Головна / Невідкладні стани / Отруєння наркотичними речовинами

Отруєння наркотичними речовинами

Визначення. Стан, який виникає під дією вживання токсичної дози психоактивних речовин. Наркотичні речовини (від грецьк. narkotikos — той, що одурманює) — група психоактивних речовин, що впливають на психічні функції, які здатні регулювати психічну діяльність, і мають специфічну (стимулюючу, седативну, галюциногенну та ін.) дію на ЦНС, що є, зокрема, причиною їхнього немедичного споживання.

Загальні критерії гострої інтоксикації.

  1. Відомості про вживання однієї або кількох психоактивних речовин у дозах, які достатні, щоб спричинити стан інтоксикації.
  2. Наявність характерних для даної речовини симптомів, які су­проводжуються вираженими порушеннями свідомості, когнітив­них функцій, сприйняття, емоційного стану або поведінки.
  3. Наявні симптоми неможливо пояснити соматичною патологі­єю або іншим психічним розладом.

Діагностика

Скринінг тест на 1, 5 або 10 наркотичних речовин — якісний імунохроматографічний тест для одночасного визначення таких нар­котичних речовин: амфетамін (AMP), кокаїн (СОС), метамфетамін (МЕТН), морфін (MOR), марихуана (ТНС), барбітурати (BAR), бензо­діазепіни (BZD), фенциклідин (РСР), метадон (MTD), екстазі (ХТС) та їхніх метаболітів у сечі.

Використання такого тесту для скринінгової діагностики зло­вживання наркотиків шляхом одного дослідження дає можливість анонімно й просто провести обстеження, тому що не вимагає до­даткового обладнання. Результат — через 4 хвилини.

При використанні скринінгових тестів слід враховувати:

  1. Дані, отримані шляхом цього тестування, надають лише по­передній якісно-аналітичний результат. Більш детальний, альтер­нативний хімічний метод повинен бути застосований для отри­мання підтверджуючого аналітичного результату.
  2. Пристрій призначений виключно для тестування сечі людини.
  3. Речовини, такі як окислювачі, у випадку додавання в зразок сечі, можуть привести до появи невірних результатів аналізу. У ви­падку підозри, необхідно зібрати свіжий зразок та повторити тес­тування, використовуючи новий пристрій.
  4. Зразки, які підлягають ймовірному бактеріальному забрудненню, не використовуються. Подібне забруднення може спричи­нити появу невірного результату тестування.
Гостра інтоксикація опіоїдами (опій, морфін, героїн, гідроморфон, пентазоцин, пропоксифен та ін.).

Опіоїдами називають похідні опію, а також синтетичні препа­рати. Спосіб вживання опіоїдів залежить від виду препарату: опіум курять, героїн вводять парентерально, здебільшого внутріш­ньовенно.

Клінічні ознаки: звуження зіниць (міоз), блідість шкірних по­кривів, гіпотензія, брадикардія. Емоційний стан від ейфорійного до нормального, психомоторна седація або рухливість.

Коментар. Необхідно також оглянути шкіру на наявність слідів від внутрішньовенних ін’єкцій на руках та в паху.

На момент обстеження можлива дисимуляція стану гострої ін­токсикації опіатами: вегетативні показники (частота пульсу, ар­теріальний тиск) та емоційний стан хворого можуть нормалізуватись. Єдиний достовірний симптом: звуження зіниць, тому опійні наркомани часто носять чорні окуляри.

У випадку передозування опіоїдами визначається класична тріада: кома, міоз та пригнічене дихання, а також має місце вираже­на гіпотензія, гіпотермія та брадикардія. З’являється ціаноз шкір­них покривів.

Гостра інтоксикація канабіоїдами (гашиш, маріхуана та інші похідні коноплі).

Канабіоїди вважають «вхідною» наркотичною речовиною, першою на етапі «первинного пошукового наркотизму», цей наркотик відкриває шлях до зловживання більш важкими наркотичними речовинами (героїном, опіатами).

Клінічні ознаки:
  • вегетативні: зіниці розширені (мідріаз), гіперемія кон’юнктиви, сухість губ, слизової оболонки рота та горла; підвищен­ня апетиту, спрага, синусова тахікардія, підвищення систо­лічного тиску в горизонтальному положенні;
  • свідомість потьмарена (контакт з хворим нестійкий, увага відволікається, відповіді на запитання неадекватні);
  • ейфорія/релаксація, нестримний сміх (напади сміху), почут­тя тривоги, підозрілість або параноїчні ідеї переслідування, агресивність;
  • афективні розлади: від нестримних веселощів до стану розгубленості, страху;
  • зниження цілеспрямованості мислення, непродуктивність пізнавальної діяльності;
  • збудження, багатомовність, незв’язність мови, шперунги (обривання думок), ментизм (напливи думок);
  • ілюзії/галюцинації в слуховій, зоровій, тактильній модальностях;
  • деперсоналізація, дереалізація (викривлення сприйняття простору, уповільнення відчуття часу).
Гостра інтоксикація галюциногенами (ЛСД, делізід, лизергін, мескалін, гармін).

Клінічні ознаки: галюцинації, дезорієнтація в часі, деперсоніфікація, дизартрія (утруднення мови), дискоординація рухів, м’язове тремтіння або судоми, мимовільні рухи кінцівок, тахікардія, біль у ділянці серця, жар або лихоманка.

Гостра інтоксикація психостимуляторами (амфетаміни, кофеїн, стрихнін, меридил, фенметразин, пемолін).

