Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Лімфатичні вузли живота та грудної порожнини
Лімфатичні судини і ділянкові лімфатичні вузли живота
Лімфатичні вузли живота (nodi lymphatici abdominis) поділяють на пристінкові та нутрощеві вузли.
Пристінкові лімфатичні вузли живота Пристінкові лімфатичні вузли живота (nodi lymphatici abdominis parietales) представлені численними поперековими, нижніми надчеревними і нижніми діафрагмовими лімфатичними вузлами.
Поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphatici lumbales), яких налічується 20–40, розташовані заочеревинно на задній стінці черевної порожнини вздовж і навколо черевної аорти та нижньої порожнистої вени аж до діафрагми. Це відносно великі лімфатичні вузли різноманітної форми. За розташуванням стосовно крупних кровоносних судин, поперекові лімфатичні вузли поділяються на ліві, праві і проміжні поперекові вузли.
Ліві поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphatici lumbales sinistri) у вигляді ланцюжка прилягають до передньої, бічної і задньої поверхонь черевної аорти, тому серед них виділяють відповідно такі вузли:
– передаортальні лімфатичні вузли (nodi lymphatici preaortici);
– бічні аортальні лімфатичні вузли (nodi lymphatici aortici laterales);
– зааортальні лімфатичні вузли (nodi lymphatici retroaortici).
Праві поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphatici lumbales dextri) розміщені вздовж передньої, бічної та задньої поверхонь нижньої порожнистої вени і складаються відповідно з наступних вузлів:
– передпорожнисті лімфатичні вузли (nodi lymphatici precavales);
– бічні порожнисті лімфатичні вузли (nodi lymphatici cavales laterales);
– запорожнисті лімфатичні вузли (nodi lymphatici retrocavales).
Проміжні поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphatici lumbales intermedii) розташовані попереду у вигляді ланцюжка в борозні між черевною аортою і нижньою порожнистою веною.
Усі поперекові лімфатичні вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами, утворюючи навколо черевної аорти і нижньої порожнистої вени густе лімфатичне сплетення і багаторядний каскад з лімфатичних вузлів.
У поперекові лімфатичні вузли впадають виносні лімфатичні судини внутрішніх і загальних клубових лімфатичних вузлів, а також приносні лімфатичні судини безпосередньо з яєчок, яєчників, маткових труб, дна матки (ось чому метастази пухлин матки і яєчників можуть потрапляти відразу в поперекові лімфатичні вузли). Окрім того, в поперекові лімфатичні вузли впадає частина виносних лімфатичних судин від нутрощевих лімфатичних вузлів живота, зокрема, шлункових, брижових і ободовокишкових. Отже, у поперекові лімфатичні вузли притікає лімфа від нижніх кінцівок, стінок і органів таза, а також від нутрощевих і пристінкових лімфатичних вузлів живота.
Виносні лімфатичні судини, що виходять з поперекових лімфатичних вузлів, формують відповідно правий і лівий поперекові стовбури (trunci lumbales dexter et sinister), а вони, з’єднавшись на рівні ІІ поперекового – ХІІ грудного хребців, утворюють грудну протоку (ductus thoracicus).
До пристінкових лімфатичних вузлів живота також належать такі парні групи вузлів:
– нижні надчеревні лімфатичні вузли (nodi lymphatici epigastrici inferiorеs), яких є декілька, розташовані у товщі передньої стінки живота вздовж однойменних кровоносних судин і приймають приносні лімфатичні судини з м’язів, шкіри, пристінкової очеревини передньої стінки живота. Частина їхніх виносних лімфатичних судин прямує донизу і впадає у зовнішні клубові лімфатичні вузли, а інші прямують вверх до пригруднинних лімфатичних вузлів;
– нижні діафрагмові лімфатичні вузли (nodi lymphatici phrenici inferiores), яких налічується 2–3, розташовані на задній стінці живота вздовж однойменних артерій і приймають приносні лімфатичні судини з діафрагми, задньої частини правої та лівої часток печінки. Їхні виносні лімфатичні судини впадають у черевні, запорожнисті і проміжні поперекові лімфатичні вузли.
Нутрощеві лімфатичні вузли живота
До нутрощевих лімфатичних вузлів живота (nodi lymphatici abdominis viscerales) належать декілька сотень лімфатичних вузлів, які розташовані вздовж непарних гілок черевної аорти та їх розгалужень і формують 11 ділянкових груп вузлів. У ці вузли впадають лімфатичні судини, що приймають лімфу з органів черевної порожнини.
- Черевні лімфатичні вузли (nodi lymphatici coeliaci), яких налічується 2–5, розташовані навколо черевного стовбура і його гілок. Вони приймають виносні лімфатичні судини з лімфатичних вузлів печінки, шлунка, селезінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози. Виносні лімфатичні судини черевних лімфатичних вузлів впадають у поперекові лімфатичні вузли, а також безпосередньо в поперекові стовбури і грудну протоку.
- Праві і ліві шлункові лімфатичні вузли (nodi lymphatici gastrici dextri et sinistri), яких налічується відповідно 3–5 і 7–38, розташовані на малій кривині шлунка вздовж однойменних артерій між листками печінково-шлункової зв’язки малого чепця. Вони приймають приносні лімфатичні судини з частини передньої та задньої стінок шлунка, що утворюють його малу кривину.
- Лімфатичне кільце вхідного отвору шлунка (anulus lymphaticus cardiae) утворене з 5–11 лімфатичних вузлів, які у вигляді ланцюжка охоплюють кардіальний отвір шлунка. У ці вузли впадають приносні лімфатичні судини з кардіальної частини шлунка, його дна і черевної частини стравоходу, а також від малого чепця.
- Праві і ліві шлунково-чепцеві лімфатичні вузли (nodi lymphatici gastroomentales dextri et sinistri), яких є відповідно 5–49 і 3–17, розташовані на великій кривині шлунка у товщі шлунково-ободовокишкової зв’язки (частина великого чепця) вздовж однойменних артерій. Ці вузли приймають приносні лімфатичні судини з нижньої частини передньої та задньої стінок шлунка, а також від великого чепця.
