нездужання (гектична температура тіла при гнійному холециститі, холангіті, абсцесі печінки). 4. Жовтяничний синдром мало виражений (або відсутній) внаслідок накопичення в загальній жовчній протоці слизу, епітелію, паразитів. 5. Кардіалгічний синдром — кардіалгія (довготривалий тупий біль у лівій половині грудної клітки), аритмії частіше за типом екстрасистолії; інколи можуть виникати напади стенокардії. 6. Астенічний синдром характеризується дратівливістю, депресією. 7. Пальпаторні позитивні симптоми:
Лабораторно-біохімічні та інструментальні критерії: 1. В загальному аналізі крові: незначний лейкоцитоз (або він відсутній), підвищення ШОЕ, еозинофілія; в біохімічному аналізі крові інколи визначають підвищення активності АсАТ, АлАТ, лужної фосфатази. 2. Реакції на запальний процес: у крові підвищення рівня СРБ, вмісту серомукоїду, фібриногену, альфа2— та гамма-глобулінів. 3. Бактеріологічні критерії: висівання збудників захворювання (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, ешерихії, протей). 4. УЗД-критерії: потовщення стінки жовчного міхура (більше 4 мм) і його деформація, порушення скоротливості та евакуації його вмісту, зміни форми та величини міхура більше на 5 см, наявність перетяжок у ділянці шийки: ущільнення та/чи розшарування стінок органа; негомогенна порожнина жовчного міхура. 5. Рентгенологічні критерії: подовження, звивистість, нерівномірність контрастування міхурової протоки, чергування ділянок розширень і звужень, збільшення тіні жовчного міхура, біль після прийому жовчогінного сніданку. |
Нормативи УЗД жовчного міхура та жовчовивідних проток
УЗД жовчного міхура в нормі:
- товщина стінки — 1–2 мм, при скороченні міхура — 2–5 мм;
- товщина стінки в ділянці шийки — 4–5 мм;
- патологічне потовщення шийки — 4–5 мм;
- довжина — 7–10 см, ширина — 3–5 см, об’єм — 8–12 мл.
УЗД жовчовивідних проток у нормі:
- сегментарні та субсегментарні — до 1 мм;
- права та ліва часткові протоки — 2–3 мм;
- головна жовчна протока — до 5 мм, патологічне розширення ≥7 мм.
Лікування хронічного безкам’яного холециститу, дію жовчогінних засобів і гормонів розглянуто в табл. 4.39 та алгоритмі 4.21.
Алгоритм 4.21. Лікування хронічного безкам’яного холециститу Крок 1. Усунення больового синдрому за допомогою спазмолітичних засобів:
Крок 2. Антибактеріальна терапія в період загострення залежно від збудника захворювання впродовж 7 днів. 1. Антибіотики, що проникають у жовч у дуже високих концентраціях:
2. Антибіотики, що проникають у жовч у достатньо високих концентраціях:
3. Поєднання антибактеріальних засобів з жовчогінними, що мають бактерицидні та протизапальні властивості:
Крок 3. Протиглисне лікування. У разі виявлення в жовчі глистної інвазії чи паразитів поряд з макролідами (кларитроміцином тощо) призначають наступні препарати:
Крок 4. Застосування жовчогінних засобів, які підвищують секрецію жовчі та сприяють її виведенню в ДПК. 1. Препарати, що стимулюють жовчогінну функцію печінки (холеретики):
2. Препарати, які стимулюють жовчовиділення (холекінетики):
Крок 5. Урсодезоксихолева кислота по 10–15 мг/кг маси тіла (за наявності мікролітів у жовчі, «замазки», гіпотонії жовчного міхура). Крок 6. Фізіотерапевтичне лікування. До фізіотерапевтичного лікування вдаються у фазі затухання загострення або ремісії захворювання. |
Перелік засобів емпіричного антибактеріального лікування хронічного холециститу та холангіту згідно з рекомендаціями доказової медицини наведено в табл. 4.41.
Захворювання | Збудники | Засоби І ряду | Альтернативні засоби |
Холецистит/холангіт | Enterobactericeae Enterococcus spp. Анаероби P. aeruginosa | Цефоперазон Цефтріаксон Амоксицилін/клавуланова кислота | 1. Фторхінолони + метронідазол 2. Тикарцилін/клавуланова кислота + цефоперазон/сульбактам |
До ускладнень хронічного безкам’яного холециститу належать:
- «відключений» жовчний міхур як наслідок тривалої обструкції жовчного міхура (набряк, накопичення слизу, спазм міхурової протоки);
- перихоледохіальний лімфаденіт — запалення лімфатичних вузлів, розташованих по ходу позапечінкових жовчних проток;
- перфорація, утворення нориці в сусідній орган: ДПК, печінковий вигин товстої кишки, рідше — в шлунок, тонку кишку, ниркову миску.