Клінічні ознаки: важкі порушення свідомості, занепокоєння, судоми, тахікардія, підвищення артеріального тиску й температу­ри тіла, задишка, розширення зіниць. При отруєнні високою дозою відзначається втрата свідомості, порушення роботи серця, знижен­ня тиску, гематурія.

Причини смерті: токсичний шок, інфаркт міокарда, інсульт, зу­пинка дихання.

У випадку отруєння невідомою наркотичною речовиною вико­ристовують наступні загальні принципи невідкладної терапії:

  • попередження наступного всмоктування токсичних речовин та прискорення виведення їх з організму;
  • нейтралізація отрути в організмі за допомогою антидотів;
  • проведення заходів для відновлення основних життєвоважливих функцій, порушених у процесі інтоксикації;
  • лікування хворих з отруєннями повинне проводитися в умо­вах спеціалізованого стаціонару або відділення інтенсивної терапії.
Перша допомога:
  1. Провокація блювання.
  2. Повторні промивання шлунка через товстий зонд невеликими порціями прохолодної води. Обсяги рідини, що застосовуються для промивання шлунка, залежать від віку: новонароджений — 15–20 мл, 1 міс. — 40–50 мл; 2–3 міс. — 200–250 мл; 3–4 міс. — 60–90 мл; 4–5 міс. — 300–350 мл; 5–6 міс. — 100–110 мл; 7–8 міс. — 110–120 мл; 9–12 міс. — 120–150 мл; 1–2 роки — 150–200 мл; 2–3 роки — 200– 250 мл; 4–5 років — 300–350 мл; 6–7 років — 350–400 мл; 8–11 ро­ків — 400–450 мл; 9–15 років — 450–500 мл; у підлітків та дорос­лих — 500–700 мл.
  3. Активоване вугілля у дозі:
    • для промивання шлунка — 1 г/кг;
    • для ентеросорбції в токсикогенній стадії отруєння:
      • дітям до 1 року: 1 г/кг, кожні 4–6 год.;
      • дітям 1–12 років: 25 г, кожні 4–6 год.;
      • дітям 1–12 років: 25 г, кожні 4–6 год.;
  4. Проведення очисної клізми (обсяги рідини залежить від віку хворого): 1–2 міс. — 30–40 мл; 2–4 міс. — 60 мл; 6–9 міс. — 100– 120 мл; 9–12 міс. — 200 мл; 1–2 роки — 200–300 мл; 2–5 років — 300 мл; 6–9 років — 400–500 мл; 10–14 років — 500–1000 мл; у під­літків та дорослих — 1–3 л;
  5. Зігрівання.

Терапевтичний алгоритм гострого отруєння наркотичними речовинами:

  1. Методи активної детоксикації. Виведення наркотичної речо­вини проводиться шляхом повторного промивання шлунка. На­віть при парентеральному введенні наркотику, деяка його частина (внаслідок фармакокінетичних властивостей) потрапляє до шлун­ка, тому проведення цієї процедури є обов’язковим.
  2. Антидотна терапія.
    1. гостре отруєння опіоїдами: в/в введення налоксону хлориду починають з дози 1 мл (0,4 мг). Через 2–3 хв. повинна з’явитися реакція на терапію: розширення зіниць, відновлення ди­хання. Якщо протягом 2 –3 хв. відсутня реакція, щогодини вводять по 1 мл налоксону хлориду (до 5 разів) до повернен­ня свідомості;
    1. гостре отруєння канабіоїдами: специфічної антидотної тера­пії не існує; в/в струминно вводять 20 мл 40% р-ну глюкози з 2 мл 10% р-ну вітаміну С (враховуючи гіпоглікемію, яка ви­никає у стані інтоксикації похідними коноплі).
  3. Дезінтоксикаційна терапія та дегідратація: кристалоїдні плаз­мозамінники 400 мл в/в крапельно; гідрокарбонат натрію 200 мл 4,2% р-ну в/в крапельно;
  4. Форсований діурез із олужненням крові:
    • водне навантаження (плазмозамінники 400 мл в/в крапельно);
    • 15% р-н манніту 200 (400) мл в/в крапельно або 30 мл 30% р-ну сечовини в/в струминно з наступним введенням фуросеміду 4 мл на 10–20 мл 0,9% р-ну NaCl в/в струминно при ознаках набряку мозку;
    • замісна інфузія електролітів (50 мл 4% р-н калію хлориду на 100 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно зі швидкістю 20–30 крап./хв.; 10 мл 10% р-ну NaCl в/в струминно).
  5. Інгаляції кисню, штучна вентиляція легень.
  6. Медикаментозна симптоматична терапія:
    • брадикардія — атропіну сульфат 0,5 мл 0,1% р-ну в/в стру­минно повільно, за потреби повторне введення через 3–5 хв.;
    • психомоторне збудження: нейролептики — хлорпромазину гідрохлорид 2 мл 2,5% р-н в/в струминно на 20 мл 5% р-ну глюкози;
    • десенсебілізуючі засоби, що володіють седативними властивостями: димедрол 2 мл 1% р-ну в/в крапельно на 100 мл 0,9% р-ну NaCl;
    • поліпшення біохімічних процесів у тканинах і паренхіма­тозних органах: піридоксину гідрохлориду 10 мл 5% р-ну в/в струминно; тіаміну гідрохлориду 2 мл 5% р-ну в/в струмин­но; кислота нікотинова 1,0 мл 1% р-ну в/в струминно повіль­но; нікетамід 2 мл 0,25% в/в струминно повільно; вітамін В1 3 мл 5% р-ну на 20 мл 0,9% р-ну NaCl в/в струминно.
  7. Детоксикаційна гемосорбція в об’ємі 1–2 ОЦК, перитонеаль­ний діаліз.