- Воротарні лімфатичні вузли (nodi lymphatici pylorici), яких налічується 5–16, розташовані в ділянці воротаря шлунка, оточуючи його неповним кільцем. Тому у цій групі вузлів виділяють надворотарний лімфатичний вузол (nodus lymphaticus suprapyloricus), заворотарні лімфатичні вузли (nodi lymphatici retropylorici) і підворотарні лімфатичні вузли (nodi lymphatici subpylorici). Ці лімфатичні вузли приймають приносні лімфатичні судини не тільки з воротаря, але й від головки підшлункової залози.
- Підшлунковозалозові лімфатичні вузли (nodi lymphatici pancreatici) приймають численні приносні лімфатичні судини від підшлункової залози, переважно від тіла і хвоста. Частина приносних лімфатичних судин підшлункової залози, супроводжуючи кровоносні судини, впадають у праві і ліві шлункові, печінкові і верхні брижові лімфатичні вузли. Ці вузли поділяють на верхні і нижні:
– верхні підшлунковозалозові лімфатичні вузли (nodi lymphatici pancreatici superiores), яких налічується 2–8, розташовані вздовж селезінкової артерії в ділянці верхнього краю підшлункової залози;
– нижні підшлунковозалозові лімфатичні вузли (nodi lymphatici pancreatici inferiores), яких є 1–5, містяться в ділянці нижнього краю підшлункової залози вздовж нижньої артерії підшлункової залози.
Усі підшлунковозалозові лімфатичні вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами.
- Підшлунково-дванадцятипалокишкові лімфатичні вузли (nodi lymphatici pancreaticoduodenales), яких налічується 4–10, розміщені попереду та позаду головки підшлункової залози, між нею і низхідною частиною дванадцятипалої кишки. Ці вузли розташовуються вздовж верхніх та нижніх дванадцятипалокишкових артерій, тому їх поділяють на верхні і нижні підшлунково-дванадцятипалокишкові лімфатичні вузли (nodi lymphatici pancreaticoduodenales superiores et inferiores). У ці ділянкові лімфатичні вузли впадають приносні лімфатичні судини від головки підшлункової залози і дванадцятипалої кишки.
- Печінкові лімфатичні вузли (nodi lymphatici hepatici), яких налічується 4–10, розташовані між листками печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (частина малого чепця) вздовж загальної печінкової артерії і ворітної печінкової вени. З цієї групи вузлів окремо виділяють:
– міхуровий лімфатичний вузол (nodus lymphaticus cysticus), який міститься біля шийки жовчного міхура (інколи може бути декілька вузлів), у нього впадають приносні лімфатичні судини від усіх структур жовчного міхура;
– лімфатичний вузол чепцевого отвору (nodus lymphaticus foraminalis) є найкрупнішим, він міститься позаду верхньої частини дванадцятипалої кишки і прилягає до передньої стінки чепцевого отвору. Печінкові лімфатичні вузли приймають приносні лімфатичні судини від печінки, жовчного міхура, жовчних проток і малого чепця. Частина цих приносних лімфатичних судин впадає у нижні діафрагмові лімфатичні вузли. Інколи (62% випадків) лімфатичні судини печінки безпосередньо впадають у грудну протоку.
- Селезінкові лімфатичні вузли (nodi lymphatici splenici; nodi lymphatici lienales), яких є 3–6, розташовані між листками шлунково-селезінкової зв’язки у воротах селезінки біля розгалужень селезінкової артерії. У ці вузли впадають приносні лімфатичні судини з капсули селезінки і частково з дна шлунка, а також виносні лімфатичні судини з лівих шлунково-чепцевих вузлів. Виносні лімфатичні судини з правих і лівих шлункових, воротарних, верхніх і нижніх підшлунковозалозових, верхніх і нижніх підшлунково-дванадцятипалокишкових, печінкових і селезінкових лімфатичних вузлів впадають у черевні лімфатичні вузли, а з останніх лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли, а також безпосередньо в поперекові стовбури і грудну протоку.
- Верхні брижові лімфатичні вузли (nodi lymphatici mesenterici superiorеs) є найчисленішою групою нутрощевих лімфатичних вузлів живота, до складу якої входять понад 400 вузлів. Верхні брижові лімфатичні вузли містяться у товщі брижі тонкої кишки (між її листками) і розташовані вздовж верхньої брижової артерії та її гілок, вони збирають лімфу від порожньої та клубової кишок, а також більшої частини товстої кишки.
- Нижні брижові лімфатичні вузли (nodi lymphatici mesenterici inferiorеs), яких налічується 10–60, містяться у товщі брижі сигмоподібної ободової кишки між її листками, розташовуючись уздовж нижньої брижової артерії та її гілок. Вони збирають лімфу від сигмоподібної ободової кишки, а також від нижнього відділу низхідної ободової кишки та верхнього відділу прямої кишки. Усі нижні брижові лімфатичні вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами, утворюючи своєрідний три-чотирирядний каскад. Зокрема, початковий відділ нижньої брижової артерії – її стовбур оточує 3–10 лімфатичних вузлів, які є останнім рядом цього каскаду. У його першому ряді є приободовокишкові лімфатичні вузли, в які відкриваються приносні лімфатичні судини від сигмоподібної ободової кишки. Виносні лімфатичні судини нижніх брижових лімфатичних вузлів прямують до поперекових і частково до верхніх брижових лімфатичних вузлів.
Нижні брижові лімфатичні вузли складаються із сигмоподібних і верхніх прямокишкових лімфатичних вузлів:
– сигмоподібні лімфатичні вузли (nodi lymphatici sygmoidei), яких налічується 5–50, містяться в товщі брижі сигмоподібної ободової кишки між її листками вздовж сигмоподібних артерій та їхніх розгалужень, зокрема, між судинними дугами (аркадами). У ці вузли відкриваються виносні лімфатичні судини від приободовокишкових лімфатичних вузлів сигмоподібної кишки та нижньої ділянки низхідної ободової кишки, а також безпосередньо частина приносних лімфатичних судин від неї;
– верхні лімфатичні прямокишкові вузли (nodi lymphatici rectales superiores), яких є 3–8, розміщені вздовж однойменної артерії, збираючи лімфу від верхньої третини прямої кишки.
Отже, в нижні брижові лімфатичні вузли збирається лімфа від сигмоподібної ободової кишки, нижньої частини низхідної ободової кишки і верхньої третини прямої кишки. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до поперекових і частково верхніх брижових лімфатичних вузлів.
Особливості відтоку лімфи від органів черевної порожнини
У стінках внутрішніх трубчастих органів, зокрема в стінках шлунково-кишкового тракту, наявні чотири лімфокапілярні сітки, які розташовані в слизовій оболонці, підслизовому прошарку, м’язовій оболонці і в зовнішній оболонці – підсерозному прошарку серозної оболонки чи адвентиції. Ці лімфокапілярні сітки з’єднані між собою численними лімфатичними анастомозами. У підсерозному прошарку серозної оболонки (або зовнішній адвентиційній оболонці) формується густа сітка з дрібних лімфатичних судин, від якої беруть початок приносні лімфатичні судини, що впадають в ділянкові лімфатичні вузли. Навколо лімфоїдних вузликів, що розташовані у власній пластинці слизової оболонки, лімфатичні капіляри утворюють окремі лімфокапілярні сітки.
Відтік лімфи від шлунка
На ін’єкованих олійними фарбами препаратах можна побачити, що лімфатичні капіляри слизової оболонки шлунка починаються сліпо і розташовані у її власній пластинці між шлунковими залозами та зорієнтовані поздовжньо стосовно них. З’єднуючись між собою, капіляри утворюють лімфокапілярну сітку слизової оболонки, яка міститься на рівні кінцевих відділів шлункових залоз. Із цієї сітки дрібні лімфатичні судини проникають у підслизовий прошарок і з’єднуються з підслизовою лімфокапілярною сіткою, що міститься на м’язовій пластинці слизової оболонки. Частина лімфатичних судин, що бере початок від підслизової лімфокапілярної сітки, з’єднується з лімфокапілярною сіткою м’язової оболонки (вона розміщується між м’язовими пучками), а інша частина лімфатичних судин пронизує м’язову оболонку в ділянках малої і великої кривин шлунка, з’єднуючись із лімфатичними судинами, що відводять лімфу із підсерозної лімфокапілярної сітки. Із цих судин формуються приносні лімфатичні судини, які, супроводжуючи кровоносні судини, впадають у ділянкові лімфатичні вузли шлунка.
Відтік лімфи від кишки
У тонкій кишці наявні лімфокапілярні сітки у всіх її оболонках, але лімфатичні капіляри слизової оболонки починаються сліпо в ділянці верхівки кожної кишкової ворсинки, проходячи поздовжньо в її центрі. Лімфокапіляри кишкових ворсинок вливаються в лімфокапілярну сітку, що міститься у власній пластинці слизової оболонки під кінцевими відділами кишкових залоз. У лімфокапіляри кишкових ворсинок переважно всмоктуються продукти розщеплення жирів, тому лімфа в лімфатичних судинах кишки має білуватий колір і її називають молочним соком (chylus). Навколо кожного одинокого і скупченого лімфоїдних вузликів (бляшок Пейєра), яких є дуже багато в клубовій кишці, крупні лімфатичні капіляри утворюють лімфокапілярні сітки. У підслизовій основі і м’язовій оболонці кишки є свої лімфокапілярні сітки, усі ці сітки анастомозують між собою. У м’язовій оболонці лімфокапілярні сітки розміщені між гладком’язовими пучками (коловими і поздовжніми) і зорієнтовані вздовж них. Лімфа із м’язової оболонки відтікає у підсерозну лімфокапілярну сітку. Від останньої беруть початок лімфатичні судини, які утворюють у зовнішній оболонці кишки своєрідне лімфатичне сплетення. Поступово зливаючись, крупніші з цих судин прямують до брижового краю порожньої та клубової кишок і у вигляді приносних лімфатичних судин прямують до ділянкових лімфатичних вузлів. Ці судини називають молочними судинами (vasa chylifera), бо лімфа в них має білуватий колір.
У стінці товстої кишки також є чотири лімфокапілярні сітки: у власній пластинці слизової оболонки, підслизовому прошарку, м’язовій і зовнішній оболонках. Приносні лімфатичні судини, що відходять від кишки, прямують до ділянкових нутрощевих лімфатичних вузлів.
Лімфа, яка відтікає від шлунка, тонкої і товстої кишок, проходить через 3–4-рядний каскад лімфатичних вузлів.
Відтік лімфи від печінки і жовчного міхура
Лімфатичні судини печінки поділяють на поверхневі і глибокі. Поверхневі лімфатичні судини беруть початок від поверхневої лімфокапілярної сітки, яка розміщена у волокнистій і серозній оболонках печінки, ці обидві оболонки міцно зрощені між собою. Частина лімфатичних судин, що відходить від поверхневої лімфокапілярної сітки, по сполучнотканинних перетинках проходить вглиб паренхіми печінки і з’єднується з глибокими лімфатичними судинами. Більша частина поверхневих лімфатичних судин, що бере початок від поверхневої лімфокапілярної сітки, утворюючи своєрідне лімфатичне сплетення, відводять лімфу в різних напрямках. Від передніх ділянок діафрагмової поверхні печінки лімфатичні судини огинають її нижній край і приєднуються до поверхневих лімфатичних судин передніх ділянок нутрощевої поверхні, які прямують до воріт печінки, зливаючись з глибокими лімфатичними судинами печінки. Від більшої частини діафрагмової поверхні печінки поверхневі лімфатичні судини прямують до основи серпоподібної і вінцевої зв’язок печінки. У товщі цих зв’язок приносні лімфатичні судини підходять до нижньої поверхні діафрагми, пронизують її і впадають у верхні діафрагмові лімфатичні вузли, а також у нижні пригруднинні та задні середостінні лімфатичні вузли.
Внутрішні лімфатичні судини печінки беруть початок від внутрішніх лімфокапілярних сіток, що формуються у міжчасточковій сполучній тканині і у відростках навколосудинних волокнистих капсул. Всередині печінкових часточок лімфатичні капіляри відсутні. Внутрішні і зовнішні лімфатичні судини печінки анастомозують між собою через численні лімфатичні судини, що проходять у сполучнотканинних перекладках. Внутрішні лімфатичні судини печінки проходять вздовж гілок власної печінкової артерії та ворітної печінкової вени, поступово зливаючись у крупніші лімфатичні судини і прямуючи до воріт печінки. У цій ділянці глибокі лімфатичні судини зливаються з поверхневими лімфатичними судинами, по яких тече лімфа від нутрощевої поверхні печінки і передніх та задніх ділянок її діафрагмової поверхні. Потім лімфатичні судини заходять у товщу малого чепця і між його листками прямують до ділянкових печінкових лімфатичних вузлів, а від них лімфа відтікає у черевні, праві шлункові, воротарні і праві поперекові вузли.
Частина внутрішніх лімфатичних судин, що супроводжують печінкові вени, в ділянці їхніх усть впадають у праві шлункові та праві поперекові лімфатичні вузли.
У стінці жовчного міхура містяться лімфокапілярні сітки у власній пластинці слизової оболонки, м’язовій і зовнішній оболонках – серозній та адвентиційній. Усі лімфокапілярні сітки з’єднані між собою. У сполучній тканині зовнішньої оболонки жовчного міхура формується густа сітка лімфатичних судин, які анастомозують з поверхневими лімфатичними судинами нутрощевої поверхні печінки. Ці судини, зливаючись між собою, прямують до шийки жовчного міхура, потім вздовж міхурової протоки і впадають у вигляді приносних лімфатичних судин в ділянкові лімфатичні вузли – міхуровий вузол і печінкові вузли, а з них – у черевні, праві шлункові, воротарні і праві поперекові лімфатичні вузли.
Відтік лімфи від підшлункової залози
У підшлунковій залозі лімфатичні капіляри та їхні сітки містяться тільки в тонких сполучнотканинних перетинках, які відходять від капсули залози і розмежовують її часточки, а в них – панкреатичні ацинуси та панкреатичні острівці. Лімфокапілярні сітки оточують вставні, внутрішньочасточкові і міжчасточкові протоки. Лімфатичні капіляри утворюють навколо підшлункових острівців своєрідні лімфокапілярні сітки. Усередині підшлункових острівців лімфатичні капіляри відсутні.
У міжчасточкових сполучнотканинних перетинках із лімфокапілярних сіток формуються лімфатичні судини, які проходять до капсули підшлункової залози, утворюючи в ній густу сітку. З цих судин формуються приносні лімфатичні судини, які відходять від усієї поверхні підшлункової залози і прямують до ділянкових лімфатичних вузлів. Від головки підшлункової залози приносні лімфатичні судини впадають у воротарні, верхні і нижні підшлунководванадцятипалокишкові лімфатичні вузли, від тіла і хвоста залози – переважно у верхні і нижні підшлунковозалозові лімфатичні вузли. Частина приносних лімфатичних судин від підшлункової залози відкривається у праві і ліві шлункові, печінкові і верхні брижові лімфатичні вузли.
Відтік лімфи від нирок, надниркових залоз і сечоводів
Нирка має поверхневі і глибокі лімфатичні судини. У волокнистій капсулі нирки міститься плоска капсулярна лімфокапілярна сітка, від якої беруть початок поверхневі лімфатичні судини. Останні утворюють капсулярне лімфатичне сплетення, судини якого, поступово зливаючись, прямують до ниркових воріт, де з’єднуються з глибокими лімфатичними судинами. Поверхневі і глибокі лімфатичні судини нирки утворюють численні анастомози між собою.
Глибокі лімфатичні судини беруть початок в кірковій речовині нирки від лімфокапілярних сіток, що оточують ниркові тільця, проксимальні і дистальні звивисті канальці нефронів. У променистих частинах кіркової речовини і в судинних клубочках ниркових тілець лімфатичні капіляри відсутні. Глибокі лімфатичні судини формуються в міжчасточкових просторах і прямують вглиб нирки вздовж променевих (міжчасточкових) кіркових артерій, утворюючи лімфатичні сплетення навколо дугоподібних артерій. Ці артерії залягають над основами ниркових пірамід на межі між мозковою і кірковою речовинами.
У мозковій речовині лімфокапілярні сітки розташовані навколо прямих ниркових канальців та їхніх петель, збірних ниркових канальців і проток. Глибокі мозкові лімфатичні судини, що беруть початок від мозкових лімфокапілярних сіток, прямують назовні вздовж судин і вливаються у лімфатичні сплетення, що оточують дугоподібні артерії. Лімфатичні судини, що виходять з дугоподібних лімфатичних сплетень, поступово зливаються і прямують уздовж міжчасточкових артерій до ниркової пазухи. Там вони з’єднуються з лімфатичними судинами ниркових чашечок і ниркової миски, а в ділянці ниркових воріт глибокі лімфатичні судини зливаються з поверхневими лімфатичними судинами.
У ділянці ниркових воріт формуються три групи крупніших приносних лімфатичних судин, які прямують присередньо вздовж ниркових артерії і вени. Одна група лімфатичних судин проходить по передній поверхні ниркової вени, друга група – між нирковими веною і артерією, а третя група – позаду ниркової артерії. Більшість цих приносних лімфатичних судин впадає відповідно у праві чи ліві поперекові лімфатичні вузли, а частина лімфатичних судин відкривається у передхребтові лімфатичні вузли.
У наднирковій залозі, у її кірковій і мозковій речовинах, міститься тривимірна лімфокапілярна сітка, яка розміщена в численних тонких сполучнотканинних перетинках. Лімфокапілярна сітка наявна і у волокнистій капсулі залози. Від внутрішніх лімфокапілярних сіток беруть початок лімфатичні судини, які йдуть уздовж вен у прошарках сполучної тканини. Супроводжуючи центральну вену, лімфатичні судини виходять разом з нею через ворота надниркової залози, приєднуються до лімфатичних судин нирки і впадають у відповідні праві чи ліві поперекові лімфатичні вузли. Деякі лімфатичні судини залози прямують до черевних і нижніх діафрагмових лімфатичних вузлів.
У стінці сечівника лімфокапілярні сітки містяться у власній пластинці слизової оболонки, м’язовій і зовнішній (адвентиційній) оболонках та сполучаються між собою через численні анастомози. Лімфокапілярні сітки початкового відділу сечоводу анастомозують з лімфатичними судинами ниркової миски, а нижнього відділу сечоводу – з лімфатичними судинами сечового міхура. У зовнішній оболонці формується сплетення з приносних лімфатичних судин. Приносні лімфатичні судини із черевної частини сечоводу впадають у праві чи ліві поперекові лімфатичні вузли, а з тазової частини – у праві чи ліві внутрішні клубові та приміхурові лімфатичні вузли.
Лімфатичні судини і ділянкові лімфатичні вузли грудної клітки
Лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphatici thoracici) поділяють на пристінкові та нутрощеві вузли.
Пристінкові лімфатичні вузли грудної клітки Пристінкові лімфатичні вузли грудної клітки(nodi lymphatici thoracis parietales) приймають приносні лімфатичні судини із стінок грудної клітки, зокрема, діафрагми. До їх складу належать такі групи лімфатичних вузлів.
Пригруднині лімфатичні вузли (nodi lymphatici parasternales) є парними – правими і лівими, їх налічується з кожного боку по 10–20. Пригруднинні лімфатичні вузли розміщені на задній поверхні передньої стінки грудної клітки, дещо збоку від краю груднини, вздовж правих та лівих внутрішніх грудних артерій і вен, з’єднані між собою численними лімфатичними судинами. У ці вузли впадають передні міжреброві лімфатичні судини, що утворюються при злитті дрібних лімфатичних судин, які беруть початок від лімфокапілярних сіток відповідних тканин. По передніх міжребрових судинах відтікає лімфа від м’язів, фасцій, окістя, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври. У пригруднинні лімфатичні вузли впадає також частина приносних лімфатичних судин від переднього відділу діафрагми, діафрагмової поверхні печінки, осердя і частково з груді (грудної залози). Виносні лімфатичні судини лівих пригруднинних вузлів впадають у грудну протоку або лівий яремний стовбур, а також у вузли верхнього середостіння, а правих пригруднинних вузлів – у правий яремний стовбур і частково у лімфатичні вузли верхнього середостіння.
Міжреброві лімфатичні вузли (nodi lymphatici intercostales) парні, їх налічується з кожного боку від 7 до 15, вони розташовані в задніх відділах міжребрових просторів біля хребта вздовж задніх міжребрових судин і з’єднані між собою численними лімфатичними судинами. У міжреброві лімфатичні вузли впадають задні міжреброві лімфатичні судини, які збирають лімфу від тканин задньої стінки грудної клітки – від м’язів, фасцій, окістя, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври. Виносні лімфатичні судини міжребрових вузлів впадають у грудну протоку, а також у лімфатичні вузли заднього середостіння і глибокі бічні шийні лімфатичні вузли, а з них – у відповідні лімфатичні протоки.
Верхні діафрагмові лімфатичні вузли (nodi lymphatici phrenici superiorеs), яких налічується 10–15, містяться на діафрагмі навколо осердя (перикарда), ліворуч від нижньої порожнистої вени, але переважно в місцях входження в діафрагму правих та лівих діафрагмових нервів і м’язово-діафрагмових артерій. Тому з топографічних міркувань і залежно від розташування стосовно осердя, верхні діафрагмові лімфатичні вузли поділяють на:
– праві і ліві бічні осердні лімфатичні вузли (nodi lymphatici pericardiaci laterales dextri et sinistri), яких з кожного боку налічується 1–5 (переважно правих вузлів є більше);
– передосердні лімфатичні вузли (nodi lymphatici prepericardiaci), яких є 1–7, розміщені позаду мечоподібного відростка груднини і в місцях біля входження в діафрагму м’язово-діафрагмових артерій;
– заосердні лімфатичні вузли (nodi lymphatici retropericardiaci; nodi lymphatici postpericardiaci), яких налічується 1–9, містяться під осердям біля нижньої порожнистої вени і попереду стравоходу.
У верхні діафрагмові лімфатичні вузли впадають приносні лімфатичні судини з відповідних ділянок діафрагми, осердя, діафрагмової частини і частково із середостінної та ребрової частин пристінкової плеври, а також з діафрагмової поверхні печінки (ці приносні лімфатичні судини пронизують діафрагму).
Слід наголосити, що суцільні лімфокапілярні сітки в діафрагмі містяться у підсерозному прошарку серозної оболонки, що вкриває її. З лімфокапілярних сіток формуються численні приносні лімфатичні судини діафрагми. Від нижньої поверхні діафрагми приносні лімфатичні судини впадають у нижні діафрагмові і поперекові лімфатичні вузли. Від верхньої поверхні діафрагми приносні лімфатичні судини впадають у верхні діафрагмові лімфатичні вузли: від передніх і середньої ділянок діафрагми приносні лімфатичні судини прямують до передосердних і бічних осердних лімфатичних вузлів; від задніх ділянок діафрагми частина приносних лімфатичних судин впадає в заосердні і бічні лімфатичні вузли, а інша частина судин – у поперекові лімфатичні вузли.
Виносні лімфатичні судини з верхніх діафрагмових лімфатичних вузлів впадають переважно у пригруднинні лімфатичні вузли, а також у нутрощеві середостінні лімфатичні вузли – нижні трахео-бронхові і бронхо-легеневі лімфатичні вузли, передхребтові лімфатичні вузли.
Передхребтові лімфатичні вузли (nodi lymphatici prevertebrales), яких налічується 1–7, розміщені на передньобічних поверхнях тіл грудних хребців позаду стравоходу і грудної частини аорти, вони з’єднані між собою лімфатичними судинами. У ці вузли відкриваються приносні лімфатичні судини від задньої стінки грудної клітки та прилеглих внутрішніх органів середостіння. Виносні лімфатичні судини передхребтових лімфатичних вузлів відкриваються у міжреброві лімфатичні вузли, а також в грудну протоку і задні середостінні лімфатичні вузли.
Нутрощеві лімфатичні вузли грудної клітки Нутрощеві лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphatici thoracis viscerales) приймають лімфу з органів грудної порожнини, розташовані вздовж трахеї і головних бронхів, стравоходу, на передній поверхні плечо-головних вен, верхньої порожнистої вени, дуги аорти та її гілок.
Відтік лімфи з легень, бронхів і трахеї
Внутрішньоорганні лімфатичні судини в кожній легені формуються з поверхневої і глибокої лімфокапілярних сіток. Поверхнева лімфокапілярна сітка міститься в підсерозному прошарку нутрощевої (легеневої) плеври. Численні дрібні лімфатичні судини, що беруть початок від цієї сітки, зливаючись, утворюють крупніші судини, які йдуть у двох напрямках. Одна частина лімфатичних судин заходить вглиб легені і зливається з глибокими внутрішньоорганними лімфатичними судинами. Інша частина поверхневих судин прямує до воріт легень, де впадає в ділянкові бронхо-легеневі лімфатичні вузли. Деякі з цих судин, проходячи у товщі легеневої зв’язки, приносять лімфу у передні середостінні лімфатичні вузли.
Глибока лімфокапілярна сітка легень розміщена у всіх внутрішньочасточкових і міжчасточкових сполучнотканинних перетинках, а також у підслизовій основі бронхів. Від цієї сітки беруть початок глибокі внутрішньочасточкові і міжчасточкові лімфатичні судини, які, проходячи вздовж кровоносних судин і бронхів у напрямку до воріт легень, утворюють навколо них лімфатичні сплетення. У глибокі лімфатичні судини впадає частина поверхневих лімфатичних судин.
Більшість глибоких приносних лімфатичних судин впадає у ділянкові внутрішньолегеневі лімфатичні вузли (nodi lymphatici intrapulmonales). Ці вузли, яких налічується 3–15, розташовані у корені кожної легені в місцях галуження головного бронха та часткових бронхів на сегментні бронхи. Виносні лімфатичні судини внутрішньолегеневих вузлів прямують до бронхо-легеневих лімфатичних вузлів, які розташовані в ділянці воріт легені.
Бронхо-легеневі лімфатичні вузли (nodi lymphatici bronchopulmonales), яких є 5–25, розміщені у воротах легені навколо головного бронха, біля легеневих артерій і вен. Ці лімфатичні вузли приймають лімфу з легені, зокрема виносні лімфатичні судини внутрішньолегеневих лімфатичних вузлів, бронхів, нутрощевої (легеневої) плеври та середостінної частини пристінкової плеври. Виносні лімфатичні судини бронхо-легеневих лімфатичних вузлів впадають у нижні і верхні трахео-бронхові лімфатичні вузли.
Трахео-бронхові лімфатичні вузли (nodi lymphatici tracheobronchiales) поділяють на нижні і верхні праві та ліві трахео-бронхові лімфатичні вузли:
– нижні трахео-бронхові лімфатичні вузли (nodi lymphatici tracheobronchiales inferiorеs), яких налічується 1–14, розташовані в пухкій клітковині під роздвоєнням трахеї на головні бронхи;
– верхні праві трахео-бронхові лімфатичні вузли (nodi lymphatici tracheobronchiales superiores dextri), яких налічується 3–30, розміщені на правій бічній поверхні кінцевого відділу трахеї і на верхній поверхні початкового відділу правого головного бронха – у правому трахео-бронховому куті;
– верхні ліві трахео-бронхові лімфатичні вузли (nodi lymphatici tracheobronchiales superiores sinistri), яких є 3–24, містяться на лівій бічній поверхні кінцевого відділу трахеї і на верхній поверхні початкового відділу лівого головного бронха – у лівому трахео-бронховому куті.
Усі бронхо-легеневі лімфатичні вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами, утворюючи своєрідний каскад. Ці лімфатичні вузли приймають виносні лімфатичні судини з бронхо-легеневих лімфатичних вузлів та інших нутрощевих і пристінкових вузлів грудної клітки, а також приносні лімфатичні судини з головних бронхів і кінцевої ділянки трахеї. Більшість виносних лімфатичних судин бронхо-легеневих вузлів впадає у притрахейні лімфатичні вузли, а інші – беруть участь у формуванні правого і лівого бронхо-середостінних лімфатичних стовбурів.
Притрахейні лімфатичні вузли (nodi lymphatici paratracheales) – праві і ліві, яких налічується 10–20, розташовані вздовж трахеї, на її бічних поверхнях і з’єднані між собою численними лімфатичними судинами. Притрахейні лімфатичні вузли приймають виносні лімфатичні судини з трахео-бронхових вузлів, а також приносні лімфатичні судини від трахеї, стравоходу, загруднинної залози (тимуса) і щитоподібної залози. Виносні лімфатичні судини притрахейних лімфатичних вузлів формують правий і лівий бронхо-середостінні стовбури, які відповідно впадають у праву лімфатичну протоку і дугу грудної протоки чи у праву і ліву плечо-головні вени, чи в одну з інших вен, що формують відповідний венозний кут.
Існують деякі відмінності відтоку лімфи від правої і лівої легень. Від трьох часток правої легені приносні внутрішньоорганні лімфатичні судини впадають в ділянкові внутрішньолегеневі лімфатичні вузли, з них лімфа потрапляє у праві бронхо-легеневі лімфатичні вузли, а їхні виносні лімфатичні судини прямують до нижніх трахео-бронхових лімфатичних вузлів. З них лімфа відтікає у верхні праві трахео-бронхові лімфатичні вузли і праві притрахейні лімфатичні вузли. Виносні лімфатичні судини цих вузлів формують правий бронхо-середостінний лімфатичний стовбур, який відкривається у праву лімфатичну протоку, впадаючи у правий венозний кут, або самостійно відкривається у праву плечоголовну вену.
Із верхньої частки лівої легені приносні лімфатичні судини впадають у ділянкові внутрішньолегеневі лімфатичні вузли, з них лімфа потрапляє у ліві бронхо-легеневі лімфатичні вузли, а їхні виносні лімфатичні судини прямують до нижніх трахео-бронхових лімфатичних вузлів. З них лімфа відтікає у верхні ліві трахео-бронхові лімфатичні вузли і ліві притрахейні лімфатичні вузли, а також вузол артеріальної зв’язки. Виносні лімфатичні судини цих вузлів формують лівий бронхо-середостінний лімфатичний стовбур, який відкривається у дугу грудної протоки, що впадає у лівий венозний кут, або самостійно відкривається у ліву плечо-головну вену.
Із нижньої частки лівої легені, як і з верхньої частки, лімфа спочатку відтікає у внутрішньолегеневі вузли, а з них – у ліві бронхо-легеневі лімфатичні вузли, а потім у нижні трахео-бронхові вузли. Із цих вузлів більша частина виносних лімфатичних судин прямує до верхніх правих трахео-бронхових лімфатичних вузлів, а з них лімфа з нижньої частки лівої легені разом з лімфою із правої легені прямує до правого бронхо-середостінного лімфатичного стовбура. Решта лімфи із нижньої частки легені відтікає разом з лімфою із верхньої частки лівої легені.
Із топографічних міркувань декілька груп нутрощевих лімфатичних вузлів грудної клітки, в яких налічується 20–47 вузлів, прийнято називати передніми і задніми середостінними лімфатичними вузлами.
До передніх середостінних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici mediastinales anteriores), які розташовані у верхньому середостінні, належать:
– плечо-головні лімфатичні вузли (nodi lymphatici brachiocephalici), які розміщені у вигляді ланцюжків на передній поверхні правої плечо-головної вени і верхньої порожнистої вени (до 11 вузлів), лівої плечо-головної вени і плечо-головного стовбура (до 18 вузлів) та на передній поверхні початкових ділянок лівих загальної сонної і підключичної артерій (до 18 вузлів);
– лімфатичний вузол дуги непарної вени (nodus
lymphatici arcus venae azygos), який міститься на передній поверхні дуги непарної вени неподалік від місця її впадіння у верхню порожнисту вену;
– лімфатичний вузол артеріальної зв’язки (nodus lymphaticus ligamenti arteriosi), що розміщений на передній поверхні однойменної зв’язки (зв’язки Боталла) між дугою аорти і лівою легеневою веною.
У ці передні середостінні лімфатичні вузли впадають приносні лімфатичні судини від серця, осердя і загруднинної залози (у вигляді двох крупних лімфатичних судин, що відходять переважно від кожної частки), а також виносні лімфатичні судини з бронхо-легеневих і трахео-бронхових лімфатичних вузлів. Їхні виносні лімфатичні судини беруть участь у формуванні бронхо-середостінних стовбурів або самостійно впадають у праву лімфатичну протоку чи грудну протоку, або у відповідні плечо-головні вени, або в інші вени, що утворюють відповідні венозні кути.
Особливості відтоку лімфи від серця
У стінці серця містяться глибока і поверхнева лімфокапілярні сітки, в які збирається лімфа від усіх структурних компонентів серця. Глибока лімфокапілярна сітка розміщена у товщі міокарда, в неї відкриваються лімфатичні капіляри ендокарда. Поверхнева лімфокапілярна сітка розташована в підсерозному прошарку епікарда, причому в ділянці шлуночків ця сітка має поверхневий і глибокий шари. Від лімфокапілярних сіток серця, що з’єднані між собою численними анастомозами, беруть початок лімфатичні судини серця, які проходять у підсерозному прошарку епікарда, утворюючи своєрідну лімфатичну судинну сітку. Ці судини поступово зливаються між собою, стають крупнішими, супроводжуючи усі розгалуження вінцевих артерій у відповідних борознах.
Лімфатичні судини, що супроводжують ліву вінцеву артерію, зливаються на задній поверхні легеневого стовбура в одну або дві крупні судини, впадаючи переважно у верхні або нижні трахео-бронхові лімфатичні вузли. Лімфатичні судини, що супроводжують праву вінцеву артерію, зливаються в одну або дві крупні лімфатичні судини, які йдуть вверх по передній поверхні висхідної аорти і впадають у лімфатичний вузол артеріальної зв’язки, а з нього лімфа відтікає у плечо-головні лімфатичні вузли.
Від осердя (перикарда), як уже було сказано вище, лімфа відтікає у передосердні, бічні осердні і заосердні лімфатичні вузли, а з них – переважно у пригруднинні лімфатичні вузли, а також у плечоголовні лімфатичні вузли.
Задні середостінні лімфатичні вузли (nodi lymphatici mediastinales posteriores), яких налічується до 19, розташовані в клітковині середостіння вздовж стравоходу і грудної частини низхідної аорти. Найчисленнішою групою цих вузлів є білястравохідні лімфатичні вузли (nodi lymphatici juxtaoesophageales), яких є 5–13. Ці вузли розміщені вздовж грудної частини стравоходу і з’єднуються між собою численними лімфатичними судинами. Білястравохідні лімфатичні вузли приймають лімфу зі стравоходу, інших органів та клітковини заднього відділу середостіння.
У стінці стравоходу лімфокапілярні сітки містяться у власній пластинці слизової оболонки, підслизовій основі і м’язовій оболонці, анастомозуючи між собою. Приносні лімфатичні судини, що беруть початок від лімфокапілярних сіток, у зовнішній оболонці стравоходу утворюють сплетення і прямують до різних лімфатичних вузлів. Від верхньої третини стравоходу приносні лімфатичні судини впадають у притрахейні лімфатичні вузли, а також у бічні нижні глибокі шийні та білястравохідні лімфатичні вузли. Від середньої третини стравоходу лімфа відтікає у білястравохідні лімфатичні вузли, а від нижньої третини – у вузли лімфатичного кільця вхідного отвору шлунка і ліві шлункові лімфатичні вузли. Лімфокапілярні сітки початкового відділу стравоходу анастомозують з лімфокапілярними сітками глотки, а кінцевого відділу – з лімфокапілярними сітками кардіальної частини шлунка.
Лімфатичні судини і ділянкові лімфатичні вузли груді (грудної залози)
За останні роки значно зросла захворюваність на рак груді (грудної залози), тому лікареві необхідно знати особливості відтоку лімфи від цього органа і відповідні групи ділянкових лімфатичних вузлів.
У тканинах груді наявні глибока і поверхнева лімфокапілярні сітки. Глибока лімфокапілярна сітка має тривимірну конструкцію і міститься в міжчасточкових і міжчасткових сполучнотканинних перетинках. Від цієї сітки беруть початок глибокі лімфатичні судини грудної залози, більшість з яких проходить в напрямку до грудного соска, поступово зливаючись між собою. У сполучнотканинній основі шкіри (дермі), що вкриває грудь, є дві плоскі поверхневі лімфатичні сітки. Одна з них міститься в сосочковому шарі дерми, а друга, більш розвинена, – у сітчастому її шарі. Ці дві сітки анастомозують між собою, а також з глибокою лімфокапілярною сіткою. Від поверхневої лімфокапілярної сітки відходять поверхневі лімфатичні судини груді.
Лімфатичні судини груді, які беруть початок від глибокої і поверхневої лімфокапілярних сіток, проходять радіально від грудного соска в різних напрямках, але переважно у грудні (передні) пахвові лімфатичні вузли. Від верхньобічної частини (квадранта) груді приносні лімфатичні судини впадають у центральні, грудні (передні) і верхівкові пахвові та пригрудні лімфатичні вузли, а також у бічні нижні глибокі шийні лімфатичні вузли. Від нижньобічної частини (квадранта) груді лімфа відтікає у грудні (передні) і центральні пахвові вузли та пригрудні лімфатичні вузли. Від верхньоприсередньої частини (квадранта) груді лімфатичні судини прямують переважно до пригруднинних лімфатичних вузлів, а також до грудних (передніх) пахвових вузлів, а частина лімфатичних судин іде до протилежної грудної залози. Від нижньоприсередньої частини (квадранта) груді лімфа притікає у пригруднинні, пригрудні і грудні (передні) лімфатичні пахвові вузли. Частково від цього квадранта груді лімфа відтікає до нижніх діафрагмових вузлів і до печінки. Приносні лімфатичні судини від груді, що впадають у пригруднинні лімфатичні вузли, пронизують попереду верхні міжреброві простори. Від глибоких відділів груді лімфа відтікає також у міжреброві лімфатичні вузли. Частина приносних лімфатичних судин від верхніх ділянок груді прямує вверх, огинає попереду ключицю і впадає в яремно-лопатково-під’язиковий лімфатичний вузол шиї.
Окремо слід зазначити, що в ділянці груді є 1–5 пригрудних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici paramammarii), в які впадає частина лімфатичних судин з глибоких відділів груді. Їхні виносні лімфатичні судини прямують переважно у верхівкові пахвові лімфатичні вузли. Між лімфатичними судинами правої і лівої груді існують численні анастомози від лімфатичних судин внутрішніх органів.
У таблиці 27 представлені дані про групи ділянкових лімфатичних вузлів, до яких відтікає лімфа від деяких внутрішніх органів.
ПОРІВНЯЛЬНА АНАТОМІЯ ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ
Лімфатична система, у порівняльному аспекті, виникає пізніше кровоносної. У безхребетних, а також у нижчих хребетних тварин лімфатичні судини і вузли відсутні. У круглоротих і нижчих риб існує єдина недиференційована гемолімфатична система. Лише у вищих (костистих) риб вперше виникають лімфатичні судини, які відокремлені від кровоносної системи.
Для нижчих хребетних тварин (риби, амфібії, рептилії) характерною ознакою є наявність уздовж лімфатичних судин щілиноподібних розширень – лімфатичних закутків (пазух), які розташовані під шкірою, в стінці кишки, навколо осердя тощо.
У амфібій і рептилій у лімфатичних судинах виникають розширені ділянки, які ритмічно скорочуються. Вони називаються лімфатичними серцями. У їх стінках є м’язові елементи, що скорочуються і проштовхують лімфу у венозну систему. Таких сердець у деяких тварин є 15–25.
У птахів і ссавців лімфатичні серця існують лише в зародковому періоді, а потім зникають. При цьому збільшується кількість лімфатичних судин, які мають клапани. Клапани і м’язові клітини, що розташовані у стінках судин, сприяють протіканню лімфи.
Лімфатичні вузли вперше формуються у деяких птахів і представлені двома групами – поперековими і шийними. У ссавців значно зростає кількість лімфатичних вузлів. При цьому лімфа, пройшовши через вузли, відтікає в кров лише по двох головних лімфатичних протоках – грудній протоці і правій лімфатичній протоці. Збільшення кількості лімфатичних судин і вузлів у ссавців та людини пов’язане із забезпеченням захисних функцій організму. Їх кількість з віком зменшується.